Постанова № 17674441, 11.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2011                                                                                           № 51/629

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           Коршун Н.М.

          Агрикової О.В.

за участю представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «СанТрейд-С»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2010

у справі № 51/629 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»

до Приватного підприємства «СанТрейд-С»

про стягнення 125000, 25 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2009 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 125000, 25 грн., з яких: 89162, 88 грн. – заборгованості за Договором суборенди нежитлових приміщень №1/А-0327 від 31.12.2007 та 26748, 86 грн. – штрафу, 7254, 56 грн. – пені, 1031, 48 грн. – 3% річних та 802, 47 грн. – інфляційних.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано клопотання про зміну позовних вимог (вих. №07/01-2010 від 07.02.2010, а.с. 19-21, том 2), в якому позивач просив суд стягнути з відповідача 113897, 07 грн. основної заборгованості по оплаті за суборенду приміщення, 1133, 90 грн. – державного мита та 236, 00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Дане клопотання було прийнято Господарським судом міста Києва до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2010 у справі № 51/629 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з 85 162,88 грн. – заборгованості з орендної плати, 500, 16 грн. – 3 % річних, 1 003, 08 грн. – інфляційних, 3 472, 80 грн. – пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 5 001, 66 грн. – штрафу, 951, 41 грн. – державного мита та 149, 95 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, з посиланням на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що приймаючи рішення, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки, позивач, змінивши позовні вимоги, фактично відмовився від стягнення 3% річних, інфляційних, штрафу та пені. Тому суд не мав права стягувати з відповідача вказані суми.

Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції неправомірно застосовано до спірних правовідносин Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Апелянт вказує на те, що відповідач не продовжував термін дії договору, лише час від часу продовжував користуватись ним до травня 2009 року. Крім того, відповідач зазначає, що йому було обмежено в доступі до приміщення і використання не відбувалось, що підтверджується поданими до справи листами, поясненнями та актами про неможливість доступу до об’єкта за період з травня 2009 року по грудень 2009 року.

Відповідач також зазначає, що позивачем невірно розраховано суму суборендної плати, оскільки Додаткової угоди щодо зміни розрахунку суборендної плати сторонами підписано не було. Тому розрахунок суми суборендної плати повинен здійснюватись на підставі пункту 8.8. Договору.

Представники сторін не скористались наданим їм правом на участь своїх представників у судовому засіданні 11.05.2011, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Судова колегія звертає увагу, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи у Київському апеляційному господарському суді, доказом чого є повідомлення про вручення поштових відправлень (наявні у матеріалах справи).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абз. 4 пункту 3.6. Розьяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Нез’явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності та прийняття постанови, з огляду на наступне.

Представники сторін неодноразово були присутні у судових засіданнях (21.02.2011, 16.03.2011, 23.03.2011, 06.04.2011, 13.04.2011, 20.04.2011) надавали пояснення по суті позовних та апеляційних вимог. Так, представник позивач пояснив суду заперечення щодо вимог апеляційної скарги просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін. Представник відповідача підтримував вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, рішення – скасувати, з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Крім того, у судовому засіданні 20.04.2011 представником відповідача заявлено усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості сторонами укласти мирову угоду, у зв’язку з чим було оголошено перерву до 21.04.2011. Однак, у інші судові засідання (21.04.2011 та 11.05.2011) представники сторін не з’являлись, мирової угоди суду не надавали.

За таких обставин, прийняття постанови відбувається за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином про розгляд справи, та за наявними у справах матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегією суддів встановлено наступне.

31.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп» та Приватним підприємством «СанТрейд-С» укладено Договір суборенди нежитлових приміщень № 1/А-0327 (далі – Договір), за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач – прийняти у платне строкове користування приміщення загальною площею 169, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Визволителів, 13.

Відповідно до пункту 3.1. Договору термін користування приміщення починається з моменту підписання акту приймання-передачі і складає 364 календарних днів.

Плата за суборенду і порядок розрахунків між сторонами встановлені статтею 8 Договору. Так, вказаною статтею визначено наступне.

