Постанова № 17674229, 13.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2011 № 49/163

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубець Л.П.

суддів: Борисенко І.В.

Мартюк А.І.

при секретарі:

за участю

позивача - ОСОБА_1

за участю представників:

від відповідача - ОСОБА_2 (дов. №19 від 16.03.2011 р.)

ОСОБА_3 (дов. №18 від 16.03.2011 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.01.2011 р.

у справі №49/163 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю „СОКІЛ”

про стягнення 155553,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „СОКІЛ” (ТОВ „СОКІЛ”, відповідач) про стягнення 155553,20 грн. заборгованості, з яких 137397,84 грн. основного боргу, 293,62 грн. 3% річних, 17861,74 грн. пені та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги згідно умов Договору про надання юридичних послуг №29/3/10 від 29.03.2010 р., укладеного між ТОВ “СОКІЛ” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, внаслідок чого і виникла заборгованість.

17.12.2010 р. через відділ документального забезпечення Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 137397,84 грн. основного боргу, суму 3% річних в розмірі 530,63 грн., 412,19 грн. інфляційних втрат, 32288,53 грн. пені та судові витрати.

10.01.2010 р. через відділ документального забезпечення Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 137397,84 грн. основного боргу, суму 3% річних в розмірі 801,59 грн., 3857,44 грн. інфляційних втрат, 21296,67 грн. пені та стягнення судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. у справі №49/163 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, 03.02.2011 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. у справі №49/163, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

29.03.2011 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „СОКІЛ” надійшло письмове заперечення на апеляційну скаргу.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 р. №01-23/3/3 змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.04.2011 р. позивач підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2011 р. у справі №49/163, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.04.2011 р. представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2011 р. у справі №49/163 без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

29.03.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “СОКІЛ”, як замовником, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як виконавцем, було укладено договір №29/3/10 про надання юридичних послуг (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору виконавець бере на себе виконання наступних обовязків:

-представляти у встановленому порядку інтереси замовника в господарському суді при розгляді правових питань з відповідачем Відкритим акціонерним товариством “Київметробуд”(код ЄДРПОУ 01387432);

-представляти в установленому порядку інтереси замовника у виконавчому провадженні при стягненні грошових коштів з боржника Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд”(код ЄДРПОУ 01387432).

Пунктом 2.3 Договору визначено, що послуги замовнику надаються шляхом:

- усного та письмового консультування з юридичних питань;

- складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо;

- надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів замовника в органах судової влади;

- особистої участі виконавця в господарських судах України;

- особистої участі виконавця в органах державної виконавчої служби.

Виходячи зі змісту п. 4.1 Договору за послуги, визначені в п. 1.1 Договору, замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі:

- 2000,00 грн. без ПДВ за підготовку процесуальних документів для подання позовної заяви до Господарського суду м. Києва;

- 1000,00 грн. без ПДВ за особисту участь виконавця в розгляді справи в господарському суді за кожне судове засідання;

- 4% від суми задоволених Господарським судом позовних вимог;

- 1000,00 грн. без ПДВ за підготовку та подання заяви про примусове виконання рішення господарського суду;

- 1000,00 грн. без ПДВ за особисту участь виконавця у виконавчому провадженні за кожне особисте відвідування.

На виконання умов положень пп. 4.1.1, 4.1.2 Договору позивачем в інтересах ТОВ “СОКІЛ” було підготовлено позовну заяву про стягнення з ВАТ “Київметробуд” заборгованості за договором субпідряду від 10.01.2007 р. №12/002, подано її до Господарського суду м. Києва, здійснено представництво інтересів ТОВ “СОКІЛ” під час розгляду Господарським судом м.Києва справи №31/269 за позовом ТОВ “СОКІЛ” до Публічного акціонерного товариства “Київметробуд” про стягнення заборгованості за договором субпідряду від 10.01.2007 р. №12/002, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здавання-приймання наданих послуг від 15.06.2010 р., 08.09.2010 р. 30.09.2010 р., 08.10.2010 р.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій банківських виписок відповідач здійснив розрахунки з позивачем за вказані послуги та перерахував на його рахунок 5000 грн.

Під час розгляду Господарським судом м.Києва справи №31/269 сторони звернулись з заявою про затвердження мирової угоди, за умовами якої відповідач ПАТ “Київметробуд” зобовязується сплатити в порядку передбаченому затвердженим графіком заборгованість в сумі 3434946,02грн. до 31 березня 2011 року, позивач ТОВ “СОКІЛ” погоджується на розстрочення заборгованості в сумі 3434946,02 грн. до 31 березня 2011 року. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 р. задоволено заяву про затвердження мирової угоди, затверджено текст мирової угоди, а провадження у справі припинено.

На виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва, ПАТ “Київметробуд” здійснив оплату 21.10.2010 р. в сумі 1231972,02 грн. на поточний рахунок ТОВ „СОКІЛ”.

