Рішення № 17673757, 08.08.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2011 р. Справа № 5019/1522/11

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Цуманське лісове господарство"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення в сумі 18 838 грн. 34 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 дов. № 401 від 10.05.11 р..;

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22 ГПК України розяснені.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Цуманське лісове господарство" звернулось до господарського суду з позовною заявою у якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 18 729 грн. 56 коп. заборгованості за отриманий паркет дубовий, 74 грн. 92 коп. інфляційних, 33 грн. 86 коп. 3% річних.

У судовому засіданні 08 серпня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 08 серпня 2011 року в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, вимог не заперечив, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи (а.с.24).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При цьому суд встановив та врахував наступне.

Згідно товарно-транспортної накладної № 003926 від 23.12.2010 року Державне підприємство "Цуманське лісове господарство" передало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 паркет дубовий на загальну суму 18 729 грн. 56 коп. (а.с.14).

Отримання відповідачем вказаного паркету дубового підтверджується довіреністю № 12 від 23.12.2010 року (а.с.12-13).

Відповідач за отриманий паркет дубовий не розрахувався і станом на день розгляду справи за ним рахується заборгованість в сумі 18 729 грн. 56 коп.

10 червня 2011 року позивачем направлено відповідачу вимогу № 516 від 09.06.2011 р. про оплату отриманого товару ( а.с.15-17).

Вимогу відповідач отримав 14 червня 2011 року, однак вона залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою відносини, які виникли між позивачем та відповідача є відносинами, що виникли з договору поставки.

За договором поставки (ст.712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 ЦК України).

Увідповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення відповідача по оплаті отриманого товару мало місце, то позовні вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 33 грн. 86 коп. нарахованих за період з 21 червня 2011 року по 13 липня 2011 року є підставними та підлягають задоволенню за обґрунтованим розрахунком позивача .

Стосовно стягнення 74 грн. 92 коп. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

З урахуванням вимог ст.530 ЦК України відповідач зобов`язаний оплатити отриманий товар у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Як убачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16-17) вимога отримана відповідачем 14 червня 2011 року. Обов`язок по оплаті товару відповідач повинен був виконати до 21 червня 2011 року.

Відповідно до листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, «при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня».

Таким чином, інфляційні втрати слід розраховувати з 01 липня 2011 року.

Інфляційні розраховуються з урахуванням встановленого індексу інфляції. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур`єр». Станом на 08 серпня 2011 року не опубліковано індекс інфляції за даними Держкомстату за липень 2011 року.

Враховуючи викладене у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 74 грн. 92 коп.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, викладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 18 763 грн. 42 коп., з яких 18 729 грн. 56 коп. заборгованість за отриманий паркет, 33 грн. 86 коп. 3% річних.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 , ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (35700, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Цуманське лісове господарство" (45233, Волинська область, Ківерцівський район, смт.Цумань, вул.Жовтнева, 124, код 00991491) 17 729 грн. 56 коп. заборгованості, 33 грн. 86 коп. 3% річних, 187 грн. 63 коп. витрат по держмиту та 235 грн. 06 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.Відмовити у позові в частинні стягнення 74 грн. 92 коп. інфляційних втрат.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 09.07.2011р.

Суддя В.Р.Войтюк