Постанова № 17674579, 18.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2011 № 9/476

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Тищенко А.І.

Корсакової Г.В.

при секретарі: Камінська Т.О.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. №8-02-16/659 від 07.04.2010);

Від відповідача: не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Національної телекомпанії України

на рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2011р. у справі № 9/476 (суддя Бондаренко Г.П.) за позовом Національної телекомпанії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Роса» (далі ТОВ «Роса»)

про стягнення 290260,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.02.2011 у справі №9/476 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Роса” на користь Національної телекомпанії України 142314,80 грн. - заборгованості та судові витрати; в решті частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Національна телекомпанія України звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить змінити рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2011 у справі №9/476 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на його пояснення про те, що відповідачу виставлялись, на підставі п.3.5 спірного Договору, рахунки фактури, відповідно до яких відповідач мав сплатити орендну плату та договірну вартість технічних послуг.

В свою чергу, не підписані відповідачем акти приймання передачі не є, на думку позивача, належними доказами у даній справі.

Ухвалою від 15.03.2011 розгляд справи було призначено на 30.03.2011.

В судове засідання 30.03.2011 представник позивача зявився, представник відповідача не зявився, в звязку з чим розгляд справи відкладено на 20.04.2011.

Ухвалою від 20.04.2011 розгляд справи було відкладено на 27.04.2011.

Відповідно до довідки від 27.04.2011 розгляд справи було перенесено на 18.05.2011

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 №01-23/2/6 введено до складу судової колегії замість судді Нєсвєтової Н.М. суддю Тищенко А.І.

Представник позивача в судове засідання 18.05.2011 зявився, підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача вчетверте не зявися, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.07.2010р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обовязковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м. Києва звернулася з позовною заявою Національна телекомпанія України до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Роса” про стягнення 290260,36 грн. заборгованості.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що в порушення умов Договору №470-24 від 20.05.2008 року про платне користування майном обладнанням відповідач не здійснив у повному обсязі плату за користування майном - обладнанням, так загальна сума за спірним Договором складала 372291,23 грн., відповідач частково сплатив 82030,87 грн., у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 290260,36 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, тобто не скористався передбаченим ГПК України процесуальним правом на судовий захист своїх прав та інтересів.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в сумі 142314,80 грн. та не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в сумі 147945,56 грн. з наступних підстав:

Між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди про платне користування майна - обладнання № 470-24 від 20.05.2008 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування майно обладнання за наведеним в Додатку № 1 до договору переліком, яке знаходиться в приміщеннях № 16 (1-й поверх стилобатної частини НКТУ, зона А-1), №31 (1-й поверх стилобатної частини НКТУ, зона А-3, Б-1), №78 (3-й поверх стилобатної частини НКТУ, зона А-4), №904-А (9-й поверх стилобатної частини НКТУ, зона А-5). Вартість обєкту оренди на момент передачі відповідачу становить 1676,00 грн. (п.1.2 Договору).

В п. 3.5 Договору сторони передбачили, що впродовж всього строку оренди відповідач додатково сплачує на підставі рахунків-фактур договірну вартість технічних послуг за обслуговування, перевірку та інспектування (протипожежної безпеки та ін.) обєкта оренди в розмірі 33986,66 грн., в тому числі ПДВ 5664,44 грн. Розмір плати за технічні послуги за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за технічні послуги за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідач щомісячно сплачує позивачу орендну плату за користування обєктом оренди. Орендна плата за перший місяць становить 150,84 грн. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Відповідач перераховує орендну плату на рахунок позивача не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця протягом строку оренди за місяць, що минув. Ціна Договору визначається шляхом множення місячної орендної плати на кількість календарних місяців строку оренди (п.3.1 - 3.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1.2 Договору позивач має право на отримання орендної плати в строки, передбачені договором. Відповідач зобовязується вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі (п. 4.4.2 Договору).

В п. 9.1 Договору зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 20.05.2009 року.

В подальшому, Актом прийомання-передачі від 20.05.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв в строкове користування обладнання, зазначене в Додатку № 1 до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до Договору загальна сума орендної плати та вартість наданих технічних послуг становила 372291,23 грн., з яких відповідачем було сплачено частково 82030,87 грн.

В свою чергу, відповідно до рахунка-фактури від 07.08.08 р. № 1290 на суму 150 (сто п'ятдесят) грн. 54 коп. (оренда); рахунка-фактури від 12.08.08 р. № 1317 на суму 33 915 грн. 98 коп., акт приймання-передачі послуг від 31.08.08 р. на суму 33 915грн. 98 коп. (вартість технічних послуг); рахунка-фактури № 1413 від 08.09.08 на суму 150 (сто п'ятдесят) грн. 98 коп. (оренда); рахунка-фактури №1462 від 09.09.08 на суму 34 019 грн. 09 коп., акт приймання-передачі послуг від 30.09.08 р. на суму 34 019 грн. 09 коп. (вартість технічних послуг); рахунка-фактури №1584 від 07.10.08 на суму 154 грн. 48 коп. (оренда); рахунка-фактури №1642 від 10.10.08 на суму 34 802 грн. 34 коп. (вартість технічних послуг, до нього акти від 10.10.2008 р. та від 31.10.2008 p.); рахунка-фактури № 1762 від 07.11.08 на суму 157 грн. 99 коп.; рахунка-фактури №1820 від 10.11.08 на суму 35 598 грн. 31 коп. (вартість технічних послуг, до нього акти від 10.11.2008 р. та від 31.11.2008 р.); рахунка-фактури № 1931 від 08.12.08 на суму 160 (сто шістдесят) грн. 06 коп.; рахунка-фактури № 2044 від 12.12.08 на суму 36 063 грн. 42 коп. (вартість технічних послуг, до нього акти від 12.12.2008 р. та від 31.12.2008 p.); рахунка-фактури №1 від 12.01.09 на суму 164 (сто шістдесят чотири) грн. 35 коп.; рахунка-фактури №50 від 14.01.09 на суму 37 030 грн. 84 коп.(вартість технічних послуг, до нього акти від 14.01.2009 р. та від 31.01.2009 p.); рахунка-фактури № 120 від 09.02.09 на суму 170 (сто сімдесят) грн. 38 коп.; рахунка-фактури № 165 від 10.02.09 р. на суму 38 389 грн. 04 коп. (вартість технічних послуг, до нього акти від 10.02.2009 р. та від 10.04.2009 р.); рахунка-фактури № 273 від 10.03.09 на суму 170 (сто сімдесят) грн. 68 коп.; рахунка-фактури № 406 від 07.04.09 на суму 2,35 грн.; рахунка фактури № 457 від 10.04.2009 р. на суму 38987,42 грн. (вартість технічних послуг до нього акт від 10.04.2009 р.;рахунка-фактури № 528 від 06.05.2009 р. на суму 172,08 грн., що складає 290260,36 грн. позивач надав та передав, а відповідач прийняв послуги на суму 290260,36 грн., яка останнім оплачена не була.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обовязки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Аналогічна позиція міститься і в ст. 509 ЦК України.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобовязання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

