Постанова № 17674479, 12.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2011                                                                                           № 31/23

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Мальченко А.О.

суддів:           Гаврилюка О.М.

          Майданевича А.Г.

при секретарі:           Рижова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.02.2011 року (повний текст підписано 21.02.2011 року)

у справі № 31/23 (суддя – Качан Н.І.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Київспецмонтаж», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія», м. Київ,

про стягнення боргу за договором субпідряду в сумі 108121,09грн.,-

представники сторін не з’явились, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Київспецмонтаж» (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Київспецмонтаж» (надалі – ПАТ «Київспецмонтаж», згідно з новою редакцією Статуту) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» (надалі – ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія») про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 74729,45 грн., інфляційних втрат за весь період прострочення у сумі 27091,66 грн., 3% річних у сумі 6299,98 грн., у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором будівельного підряду №36 на виконання робіт по монтажу вентиляції та протидимного захисту від 05.12.2007 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року у справі № 31/23 позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на користь ПАТ «Київспецмонтаж» заборгованість у сумі 74729,45 грн., інфляційні втрати у сумі 27091,66 грн., три проценти річних у сумі 6299,98 грн., державного мита у сумі 1081,21 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, керуючись статтями 525, 526, 837, 854 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті виконаних робіт за договором будівельного підряду №36 від 05.12.2007 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В своїх доводах скаржник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 18.04.2011 року.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

За наслідками судового засідання 18.04.2011 року в порядку статті 77 ГПК України оголошувалась перерва до 12.05.2011 року.

В судовому засіданні 12.05.2011 року представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову; представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин справи, які мають значення для справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

12.05.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду необхідно змінити, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05.12.2007 року між ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» (в тексті договору – замовник) та ЗАТ «Київспецмонтаж» (в тексті договору – підрядник) укладено договір будівельного підряду №36, за умовами якого підрядник зобов’язується за завданням замовника на свій ризик відповідно до проектної документації та умов договору виконати та здати в установлений договором строк закінчені роботи по монтажу систем вентиляції та димовидалення на об’єкті будівництва: секція А житлового будинку по вул. Ілліча, 17 в Дарницькому районі м.Києва (надалі – роботи), а замовник зобов’язується надати підряднику будівельний майданчик або фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку проектну документацію, а також прийняти від підрядника закінчені роботи, а саме результат робіт, та оплатити виконану роботу (а.с.6-13).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що договірна ціна визначається на підставі кошторису (додаток № 1) і складає 531453,60 грн. і не може перевищувати договірну вартість робіт, визначену із «Правилами визначення вартості будівництва» (ДБН Д. 1.1-1-2000) на день укладання договору.

Відповідно до пункту 2.5. договору розрахунки за виконані роботи замовник здійснює поетапно проміжними платежами щомісяця в міру виконання робіт підрядником на підставі документів про обсяги виконаних робіт за формою №КБ-2в та їх вартість - довідка за формою №КБ-3, яка обраховується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів.

Пунктом 2.7. договору сторони домовились, що підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті та готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику в порядку та в строки, передбачені пунктом 4.4.12. договору. Замовник зобов’язаний підписати подані підрядником належним чином оформлені документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання не пізніше 5 днів з дня одержання документів проектно-кошторисним відділом замовника. Оплата виконаних робіт відповідачем здійснюється протягом 5 днів з дня підписання документів замовником.

Згідно пункту 3.3. договору датою закінчення виконання робіт вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі закінчених робіт.

Пунктом 10.1. договору сторони визначили, що передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом виконаних робіт за формою №КБ-2в та довідкою про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 в порядку передбаченому пунктом 4.4.11. договору.

З матеріалів справи вбачається та місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач, відповідно до умов договору, виконав роботи по монтажу систем вентиляції та димовидалення, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 289 599,60 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3:

- акт № 311/735 та довідка б/н за грудень 2007 року на суму 36673,20 грн.,

- акти за січень 2008 року №303/735 на суму 172366,80 грн. і №802/735 на суму 62652,00 грн. та довідка б/н за січень 2008 року на суму 235018,80 грн.,

- акт № 804/735 та довідка б/н за лютий 2008 року на суму 17907,60 грн.

Дані акти та довідки підписані обома сторонами та завірені печатками підприємств (а.с.14-28).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач розрахувався за виконані роботи лише частково, здійснив погашення заборгованості у сумі 215119,26 грн. (165119,26 грн. + 50000,00 грн.), внаслідок чого сума основного боргу зменшилась і становить 74480,34 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківська виписка від 24.04.2008 року на суму 50000,00 грн. та протокол узгодження розрахунків від 29.02.2008 року, відповідно до якого сума погашення заборгованості за даним договором складає 165119,26 грн. (банківська виписка від 07.02.2008 року на суму 500000,00 грн.) (а.с.29-31).

