Постанова № 17674623, 05.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2011 № 35/586-16/452-14/352

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі: Рижова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Соломянського району міста Києва

та апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві

на рішення господарського суду міста Києва

від 17.01.2011 року (повний текст складено 02.02.2011 року)

у справі № 35/586-16/452-14/352 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом прокурора Соломянського району міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Державної екологічної інспекції у місті Києві

2. Управління контролю за використанням та охороною земель у місті Києві

до комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Соломянського району міста Києва

про стягнення 15935,64 грн., -

за участю представників:

від прокуратури: Коваль О.М. прокурор (посвідчення №НОМЕР_1 від 20.10.2010 року);

від позивача-1: ОСОБА_1. представник (довіреність №61-07/07 від 11.01.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_2. представник (довіреність б/н від 10.12.2010 року);

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Соломянського району міста Києва (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві (надалі позивач-1) та Управління контролю за використанням та охоронною земель у місті Києві (надалі позивач-2) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Соломянського району міста Києва (надалі КП УЗН Соломянського р-ну м. Києва, відповідач) про стягнення збитків завданих державі в сумі 15935,64 грн., у звязку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів та зняттям ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2009 року, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 року залишено без змін, у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2009 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 року та рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2009 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року, у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2010 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2009 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2011 року у справі №35/586-16/452-14/352 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2011 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Разом з цим, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державна екологічна інспекція у місті Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2011 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 року апеляційні скарги прийняті до апеляційного провадження та обєднані в одне провадження, розгляд справи призначено в судове засідання на 24.03.2011 року.

Відповідач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 07.04.2011 року прокурор надав суду довідку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з якої вбачається, що Соломянською райдержадміністрацією у м.Києві 17.11.2010 року проведено реєстрацію припинення позивача-2 у звязку з його ліквідацією.

За наслідками судових засідань 24.03.2011 року та 07.04.2011 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався до 07.04.2011 року та оголошувалась перерва до 05.05.2011 року відповідно.

В судовому засіданні 05.05.2011 року прокурор та представник позивача-1 підтримали свої апеляційні скарги, просили рішення місцевого господарського суду скасувати, а апеляційні скарги задовольнити; представник відповідача заперечив проти доводів апеляційних скарг, вважає спірне рішення законним і обґрунтованим, у звязку з чим просив залишити таке без змін.

Клопотання позивача-1 про призначення у справі судову експертизи судовою колегією було відхилено, зважаючи на те, що надати належну оцінку доказам, наданим сторонами, апеляційний господарський суд в змозі без призначення такої.

05.05.2011 року колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що 27.03.2007 року Київською міською державною адміністрацією було видано розпорядження №336 «Про реконструкцію парку «Відрадний» на вул.Героїв Севастополя, 37-А у Соломянському районі міста Києва» (т.1 а.с.54).

23.01.2008 року Державна архітектурно-будівельна інспекція надала Соломянській районній у місті Києві державній адміністрації дозвіл №4 на виконання будівельних робіт з реконструкції та благоустрою парку «Відрадний» у Соломянському районі міста Києва із зазначенням виконавця робіт КП УЗН Соломянського району м.Києва (т.1 а.с.36).

26.01.2008 року КП УЗН Соломянського району м.Києва отримало від Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) ордер №38 на видалення зелених насаджень (т.1 а.с.57).

В ході апеляційного провадження колегією суддів встановлено, що роботи по реконструкції парку «Відрадний» були розпочаті в січні місяці 2008 року.

12.02.2008 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві та Київській області було проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться у парку відпочинку «Відрадний» у Соломянському районі міста Києва у звязку із самовільним зайняттям земельної ділянки та зняттям ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу та складено акт обстеження земельної ділянки №40/47 (т.1 а.с.11-13).

В подальшому, 14.02.2008 року постановою заступника начальника Головного управління земельних ресурсів у місті Києві посадову особу КП УЗН Соломянського району м.Києва - головного агронома Довганчину О.І. піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 153, 00 грн. за порушення статті 168 Земельного кодексу України. В постанові зазначено, що станом на 18.01.2008 року на спірній земельній ділянці по вул. Михайла Донця, 8 у Соломянському районі м.Києва проводяться будівельні роботи, в ході яких знімається ґрунтове покриття, спеціальний дозвіл на зняття та перенесення якого у КП УЗН Соломянського р-ну м.Києва відсутній, що свідчить про використання земельної ділянки з порушенням умов знімання родючого шару ґрунту (т.1 а.с.15-16).

