Рішення № 17673837, 08.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2011 р.Справа № 8/40/5022-717/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за позовом: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" Козівського молокопереробного підприємства "Біопродукт", вул. Богуна, 8, смт. Козова, Тернопільська область, 47600

про стягнення збитків на суму 1 955, 34 грн., заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування

За участю представників сторін від:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні 15.06.2011р. представнику позивача розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області м. Тернопіль, надалі позивач, звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" Козівського молокопереробного підприємства "Біопродукт", вул. Богуна, 8, смт. Козова, Тернопільської області, надалі відповідач, про стягнення 1 955, 34 грн. збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що проведеною 04.09.2008 р. державним інспектором з охорони навколишнього середовища Тернопільської області Шеметовським В. А. перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства у ТОВ "Агро" Козівського молокопереробного підприємства "Біопродукт", встановлено, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність, повязану із використанням водних ресурсів із порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а саме в частині здійснення самовільного забору води без належного дозволу на спеціальне водокористування, внаслідок чого за період з 01.01.2008 року по 04.09.2008 року товариством забрано 1589 м3 підземних вод, що є порушенням ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України

Відтак, вважає, що державі завдано збитків на суму 1 955, 34 грн., які і просить стягнути в судовому порядку.

В підтвердження викладеного надано: Акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в Тернопільській області від04.09.2008 р.; протокол про адміністративне правопорушення № 001308 від 04.09.2008 р.; постанова про накладення адміністративного стягнення № 001308 від 04.09.2008 р.; претензію № 1-1/1371 від 08.05.2009 р., а також інші документи належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 10:10 год. 15.06.2011 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 15:00 год. 04.07.2011 р та, відповідно, до 15:00 год. 08.08.2011р. у звязку із неявкою в судові засідання представника відповідача та неподання ним витребовуваних судом документів.

Строк вирішення спору продовжено до 08.08.2011 року, в передбаченому ч.3 ст. 69 ГПК України порядку, про що судом винесено відповідну ухвалу від 04.07.2011 року.

В судове засідання 08.08.2011 року представник позивача не прибув. Разом з тим, 22.07.2011р. до суду поступило клопотання № 1-1/2987 від 22.07.2011р. про розгляд справи без участі представника позивача, у звязку з перебуванням головного спеціаліста- юрисконсульта у відпустці.

Представник відповідача на розгляд справи не прибув, документально обґрунтованого відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 25.05.2011р., як і ухвали про відкладення розгляду справи від 15.06.2011р. та від 04.07.2011р., направлені судом на адресу відповідача: вул. Богуна, 8, смт. Козова, Тернопільської області, повернулись на адресу суду із відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно до п. 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Суд відзначає, що ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.05.2011р., про відкладення розгляду справи від 15.06.2011р. та від 04.07.2011р. направлялись рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача, якою згідно представленого на вимогу суду Витягу з Єдиного державного реєстру станом на 15.03.2011р. є: вул. Богуна, 8, смт. Козова, Тернопільської області, 47600, яка зазначена і в позовній заяві.

Зазначене свідчить, що судом були здійснені всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про судові засідання.

Таким чином, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без їх участі, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача в судових засіданнях 15.06.2011р. та 04.07.2011р., оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі ст. Закону № 1264-ХІІ, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Відповідно до норм Закону № 1264-ХІІ та Водного кодексу України, усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій.

Статтями 48,49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами води на підставі дозволу шляхом забору з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст. 20 Закону № 1264-ХІІ, державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях. Окрім того, до їх компетенції, зокрема, належить і видача дозволів на захоронення (складування) відходів, викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України (п. є ч. 1 ст. 20 Закону № 1264-ХІІ).

04 вересня 2008 року державними інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Шеметовським В.А., на підставі ст. 20 Закон № 1264-ХІІ, згідно направлення (наказ №149 від 01.09.2008 року), проведено позапланову перевірку щодо дотримання вимог Водного Кодексу України ТзОВ «Агро»КМПП «Біопродукт», за результатами якої складено Акт.

