Постанова № 17674510, 16.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2011 № 27/232

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Гольцової Л.А.

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача:

ОСОБА_1 представник, дов. № 59 від 18.05.2010

від відповідача:

ОСОБА_2 - представник, дов. б/н від 01.09.2010;

від третьої особи1:

не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від третьої особи2:

ОСОБА_3 суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа;

ОСОБА_2 представник, дов. № 1127 від 20.09.2010;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2010

у справі № 27/232 (суддя Дідиченко М.А.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт"

треті особи

Товариство з обмеженою відповідальністю

"Баядера-Імпорт",

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3

про відшкодування збитків у сумі 187 975,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2010 у справі № 27/232, з урахуванням ухвали від 25.02.2011 про виправлення описки, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки у сумі 175 046,40 грн., 3% річних у розмірі 2 014,23 грн., збитки від інфляції у сумі 7 702,04 грн., 1 847,61 грн. державного мита, 231,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що у звязку з невиконанням відповідачем умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування (згідно зі ст. 618 ЦК України), позивач поніс збитки через задоволення претензії контрагентів (третьої особи 1) на суму 225 581,40 грн., таким чином, позивач має право вимагати відшкодування йому відповідачем понесених збитків у сумі 225 581,40 грн., а не 226 861,02 грн., як зазначено позивачем у розрахунку, доданому до позовних вимог; враховуючи звернення позивача до відповідача з претензією № 2212/09 про відшкодування понесених збитків 22.12.2009, положення ч.2 ст. 530 та ч.2 ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню 3% річних, збитків від інфляції, за перерахунком суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 у справі № 27/232 рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2010 скасовано та прийнято нове рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011 у справі № 27/232 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 скасовано, справу № 27/232 направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2010 у справі № 27/232 скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та провадження у справі припинити.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на підміну суддею предмету спору, оскільки позивачем вказано предметом позову відшкодування збитків, а в резолютивній частині рішення вказано про стягнення заборгованості.

На думку скаржника, судом порушено ст.ст. 4-2, 4-3, ч.4 ст. 22 ГПК України.

Скаржник посилається на те, що в оскаржуваному рішенні не вказано, в чому вина відповідача; на недоведеність матеріалами справи встановлених висновком у постанові від 02.03.2010 Верховного Суду України у справі № 3-568к10, вимог щодо спорів про стягнення збитків, згідно із якими для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Скаржник наполягає на тому, що Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 не передавав вантаж відповідачу.

Як зазначає скаржник, зміст висновку суду про право на відшкодування збитків визначає збитки як зворотну вимогу (регрес), яка є окремим предметом спору, в суді не розглядалась.

Скаржник посилається на зазначення у позовній заяві підставами позову ч.2 ст. 308, ст. 314 ГК України, в додатково наданих позивачем 14.09.2010 письмових поясненнях ст.ст. 22, 213, п.4 ч.1 ст. 611, ч.2 ст. 628, ч.1 ст. 909, ч.1 ст. 929, ст. 934 ЦК України та вирішення справи судом з власної ініціативи на підставі ст.ст. 22, 618, 901, 902, 929, 923 ЦК України, що, на думку скаржника, є порушенням ст. 129 Конституції України щодо застосування судом такої засади, як змагальність сторін.

Як стверджує скаржник, з огляду на приписи ч.5 ст. 307 ГК України, застосування позивачем до спірних правовідносин лише норм ЦК України та ГК України є помилковим; встановлена спеціальним Законом Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" відповідальність експедитора позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт" повністю виключає відповідальність відповідача перед позивачем. Також скаржник посилається на те, що наявні в матеріалах справи № 27/232 товарно-транспортні накладні не оформлені згідно з вимогами п.п. 1.4, 2 Інструкції про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, затвердженої наказом Міністерства транспорту та звязку України 28.04.2005 № 154, та те, що в наявних у справі накладних не згадується позивач, відповідач, третя особа на стороні відповідача.