Плата за суборенду приміщення нараховується з дати приймання і до дати закінчення, якщо більш тривалий період не встановлений у договорі (пункт 8.1.). Орендна плата за кожен місяць складається з базової плати за суборенду та визначається за відповідною формулою, яку наведено у договорі (пункт 8.2.). Суборендар компенсує орендарю витрати на комунальні послуги (електроенергію, тепло енергію тощо) на підставі виставлених позивачем рахунків, згідно отриманих від позивача розрахунків фактичних витрат, а також у випадку встановлення позивачем лічильників - на підставі їх показників (пункт 8.4.). Перерахування плати за суборенду, компенсації за комунальні послуги, оплати експлуатаційних витрат здійснюється на підставі виставлених позивачем рахунків, протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунку (пункт 8.7). Суборендар повинен перерахувати орендарю протягом 5-ти календарних днів від дня набуття чинності цим договором авансовий платіж у розмірі плати за суборенду за перший місяць суборенди по договору(пункт 8.8.). Починаючи з другого місяця суборенди, плата за суборенду за кожний наступний місяць перераховується відповідачем орендарю авансовим платежем не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, за який здійснюється оплата на підставі отриманого рахунку від позивача (пункт 8.8.).

Факт виконання позивачем свого зобов'язання за Договором щодо передачі приміщення підтверджується актом прийому-передачі приміщення в суборенду від 31.12.2007.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Меркс Груп» зазначає, що спірний Договір було пролонговано на підставі статті 284 Господарського кодексу України, однак відповідач не сплачує орендні платежі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з лютого 2009 року до лютого 2010 року у розмірі 113 897,07 грн.

Судова колегія дійшла до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (стаття 286 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідності до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, чинне законодавство України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Як вбачається з договору № 1/А-0327 від 31.12.2007, його було укладено на строк 364 календарних днів, тобто до 29.12.2008.

Між тим, в матеріалах справи не міститься доказів повідомлення про припинення договору № 1/А-0327 від 31.12.2007, а відтак – він є пролонгованим на підставі статті 764 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 284 Господарського кодексу України на 364 календарних днів, тобто до 29.12.2009.

Таким чином, твердження відповідача про те, що термін дії не було продовжено до 29.12.2009, є безпідставним.

При цьому, в матеріалах справи міститься лист Приватного підприємства «СанТрейд-С» № 17/1-11-09 від 17.11.2009 про припинення терміну користування приміщенням та дострокове розірвання договору суборенди № 1/А-0327 від 31.12.2007.

Однак, ані нормами чинного законодавства України, ані положеннями договору суборенди № 1/А-0327 від 31.12.2007 не передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Разом з тим, суд відзначає, що положеннями чинного законодавства України встановлено граничний термін для повідомлення про припинення договору оренди лише місяць після закінчення терміну його дії та не врегульовано строк, у який сторона за договором оренди має повідомити іншу сторону про небажання продовжувати договір до закінчення терміну його дії, а відтак – повідомлення про припинення договору може бути надіслано раніше.

Отже, оскільки вищевказаний лист відповідача свідчить про небажання останнього продовжувати суборендні відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Приватне підприємство «СанТрейд-С» фактично повідомило позивача про припинення Договору суборенди № 1/А-0327 від 31.12.2007, а відтак вказаний договір припинив свою дію 29.12.2009.

За таких обставин, протягом дії договору суборенди № 1/А-0327 від 31.12.2007 сторони зобов'язані належним чином виконувати свої зобов'язання, передбачені цим договором, зокрема, відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати суборендні платежі.

Договором суборенди № 1/А-0327 від 31.12.2007 передбачено, що плата за суборенду має перераховуватись відповідачем не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, за який здійснюється оплата на підставі отриманого рахунку від позивача.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки на сплату суборендних платежів за період з лютого до липня 2009 року були надіслані позивачем 23.07.2009, а рахунки за серпень та вересень – 29.10.2009, а відтак – обов'язок відповідача їх оплатити виник у останнього після їх отримання.

При цьому, позивачем, з врахуванням клопотання про зміну позовних вимог, заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по суборендним платежам за період з лютого 2009 року до лютого 2010 року у розмірі 113 897,07 грн.

Однак, як вже зазначалось, термін дії договору суборенди № 1/А-0327 від 31.12.2007 закінчився 29.12.2010, а тому вимоги позивача про стягнення орендної плати за січень та лютий 2010 року, судова колегія вважає безпідставними.