Враховуючи часткову оплату боргу, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена заборгованість виникла на підставі двох останніх актів приймання виконаних підрядних робіт за січень 2008 року на суму 56572,74 грн. та за лютий 2008 року на суму 17907,60 грн.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2009 року, підписаний обома сторонами та завірений печатками підприємств, з якого вбачається, що відповідачем визнано суму заборгованості за даним об’єктом у розмірі 74729,45 грн. (а.с.32).

Факт визнання відповідачем заборгованості підтверджується листом-відповіддю останнього від 06.11.2009 року за №1510 на претензію позивача №386 від 05.11.2009 року, в якому порушувалось питання відстрочки кінцевого розрахунку за виконані роботи (а.с.33-38, 39).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем і відповідачем виникли правовідносини з договору будівельного підряду, згідно якого, в силу статті 875 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, укладення ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» з ЗАТ «Київспецмонтаж» договору будівельного підряду №36 від 05.12.2007 року було спрямоване на виконання останнім робіт по монтажу систем вентиляції та димовидалення на будівництві, що в свою чергу, породжує обов’язок ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» здійснити оплату за виконані роботи.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що самі роботи -монтаж систем вентиляції та димовидалення і їх пусконаладку позивач відповідачу не передавав, а наявні в матеріалах справи довідки не підтверджують факт виконання позивачем пункту 1.1. договору. При цьому, апелянт стверджує, що суд, всупереч приписів п.3 ч.1 ст.84 ГПК України, визнав належним доказом лист №1510 від 06.11.2009 року, написання та відправку якого позивачу відповідач заперечує.

Дані доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, враховуючи наступне.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Пунктами 4.2.1. та 4.2.4. договору визначено, що замовник зобов’язаний, зокрема, здійснювати перевірку та підписувати акти виконаних робіт за формою №КБ-2в та довідки за формою №КБ-3 в порядку, передбаченому договором та, за відсутності недоліків, сплатити підрядникові обумовлену ціну за роботи за умови, якщо роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт за формою №КБ-2в та довідки за формою №КБ-3 відповідачем було підписано без будь-яких зауважень, тому, з урахуванням положень статей 530, 879 Цивільного кодексу України та пунктів 3.3. та 2.7. договору, відповідач зобов’язаний був оплатити виконані роботи протягом 5 днів з дня підписання документів замовником.

Крім того, судова колегія відхиляє твердження скаржника, що лист №1510 від 06.11.2009 року позивачу не направлявся, оскільки даний лист складено на фірмовому бланку товариства та підписаний генеральним директором ТОВ«Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» Левадою С.Я.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що факт існування спірного листа не пов’язаний з обов’язком відповідача розрахуватись з позивачем за виконані роботи за договором №36 від 05.12.2007 року.

В силу приписів статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по оплаті виконаних робіт, однак, здійснивши перерахунок, вважає, що з відповідача підлягає до стягнення заборгованість у сумі 74480,34 грн. (за січень 2008 року у сумі 56572,74грн. та за лютий 2008 року у сумі 17907,60 грн.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача за період з 07.02.2008 року по 06.12.2010 року 3% річних та за період з лютого 2008 року по грудень 2010 року інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання.

Здійснивши перерахунок, судовою колегією встановлено, що належний розмір 3% річних та індексу інфляції, який підлягає стягненню з відповідача за період прострочення становить 6284,18 грн. та 32667,03 грн. відповідно. Однак, апеляційним судом встановлено, що пред’явлена сума інфляційних втрат є меншою, ніж фактична, тому позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумах, що вимагаються позивачем та які не перевищують правильно нараховані суми, а саме 6284,18 грн. 3% річних та 27091,66 грн. інфляційних втрат, у зв’язку з чим рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

У відповідності до пунктів 1 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції, в частині зменшення розміру пені та індексу інфляції, як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, а інших доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Відповідно до статті43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року у справі №31/23 необхідно змінити.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року у справі № 31/23 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року у справі №31/23 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року у справі №31/23 викласти в наступній редакції:

«1.Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Київспецмонтаж» задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» (03049, м. Київ, вул. Єреванська, 1, кв. 1, код ЄДРПОУ 32102765) на користь приватного акціонерного товариства «Київспецмонтаж» (01010, м. Київ, вул.Аніщенка, 3-б, код ЄДРПОУ 04012615) заборгованість у сумі 74480,34 грн. (сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят грн. 34 коп.), інфляційні витрати у сумі 27091,66 грн. (двадцять сім тисяч дев'яносто одна грн. 66 коп.), три відсотки річних у сумі 6284,18 грн. (шість тисяч двісті вісімдесят чотири грн. 18 коп.), витрати по сплаті державного мита в сумі 1078,56 грн. (одна тисяча сімдесят вісім грн. 56 коп.) та 235,42 грн. (двісті тридцять п’ять грн. 42 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.».

3.          Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

4.          Матеріали справи №31/23 повернути до господарського суду міста Києва.

5.          Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Мальченко А.О.

Судді                                                                                          Гаврилюк О.М.

                                                                                          Майданевич А.Г.