На думку скаржника, у справі № 27/232 необхідно застосовувати терміни, визначені в ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Посилаючись на ст.ст. 15, 17 зазначеного Закону, скаржник стверджує про здійснення позивачем незаконного обігу алкогольних напоїв шляхом їх зберігання, у звязку з чим у суду першої інстанції є достатньо підстав для складання та направлення відповідно до ст. 90 ГПК України окремої ухвали до ДПА України про розгляд питання щодо накладання штрафу на позивача, а за таких обставин заяви позивача про нанесення йому збитків відповідачем нормами законодавства не передбачено.

Скаржник, вказуючи найменування осіб, якими складено договір № 08-01/10/08 з додатками, акти приймання-передачі від 09.12.2009, видаткові накладні, стверджує, що позивач та відповідач не є субєктами перевезення спірного вантажу, тому у спорі між ними не можуть бути застосовані положення глави 32 ГК України, зокрема, ч.2 ст. 308 та ст. 314 ГК України, на підставі яких позивач просить задовольнити позовні вимоги, а предметом спору між позивачем та відповідачем може бути невиконання договору про надання транспортно-експедиторських послуг, згідно із яким позивач повинен перерахувати відповідачу за перевезення 09.12.2009 суму 2 300,00 грн.

Скаржник стверджує, що належними позивачами щодо вантажу, відвантаженого Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт" через перевізника Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3, є юридичні особи у м. Тернопіль, м. Хмельницький, м. Дніпропетровськ, м. Запоріжжя, вказані у видаткових та товарно-транспортних накладних, а належним відповідачем щодо вантажу є Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3.

У відзивах від 03.12.2010 та від 16.05.2011 на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на ту обставину, що тягар доказування відсутності своєї вини у завданні позивачу збитків неналежним виконанням договору на транспортно-експедиторське обслуговування лежить на відповідачеві, який під час розгляду справи у господарському суді не довів відсутності своєї вини; в оскаржуваному рішенні судом встановлено наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення; в оскаржуваному рішенні йдеться не про регрес, а про склад збитків; додаткові посилання позивача в письмових поясненнях на норми чинного законодавства України немає підстав розглядати як зміну підстави позову; твердження про здійснення позивачем незаконного обігу алкогольних напоїв є безпідставним.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, третьої особи, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача збитки у сумі 187 975,62 грн., завдані позивачу неналежним виконанням зі сторони відповідача умов договору № 2-16/03/09-ТР на транспортно-експедиторське обслуговування від 16.03.2009; судові витрати покласти на відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.03.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір № 2-16/03/09-ТР на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого відповідач, за договором експедитор, від свого імені та за рахунок позивача, за договором замовника, зобовязався забезпечувати здійснення перевезення вантажів позивача автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні; в інтересах позивача виконувати повязані з перевезенням транспортно-експедиторські операції: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організацію забезпечення відправлення та одержання вантажу, а також інші операції, повязані з транспортно-експедиторським обслуговуванням.

Згідно з п.2.2. договору № 2-16/03/09-ТР відповідач організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок встановленої форми, підписаних уповноваженим представником позивача.

09.12.2009 позивачем передано, а відповідачем прийнято заявки на транспортування вантажу №№ 8847, 8864, 8868, 8894 до договору № 2-16/03/09-ТР за маршрутами: м. Бровари м. Запоріжжя, м. Тернопіль, м. Хмельницький, м. Дніпропетровськ, відповідно, автомобілем КАМАЗ АА 0360 ВА, водій Тригуб В.

Оскільки позивачем були надані відповідачу зазначені заявки на транспортування вантажу на виконання позивачем, який є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаш-Бровари", укладеного 01.10.2008 договору № 08-01/10/08 про надання комплексних логістичних послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт", то позивачем до числа супровідних документів до вантажу були додані видаткові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт".

