Рішення № 17673619, 03.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.11 Справа№ 5015/3089/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б.

при секретарі Хрунь І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів

до відповідача: ТзОВ СП “Технобуд”, м. Львів

про: стягнення 20 161,70 грн.

Представники

Від прокурора: Цинайко Н.І. пом.прокурора

Від позивача: ОСОБА_1. ю/к (Довіреність №06-9365 від 22.12.2009 р.)

Від відповідача: не зявився

Представникам прокурора та позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів до відповідача ТзОВ СП “Технобуд”, м. Львів стягнення 20 161,70 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2011р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 13.07.2011р. З підстав, викладених в Ухвалі суду від 13.07.2011р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представники прокурора та позивача викладені у позовній заяві вимоги підтримали у повному обсязі.

13.07.2011р. відповідачем в канцелярію суду подано Відзив на позовну заяву б/н від 12.07.2011р., відповідно до якого відповідач частково визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 18 316,51 грн., що утворилася за спожитий газ у березні 2011р., 272,24 грн. пені, 238,11 грн. інфляційних втрат та 52,69 грн. 3 % річних. Щодо стягнення 1 282,15 грн. 7 % штрафу відповідач заперечує, зазначаючи, що ні позивачем ні прокурором не подано доказів, що позивач належить до субєктів господарювання державного сектора економіки.Просить суд в цій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 03.08.2011р. відповідач явку представника не забезпечив.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

30.12.2010 р. між сторонами у справі укладено Договір № Г 252 з постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався постачати , а відповідач оплачувати природний газ.

На виконання договірних зобовязань у березні 2011 року позивачем було передано відповідачу природний газ обсягом 5830 м3, що підтверджується Актом прийому-передачі природного газу із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

У п. 4.1. Договору сторони погодили, що ціна газу узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до Договору та залежить від ресурсу, з якого газ отримується. Згідно із Додатковою угодою № 1 від 30.12.2010 р. ціна за 1 000,0 м3 газу встановлювалася в розмірі 3 141 грн. 76,84 коп.

Згідно із п. 5.1. Договору, оплату за надання послуг відповідач повинен був здійснювати шляхом оплати грошовими коштами на рахунок позивача в наступному порядку:

- 100 % від запланованих обсягів надання послуг до 25 числа місяця, до передує звітному;

- остаточний розрахунок за фактично надані послуги до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Як зазначається у позовній заяві, відповідач своїх зобовязань щодо оплати природного газу належно не виконав і станом на 05.05.2011р. його борг перед позивачем складає 18 316,51 грн.

За порушення строків оплати отриманого газу позивач на підставі п. 6.2. Договору нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що згідно розрахунку позовних вимог становить 272,24 грн.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 238,11 грн. інфляційних втрат та 52,69 грн. 3 % річних.

Окрім того, із посиланням на ч.2 ст. 231 ГК України та п. 6.2. Договору позивач просить суд стягнути з відповідача 1 282,15 грн. 7 % штрафу за прострочення платежу понад тридцять днів.

Загальна сума позовних вимог складає 20 161,70 грн.

Суд заслухавши пояснення представників прокурора та позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № Г 252 з постачання природного газу від 30.12.2010 р., у відповідності до умов якого позивачем здійснював постачання природного газу відповідачу.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 3.1.4. Договору передбачено обовязок відповідача здійснювати оплату за природний газ згідно умов даного Договору.

Проте, як встановлено в процесі розгляду справи договірних зобовязань щодо оплати природного газу відповідач належно не виконав і станом на 05.05.2011р. його борг перед позивачем складає 18 316,51 грн.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

У п. 6.2. Договору передбачено, що за порушення строків оплати природного газу відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляціїта трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 18 316,51 грн. основного боргу, 272,24 грн. пені, 238,11 грн. інфляційних втрат та 52,69 грн. 3 % річних є є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 1 282,15 грн. 7% штрафу, суд зазначає наступне:

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення строків виконання зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як випливає із аналізу вищенаведеної правової норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

З огляду на той факт, що відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання у зв'язку з неналежним виконанням умов укладеного договору, суд дійшов висновку про відсутність у прокурора правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої ч. 2 ст. 231 ГК України.

Окрім того, слід зазначити, що позивачем не доведено та не надано належних доказів перебування Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” в реєстрі підприємств, що належать до державного сектора економіки.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 % штрафу слід відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216, 231 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ТзОВ СП “Технобуд” (79017, м. Львів, вул. Дольги Басараб, 11-А, кв. 8. Код ЄДРПОУ 13815583) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” (79039, м. Львів, вул. 3олота, 42. Код ЄДРПОУ 03349039) 18 316,51 грн. основного боргу, 272,24 грн. пені, 238,11 грн. інфляційних втрат, 52,69 грн. 3 % річних, всього 18 879,55 грн.

3.В частині стягнення 1 282,15 грн. 7 % штрафу в задоволенні позову відмовити.

4.Стягнути з ТзОВ СП “Технобуд” (79017, м. Львів, вул. Дольги Басараб, 11-А, кв. 8. Код ЄДРПОУ 13815583) в доход державного бюджету (отримувач УДК у Личаківському р-ні м. Львова, МФО 825014, код ЄДРПОУ 22389406) 188,80 грн. державного мита та 220,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Кітаєва С.Б.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.08.2011р.

Суддя Кітаєва С.Б.