Постанова № 17674200, 08.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2011 № 55/270

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Нєсвєтову Н.М.

суддів: Кондес Л.О.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ „Видавнича група „Наш Продукт”

на рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2010р.

у справі № 55/270 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом ТОВ „Столична торгівельна мережа”

до ТОВ „Видавнича група „Наш Продукт”

про стягнення 29957,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року ТОВ „Столична торгівельна мережа” (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Видавнича група „Наш Продукт” (відповідач) про стягнення 24056, 90 грн., пені у розмірі 4296,50грн., штраф 1796,40 грн.

23.11.2010р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої , просив суд стягнути на користь позивача заборгованість у розмірі 29927,20грн., з урахуванням пені в розмірі 10196,80грн., штрафу - 1796,40грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2010 року у справі № 55/270 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 17964 грн. боргу, 10196,80 грн. пені , 1796,40 грн. штрафу, 299,60 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі №55/270 від 09.12.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно зясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.

Зокрема, скаржник, зазначає про те, що він не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені у розмірі 0,5%, оскільки сума пені надмірно велика та не відповідає спеціальному Закону „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”. Крім того, апелянт вважає, що стягнення на користь позивача штрафу, як різновид неустойки, у розмірі 10% від вартості неоплачених послуг є неправомірним, оскільки не може бути подвійне стягнення за одне й теж саме правопорушення. Також, відповідач заперечує щодо стягнення основної суми заборгованості, посилаючись на те, що послуги за квітень та травень місяці 2010р. не були надані, акт №60 від 30.04.2010р. оформлений неналежним чином, тому він не може бути належним доказом у розумінні ст. 32 ГПК України .

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача , відповідно до якого просив суд залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Як свідчать матеріали даної справи, 03.02.2010р. між ТОВ “Видавнича група “Наш Продукт”(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Столична торгівельна мережа”(Виконавець) уклали Договір надання послуг №1С-030210/2.

Відповідно до п.1.1. Договору Замовник дає завдання, а Виконавець зобовязується надати Замовникові послуги з розміщення товарів/продукції тощо, детальні характеристики яких наведено в відповідних Додатках до Договору, на приладах/обладнанні тощо, детальні характеристики яких наведено в відповідних Додатках до Договору на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобовязаний оплатити виконання такого завдання в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.1.3. Договору підтвердженням належного та своєчасного надання Послуг є документ, що фіксує надання таких послуг (Акт тощо), що підписується представниками Сторін та скріплюється печатками Сторін в строк не пізніше ніж через 7 календарних днів з моменту надання Послуг. В разі, якщо в десятиденний строк з моменту одержання Замовником документу, що фіксує факт надання Послуги від Замовника не надійшла вмотивована відмова від підписання за Сторони Замовника такого документу, документ, що фіксує надання послуги вважається таким, що набрав чинності та обовязковим для Сторін.

Пунктом 2.1. сторони встановили, що Замовник зобовязаний оплатити послуги в порядку, визначеному в відповідному додатку до Договору.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.4.1. Договору та закінчується 31.12.2010р. (п.4.2).

Згідно п.5.2. та п.5.3. договору, за необґрунтовану відмову від оплати вартості Послуг, а також несвоєчасну або неповну оплату вартості Послуг, Замовник зобовязаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення. Нарахування пені проводиться в продовж всього терміну прострочення виконання зобовязання незалежно від його тривалості. Окрім пені, передбаченої п.5.2. даного Договору Замовник сплачує Виконавцю штрафну неустойку в розмірі 10% від вартості неоплачених Послуг при простроченні оплати більш ніж на 15 календарних днів з дати настання терміну оплати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції , 16 квітня 2010р. позивач і відповідач уклали Додаток №4 до Договору надання послуг №1С-030210/2 від 01.02.2010р., де відповідно до п.1 додатку з метою забезпечення належного виконання Договору надання послуг №1С-030210/2 від 01.02.2010р. за умовами якого Замовник дає Завдання, а Виконавець зобовязується надати Замовникові послуги з розміщення товарів/продукції тощо, детальні характеристики якої наведені в п.1.1 даного додатку (надалі-Продукція), а Замовник зобовязується оплатити такі послуги сторони вирішили погодити наступні умови надання зазначених послуг. Пунктом 1.1. Додатку №4 сторони встановили характеристики надання Послуг за даним Договором (найменування продукції Едим со вкусом, Союз сердець), кількість одиниць продукції, що підлягає розміщенню на умовах даного Додатку, Ідентифікація обладнання, на якому розміщується Продукція, порядок розміщення продукції, місце надання послуги (адреса розміщення продукції), вартість розміщення однієї одиниці продукції, загальна вартість розміщення продукції).