Вимог про стягнення з відповідача плати за фактичне користування приміщенням позивачем не заявлено.

Також позивачем не надано суду рахунків на сплату орендної плати за жовтень, листопад та грудень 2009 року, та доказів їх надіслання відповідачу, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк оплати за вищевказаний період для відповідача не настав.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо сплати суборендних платежів за договором № 1/А-0327 від 31.12.07 не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1/А-0327 від 31.12.07, а також положення статтей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за суборенду приміщення за договором № 1/А-0327 від 31.12.2007 за період з лютого 2009 року по вересень 2009 року.

При цьому, судова колегія приймає до уваги заперечення відповідача стосовного того, що позивачем невірно нараховано плату за суборенду приміщення та відповідно невірно визначено суму заборгованості відповідача.

Як зазначалось раніше, відповідно до пункту 8.2. Договору базова плата за суборенду приміщення за кожен наступний місяць визначається на момент платежу за формулою:

СБ1=А1/А0хСБОхІ, де

СБ1 – означає Базова плата за суборенду Приміщення відповідного місяця у гривнях без ПДВ;

А1 – означає вартість одного долару США у гривнях, за відомостями НБУ на день виставлення рахунку;

А0 – означає вартість одного долару США у гривнях, за відомостями НБУ на день підписання Договору і дорівнює 5, 05 грн.;

СБО – означає Базову Плату за суборенду приміщення за попередній місяць;

І – означає індекс інфляції відомий Сторонам на день виставлення рахунку;

/ – означає математичний знак ділення;

х – означає математичний знак множення.

На Базову плату за суборенду додатково нараховується ПДВ.

У матеріалах справи наявна копію Додаткової угоди №1 від 16.12.2008 до Договору, якою сторони, зокрема, погодили викласти пункт 8.2. Договору у новій редакції. Зокрема: «(а) В період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2009 року щомісячна Плата за суборенду Приміщення розраховується за формулою:

Плата за суборенду = Площа об’єкта оренди* Орендна ставка

Орендна ставка становить – 54, 86 грн. – за один квадратний метр.

Площа Об’єкта суборенди – 169, 30 метрів квадратних.»

Однак, як встановлено судом, дана Додаткова угода № 1 від 16.12.2008 сторонами погоджена та підписана не була. Отже, вона є неукладеною.

Таким чином, розрахунок орендної плати необхідно здійснювати згідно з пунктом 8.2. Договору у первинній його редакції.

З врахуванням викладеного, заборгованість відповідача перед позивачем за період з лютого 2009 року по вересень 2009 року включно складає 88424, 73 грн.

До того ж , в матеріалах справи міститься довідка Київської міської філії Акціонерного комерційного банку «Укрсоцбанк» № 06.1-22/26-3960 від 05.02.2010, з якої вбачається, що 30.07.2009 відповідачем було перераховано на рахунок позивача 4 000, 00 грн. відповідно до рахунку № 40467 від 31.01.2009 в якості оплати суборенди за лютий 2009 року.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основної заборгованості в сумі 84833, 73 грн.

До спірних правовідносин судом першої інстанції застосовано норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», цей Закон регулює:

- організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів;

- майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Тобто даний Закон є спеціалізованим законодавчим актом, що регулює правовідносини у сфері оренди державного та комунального майна.

З матеріалів справи вбачається, що майно, передано в суборенду за Договором суборенди нежитлових приміщень № 1/А-0327 від 31.12.2007 не є державною чи комунальною власністю, що підтверджується Договором оренди №1/АБ-0020 від 01.10.2007, на підставі якого було укладено Договір суборенди.

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Пунктом 13.3. Договору сторони передбачили, що суборенда приміщень по цьому Договору не регулюється положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.09.1992р.

За таких обставин, Господарським судом міста Києва невірно засновано до спірних правовідносин приписи вказаного Закону.

В заперечення позовних вимог позивач також зазначає, що оскільки Додаткову угоду щодо збільшення розміру орендної плати підписано не було, тому на підставі пункту 8.6.1. Договору, він припинив свою дію 01.02.2009. Однак, такі твердження скаржника судова колегія вважає необґрунтованими, з врахуванням наступного.

