Постанова № 17674121, 31.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2011 № 17/236

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі: Рижова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду міста Києва

від 10.01.2011 року

у справі № 17/236 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м.Київ,

до комунального підприємства «ЖЕО-109», м.Київ,

треті особи 1. комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Головний інформаційно-обчислювальний центр», м. Київ,

2. акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», м. Київ,

про стягнення 449191,13 грн., -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №39 від 28.12.2010 року);

від відповідача: не зявився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

від третіх осіб: не зявились, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином;

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал») (надалі - ПАТ «АК «Київводоканал») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «ЖЕО-109» (надалі КП«ЖЕО-109») про стягнення 449191,13 грн. за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06420/2-01 від 02.03.2006 року, а саме: 418814,41 грн. основного боргу, 15487,04 грн. пені, 2266,40 грн. 3% річних та 12623,27 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від10.11.2010року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (надалі КПКМДА «ГІОЦ»), а ухвалою від22.11.2010року - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» (надалі - АЕК «Київенерго»).

Рішенням господарського суду міста Києва від10.01.2011року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «ЖЕО-109» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 202808,84 грн. основного боргу, 7748,63 грн. пені, 1133,95 грн. 3% річних, 3717,65грн. збитків від інфляції, 2154,09 грн. витрат по сплаті державного мита та 113,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір на послуги з водопостачання та водовідведення укладений сторонами на постачання холодної води. В ході розгляду справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання гарячої води, у звязку з чим вимога щодо стягнення заборгованості по оплаті послуг на постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ПАТ «АК «Київводоканал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від10.01.2011року в частині відмови в стягненні з КП «ЖЕО-109» на користь ПАТ «АК «Київводоканал» 233728,06 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач надає послуги з постачання питної води, не розподіляючи її на категорії, в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем у своїй господарській діяльності: чи для надання послуги з холодного водопостачання, чи для надання послуги з гарячого водопостачання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 21.02.2011 року. Крім того, апеляційним судом було здійснено заміну найменування позивача відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» на публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» у звязку зі зміною організаційно-правової форми (державна реєстрація змін до установчих документів проведена Печерською районною у м.Києві державною адміністрацією №10701050032000824 від 20.12.2010року). На підтвердження зазначеного, до апеляційної скарги додано належно завірені копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №768385 та Статуту ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» (нова редакція).

Через відділ документального забезпечення суду 21.02.2011 року від КПКМДА «ГІОЦ» надійшло пояснення, в якому третя особа-1 зазначила, що їй невідомий зміст господарських відносин між сторонами, а тому не має можливості надати суду відомості щодо обґрунтованості дій позивача по відкриттю для відповідача коду (1-1376) та коду (1-51376) до спірного договору.

Через відділ документального забезпечення суду 28.02.2011 року від відповідача надійшли пояснення та додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.03.2011 року представник позивача надав додаткові документи, які колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Судові засідання 21.02.2011 року та 14.03.2011 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу відкладались на 14.03.2011 року та 31.03.2011 року відповідно.

Через відділ документального забезпечення суду 28.03.2011 року від АЕК «Київенерго» надійшла заява, в якій третя особа-2 зазначила, що спірні відносини, які є предметом розгляду даного спору, не стосуються і не впливають на права та обовязки АЕК «Київенерго», тому просить розглядати справу без участі її представника.

Представник ПАТ«АК «Київводоканал» в судових засіданнях підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник КП «ЖЕО-109» в судових засіданнях проти задоволення апеляційної скарги заперечував, рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2011 року вважає законним та обґрунтованим.

Третя особа-1 в судових засіданнях апеляційного господарського суду зазначила, що вона не є стороною спірного договору, а тому їй невідома суть вказаних договірних зобовязань.

Третя особа-2 в судові засідання до Київського апеляційного господарського суду свого представника не направила, а в письмових поясненнях, наданих до суду першої інстанції зазначила, що відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №540116 від 01.12.2004 року, укладеного з відповідачем, третя особа-2 постачає відповідачу саме теплову енергію, не стягуючи плату за холодну воду, при цьому плата за холодну воду, яка використовується для підігріву гарячої води, має сплачуватись позивачем саме відповідачу.

В судове засідання 31.03.2011 року відповідач та треті особи своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та дату розгляду апеляційної скарги. Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників відповідача та третіх осіб в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріалів справи достатньо для здійснення такого розгляду без участі останніх.

31.03.2011 року в судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від10.01.2011року у справі №17/236 необхідно скасувати частково, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 02.03.2006 року між ВАТ «АК «Київводоканал» (в тексті договору постачальник) та КП «ЖЕО-109» Голосіївської районної в м. Києві (в тексті договору абонент) було укладено договір №06420/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, згідно пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 року, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 року, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором. Договір укладений у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» (том1, а.с.7-10).

Відповідно до пункту 1.4. договору постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ГОСТ 2874-82 «Вода питна».