Позивач є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаш-Бровари" згідно з п.1.1 Статуту позивача у новій редакції, зареєстрованій 15.03.2010 за № 13551050014000142.

Відповідно до вищевказаних заявок, позивачем 09.12.2009 передано вантаж для транспортування, про що свідчать, відповідно, товарно-транспортні накладні №№ 9903689, 903708, 903709, 903707, 9903710, видаткові накладні №№ БІ-0009880, БІ-0009884, БІ-0009883, БІ-0009854, БІ-0009861, акти приймання-передання №№ РН/09/008781, РН/09/008777, РН/09/008776, РН/09/008 774, РН/09/008779, з відміткою водія автомобіля про прийняття до транспортування та його підписом.

У процесі транспортування сталась крадіжка частини вантажу, внаслідок чого виникла нестача вантажу.

Про виникнення нестачі вантажу в період транспортування в розмірі 232 251,85 грн. позивачем та відповідачем складено акт (а.с. 88, 1т.).

22.12.2009 позивачем предявлено відповідачу претензію № 2212/09 з вимогою відшкодувати збитки в сумі 232 251,85 грн., які були завдані відповідачем внаслідок неналежного виконання договору № 2-16/03/09-ТР на транспортно-експедиторське обслуговування від 16.03.2009.

Відповідач у листі-відповіді від 22.12.2009 на претензію позивача № 2212/09 підтвердив факт крадіжки товару, повідомив про відкриття карної справи за даним фактом та у звязку з неможливістю відшкодування суми претензії в короткий термін, пропонував відшкодування даної суми шляхом надання транспортних послуг за 6 місяців поточного року.

Докази того, що сторонами погоджено відшкодування збитків саме у такий спосіб, відсутні.

23.02.2010 Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт" предявлено позивачу претензію № 11 з вимогою сплатити відшкодування нестачі на загальну суму 225 581,40 грн., що виникла внаслідок втрати алкогольних напоїв, переданих позивачу за договором № 08-01/10/08 про надання комплексних логістичних послуг від 01.10.2008 та до претензії додано рахунок-фактуру № БІ-0001197 від 23.02.2010.

Позивачем претензію задоволено, за платіжними дорученнями від 01.04.2010 № 297, від 16.04.2010 № 352, від 05.05.2010 № 428, від 11.05.2010 № 451, від 25.05.2010 № 480, від 27.05.2010 № 489, від 16.06.2010 № 567, від 23.07.2010 № 711, від 30.08.2010 № 828 позивачем перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт" грошові кошту на загальну суму 225 581,40 грн.

Згідно з п.2.1 договору № 08-01/10/08 виконавець зобовязався надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт", за договором замовнику, комплексні логістичні послуги самостійно або із залученням третіх осіб, зокрема по організації перевезення, зберіганню та обробці товару.

В п.3 договору № 08-01/10/08 передбачено надання таких логістичних послуг, як прийом товару на склад виконавця, зберігання товару на складі виконавця, комплектація та завантаження товару, доставка вантажу до складу одержувача, додаткові послуги.

Відповідно до п.8.3 договору № 08-01/10/08 виконавець, за наявності його провини, зобовязаний відшкодувати замовнику збиток, заподіяний останньому у звязку з втратою, нестачею або пошкодженням товару протягом терміну комплексного логістичного обслуговування, за винятком випадків, зазначених у цьому пункті. Виникнення нестачі вантажу внаслідок крадіжки у період транспортування, до вказаних випадків звільнення від відповідальності, не віднесено.

Отже, позивачем обґрунтовано задоволено претензію Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт".

Відповідачем частково задоволено претензію позивача № 2212/09 від 22.12.2009 та у рахунок відшкодування збитків за платіжними документами від 03.03.2010 № 425, від 15.03.2010 № 525, від 26.03.2010 № 594, від 14.04.2010 № 732, від 05.05.2010 № 855, від 07.05.2010 № 874 перераховано позивачу кошти у загальній сумі 50 535,00 грн., що підтверджується витягами із особового рахунку.

Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.5 договору № 2-16/03/09-ТР відповідач зобовязаний належним чином виконати прийняту від позивача заявку; здійснити перевезення вантажу до місця призначення якісно у повному обсязі та в термін, зазначений у заявці.

Як підтверджено матеріалами справи, вантаж, переданий позивачем для транспортування, не був доставлений вантажоодержувачам у повному обсязі.

Згідно з п.п. 6.1, 6.2 договору № 2-16/03/09-ТР за невиконання або неналежне виконання умов цього договору винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України; при залученні експедитором третіх осіб до виконання своїх зобовязань, експедитор несе відповідальність перед замовником за їх дії як за свої власні.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В ч.2 ст. 932 ЦК України встановлено, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обовязків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно зі ст. 934 ЦК України за порушення обовязків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-1У експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилось контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом; за невиконання або неналежне виконання обовязків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Згідно з ч.2 ст. 20 ГК України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; а права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Як вбачається із розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, ним розраховується сума збитків від розміру суми, що перевищує ту, на яку позивачем було задоволено претензію Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт" та підстави для застосування такої суми у матеріалах справи відсутні, тому апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про застосування суми збитків, виходячи із розміру суми, у межах якої позивачем було задоволено претензію, у звязку з чим, з врахуванням суми, на яку було повернуто товар та суми сплачених відповідачем коштів у рахунок погашення вимог претензії позивача, є обґрунтованими позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 175 046,40 грн.

Спричинення позивачу збитків у зазначеному розмірі, причинно-наслідковий звязок між збитками та неналежним виконання договору № 2-16/03/09-ТР підтверджені матеріалами справи.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України, оскільки зазначеною статтею передбачено відповідальність за порушення грошового зобовязання, а згідно з договором № 2-16/03/09-ТР у відповідача відсутнє грошове зобовязання перед позивачем.

Отже, оскільки позовні вимоги у частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є такими, що не грунтуються на нормах права, то підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Статтею 89 ГПК України передбачено, що суд за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 27/232 виправлено допущену в оскаржуваному рішенні описку; згідно з цією ухвалою в пункті 2 резолютивної частини рішення від 19.10.2010 по справі № 27/232 замість слова "заборгованість" належить читати "збитки".

В оскаржуваному рішенні зроблено висновок про понесення позивачем збитків у звязку з невиконанням відповідачем умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування.

Крім того, згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційна інстанція дійшла висновку, що, як вже було зазначено, факт спричинення позивачу збитків неналежним виконанням укладеного між позивачем та відповідачем договору № 2-16/03/09-ТР, розмір збитків, причинно-наслідковий звязок між збитками та неналежним виконанням договору а також вина відповідача у невиконанні договірного зобовязання, матеріалами справи підтверджені.

Факт передання чи непередання вантажу перевізником відповідачу не впливає на відповідальність відповідача за виконання укладеного ним договору на транспортно-експедиторське обслуговування як відповідно до умов договору № 2-16/03/09-ТР так і відповідно до положень норм чинного законодавства, регулюючого правовідносини за договором транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, законність; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, немає підстав для висновку, що посилання позивача у письмових поясненнях на норми законодавства, які не були вказані у позовній заяві, спричинило порушення такої засади судочинства, як змагальність.

У позовній заяві позивач підставою позовних вимог про стягнення збитків вказав неналежне виконання відповідачем умов договору № 2-16/03/09-ТР, який є договором транспортного експедирування, та, зокрема, положення ст. 20 ГК України.

Отже, посилання в оскаржуваному рішенні на положення норм законодавства, регулюючого правовідносини, повязані із виконанням договору транспортного експедирування, поняття та порядок визначення відповідальності за збитки, спричинені порушенням договірних зобовязань, немає підстав визнати такими, що змінюють підставу позову.

Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-ІV зі змінами, не передбачено обмежень ані щодо кількості договорів транспортного експедирування, ані щодо кількості сторін, між якими можуть укладатись такі договори, тому твердження, що відповідальність позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт" за договором № 08-01/10/08 виключає відповідальність відповідача перед позивачем за договором № 2-16/03/09-ТР, не відповідає положенням зазначеного Закону, на який посилається скаржник, так само як і положенням іншого законодавства.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки, як було зазначено, матеріалами справи підтверджено передання позивачем для транспортування вантаж, у зазначених в супровідних документах, в тому числі товарно-транспортних накладних, кількості, найменуванні, вартості; із матеріалів справи не вбачається наявності заперечень відповідача або перевізника проти форми заповнення переданих позивачем товарно-транспортних накладних, також форма їх заповнення не була причетною до факту спричинення збитків, то у суду першої інстанції не було підстав для дослідження відповідності форми заповнення товарно-транспортних накладних, наданих до складу супровідних документів на вантаж, формі, затвердженій наказом Міністерства транспорту та звязку України від 28.04.2005 № 154 Форма N 1-ТН/алкогольні напої/.

Преамбулою Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" зі змінами, не передбачено, що цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання транспортного експедирування або перевезення такої продукції, отже підстави для застосування термінів, вказаних у ст. 1 цього Закону, у даній справі, відсутні.

Статтями 15 та 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95 врегульовані питання, повязані з імпортом, експортом, оптовою і роздрібною торгівлею алкогольними напоями та тютюновими виробами та передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі зазначеною продукцією.

Проте, у межах даної справи не розглядались питання, повязані із виробництвом вказаної продукції або торгівлею, у звязку із відсутністю для цього підстав, адже такі питання не є повязаними з предметом або підставою позову, тому, немає підстав для висновку про наявність порушень згаданого Закону позивачем та винесення окремої ухвали на підставі ст. 90 ГПК України. У разі наявності підстав, встановлених законодавством, відповідач не позбавлений права на захист своїх прав або охоронюваних законом інтересів у встановленому порядку.

Нормами ГК України та ЦК України розмежовується поняття договору перевезення та договору транспортного експедирування. Зокрема, статтею 929 ЦК України передбачено, що договором транспортного експедирування може бути встановлено обовязок експедитора, у тому числі, зобовязання укласти від свого імені або від імені свого клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобовязання, повязані з перевезенням.

Як вже зазначалось, у позовній заяві позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача саме збитків, у звязку з порушенням умов договору транспортного експедирування, що передбачено статтею 20 ГК України.

Оскільки договір № 2-16/03/09-ТР на транспортно-експедиторське обслуговування укладено позивачем саме з відповідачем, яким на власний розсуд залучено до здійснення транспортування вантажу Субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_3, то відсутні підстави для твердження, що відповідачами у спорі про стягнення збитків, спричинених неналежним виконанням зазначеного договору, мають бути вказані у документах, супроводжуючих вантаж, вантажоодержувачі. Також відсутні підстави для твердження, що належним відповідачем у даному спорі є Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3, адже останній не брав на себе обовязків по виконанню договору № 2-16/03/09-ТР.

Із матеріалів справи не вбачається наявності обставин, які встановлені статтею 80 ГПК України підставами для припинення провадження у справі, у тому числі в п.1-1 ч.1 цієї статті.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для часткового задоволення позову і зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2010 у справі №27/232 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 27, кв. 224; код ЄДРПОУ 21630805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 134; код ЄДРПОУ 33212289) 175 046,40 грн. збитків, 1 750,46 грн. державного мита, 219,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 134; код ЄДРПОУ 33212289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 27, кв. 224; код ЄДРПОУ 21630805) 48,59 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 27/232 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяРопій Л.М.

СуддіРябуха В.І.

Гольцова Л.А.

18.05.11 (відправлено)