В ч. 1 ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За своєю правовою природою спірний Договір є змішаним, тобто таким який одночасно містить умови щодо регулювання відносин оренди (найму) і надання послуг, то до відносин сторін підлягають застосуванню у відповідних частинах норми глав 58 та 63 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Приписами ст.. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем було направлено на адресу відповідача повторно претензію №8-02-19/2879 від 26.11.2010 року, в якій звернувся до останнього з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 290260,36 грн. за актами та рахунками, не оплачених за Договором, однак відповідач заборгованість не погасив в добровільному порядку та відповіді на претензію не надіслав.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в звязку з тим, що акти приймання-передачі послуг від 31.12.2008 р. на суму 33538,23 грн., від 14.01.2009 р. на суму 746,31 грн., від 31.01.2009 р. на суму 36284,53 грн., від 10.02.2009 р. на суму 1052,25 грн., від 10.04.2009 р. на суму 38427,40 грн., від 10.04.2009 р. на суму 37896,84 грн. на загальну суму 147945,56 грн. підписані тільки зі сторони позивача, то у зазначеній частині вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до п. 3.5 Договору впродовж всього строку оренди відповідач додатково сплачує на підставі рахунків-фактур договірну вартість технічних послуг за обслуговування, перевірку та інспектування (протипожежної безпеки та ін.) обєкта оренди в розмірі 33986,66 грн., в тому числі ПДВ 5664,44 грн. Розмір плати за технічні послуги за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за технічні послуги за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставляв та надсилав відповідачу рахунки фактури на загальну суму 147945,56 грн., що підтверджується повторно направленою претензією №8-02-19/2879 від 26.11.2010 року, до якої долучені зазначені рахунки фактури.

В свою чергу, рахунки фактури за Договором, у тому числі і спірні рахунки фактури №2044 від 12.12.2008, №50 від 14.01.2009, №165 від 10.02.2009 та №457 від 10.04.2009 включають в себе суму коригування вартості послуг на індекс інфляції за попередній місяць та суму передплати за поточний місяць. Тобто, у кожному рахунку фактурі вказано, яка сума нараховується і за який період, зазначені суми додаються одна до одної і на загальну суму нараховується ПДВ у розмірі 20%, отримана сума є сумою рахунку фактури, яка належить до сплати.

Слід зазначити, що при частковому задоволенні позову на суму 142314,80 грн. суд першої інстанції помилково взяв за основу як доказ двосторонні акти, врахувавши також, двосторонній акт від 12.12.2008 на суму 525,19 грн., однак, дана сума, за умовами Договору, є лише сумою коригування на індекс інфляції за попередній місяць, яка нараховується на договірну вартість за технічні послуги і взагалі не є підтвердженням якогось обсягу наданих технічних послуг (п.3.5 Договору).

Крім того, акти, в даному спорі, не є основоположним, належним доказом на підтвердження розміру плати за користування майном обладнанням, оскільки сторони передбачили у твердій сумі договірну вартість (п.3.5 Договору).

Враховуючи вищезазначене та той факт, що позивачем було надано належні докази виконання п.3.5 Договору, колегії суддів вважає можливим задовольнити позов в повному обсязі на суму 290260,36 грн., скасувавши рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 147945,56 грн. боргу.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його часткового скасування, у звязку з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, та з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга Національної телекомпанії України є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті позивачем державного мита за подання позову при задоволенні позову покладаються на відповідача, а витрати по сплаті позивачем державного мита за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду у даному випадку також покладаються на відповідача.

Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної телекомпанії України задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 02.02.2011 у справі №9/476 скасувати в частині відмови у задоволенні 147945,56 грн. боргу та задовольнити позов в зазначеній частині вимог.

В решті частини рішення залишити без змін.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Роса” (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 3, оф. 7; код ЄДРПОУ 35264098; р/р 26009300044565 в АКБ “Форум”м. Києва, МФО 322948) на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42; код ЄДРПОУ 23152907) 290260 (двісті девяносто тисяч двісті шістдесят) грн..36 коп. боргу, 2902 (дві тисячі девятсот дві) грн. 60 коп. - державного мита за подання позову, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 701 (сімсот одну) грн. 58 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ».

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4.Матеріали справи № 9/476 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддяКондес Л.О.

СуддіТищенко А.І.

Корсакова Г.В.