Облік поставленої води та кількість прийнятих стоків згідно пунктів 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. договору сторони домовились визначати за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Якщо лічильник не працює не з вини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, згідно пункту 2.1.4. договору визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Пунктом 2.2.1. договору зазначено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або паперовому вигляді вимоги доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

Оплата вартості послуг за договором відповідно до змісту пунктів 2.2.2., 2.2.3. договору здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Пунктом 2.2.4. договору визначено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Відповідно до пункту 7.1. договору договір було укладено строком на один рік і набув чинності з моменту його підписання сторонами та вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

В матеріалах справи відсутні докази припинення договору в установленому порядку.

Згідно пункту 2.1.6. договору абонент зобовязаний щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направити до постачальника повноважного представника з письмовою інформацією, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання та водовідведення за останні три місяці для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту. У разі невиконання даної умови договору, облік спожитих послуг за відповідний період приймається абонентом за даними постачальника, перерахунки за вказаний період не проводяться.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач у відповідності до пункту 2.1.6. договору в указаний договором термін направляв повноважного представника з необхідними документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту до позивача, тому дані позивача, щодо кількості та вартості наданих послуг вважаються прийнятими відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 01.12.2009 року по 01.05.2010 року було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну 1295287,67 грн.

Разом з тим, господарським судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання по договору виконав частково, сплативши 876473,26 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 418814,41 грн., що підтверджується розгорнутим розрахунком позовних вимог до відповідача (том 1, а.с.41).

Місцевим господарським судом було встановлено, що сторони договору розподілили нарахування сум наданих позивачем послуг з постачання питної води та приймання стічних вод наступним чином: -нарахування за воду холодного водопостачання і водовідведення гарячої води по коду нарахувань 1-1379; -нарахування за воду, подану для приготування гарячої води по коду нарахувань 1-51379.

Відповідно до наявних у справі розрахунків відповідача від 19.11.2010 року та від 09.11.2010 року ним вказано, що суми нарахувань по коду 1-1379 (у розмірі 202808,84 грн.) та коду 1-51379 (у розмірі 216005,57 грн.) співпадають з даними розгорнутого розрахунку позовних вимог до КП «ЖЕО-109» з 01.12.2009 року по 01.05.2010 року (том 3, а.с.34-35).

На переконання колегії суддів, враховуючи вказані розрахунки, між сторонами відсутні будь-які суперечності з приводу обсягів та вартості поставленої за умовами договору по коду 1-1379 та коду 1-51379 питної холодної води, і води, поданої для приготування гарячої води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води за спірний період, а також суми, нарахованої за вказані послуги.

Доказів належної оплати за договором суми боргу у розмірі 418814,41 грн. суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок місцевого господарського суду стосовно того, що позивачем згідно з укладеним договором мали бути надані послуги відповідачу лише з постачання холодної води та приймання стічних вод, а постачання холодної води на підігрів договором не передбачалось, а отже, у сторін відсутні зобовязання стосовно постачання води у виготовлення гарячої, колегія судів вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Приписами статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Умовами спірного договору сторони визначили обовязок дотримуватись Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65.

Правила користування є нормативно-правовим актом, який запроваджує порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначає взаємовідносини між підприємством питного водопостачання ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України, отже, Правила користування є єдиним чинним нормативно-правовим актом, що встановлює механізм проведення розрахунків за холодну воду, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Дотримання вказаних правил є обов'язковою вимогою для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їх відомчої належності і форми (пункт 1.2. Правил користування).

Пунктами 12.3., 12.17. Правил користування встановлено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються безпосередньо з підприємствами, які споживають воду.

Згідно п. 3.13 Правил користування встановлено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Матеріалами справи, дослідженими апеляційною інстанцію, встановлено, що між АЕК «Київенерго» (як енергопостачальною організацією) та КП «ЖЕО-109» (як абонентом) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540116 від 01.02.2004 року, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором (том3, а.с.61-69).

Пунктом 2.2.1. вказаного договору АЕК «Київенерго» зобовязалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 договору.

Таким чином, відповідно до матеріалів справи, досліджених колегією суддів апеляційної інстанції, станом на час спірних правовідносин відповідач перебував у договірних відносинах з АЕК «Київенерго», яким у відповідності до умов договору здійснювалось постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання.

Таким чином, третя особа-2 здійснює реалізацію саме теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, а не безпосередньо води у будь-якому її вигляді, та здійснює нарахування лише за використані для підігріву води гігакалорії.

Як вбачається з матеріалів справи, діяльність по централізованому питному водопостачанню та водовідведенню здійснює ПАТ «АК «Київводоканал».

Поряд з цим, АЕК «Київенерго» можна розглядати лише як підприємство, яке користується централізованим питним водопостачанням безпосередньо для власних потреб і не може використовувати холодну питну воду для наступного виробництва та постачання гарячої води іншим споживачам. Тим більше, що вид водопостачання має залежати не тільки від наявності у позивача споруд або пристроїв для забору води безпосередньо з водного обєкта, а також від способу подачі гарячої води споживачам.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що третя особа АЕК «Київенерго» не укладало з житлово-експлуатаційною організацією договору про надання послуг безпосередньо з гарячого водопостачання, оскільки останнім укладений з житлово-експлуатаційною організацією договір на постачання теплової енергії лише для потреб опалення та гарячого водопостачання.

