Постанова № 17674618, 24.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2011 № 45/34

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Вербицької О.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Гордієнко Л.М.

за участю представників:позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № б/н від 02.12.2010 року;

відповідача: ОСОБА_2. представник за довіреністю № б/н від 21.02.2011 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Електро-Партнер"

на рішеннягосподарського суду міста Києва

від28.02.2011 року (повний текст рішення підписаний 14.03.2011 року)

у справі№ 45/34 (суддя Балац С.В.)

за позовомЗакритого акціонерного проектно-будівельного товариства "Севастопольжитлобуд"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Електро-Партнер"

простягнення 105 197,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2011 року у справі № 45/34 за позовом Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства "Севастопольжитлобуд" (далі позивач, ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Електро-Партнер" (далі відповідач, ТОВ "ТВК "Електро-Партнер") про стягнення 105 197,16 грн. позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ТВК "Електро-Партнер" на користь ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд" 97 000 грн. 00 коп. основного боргу, 8 179 грн. 16 коп. пені, 1051 грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог ТОВ "ТВК "Електро-Партнер" зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 24.05.2011 року.

24.05.2011 року в судове засідання зявилися представники позивача та відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "ТВК "Електро-Партнер" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2010 року між ТОВ "ТВК "Електро-Партнер" (постачальник) та ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 230 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та по ціні відповідно до рахунків-фактури або специфікацій, які після підписання є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Згідно п. 2.2 договору оплата товару, зазначеного в рахунках-фактури або специфікаціях, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника за повну вартість товару, на умовах 100 відсоткової передплати, якщо інше не зазначено у специфікації.

Продаж товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця, яку він складає на підставі асортиментованого переліку постачальника. Узгоджений асортимент та кількість товару вказується у рахунках-фактурах або специфікаціях (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку, якщо відповідач перевищує термін поставки товару, він сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки товару.

Відповідач надав позивачеві рахунки щодо оплати товару, поставка якого здійснюється на підставі договору: 15.03.2010 року № 21 на суму 71197,68 грн. (специфікація №2, додаток № 2 до договору); 23.03.2010 року № 28 на суму 138530,96 грн. (специфікація № 1, додаток № 1 до договору).

В специфікації № 1 до договору зазначено, що передоплата за товар вказаний у специфікації № 1 складає 65%.

Згідно умов договору позивач перерахував грошові кошти відповідачу: згідно рахунку № 21 від 15.03.2010 року: платіжне доручення № 3295 від 26.03.2010 року на суму 71187,68 грн., згідно рахунку № 28 від 23.03.2010 року: платіжне доручення № 3315 від 31.03.2010 року на суму 12 000,00 грн., платіжне доручення № 3334 від 01.04.2010 року на суму 15 000,00 грн., платіжне доручення № 42 від 20.04.2010 року на суму 70 000,00 грн. Всього по рахунку № 28 від 23.03.2010 року сплачено 97 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав свої зобов'язання щодо поставки оплаченого товару за специфікацією № 2 до договором на суму 71 187,68 грн., про що свідчать: накладна № 11 від 18.03.2010 року на суму 42792,41 грн. та накладна № 14 від 24.03.2010 року на суму 28 395,27 грн.

18.10.2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 975 про повернення попередньої оплати здійсненої по специфікації № 1 до договору, яка залишена останнім без відповіді та належного реагування.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є господарський договір.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівліпродажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) .

Правові наслідки порушення зобовязання визначені в ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В свою чергу ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлено рахунок № 28 від 23.03.2010 року на суму 138 530,96 грн. згідно специфікації № 1 до договору. Виходячи з п. 2.2. договору специфікації № 1 до договору, де зазначено, що передоплата за товар складає 65%, позивач зобов'язаний був в якості попередньої оплати за поставку товару за специфікацією № 1 до договору сплатити 90 045,12 грн.

Враховуючи те, що позивач сплатив за поставку товару за специфікацією № 1 до договору 97 000,00 грн., то позивачем виконано умову про належний розмір попередньої оплати, а тому відповідач мав поставити товар за специфікацією № 1 до договору протягом 18 календарних днів з моменту оплати, тобто до 08.05.2010 року.