Згідно п.1.2. Додатку №4 термін надання послуг з розміщення продукції: з 01квітня 2010р. по 30 квітня 2010р. Відповідно до п.1.4. Договору загальна вартість послуг, що надаються становить 9450,00грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктом 1.5. Додатку сторони встановили, що оплата здійснюється на протязі 14 календарних днів з моменту укладання даного Додатку до Договору.

Згідно акту надання послуг №60 від 30.04.2010р., підписано та засвідченого печатками з боку обох сторін, загальна вартість наданих послуг за квітень 2010р. склала 9450,00грн.

05 травня 2010р. позивач і відповідач уклали Додаток №5.1 до Договору надання послуг №1С-030210/2 від 01.02.2010р. Пунктом 1.1. Додатку №5.1 сторони встановили характеристики надання Послуг за даним Договором (найменування продукції Едим со вкусом), кількість одиниць продукції, що підлягає розміщенню на умовах даного Додатку, Ідентифікація обладнання, на якому розміщується Продукція, порядок розміщення продукції, місце надання послуги (адреса розміщення продукції), вартість розміщення однієї одиниці продукції, загальна вартість розміщення продукції).

Згідно п.1.2. Додатку №5.1 термін надання послуг з розміщення продукції: з 01травня 2010р. по 31 травня 2010р. Відповідно до п.1.4. Додатку загальна вартість послуг, що надаються становить 3 870,00грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктом 1.5. Додатку сторони встановили, що оплата здійснюється на протязі 14 календарних днів з моменту укладання даного Додатку до Договору.

05 травня 2010р. позивач і відповідач уклали Додаток №5.2 до Договору надання послуг №1С-030210/2 від 01.02.2010р. Пунктом 1.1. Додатку №5.2 сторони встановили характеристики надання Послуг за даним Договором (найменування продукції Союз сердець), кількість одиниць продукції, що підлягає розміщенню на умовах даного Додатку, Ідентифікація обладнання, на якому розміщується Продукція, порядок розміщення продукції, місце надання послуги (адреса розміщення продукції), вартість розміщення однієї одиниці продукції, загальна вартість розміщення продукції).

Згідно п.1.2. Додатку №5.2 термін надання послуг з розміщення продукції: з 01травня 2010р. по 31 травня 2010р. Відповідно до п.1.4. Додатку загальна вартість послуг, що надаються становить 4 644грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктом 1.5. Додатку сторони встановили, що оплата здійснюється на протязі 14 календарних днів з моменту укладання даного Додатку до Договору.

Відповідач послуги не оплатив за період: квітень-травень 2010р., надав лист, яким вказав, що послуги Позивача є неналежного рівня, просив Позивача звернути на рівень надання ним послуг, а також розглянути можливість коригування умов Договору про надання послуг №1С-030210/2 від 03.02.2010р.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 ЦК України цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначалося вище, 03.02.2010р. між ТОВ “Видавнича група “Наш Продукт”(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Столична торгівельна мережа”(Виконавець) уклали Договір надання послуг №1С-030210/2 .

Відповідно до п.1.1. Договору Замовник дає завдання, а Виконавець зобовязується надати Замовникові послуги з розміщення товарів/продукції тощо, детальні характеристики яких наведено в відповідних Додатках до Договору , на приладах/обладнанні тощо, детальні характеристики яких наведено в відповідних Додатках до Договору на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобовязаний оплатити виконання такого завдання в порядку та на умовах, визначених Договором.

Також встановлено, що 16 квітня 2010р. позивач і відповідач уклали Додаток №4 до Договору надання послуг №1С-030210/2 від 01.02.2010р., 05 травня 2010р. уклали Додаток №5.1 до Договору надання послуг №1С-030210/2 від 01.02.2010р., 05 травня 2010р. уклали Додаток №5.2 до Договору надання послуг №1С-030210/2 від 01.02.2010р.

Суд приймає до уваги пояснення Позивача, що вказані Додатки стосуються саме Договору №1С-030210/2 від 03.02.2010р, так як при укладенні вказаних додатків була допущена описка в даті Договору про надання послуг від 03.02.2010р., оскільки з пояснень сторін вбачається, що Договір про надання послуг з датою 01.02.2010р. сторонами ніколи не укладався.

Пунктом 1.5. вказаних Додатків до Договору сторони встановили, що оплата здійснюється на протязі 14 календарних днів з моменту укладання даних Додатків до Договору.

Таким чином, у відповідності до п.1.5. Додатків, виникнення у Відповідача зобовязання по оплаті замовлених послуг, обумовлено настанням певного строку (на протязі 14 календарних днів з моменту укладання даних Додатків до Договору) і не знаходилось в залежності від отримання (надання) рахунків, податкових накладних, актів виконаних робіт, актів звірки розрахунків або будь-яких інших документів, вказані обставини не звільняють Відповідача від обовязку сплатити суму заборгованості за Договором.

