Постанова № 17674696, 01.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2011 № 25/483

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Пантелієнка В.О.

суддів: Верховця А.А.

Гарник Л.Л.

при секретарі: Корінній А.О.

та представників:

від позивача - не зявився,

від відповідача - не зявився,

від третьої особи - ОСОБА_1 дов. №236/09 від 26.01.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк (далі ВАТ „АКБ)

„Одеса-Банк”

на рішення

господарського суду міста Києва

від 15.02.2011р.

у справі №25/483 (суддя Морозов С.М.)

за позовом ВАТ „АКБ „Одеса-Банк”

до Приватного акціонерного товариства (далі ПАТ)

„Всеукраїнський депозитарій цінних паперів”

третя особа Відкрите акціонерне товариство (далі ВАТ) „Національний

депозитарій України”

про зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 15.02.2011р. по справі №25/483 в позові ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким зобовязати ПАТ „Всеукраїнський депозитарій цінних паперів” прийняти від ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” на зберігання заяви з прошитими, пронумерованими та посвідченими ліквідатором ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” документами згідно з переліком, вказаним в п.1.2 гл.3 розд. IV Положення про припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, затвердженого ДКЦПФР №480 від 22.05.2009р.

У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ «Національний депозитарій України» повідомляє, що документи, бази даних, копії баз даних та інші відомості передані позивачем Національному депозитарію з дотриманням вимог положення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

22 липня 2009 року Національним банком України постановою №420 з 23 липня 2009 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано ліквідаційну процедуру ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” та призначено ліквідатора.

25.07.2009р. в газеті «Урядовий кур'єр» №133(4039) опубліковано оголошення про відкликання ліцензії на здійснення банківських та інших операцій та ліквідацію ВАТ „АКБ „Одеса-Банк”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2009р. по справі № 7/424-09-5207 було підтверджено відповідність застосування процедури ліквідації ВАТ „АКБ „Одеса-Банк”, код ЄДРПОУ 19361350, з боку Національного банку України та підтверджено кандидатуру ліквідатора Аймедова Володимира Какабаєвича.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку видала Наказ від 03.08.2009 року № 592 згідно з п. 1 якого, анульована ліцензія серії АВ № НОМЕР_1 від 16.10.2007 року видана ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.

У відповідності до п. 3 розділу ІІ Положення про припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 480 від 22.05.2009р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.08.2009р за № 807/16823 (надалі Положення № 480) у разі відкриття ліквідаційної процедури дата відкриття ліквідаційної процедури є датою припинення діяльності.

Згідно з п. 6 розділу ІІ Положення № 480 у разі відкриття ліквідаційної процедури копія баз даних за станом на кінець операційного дня, що передує даті припинення діяльності, на електронних носіях у форматі, визначеному уповноваженим на зберігання, повинна бути передана на відповідальне довгострокове зберігання до уповноваженого на зберігання.

Пунктом 3 розділу ІІІ вказаного Положення встановлено правило, що у разі відкриття ліквідаційної процедури всі документи, архіви баз даних Зберігача інформація щодо тих його депонентів, які не закрили рахунки в цінних паперах, та цінних паперів, які обліковувалися на їх рахунках, передаються виключно до уповноваженого на зберігання.

Згідно із визначенням п. 2 розділу І Положення № 480уповноважений на зберігання це депозитарій цінних паперів, у якого Зберігачу відкритий рахунок у цінних паперах, а також який у разі припинення діяльності зберігача або припинення Зберігача як юридичної особи забезпечує відповідальне зберігання документів, баз даних, копії баз даних у визначених цим Положенням випадках, архівів баз даних Зберігача, інформації щодо тих його депонентів, які в установленому порядку не закрили свої рахунки в цінних паперах, та цінних паперів, які обліковувалися на їх рахунках, та може надавати інформацію щодо стану таких рахунків на кінець операційного дня, що передує даті початку передання уповноваженому на зберігання зазначеної інформації, після отримання запиту від осіб, що мають право отримувати таку інформацію згідно з законодавством.