Як вбачається з Акту, перевіркою встановлено, що на ТОВ "Агро" КМПП "Біопродукт" водопостачання здійснюється від власної артезіанської свердловини, яка знаходиться поза межами підприємства. Дозвіл на спецводокористування відсутній, забір води здійснюється самовільно, що є порушенням п. 9 ст. 44 Водного Кодексу України. Також, актом встановлено що: облік забраної води ведеться побічними методами за питомими нормами використання води на переробку 1 тонни молока. Звітів по формі 2 ТП водгосп на перевірку не представили. Ліміт забору води підприємству не встановлений.

По факту зафіксованого порушення природоохоронного законодавства 04.09.2008 р. складено протокол про адміністративне правопорушення № 001308 та винесено постанову №001308 про накладення адміністративного стягнення.

П. 9 ст. 44 Водного кодексу України, передбачений обовязок користувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. У випадку використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища (ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України. Особи, які винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування несуть відповідальність за порушення водного законодавства (п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України).

Закон № 1264-ХІІ визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Пунктом «з»частини 2 статті 68 Закону № 1264-ХІІ передбачено, що особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст. 68 Закону № 1264-ХІІ та ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Факт порушення відповідачем вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів підтверджується Актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 04.09.2008р.; довідкою ТзОВ «Агро»Козівське молокопереробне підприємство «Біопродукт»№1264 від 27.10.2008 р. про кількість переробки молока; розрахунками розміру відшкодування збитків при самовільному водокористуванні, переуступці права водокористування, заборі води з порушенням планів водокористування, при безгосподарському використанні води, при порушенні правил ведення первинного обліку кількості води, що забирається з водних обєктів і скидаються до них; протоколом №001308 від 04.09.2008р. про адміністративне правопорушення та постановою №001308 від 04.09.2008 р. про накладення адміністративного стягнення на директора ТзОВ «Агро»Козівське молокопереробне підприємство «Біопродукт»- ОСОБА_1

Як уже зазначалось вище, ст. 68 Закону № 1264-ХІІ передбачено обов'язок підприємств, установ, організацій та громадян відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Розмір шкоди, заподіяної відповідачем навколишньому природному середовищу в результаті його неправомірних дій, згідно "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації», затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 р. № 290, зареєстрованого у Мін'юсті України від 18.01.2002 р. № 44/6332, та представлених позивачем розрахунків розміру збитків, за період з 01.01.2008 року по 31.05.2008 року складає 1304,53 грн. та за період з 01.06.2008 року по 04.09.2008 року - 650,81 грн., всього на суму 1955,34 грн.

П. 35 ч. 1 статті 4 та ч. 1 статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 N 2857-VI, який набрав чинності 01.01.2011 р. та п. 7 Бюджетного кодексу України установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно із статтею 46 Закону № 1264-ХІІ.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що відповідач не надав суду доказів добровільного погашення заподіяних державі збитків, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1955,34 грн. збитків правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" Козівського молокопереробного підприємства "Біопродукт", вул. Богуна, 8, смт. Козова, Тернопільської області (ідентифікаційний код 34653695) на р/р 33119331700283 спеціального фонду місцевого бюджету Козівської селищної ради Тернопільської області, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 23588148 в ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012 - 1955 грн. 34 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" Козівського молокопереробного підприємства "Біопродукт", вул. Богуна, 8, смт. Козова, Тернопільської області (ідентифікаційний код 34653695) в дохід Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі - 102 грн. державного мита.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" Козівського молокопереробного підприємства "Біопродукт", вул. Богуна, 8, смт. Козова, Тернопільської області (ідентифікаційний код 34653695) на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, Одержувач: Державний бюджет м. Тернополя, код 22050003 - 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6.Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

7.Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня прийняття (підписання 10.08.2011р.) рішення, через місцевий господарський суд.

СуддяІ.М. Гирила