Відповідно до пункту 8.6.1. Договору, сторони погоджуються, що через 11 (одинадцять) місяців після підписання даного Договору орендар має право збільшити суму Плати за суборенду. Не раніше ніж за п’ятнадцять календарних днів до закінчення 11 (одинадцяти) місяців з дати укладення цього Договору, орендар має право надіслати суборендарю письмове повідомлення з новою сумою, розрахунком Плати за суборенду та проектом додаткової угоди до цього Договору щодо відповідної зміни Плати за суборенду. У випадку, якщо протягом першого місяця з дати надіслання такого повідомлення сторони не підпишуть додаткову угоду, запропоновану орендарем, термін суборенди припиняється в останній день другого місяця з дати надіслання такого повідомлення.

Як встановлено судом вище, Додаткову угоду №1 до Договору щодо збільшення розміру Плати за суборенду сторонами підписаного не було. Проте, судова колегія вважає, що Договір не припинив своєї дії 01.02.2009 оскільки суборендар (відповідач) продовжував надалі користуватись орендованим майном, а орендар (позивач), в свою чергу, не заперечував проти такого користування та виставляв відповідачу рахунки на здійснення оплати за суборенду.

Судова колегія критично відноситься до посилань відповідача на те, що йому було обмежно у доступі до приміщень і використання не відбувалось, що підтверджується поданими до матеріалів справи листами, поясненнями бухгалтера та Актами про неможливість доступу до об’єкта за період з травня 2009 року по грудень 2009 року, з огляду на наступне. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач звертався до відповідних уповноважених органів для оскарження дій позивача щодо обмеження у доступі ТОВ «СанТрейд-С» до орендованого приміщення, та відповідно відсутні рішення уповноважених органів щодо визнання дії позивача неправомірними. Таким чином, в матеріалах справи недостатньо доказів на підтвердження обмеження доступу працівників відповідача до орендованого приміщення з боку позивача. Крім того, повідомлення відповідача про припинення дії Договору було направлено відповідачем лише у листопаді 2009 року.

Щодо стягнення 3 % річних, інфляційних, пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано клопотання про зміну позовних вимог вих. №07/01-2010 від 07.02.2010 (а.с. 19-21, том 2), в якому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по суборендній платі за період з лютого 2009 року по лютий 2010 року в сумі 113897, 07 грн., 1133, 90 грн. – державного мита та 236, 00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказаною заявою про зміну позовних вимог ТОВ «Меркс Груп» було збільшено період за який стягується суборендна плата (до лютого 2010 року), однак вимог щодо стягнення 3 % річних, інфляційних, пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань заявлено не було.

Предмет позову – це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

З ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.2010 та зі змісту рішення від 13.12.2010 у даній справі вбачається, що вказана заява була прийнята судом до розгляду. Отже, суд першої інстанції повинен був переглядати позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну позовних вимог. Однак, зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції при винесенні рішення, та свідчать про те, що суд першої інстанції в частині стягнення 3% річних, штрафу та пені вийшов за межі змінених позовних вимог, в порушення правил, передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України. Пунктом 2 частини 1 якої передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Як вбачається з матеріалів справи, відповідного клопотання подано не було.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 500, 16 грн. – 3 % річних, 1 003, 08 грн. – інфляційних, 3 472, 80 грн. – пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 5 001, 66 грн. – штрафу, підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2010 по справі № 51/629 підлягає скасуванню в частині стягнення 3 % річних, інфляційних, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та штрафу. Апеляційна скарга є підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «СанТрейд-С»задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2010 у справі № 51/629 скасувати частково. Резолютивну частині рішення викласти у наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «СанТрейд-С» (02152, м. Київ, пр.Тичини, 20, код ЄДРПОУ 33781262, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп» (01004, м. Київ, Бессарабська площа, 7, літера «А», код ЄДРПОУ 34980420) 84833, 73 грн. – заборгованості, 848, 33 грн. – державного мита та 175,77 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В решті позову відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп» (01004, м. Київ, Бессарабська площа, 7, літера «А», код ЄДРПОУ 34980420, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства «СанТрейд-С» (02152, м. Київ, пр.Тичини, 20, код ЄДРПОУ 33781262) 51,53 грн. – державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 51/629 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

Судді                                                                                          Коршун Н.М.

                                                                                          Агрикова О.В.