Постанова № 17674685, 19.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2011 № 42/387

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

Представники:

від позивача:ОСОБА_1 за дов. від 04.11.2010

від відповідача:ОСОБА_2 за дов. від 02.08.2010

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтохім Трейдінг”

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2011

у справі№ 42/387 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Присадки”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтохім Трейдінг”

простягнення боргу, ціна позову 11635896,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Присадки” (позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтохім Трейдінг” (відповідач) про стягнення 11635896,81 грн. заборгованості за укладеними між сторонами договорами № П-52 від 15.03.2010, № 13 від 15.03.2010, № 14 від 15.03.2010, № 1/10 від 15.03.2010, №№ 1Т, 2Т, 3Т від 27.03.2010, № 17-А від 30.04.2010.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч умов укладених між ним та відповідачем договорів: поставки нафтопродуктів № П-52 від 15.03.2010, договору про надання послуг № 1/10 від 15.03.2010, договору зберігання нафтопродуктів № 13 від 15.03.2010, договору зберігання бочок № 14 від 15.03.2010, договорів оренди легкових автомобілів №№ 1Т, 2Т, 3Т від 27.03.2010, договору оренди приміщення № 17-А від 30.04.2010, останній не в повному обсязі оплатив одержаний товар та надані послуги, заборгувавши 11635 896,81 грн.

Позивач зменшив розмір позовних вимог до 10685 896,81 грн., посилаючись на часткове припинення зобовязань відповідача у розмірі 950 000 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви останнього № 26/1/04-10 від 15.04.2010.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на припинення зобовязань перед позивачем за спірними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяв № 26/1/04-10 від 15.04.2010, № 54/2 від 31.05.2010, № 72/2 від 30.06.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 у справі № 42/387 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 9010896,81 грн., 19747,33 грн. витрат по сплаті державного мита, 182,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 у справі № 42/387 в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що загальний розмір одержаних відповідачем товарів та послуг за укладеними між сторонами договорами становить 15626299,79 грн., загальний розмір припинених зобовязань становить 6615 402,98 грн., в тому числі шляхом сплати грошовими коштами в сумі 3990402,98 грн. та зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 2 625000 грн., а тому сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 9010896,81 грн. (15626 299,79 6615 402,98).

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду мотивовано тим, що позивач схвалив зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2625000 грн. згідно заяви № 26/1/04-10 від 15.04.2010, зменшивши частково розмір заявленої до стягнення у даній справі суми боргу, а тому доводи щодо правомірності проведеного згідно із заявою від 15.04.2010 зарахування визнав необґрунтованими.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 у справі № 42/387 скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при прийнятті рішення неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що зобовязання відповідача перед позивачем припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

В поясненнях на апеляційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 у справі № 42/387 змінити, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 9010896,81 грн. вважає законним та обґрунтованим, в частині відмови в задоволенні позовних вимог вважає незаконним, просить стягнути з відповідача 10685896,81 грн. боргу, обґрунтовуючи заперечення тим, що акт дострокового погашення векселя не є предявленням векселя до виконання, отже строк виконання зобовязань позивача перед відповідачем на суму 2050000,00 грн. не настав.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі були укладені наступні правочини:

1) договір поставки нафтопродуктів № П-52 від 15.03.2010, відповідно до умов якого позивач зобовязався передати відповідачу нафтопродукти, а відповідач прийняти та оплатити цей товар на умовах, вказаних в договорі;

2) договір про надання послуг № 1/10 від 15.03.2010, за яким позивач за завданням відповідача зобовязався здійснювати налив олив у бочки, а останній оплатити позивачу вартість наданих послуг на підставі актів приймання-передачі наданих послуг;

3) договір зберігання нафтопродуктів № 13 від 15.03.2010, відповідно до якого позивач зобовязався за плату зберігати нафтопродукти, передані йому відповідачем, і повернути їх відповідачу у схоронності;

4) договір зберігання бочок № 14 від 15.03.2010, згідно з яким позивач зобовязався за плату зберігати бочки, передані йому відповідачем, і повернути їх відповідачу у схоронності;

5) договори №№ 1Т, 2Т і 3Т оренди легкових автомобілів від 27.03.2010, за якими позивач зобовязався передати відповідачу у тимчасове платне володіння та користування три легкові автомобілі;

6) договір оренди приміщення № 17-А від 30.04.2010, відповідно до умов якого позивач зобовязався передати відповідачу у тимчасове платне володіння та користування частину приміщення площею 25,9 м2 по вул. Свіштовській, 11 у м. Кременчуку Полтавської області.