14.02.2008 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 року «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу», Управлінням з контролю за використанням і охороною земель у м.Києві та Київській області проведено розрахунок шкоди та направлено на адресу КП УЗН Соломянського р-ну м.Києва лист з вимогою сплатити кошти в сумі 15935,64 грн., нараховані за самовільне використання земельної ділянки та зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, який був отриманий відповідачем 19.02.2008 року та залишений останнім без реагування (т.1 а.с.14).

08.04.2008 року Головним управлінням контролю за благоустроєм м.Києва КМДА КП по утриманню зелених насаджень Соломянського р-ну м. Києва видано дозвіл (ордер) №08090055 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у звязку з виконанням будівельних робіт з реконструкції та благоустрою парку «Відрадний» та влаштуванням стаціонарної огорожі відповідно до проектної документації (т.1 а.с.37-38).

Постановляючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, посилаючись на статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, статтю 1166 Цивільного кодексу України, виходив з того, що прокурор та позивачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зняття відповідачем родючого шару грунту на земельній ділянці по вул. Михайла Донця, 8, парк «Відрадний» Соломянського р-ну м.Києва призвело до зменшення його родючості, тобто не довели наявність шкоди, що сталася внаслідок дій відповідача.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам.

В апеляційних скаргах як прокурор, так і позивач-1 наголошували на тому, що місцевим судом не було враховано факт доведеності правопорушення, заподіяного відповідачем та одночасно звернув увагу, що видані відповідачу дозвільні документи на виконання будівельних робіт не є відповідними документами на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з такими доводами, у звязку з чим вважає апеляційні скарги обґрунтованими, а рішення таким, що підлягає скасуванню, зважаючи на наступне.

Приписами статті 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; вживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 168 Земельного кодексу України ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.

Пунктом 3.1. Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 року №1 визначено, що власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Згідно пункту 1.3. цього Порядку вимоги щодо отримання дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок є обов'язковими для власників земельних ділянок та землекористувачів, діяльність яких пов'язана з порушенням поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Дозвіл видається на підставі затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені або визначені не в повному обсязі, відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відмовляє у видачі дозволу (п.3.3 Порядку).

У відповідності до п.4.1 Порядку для отримання дозволу власник земельної ділянки, землекористувач або їх представник звертається із письмовою заявою до відповідного органу Держкомзему. За результатами розгляду матеріалів інспекційний орган Держкомзему видає дозвіл чи відмовляє у його видачі. У разі відмови у видачі дозволу інспекційний орган Держкомзему письмово повідомляє про це заявника із зазначенням причин відмови (п.4.5 Порядку).

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача-1 про видачу дозволу на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки по вул. Михайла Донця, 8 парку «Відрадний» у Соломянському районі м.Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листа Управління з контролю за використанням і охороною земель у м.Києві та Київській області №088743/1000 від 03.10.2008 року, вказаним органом спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на території Соломянського р-ну м.Києва субєктам господарювання не видавалось (т.1 а.с.10).

Посилання відповідача на п.3.2 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву, за яким отримання дозволу не передбачається у випадках переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) в межах однієї й тієї ж самої земельної ділянки, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки це стосується земельних ділянок, які надані для ведення особистого селянського господарства, садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів.

Варто зазначити, що отримані відповідачем дозволи на здійснення будівельних робіт також не надають право останньому на знесення ґрунтового покриву.

Матеріали справи свідчать, що предметом даного спору є відшкодування відповідачем завданої шкоди.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту.

Стаття 56 Закону України «Про охорону земель» визначає, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Частинами 4 та 5 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Пунктом 1.6. розяснення президії Вищого арбітражного суду України вiд 07.06.2001 року №02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Слід зазначити, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, таких розяснень не врахував, як і не взяв до уваги вищенаведені приписи частини 5 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З приписів вищевказаної статті випливає, що для застосування відповідальності за завдану майнову шкоду, необхідним є встановлення наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинний звязок між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Згідно пункту 1.3. розяснення президії Вищого арбітражного суду України від27.06.2001року №02-5/744, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується факт правопорушення, вчиненого відповідачем у звязку зі зняттям ґрунтового покриву без належного дозволу, зафіксоване контролюючими органами та оформлене постановою №24 від 14.02.2008 року про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за статтею 168 Земельного кодексу України та накладення на неї адміністративного стягнення. На підставі вказаної постанови винною особою було сплачено штраф в сумі 153, 00 грн., що підтверджується квитанцією №250_56_23 від 23.02.2008 року (т.1 а.с.17).

