Рішення № 17673943, 11.08.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2011 Справа № 5024/1173/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В. В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон", м. Херсон

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Антонівка м. Херсона

про стягнення 3421 грн. 12 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, дов. від 01.08.11р.

від відповідача - ОСОБА_3, дов. від 10.08.11р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 3421 грн. 12 коп. боргу по невиконаних грошових зобов'язаннях за договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.09р. № 26/04, з яких 2905 грн. 60 коп. основного боргу, 28 грн. 76 коп. боргу по відшкодуванню витрат на електроенергію, 122 грн. 41 коп. пені, 272 грн. 05 коп. інфляційних збитків та 92 грн. 30 коп. річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором у період з 01.12.2009р. (дата підписання договору) по 31.07.2010р. (дата припинення дії договору), що змусило позивача звернутися до суду за захистом майнових прав.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позовних вимог не заперечує, невиконання грошових зобов'язань за договором пояснює не ухилянням від їх виконання, а важким фінансовим становищем відповідача, відсутністю наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Крім того, відповідач просить суд зобов'язати позивача надати йому доступ до об'єкту договору оренди, який за умовами договору припинено на підставі невиконання грошових зобов'язань, для реалізації товару, який там знаходиться, з метою отримання коштів, необхідних для погашення боргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

01 грудня 2009 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендатором) укладено договір оренди нежилого приміщення № 26/04, об'єктом якого є нежитлове приміщення - бокс загальною площею 45,4м2, розташоване в АДРЕСА_1.

Розмір орендної плати за п.3.1 договору визначено у розмірі 8 грн. за 1 м2 за 1 календарний місяць. Враховуючи розмір площі об'єкта договору, розмір місячної орендної плати становить 363 грн. 20 коп.

Відповідно до п.3.2 договору, орендна плата має сплачуватися до 10 числа місяця, в якому надаються орендні послуги.

За умовами п.3.8 договору, окрім орендної плати орендар зобов'язаний щомісяця відшкодовувати орендодавцю вартість фактично спожитої електроенергії, щомісячний розмір якої визначається за показаннями відповідних лічильників, встановлених на території об'єкта оренди, або, за відсутності зазначених вимірювальних приладів, за взаємопогодженим розрахунком.

Пунктом 5.3 договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря сплати пені у разі порушення останнім строків виконання грошових зобов'язань.

Крім того, у разі порушення орендарем порядку виконання грошових зобов'язань, орендодавець має право припинити доступ орендарю до приміщення, яке є об'єктом договору оренди.

Відповідно до п.8.1 договору, він укладений на строк до 31 грудня 2009 року, тобто строком на 1 місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, фактична передача об'єкта договору орендарю відбулася 01.12.2010р., що підтверджується актом прийому - передачі нежитлового приміщення - боксу загальною площею 45,4м2, розташованого у АДРЕСА_1.

Свої зобов'язання відповідач не виконував, але продовжував користуватися орендним майном після закінчення дії договору, тобто після 31.12.09р., що мало наслідком автоматичне продовження договору на той же строк і на тих же умовах кожного наступного місяця.

Лише 21 червня 2010 року орендар звернувся до орендодавця з гарантійним листом, яким зобов'язувався оплатити заборгованість у розмірі 2934 грн. 36 коп. до 30.06.10р. та просив продовжити дію договору на липень 2010 року, тобто по 31.07.10р. включно.

Проте, ні до надсилання гарантійного листа ні після звернення позивача за захистом майнових прав до суду, грошових розрахунків з позивачем відповідач не проводив, що змусило позивача припинити вільний доступ орендарю до орендованого приміщення на підставі п.4.4 договору.

Вивчивши та проаналізувавши фактичні обставини спору, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч.1ст.286 того ж Кодексу, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В розумінні цієї статті, приписи якої можуть бути застосовані тільки до договорів найму з визначеним строком користування майном, бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Що стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму. Якщо протягом цього строку наймодавець заявить про своє бажання припинити відносини найму, наймач зобов'язаний буде повернути йому майно у строки та в порядку, передбаченому договором. При цьому він зобов'язаний буде сплатити орендну плату за строк користування річчю після закінчення строку дії договору найму.