Згідно акту надання послуг №60 від 30.04.2010р., підписано та засвідченого печатками з боку обох сторін, загальна вартість наданих послуг за квітень 2010р. склала 9450,00грн.

Колегія дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду щодо стягнення на користь позивача борг в сумі 9450,00грн. згідно Додатку №4 від 16.04.2010р. за період з 01.04.2010р. по 30.04.2010р.

Колегія не бере до уваги доводи відповідача стосовно того, що акт №60 від 30.04.2010р. не є підтвердженням виконаних послуг, оскільки вони є необґрунтованими та безпідставними.

Що стосується суми боргу згідно Додатку № 5.1 від 05.05.2010р. за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р. у розмірі 3870,00грн. та суми боргу згідно Додатку № 5.2 від 05.05.2010р. за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р. у розмірі 4 644,00грн. , колегія дійшла висновку про відмову в цій частині позовних вимог , оскільки акт взаємо звірки за період 01.01.2010р. по 01.10.2010р. , на який посилається позивач, підписаний в односторонньому порядку та скріплений печаткою позивача, а рахунки-фактури №85 від 01.05. 2010р. на суму 3870 грн. та №84 від 01.05.2010р. на суму 4644 грн., які надані позивачем та містяться в матеріалах справи не є доказом виконаних послуг. Інших доказів вказаної заборгованості за травень місяць 2010р. позивачем колегії не надано.

Таким чином, колегія вважає, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за квітень місяць у розмірі 9450 грн.

Крім суми боргу позивач просив суд стягнути на його користь пеню у розмірі 0,5 % від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення, відповідно п.5.2. та п.5.3. договору . Нарахування пені позивачем проводиться в продовж всього терміну прострочення виконання зобовязання незалежно від його тривалості.

Суд першої інстанції задовольнив вказану вимогу позивача в повному обсязі, стягнувши на його користь пеню у розмірі 10196,80 грн.

З вказаним висновком суду першої інстанції колегія не погоджується та вважає, що в цій частині рішення суду слід змінити, оскільки пеня підлягає стягненню відповідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час прострочення. Також, слід врахувати суму основного боргу, яка складає 9450 грн. (за квітень 2010р.) та відповідно на яку слід нараховувати пеню.

Здійснивши перерахунок пені, колегія прийшла до висновку , що пеня підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 141,75 грн. (9450 х 0,05 х 30 /100=141,75 грн. Облікова ставка НБУ, що діяла - становить 10,25%)

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, особливість штрафу полягає в тому, що останній обраховується лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, та являє собою грошову суму, яка нараховується і виплачується одноразово. Натомість пеня відрізняється від штрафу тим, що пеня обраховується за період прострочення виконання, і її нарахування здійснюється протягом строку прострочення.

Окрім пені, передбаченої п.5.2. даного Договору Замовник сплачує Виконавцю штрафну неустойку у розмірі 10% від вартості неоплачених Послуг при простроченні оплати більш ніж на 15 календарних днів з дати настання терміну оплати.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобовязань по оплаті послуг, наданих позивачем є доведеним, сторонами в договорі не обумовлено можливість продовження строків для оплати наданих послуг, тому колегія прийшла до висновку , що штраф підлягає стягненню на користь позивача, у розмірі 945 грн., враховуючи суму основної заборгованості.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2010 року слід змінити, апеляційну скаргу задовольнити частково.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, апеляційна скарга ТОВ „Видавнича група „Наш Продукт” підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ „Видавнича група „Наш Продукт” задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2010 року у справі №55/270 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2010 року у справі №55/270 в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Столична торгівельна мережа”, м. Бориспіль задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Наш продукт”, м. Київ (02088, м. Київ, вул.. Леніна,64, код ЄДРПОУ 31923396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Столична торгівельна мережа”, м. Бориспіль (08300, м. Бориспіль, Київської області, вул. Дзержинського, б.14 , код ЄДРПОУ 36803959) суму основного боргу у розмірі 9450 грн., пеню в сумі 141,75 грн., штраф у розмірі 945 грн., 105,37 державного мита та 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити.

Видати наказ.”

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Наш продукт”, м. Київ (02088, м. Київ, вул.. Леніна,64, код ЄДРПОУ 31923396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Столична торгівельна мережа”, м. Бориспіль(08300, м. Бориспіль, Київської області, вул. Дзержинського, б.14 , код ЄДРПОУ 36803959) 52,68 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №55/270 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяНєсвєтова Н.М.

СуддіКондес Л.О.

Тищенко А.І.

15.04.11 (відправлено)