Таким чином, АЕК «Київенерго» надає послуги з теплової енергії, яка використовується для виробництва гарячої води, але останній не є виробником або виконавцем послуг з гарячого водопостачання, оскільки в силу статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» централізоване постачання холодної та гарячої води визначено як один з видів житлово-комунальних послуг, який не можна розділити окремо на постачання холодної та постачання гарячої води.

Крім того, предметом регулювання відносин між позивачем та відповідачем за Договором від 02.03.2006 року № 06420/2-01 є постачання саме питної води, а не питної холодної чи питної гарячої води, незалежно від подальшого використання відповідачем цієї питної води в якості холодної води чи підігріву цієї води і використання в якості гарячої води.

Приймаючи до уваги, що ПАТ «АК «Київводоканал» є виробником та постачальником послуг центрального питного водопостачання, а КП «ЖЕО-109» відповідно до договору є споживачем таких послуг, при цьому АЕК «Київенерго» здійснює нарахування тільки за використані для підігріву води гг/калорії та не здійснює нарахування за питну воду, що використовується для виготовлення гарячої, колегія судів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що відповідач зобов'язаний оплачувати отримані послуги, оскільки останнім була спожита питна вода, у тому числі і питна вода, використана для виготовлення гарячої води.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем виникли зобовязання з договору постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, згідно якого, в силу статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент0 зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Таким чином, укладення ВАТ «АК «Київводоканал» з КП «ЖЕО-109» договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі було спрямоване на отримання останнім послуг, що в свою чергу, породжує обов'язок КП «ЖЕО-109» здійснювати оплату за отримані послуги.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктами 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. договору сторони визначили обовязки постачальника, зокрема, він зобовязаний забезпечувати абоненту постачання питної води, приймати від абонента стічні води на умовах договору, щомісячно направляти абоненту розрахункові документи на оплату наданих йому послуг.

В свою чергу, відповідно до пункту 3.3.5. договору абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах договору.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовується виконання позивачем своїх обовязків за договором, а саме наданими позивачем розшифровками рахунків абонента за спірний період та актами про зняття показань з приладу обліку за спірний період (том1, а.с.43-132).

На переконання колегії суддів, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо стягнення боргу у розмірі 418814,41 грн. є нормативно та документально доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, пунктами 4.1. та 4.2. договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов договору відповідно до чинного законодавства. У разі порушення строків виконання зобовязання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

У відповідності до вказаних вище пунктів за невиконання зобовязань за договором позивачем було нараховано відповідачу пеню за період з 01.12.2009 року по 01.05.2010 року у сумі 15487,04 грн.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність. У сфері господарювання, згідно частини2 статті 217 та частини 1 статті230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Разом з тим, відповідно до частини6 статті231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором, тобто наведена норма є диспозитивною.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Київський апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення виконання грошового зобовязання за період з 01.12.2009 року по 01.05.2010 року у сумі 15487,04грн. є обґрунтованими.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача за період з 01.12.2009 року по 01.05.2010 року 3% річних у сумі 2266,40грн. та інфляційні нарахування в сумі 12623,27грн., нарахованих за неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання, згідно з наданим позивачем розрахунком.

Таким чином, колегія суддів находить неправомірним висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу лише в частині, а також пені, 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих за споживання води, поданої на приготування гарячої води.

Відповідно до статті43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від10.01.2011року у справі №17/236 щодо відмови у стягненні основного боргу в частині, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за споживання води, поданої на приготування гарячої води прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставами для його часткового скасування.

За таких обставин, апеляційна скарга ПАТ «АК «Київодоканал» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від10.01.2011року у справі №17/236 скасуванню частково, з прийняттям апеляційним господарським судом нового судового рішення, за яким позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2011 року у справі № 17/236 задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2011 року у справі №17/236 скасувати частково.

3.Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4.Стягнути з комунального підприємства «ЖЕО-109» (03187, м.Київ, пр-т Глушкова, 31-А, код 26385523) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, 1-А, код 03327664) 418814,41 грн. (чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять грн. 41коп.) основного боргу, 15487,04 грн. (пятнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім грн. 04 коп.) пені, 2266,40 грн. (дві тисячі двісті шістдесят шість грн. 40 коп.) 3% річних, 12623,27 (дванадцять тисяч шістсот двадцять три грн. 27 коп.) збитків від інфляції, 4491,91 грн. (чотири тисячі чотириста девяносто одна грн. 91 коп.) в якості відшкодування державного мита за розгляд справи місцевим господарським судом, 2245,96 грн. (дві тисячі двісті сорок пять грн. 96 коп.) в якості відшкодування державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення суду.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

6. Матеріали справи № 17/236 повернути до господарському суду міста Києва.

7. Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати учасникам судового провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіГаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.