Договір найму вважається поновленим на той строк, на який він був попередньо укладений. І після збігу одного місяця з моменту закінчення строку дії договору найму наймодавець зможе вимагати його припинення тільки після закінчення нового строку або в разі настання підстав для дострокового розірвання або відмови від договору.

Виходячи з того, що орендар просив орендодавця продовжити термін дії договору і в липні 2010 року, строк його дії припинено з 01 серпня 2010 року включно. До такого висновку прийшов і позивач. Своїх заперечень щодо факту припинення дії договору з 01.08.10р. включно відповідач не висловлював.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до ст. 625 того ж Кодексу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач не заперечує факту невиконання грошових зобов'язань за договором оренди на суму 2905 грн. 60 коп., які складаються з 8 місячних платежів по 363 грн. 20 коп. кожен. Доказів погашення заборгованості суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу по орендній платі є документально доведеними і обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення 28 грн. 76 коп. боргу по відшкодуванню витрат на електроенергію задоволенню не підлягають за необґрунтованістю, оскільки ніяких письмових підтверджень передбаченого договором механізму формування цієї суми зобов'язань до позову не додано, а саме: відсутній узгоджений обома сторонами розрахунок витрат на електроенергію, що підлягають відшкодуванню; відсутні докази наявності лічильників у орендованому приміщенні та відсутні документальні підтвердження показань цих лічильників на момент припинення договору.

Щодо грошових зобов'язань по пені, застосування якої передбачено ст.549 ЦК України, законодавство містить обмеження максимального її розміру, який може бути стягнений в разі прострочення. Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо сторони в договорі передбачили більший розмір пені, стягненню підлягатиме пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сума заявленої до стягнення пені, на обрахунок суду, не перевищує максимально допустимого до нарахування її розміру в межах даної справи.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 122 грн. 41 коп. пені задовольняються судом як нормативно обґрунтовані.

Крім того, ст.625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку, відповідає таким даним.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

При перевірці судом розрахунку 272 грн. 05 коп. інфляційних збитків встановлено, що заявлений до стягнення розмір інфляційних збитків не перевищує допустимого їх розміру в межах даного спору.

Розрахунок річних у сумі 92 грн. 30 коп. позивачем виконано невірно. Так, за обрахунком суду, максимально допустимим розміром річних, заявлених до стягнення в межах даного спору, не може перевищувати 89 грн. 67 коп. Тому позовні вимоги в частині стягнення 92 грн. 30 коп. річних підлягають частковому задоволенню, в сумі 89 грн. 67 коп.

Доказів сплати заборгованості суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги задовольняються частково, у сумі 3389 грн. 73 коп., з яких 2905 грн. 60 коп. основного боргу, 122 грн. 41 коп. пені, 272 грн. 05 коп. інфляційних збитків та 89 грн. 67 коп. річних.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає за необґрунтованістю.

Оскільки спір доведено до вирішення у судовому порядку з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, стягуються 101 грн. 06 коп. витрат по оплаті державного мита та 233 грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За згодою прокурора та представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату виготовлення його у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 193, 232, 283, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 625, 764 Цивільного кодексу України, та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково, у сумі 3389 грн. 73 коп., з яких 2905 грн. 60 коп. основного боргу, 122 грн. 41 коп. пені, 272 грн. 05 коп. інфляційних збитків та 89 грн. 67 коп. річних.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_1, банківські реквізити суду не відомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" (м. Херсон, проспект Сенявіна, буд. 27, код ЄДРПОУ 32618245, р/рах. 26004052313238 в ХФ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 352479) 2905 грн. 60 коп. основного боргу, 122 грн. 41 коп. пені, 272 грн. 05 коп. інфляційних збитків, 89 грн. 67 коп. річних, 101 грн. 06 коп. витрат по оплаті державного мита та 233 грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позову в частині стягнення 28 грн. 76 коп. боргу по відшкодуванню витрат на електроенергію та 2 грн. 63 коп. річних відмовити.

Суддя В. В. Людоговська

Дата підписання рішення оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 12 серпня 2011 року.