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління з питань майна КМДА №21 від 14.02.2002 року «Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва» за КП УЗН Соломянського р-ну м.Києва закріплено на праві повного господарського відання основні фонди, згідно додатку №6, до яких, зокрема, відноситься парк «Відрадний» (т.2 а.с.115-126).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №336 від 27.03.2007 року «Про реконструкцію парку «Відрадний» на вул.Героїв Севастополя, 37-А у Соломянському районі міста Києва» обовязок на виконання робіт з реконструкції парку покладено на відповідача. Відтак, дозвіл на зняття та перенесення грунтового покриву у відповідності до п.3.1 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару грунту) мав отримати саме відповідач.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву контроль за виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту здійснює інспекційний орган Держкомзему, який видав дозвіл. Після проведення рекультивації порушених земель проводиться обстеження земельної ділянки і складається акт, який підписується представниками інспекційного органу Держкомзему, територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та заявником. В акті зазначається відповідність виконаних робіт умовам, визначеним у проекті землеустрою, фіксуються показники агрохімічного паспорта земельної ділянки, з якої було знято родючий шар ґрунту, а також показники агрохімічного паспорта рекультивованої земельної ділянки.

Таким чином твердження відповідача про те, що верхній шар ґрунту під час реконструкції парку був знесений, складований поряд та використаний в подальшому для рекультивації газону в межах однієї земельної ділянки, з посиланням на акт прийому-передачі від 03.06.2008 року рослинного ґрунту в кількості 397 м.куб., акт №2 від 27.06.2008 року на списання розсади квітів, саджанців дерев, рослинного ґрунту та матеріальний звіт за червень 2008 року (т.1 а.с.55, 58-59, 98, 99-101), колегія суддів відхиляє, оскільки такі належними доказами в розумінні статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України не являються, з огляду на вищевказаний Порядок.

В п.1.2. розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001року №02-5/744 вказано, що відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Положенням пункту 1 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 передбачено, що така спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди). Розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.

В силу положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки факт зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу є доведеним у відповідності до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та підтверджується відповідними матеріалами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, такий є підставою для обрахунку розміру шкоди заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу відповідачем.

За розрахунком, проведеним позивачем-1 за вищевказаною методикою, розмір заподіяної шкоди протиправними діями КП УЗН Соломянського р-ну м.Києва становить суму 15935,64 грн.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 «Про судове рішення», рішення є законним, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судове рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2011 року цим вимогам не відповідає. Висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення та є підставою для задоволення апеляційних скарг, скасування спірного судового рішення та постановлення нового, про задоволення позову.

З огляду на встановлене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу прокурора Соломянського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2011 року у справі №35/586-16/452-14/352 задовольнити.

2.Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2011 року у справі №35/586-16/452-14/352 задовольнити.

3.Рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2011 року у справі №35/586-16/452-14/352 скасувати.

4.Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

5.Стягнути з комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Соломянського району міста Києва (03061, м.Київ, вул.Ново-Польова, 95, ідентифікаційний код - 31806913) на користь Державної екологічної інспекції у місті Києві (04071, м.Київ, вул.Набережно-Лугова, 4, ідентифікаційний код - 34481451) збитки у сумі 15935,64 грн. (пятнадцять тисяч девятсот тридцять пять грн. 64 коп.), 79,68 грн. (сімдесят девять грн. 68 коп.) державного мита за розгляд справи судом касаційної інстанції, 159,36 грн. (сто пятдесят девять грн. 36 коп.) державного мита за розгляд справи місцевим господарським судом, 79,68 грн. (сімдесят девять грн. 68 коп.) державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення суду).

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

6. Матеріали справи №35/586-16/452-14/352 повернути господарському суду міста Києва.

7. Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати учасникам судового провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіГаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.