Як свідчать матеріали справи, 17 лютого 2009 року між позивачем і ВАТ «Національний депозитарій України» було укладено Депозитарний договір № Д-72, у відповідності до якого останній зобовязався надавати позивачу послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних позивачу та його депонентам цінних паперів, обслуговування операцій на цьому рахунку, тощо.

За визначенням п. 2 розділу І Положення № 480 ВАТ «Національний депозитарій України» є уповноваженим на зберігання цінних паперів позивача, що підтверджується поясненнями третьої особи від 03.02.2011р. № 305/09.

В матеріалах справи відсутні докази правонаступництва відповідача від ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз», а даними Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.01.2011р. вказаний факт спростовується, оскільки з часу свого створення 14.05.2008р. відповідач мав назву Відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» і лише 12.11.2009р. була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів відповідача, за якими змінена назва на Приватне акціонерне товариство «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів».

В матеріалах справи відсутні докази укладення депозитного договору між позивачем і відповідачем, хоча надання до справи такого договору вимагалося від позивача господарським судом ухвалою від 20.01.2011р.

Не доведено той факт, що відповідач є уповноваженим на зберігання відповідно до вимог Положення № 480. А тому не доведено правових підстав для передачі відповідачу документів та архівів баз даних позивача у звязку з його ліквідацією.

У відповідності до частини другої п. 6 розділу ІІ Положення № 480 передавання документів та архівів баз даних уповноваженому на зберігання оформлюється актом приймання-передавання, який підписується уповноваженими особами Зберігача (або ліквідатора в разі відкриття ліквідаційної процедури) та уповноваженого на зберігання.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було передано ВАТ «Національний депозитарій України», як уповноваженому на зберігання копію баз даних станом на кінець операційного дня, що передує даті припинення діяльності на оптичному носії інформації (CD-R диску), про що складено Акт №1 прийманняпередавання копії баз даних. Також позивачем було передано третій особі архіви баз даних за останні 5 років до дати початку передавання уповноваженому на зберігання архівів баз даних, баз даних та документів, а також бази даних позивача (у форматі, який встановлює уповноважений на зберігання) за станом на кінець операційного дня, що передує даті початку передання уповноваженому на зберігання архівів баз даних, баз даних та документів, про що 25.01.2010р. складено Акт №2 приймання передавання документів.

Вбачається, що позивачем було передано ВАТ «Національний депозитарій України», як уповноваженому на зберігання, документи (а саме договори про відкриття рахунку в цінних паперах власникам цінних паперів, що не закрили свої рахунки у позивача та документи, на підставі яких цим власникам були відкриті рахунки в цінних паперах у позивача та на підставі яких виконувались депозитарні операції на цих рахунках) у 10 папках на 1154 аркушах, про що 25.01.2010р. складено Акт №3 приймання передавання документів.

Як підтверджується ВАТ «Національний депозитарій України» вказані документи та бази даних були ним перевірені на відповідність вимогам Положення № 480 та прийняті. А тому позивачем були належним чином передані документи, визначені Положенням №480, уповноваженому на зберігання - ВАТ «Національний депозитарій України» у відповідності до вимог вказаного Положення.

Положення № 480 не передбачає можливості передання визначених документів та баз даних у звязку з ліквідацією зберігача іншим особам, крім уповноваженого на зберігання, а також порядку передання таких документів одночасно декільком уповноваженим на зберігання.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з ч.2 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

У звязку з тим, що матеріалами справи підтверджується факт передання позивачем документів та баз даних належному уповноваженому на зберігання (ВАТ «Національний депозитарій України») у відповідності до вимог Положення № 480, позивачем не доведено в чому саме полягає його охоронюваний законом інтерес та не надано доказів порушення такого інтересу та права позивача з боку відповідача.

Тому суд першої інстанції законно відмовив ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 15.02.2011р. по справі №25/483 без змін.

Справу №25/483 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяПантелієнко В.О.

СуддіВерховець А.А.

Гарник Л.Л.

02.06.11 (відправлено)