Згідно наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі робіт (надання послуг), видаткових накладних, довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, рахунків-фактур, актів приймання-передачі легкових автомобілів підтверджується передача відповідачу нафтопродуктів вартістю 14540594,44 грн., надання послуг з наливу олив у бочки вартістю 14 860 грн., послуг по зберіганню нафтопродуктів вартістю 1057201,21 грн., зберіганню бочок 9 грн., передачі легкових автомобілів та приміщення відповідачу, розмір орендної плати за користування якими становить 13 635,14 грн., всього на загальну суму 15626299,79 грн.

У відповідача відсутні заперечення щодо обсягів та вартості отриманих товарів і послуг на загальну суму 15 626 299,79 грн.

Як вбачається з копій банківських виписок, які знаходяться у матеріалах справи, відповідач на користь позивача сплатив грошовими коштами за передані нафтопродукти та послуги з їх зберігання у загальному розмірі 3990402,98 грн. Відповідач суму здійсненої оплати грошовими коштами не заперечував.

Позивач визначив заборгованість відповідача в сумі 11635896,81 грн. (15626299,79 - 3990402,98) з зазначенням заборгованості по договорах згідно поданого розрахунку позовних вимог.

Згідно поданих додаткових пояснень позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 10685896,81 грн., зменшивши ціну позову на суму 950000,00 грн., оскільки строк сплати останньої настав, а відповідний лист від 15.04.2010 оформлено обґрунтовано.

В матеріалах справи міститься заява № 26/1/04-10 від 15.04.2010, згідно якої на підставі статті 601 Цивільного кодексу України відповідач зарахував вимоги позивача щодо оплати за договором поставки нафтопродуктів № П-52 від 15.03.2010 у розмірі 2625 000 грн. зустрічними вимогами до останнього про сплату такої ж суми грошових коштів за договором купівлі-продажу цінних паперів № 10Б/72/2 від 15.03.2010 між позивачем та ТОВ „Сіел Форс”, право вимоги за яким відповідач набув на підставі договору № 15К/04 відступлення права вимоги від 15.04.2010, укладеним з ТОВ „Сіел Форс”.

Відповідно до пункту 1 договору уступки вимоги № 15К/04 від 15.04.2010 ТОВ „Сіел Форс” уступило ТОВ „Укрнафтохім Трейдінг” право вимоги від ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Присадки” належного виконання зобовязань за договором № 10Б/72/2 від 15.03.2010 (первинний договір) щодо перерахування грошових коштів в сумі 950000,00 грн. як часткову оплату вартості векселів, переданих за первинним договором (на момент укладення договору частина вартості векселів в сумі 2050000,00 грн. погашена боржником (ТОВ «НВП «Присадки») векселем власної емісії Серія АА № 1421501), а також належного виконання зобовязань за актом дострокового погашення векселя від 13.04.2010 щодо перерахування грошових коштів в сумі 1675000,00 грн. в якості часткової оплати вартості векселів, переданих за первинним договором (на момент укладення договору частина вартості товару в сумі 375000 грн. оплачена боржником платіжним дорученням).

Згідно додаткової угоди № 1 від 16.03.2010 до договору № 10Б/72/2 від 15.03.2010 ТОВ „НВП „Присадки” зобовязаний передати ТОВ „Сіел Форс” в якості розрахунків за договором в розмірі 2050000 грн. власний вексель серія АА № 1421501, який переданий ТОВ „Сіел Форс” згідно акту приймання-передачі векселя від 16.03.2010.