Виходячи зі змісту п.4.5 Договору розрахунки за надані послуги згідно п.п.4.1.3 цього Договору здійснюються замовником з моменту отримання замовником оплати відповідачем коштів замовнику (у сумі яка перевищує 10% від суми задоволених вимог) протягом 10 календарних днів.

Саме несплата винагороди, передбаченої п.п.4.1.3 Договору і стала підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в позові, Господарський суд міста Києва в оскаржуваному рішенні посилався на те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача винагороди в розмірі 4% від суми задоволених позовних вимог є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки судом у справі №31/269 не приймалось рішення по суті, а розгляд справи закінчився укладенням сторонами мирової угоди та її затвердженням відповідною ухвалою суду; положеннями вказаного Договору не передбачено зобовязання замовника сплачувати винагороду виконавцю у випадку затвердження судом мирової угоди у справі.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком місцевого господарського суду.

Відповідно до п.4.2 Договору у випадку, якщо послуги виконавця цього Договору виявляться безрезультатними для замовника, то виконавець не має права вимагати сплати собі за п.п.4.1.3 цього Договору.

Розрахунки за надані послуги згідно п.п.4.1.3 цього Договору здійснюються замовником з моменту отримання останнім оплати від боржника, у сумі яка перевищує 10% від суми задоволених вимог, протягом 10 календарних днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 р. у справі №31/269 задоволено заяву про затвердження мирової угоди, затверджено текст мирової угоди, а провадження у справі припинено.

Одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обовязків сторін щодо предмету позову (ч.3 ст. 78 ГПК України).

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції, яка діяла на час винесення ухвали Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 р. у справі №31/269).

21.10.2010 р. ПАТ “Київметробуд” здійснив оплату в сумі 1231972,02 грн. на поточний рахунок ТОВ „СОКІЛ”.

03.11.2010 р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити заборгованість за надані послуги за Договором, яка складає 137397,84 грн.

Отже, враховуючи те, що Договором передбачено єдину підставу для несплати винагороди, передбаченої п.п. 4.1.3 Договору це безрезультатність послуги (п.4.2 Договору), тоді як за результатом наданих позивачем послуг відповідач у справі №31/269 здійснив оплату на виконання вимог мирової угоди, затвердженої ухвалою місцевого господарського суду 07.10.2010 р., відтак у позивача наявні підстави вимагати оплати наданих ним послуг.

В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено. Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги за договором №29/3/10 про надання юридичних послуг від 29.03.2010 р. в розмірі 137397,84 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 3857,44 грн. за період листопад-грудень 2010 р. та трьох відсотків річних в розмірі 801,59 грн. за період з 01.11.2010 р. по 10.01.2011 р., у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за Договором.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Колегія суддів погоджується з розрахунком заявленої до стягнення суми 3% річних, здійсненим позивачем, за період з 01.11.2010 р. по 10.01.2011 р. в розмірі 801,59 грн.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 1514,67 грн. за період листопад-грудень 2010 р. В іншій частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат необхідно відмовити.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 21296,67 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4. Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, відповідно до умов договору та чинного законодавства України у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені.

За перерахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 4142,64 грн. за період з 01.11.2010 р. по 10.01.2011 р. В іншій частині заявленої до стягнення суми пені необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 137397,84 грн. основного боргу, 4142,64 грн. пені, 801,59 грн. трьох відсотків річних, 1514,67 грн. інфляційних втрат, 1438,56 грн. витрат по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, 207,83 грн. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові необхідно відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. у справі №49/163 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СОКІЛ” (ідентифікаційний номер 3085500493, п/р №260045012460 в АТ „БАНК „ТАВРИКА” м. Києва, МФО 300788) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1, п/р №НОМЕР_2 в ПАТ „Промінвестбанку м. Києва”, МФО 300012, п/р НОМЕР_3 в ВАТ КБ „Хрещатик” м. Києва, МФО 300670) 137397 (сто тридцять сім тисяч триста девяносто сім) грн. 84 коп. основного боргу, 4142 (чотири тисячі сто сорок дві) грн. 64 коп. пені, 801 (вісімсот одна) грн. 59 коп. трьох відсотків річних, 1514 (одна тисяча пятсот чотирнадцять) грн. 67 коп. інфляційних втрат, 1438 (одна тисяча чотириста тридцять вісім) грн. 56 коп. витрат по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, 207 (двісті сім) грн. 83 коп. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СОКІЛ” (ідентифікаційний номер 3085500493, п/р №260045012460 в АТ „БАНК „ТАВРИКА” м. Києва, МФО 300788) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1, п/р №НОМЕР_2 в ПАТ „Промінвестбанку м. Києва”, МФО 300012, п/р НОМЕР_3 в ВАТ КБ „Хрещатик” м. Києва, МФО 300670) 719 (сімсот девятнадцять) грн. 28 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №49/163 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддяЗубець Л.П.

СуддіБорисенко І.В.

Мартюк А.І.

19.04.11 (відправлено)