Рішення № 176734, 21.09.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2006 р.

Справа № 31/209-06-7217

За позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області

до відповідача СТОВ „Іллічівська птахофабрика”

про стягнення 4 393 грн. 42 коп.

Суддя Господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

Представники:

В засіданні приймали участь:

від позивача: Чапліна О.В. –по довіреності (22.08.2006 року в судовому засіданні була присутня Анточ Г.С. по довіреності)

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: про стягнення пені в сумі 4 393 грн. 42 коп.

Відповідач в засідання суду не зявився, відзив на позов не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Представники позивача позов підтримали.

Матеріалами справи встановлено:

На виконання рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2006 року у справі № 17-2-21-10-17/3371 яке набрало законної сили сторони 20.03.2006 року уклали угоду (договір) відповідно до умов якого передбачили, що борг стягнутий за рішенням суду в сумі 3 300 340 грн. сплачується з розстроченням сплати протягом 5 років щоквартально рівними частками по 165 017 грн. на квартал. В разі прострочення сплати боргу сторони домовилися про сплату відповідачем пені в розмірі облікової ставки НБУ з простроченої суми.

Позивач указує, що відповідач прострочив сплату 1 і 2 платежів.

1 і 2 платежі відповідач мав здійснити до 30.03.2006 року в сумі 165 017 грн. і до 30.06.2006 року в сумі 165 017 грн.

В зв’язку з простроченням відповідачем сплати 1 і 2 платежів позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 4 393 грн. 42 коп. по 1-му платежу за 99 днів, по 2-му платежу за 7 днів.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив його помилковість.

Правильною є пеня в сумі 4 340 грн. 17 коп. (по 1-му платежу за 99 днів з 12.04.2006 року по 19.07.2006 року в сумі 4 071 грн. 17 коп. і по 2-му платежу за 7 днів з 13.07.2006 року по 19.07.2006 року в сумі 269 грн.)

При цьому суд виходив: з приписів Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ, ст. 216 ГК України якою встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, ст. 232 ГК України якою встановлено, що штрафні санкції нараховуються за пів року, ст. 223 ГК України якою встановлено застосування строків позовної давності встановлених ЦК України якщо інші строки не встановлені ГК України, облікової ставки НБУ в період нарахування, терміну та строку прострочення виконання грошового зобов’язання, переривання перебігу строку позовної давності, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Господарський суд дослідив копії договору від 29.09.1995 року купівлі –продажу державного майна, та акту приймання –передачі № 816 від 20.03.2006 року які не впливають на висновки суду у справі.

На підставі викладеного позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по держмиту покладаються на відповідача в розмірі мінімальної фіксованої суми. Витрати за ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача в мінімальній фіксованій сумі.

При цьому господарський суд враховує наступні обставини.

Позивач звільнений від сплати державного мита, що передбачено п. 35 ст. 4 ДКМУ „Про державне мито”.

Відповідно до ст. 49 ГПК України - державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005 р. № 2505-ІV розмір державного мита по позовам із заяв майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500 грн.). Вказаний Закон набрав чинності з 01.04.2005 р.

Отже, державне мито в даному випадку стягується з відповідача до державного бюджету в мінімальній фіксованій сумі без застосування правила про пропорційність, оскільки сплата державного мита в сумі меньшій мінімального розміру не допускається, а покласти на позивача частину державного мита суд не вправі оскільки позивач звільнений від сплати державного мита.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат крім іншого віднесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

Відповідно до ст. 47-1 ГПК України - розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Відповідно до Постанови КМУ „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу” від 29 березня 2002 року № 411 –встановлений розмір витрат на ІТЗ судового процесу для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів - за ставкою 118 гривень.

Отже, якщо позивач у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, він відповідно звільняється від сплати витрат на ІТЗ судового процесу. В такому випадку враховуючи, що розмір витрат на ІТЗ судового процесу встановлений у фіксованій сумі зменшувати яку не можна, витрати на ІТЗ судового процесу стягуються з відповідача якщо він не звільнений від сплати державного мита в мінімальній фіксованій сумі, як при повному так і при частковому задоволенні позову. При цьому правило передбачене ст. 49 ГПК України про те, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог не застосовується, оскільки це правило стосується тих випадків коли позивач не звільнений від сплати державного мита, та не звільнений в зв’язку із цим від сплати витрат на ІТЗ судового процесу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з СТОВ „Іллічівська птахофабрика” код 00855233 (Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне) на користь Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області код 20984091 (м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15) –пеню в сумі 4 340 грн. 17 коп.

В іншої частині в задоволенні позову –відмовити.

Стягнути з СТОВ „Іллічівська птахофабрика” код 00855233 (Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне) на користь Державного бюджету України на код бюджетної класифікації № 22090200 держмито в сумі 102 грн.

Стягнути з СТОВ „Іллічівська птахофабрика” код 00855233 (Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне) на користь ДП “Судовий інформаційний центр”, р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний” м. Львова, МФО 325707, код 30045370 –витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення набуває законної сили з 03.10.2006 р.

Суддя Лєсогоров В.М.