Згідно акту дострокового погашення векселя від 13.04.2010 ТОВ „Сіел Форс” предявив, а ТОВ „НВП „Присадки” прийняв вексель серія АА № 1421501 до оплати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про здійснення заліку зустрічних однорідних вимог згідно заяви відповідача № 26/1/04-10 від 15.04.2010 на суму 2625000,00 грн., оскільки, як слідує з матеріалів справи, позивач схвалив таке зарахування, зменшивши частково розмір заявленої до стягнення у даній справі суми боргу, також проведений залік відображено в акті звірки взаємних розрахунків станом з 01.04.2010 по 30.04.2010, а тому доводи позивача щодо неправомірності проведеного згідно із заявою від 15.04.2010 зарахування та ненастання строку виконання зобовязань позивача перед відповідачем на суму 2050000,00 грн. є необґрунтованими та спростовуються зазначеними доказами.

Крім того, в матеріалах справи містяться заяви відповідача про залік взаємних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, а саме:

- від 31.05.2010 № 54/2 про припинення з 31.05.2010 зобовязань ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Присадки” сплатити ТОВ „Укрнафтохім Трейдінг” 8846013,77 грн. за отримані від нього масла шляхом заліку зустрічного зобовязання ТОВ „Укрнафтохім Трейдінг” сплатити ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Присадки” таку ж суму грошей за отриманий від цього підприємства товар;

- від 30.06.2010 № 72/2 про припинення з 30.06.2010 зобовязань ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Присадки” сплатити ТОВ „Укрнафтохім Трейдінг” 163540,01 грн. за отримані від нього масла шляхом заліку зустрічного зобовязання ТОВ „Укрнафтохім Трейдінг” сплатити ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Присадки” таку ж суму грошей за отриманий від цього підприємства товар.

Колегія суддів не погоджується з запереченнями позивача про те, що він не погоджується з заліком зустрічних однорідних вимог, оскільки в заявах відповідача від 31.05.2010 за вих. № 54/2 та від 30.06.2010 за вих. № 72/2 не міститься посилань на договори, за якими відповідачем заявлено про залік зустрічних однорідних вимог, та не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з цих підстав дані правочини є неукладеними, виходячи з наступного.

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, припинення господарських зобовязань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється за заявою однієї із сторін.

Вказані норми не містять певних вимог щодо оформлення заяви про таке зарахування.

Заяви відповідача № 26/1/04-10 від 15.04.2010, а також № 54/2 від 31.05.2010 та № 72/2 від 30.06.2010 про зарахування зустрічних однорідних вимог були отримані директором позивача О.П.Макаровим 16.04.2010, 01.06.2010, 01.07.2010 відповідно, про що свідчить підпис та печатка ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Присадки”.

Позивачем не надано доказів оспорювання отриманих ним заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків, а саме:

- станом з 01.04.2010 по 30.04.2010, в якому за 15.04.2010 в рядку „кредит” зазначено суму 2625000 грн., яка вказана в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог № 26/1/04-10 від 15.04.2010 та зменшено заборгованість відповідача на цю суму;

- станом з 01.05.2010 по 31.05.2010, в якому зазначено запис від 31.05.2010 взаємозалік на суму 8846013,77 грн., яка вказана в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог № 54/2 від 31.05.2010;

- станом з 01.06.2010 по 30.06.2010 в рядку „кредит” вказано суму 163540,01 грн., яка зазначена в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог № 72/2 від 30.06.2010.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що сторони підтвердили, що вони мають зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, та зарахували їх, зменшивши суму заборгованості відповідача перед позивачем на підставі заяв відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, що відображено в актах звірки взаємних розрахунків за відповідний період з березня по серпень 2010 року, підписаних головними бухгалтерами та скріплених печатками обох підприємств.

Відповідно до пункту 7 статті 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приймає складені акти звірки взаємних розрахунків як належні докази по справі.

Таким чином, зобовязання відповідача перед позивачем було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяв відповідача № 26/1/04-10 від 15.04.2010, № 54/2 від 31.05.2010 та № 72/2 від 30.06.2010.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду по даній справі підлягає частковому скасуванню в частині задоволення позовних вимог, в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтохім Трейдінг” на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 у справі № 42/387 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 у справі № 42/387 скасувати частково в частині стягнення 9010896,81 грн.

В інший частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Присадки” (39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 11, код 13932946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтохімтрейдінг” (01021, м.Київ, вул. Кловський узвіз, 11, код 37001235) 12750 (дванадцять тисяч сімсот пятдесят) грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 42/387 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддяМихальська Ю.Б.

СуддіОтрюх Б.В.

Тищенко А.І.