Колегією суддів встановлено, що сторони погодили строк виконання зобовязання щодо поставки товару, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, взятих на себе зобовязань по поставці товару не виконав, в звязку з чим позивач предявляв відповідачу вимогу повернути суму попередньої оплати (претензія № 975 від 18.10.2010 року).

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення поставки товару, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення 97 000,00 грн. суми попередньої оплати за договором № 230 від 16.03.2010 року.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 8 197,16 грн., з огляду на наступне.

Задовольняючи позов в частині стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість застосування п. 5.2 договору до правовідносин, що виникли у сторін за договором від 16.03.2010 року № 230, а саме шляхом нарахування позивачем (покупцем) пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, на суму передоплати, право вимагати повернення якої покупець набув на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України у звязку з непоставкою відповідачем товару у встановлений строк.

Однак, судом першої інстанції залишено поза увагою наступне.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У відповідності з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

У випадку спірних правовідносин, після перерахування позивачем відповідачу грошових коштів, вони знаходились у відповідача в користуванні.

Згідно з ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобовязаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Причому, в ч. 2 ст. 712 цього Кодексу встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 5.2 договору сторонами погоджено, що у випадку, якщо відповідач перевищує термін поставки товару, він сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки товару.

Відповідно до вимог п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, п.5.2 договору передбачено нарахування пені, що не відповідає ч. 3 ст.549 ЦК України, а саме нарахування пені на суму несвоєчасно виконаного негрошового зобов'язання.

Колегією суддів враховується, що за даним договором на відповідача були покладені обовязки з поставки товару, які за своєю правовою природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави вимагати у відповідача сплати пені за невиконання негрошового зобовязання.

В той же час, слід зазначити, що на суму попередньої оплати, відповідно діючого законодавства, зокрема ст. 536 ЦК України, передбачено нарахування процентів, як відповідна санкція за порушення зобовязання по договору.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову щодо стягнення пені в розмірі 8 179,16 грн.

Що стосується доводу апелянта про те, що він був позбавлений можливості надати докази та пояснення по справі, то він не приймається судом апеляційної інстанції, як підстава для скасування рішення через наступне.

Відповідно до ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу господарського суду м. Києва від 29.12.2010 року про порушення провадження у справі уповноваженим представником апелянта отримано: 04.01.2011 року за адресами: 04086, м. Київ, пров. Чаплигіна, б. 21, оф. 2; та 03680, м. Київ, вул. Службова, б. 3, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 2-3).

Проте, в судове засідання 31.01.2011 року представник відповідача не з'явився, в звязку з чим розгляд справи було відкладено на 21.02.2011 року. В судове засідання 21.02.2011 року представник відповідача з'явився, та оголошено перерву до 28.02.2011 року для надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи. В судове засідання 28.02.2011 року з'явився представник відповідача та заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке правомірно відхилено судом першої інстанції.

Так, апелянт був обізнаний про знаходження в провадженні суду першої інстанції позовної заяви у даному спорі, що спростовує доводи про позбавлення його представника права на надання доказів та пояснень по справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України, як таке, що прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог за правилами ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Електро-Партнер" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2011 року у справі № 45/34 за позовом Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства "Севастопольжитлобуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Електро-Партнер" про стягнення 105 197,16 грн. скасувати в частині стягнення пені в розмірі 8 179,16 грн.

Прийнятти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства "Севастопольжитлобуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Електро-Партнер" про стягнення пені в розмірі 8 179,16 грн. відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Електро-Партнер" (04086, м. Київ, пров. Чаплигіна, б. 21, оф. 2, код 35254158, з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства "Севастопольжитлобуд" (99029, м. Севастополь, вул. М. Музики, 78А, код 01267260, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 970 (девятсот сімдесят) грн. 00 коп. державного мита, 217 (двісті сімнадцять) грн. 61 коп. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2011 року у справі № 45/34 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Електро-Партнер" без задоволення.

Стягнути з Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства "Севастопольжитлобуд" (99029, м. Севастополь, вул. М. Музики, 78А, код 01267260, з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Електро-Партнер" (04086, м. Київ, пров. Чаплигіна, б. 21, оф. 2, код 35254158, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 40 (сорок) грн. 99 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Зобовязати господарський суд міста Києва видати відповідні накази.

Справу № 45/34 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяВербицька О.В.

СуддіБуравльов С.І.

Андрієнко В.В.