Рішення № 17673390, 04.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.11 Справа № 3/5009/3847/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємства “МКЗ”, м. Запоріжжя

про стягнення боргу в розмірі 2 013,32 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Раєвській Я.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., провідний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 01/278 від 29.11.2010р.

від відповідача: не зявився

РВ ФДМУ по Запорізькій області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП “МКЗ” про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України неустойки за договором оренди державного нерухомого майна що знаходиться на балансі Українського державного науково-дослідного інституту спеціальних сталей, сплавів та феросплавів (УкрНДІспецсталь) від 16.11.2006р. № 2149/д в сумі 2013,32 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 11.07.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. 525, 526, 530, 785 ЦК України, ч. 1 ст. 216 ГК України, ст. 1, 2 ГПК України та пунктами 2.5, 3.5, 5.2, 9.3, 10.5 і 10.6 Договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.07.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/3847/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 27.07.2011р. о 16 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 27.07.2011р. розгляд справи відкладений на 04 08 2011р. о 16 годині 20 хвилин.

В судовому засіданні 04.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 09.08.2011р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 04.08.2011р. позивач підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог № 10-01-04475 від 20.07.2011р. та просить суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України борг в розмірі 2268,71 грн., а саме: 220,98 грн. орендна плата, 2047,73 грн. неустойка.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Також, згідно з п. 14 Розяснення Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № di_500846 “Про деякі питання, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році, щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач в праві до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.

Про збільшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог.

Отже, заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

16.11.2006р. між РВ ФДМУ по Запорізькій області (Орендодавець) та ПП “МКЗ” (Орендар) був укладений договір № 2149/д “Оренди державного нерухомого майна що знаходиться на балансі Українського державного науково-дослідного інституту спеціальних сталей, сплавів та феросплавів (УкрНДІспецсталь)”.

Згідно з п.1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме:

вбудовані в п'ятий поверх п'ятиповерхової будівлі корпусу “А” частина нежитлового приміщення к. № 519. (приміщення 1) загальною площею по внутрішньому обміру 6 кв.м. відповідно до плану-схеми та експлікації, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична.74-А.

Орендоване майно знаходиться на балансі УкрНДІспецсталь (надалі “Балансоутримувач”).

Майно передається в оренду з метою використання під офіс (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.3.5. Договору, сплата орендних платежів до державного бюджету проводиться щомісячно до 07 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті, а на рахунок Балансоутримувача відповідно до угоди між ним та Орендарем.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що Орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

В порушення умов договору та норм діючого законодавства, в результаті невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань утворилась заборгованість з орендної плати за договором оренди від 16.11.2006р. № 2149/д, а саме за квітень-вересень 2009р., яка складає 220,98 грн.

Строк дії договору припинився з 11.11.2009р. внаслідок закінчення терміну, на який його було продовжено.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 20/153/09 позовні вимоги регіонального відділення до ПП “МКЗ” про стягнення орендної плати (за період з грудня 2008 по березень 2009), пені та штрафу, розірвання договору оренди державного майна та про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно балансоутримувачу, задоволені в повному обсязі.

Відповідно до п. 10.5 Договору, договір оренди припиняється за рішенням господарського суду.

Орендоване приміщення орендарем не звільнено.

За умовами Договору (п. 2.5, 9.1, 9.3) та відповідно до ст. 785 ЦК України ПП “МКЗ” нараховано неустойку за період з 17.09.2009р. по 11.07.2011р. в сумі 2047,73 грн.

29.04.2011р. РВ ФДМУ по Запорізькій області направило на адресу відповідача претензію № 11-01-02737 з вимогою сплатити на користь державного бюджету заборгованість з орендної плати в сумі 220,98 грн. та неустойку в розмірі 1792,34 грн.

Вказана претензія залишена без задоволення.

У звязку з вищенаведеним, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не зявився.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 ЦК України, в редакції Закону № v0434644-10 від 02.12.2010р.

Приймаючи рішення за відсутності ПП “МКЗ” господарський суд бере до уваги те, що підприємство не надало суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали від 12.07.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/3847/11, направлена відповідачу рекомендованим листом за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, повернулась до господарського суду з відміткою пошти: “за зазначеною адресою не значиться”. Копія ухвали про відкладення розгляду справи від 27.07.2011р., направлена на адресу відповідача, повернулась до господарського суду з відміткою пошти: “за закінченням терміну зберігання”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Позивач надав суду Довідку № 15-09/2822 від 11.07.2011р. з головного управління статистики у Запорізькій області, згідно якої, станом на 11.07.2011р. місцезнаходженням ПП “МКЗ” є: 69063, м. Запоріжжя, вул. Ілліча, 49.

Саме на цю адресу господарський суд надсилав відповідачеві копії всіх процесуальних документів по справі № 3/5009/3847/11.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обовязковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між РВ ФДМУ по Запорізькій області (Орендодавець) і ПП “МКЗ” (Орендар) укладений договір № 2149/д від 16.11.2006р. “Оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Українського державного науково-дослідного інституту спеціальних сталей, сплавів та феросплавів (УкрНДІспецсталь)”.

Згідно п.1.1 Договору та договору про зміни № 2 від 20.06.2008р. до договору оренди № 2149/д від 16.11.2006р., Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме:

- вбудовані в пятий поверх будівлі корпусу “А” частина нежитлового приміщення к. № 519 (приміщення 1) загальною площею по внутрішньому обміру 6 кв. м., відповідно до плану-схеми та експлікації (надалі - “Майно”), що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 74-А (Додаток № 3).

Орендоване Майно знаходиться на балансі ДП “УкрНДІспецсталь” (Балансоутримувач).

Технічні та обємно-планувальні характеристики орендованого Майна відображені у звіті про незалежну оцінку виконаному субєктом оціночної діяльності КФ “Галар” станом на 31.03.2008р.

Відповідно до п. 1.2 Договору, Майно передається в оренду під офіс.

Вступ Орендаря в користування Майном наступає одночасно з підписанням сторонами Договору та Акта прийому-передачі орендованого Майна (п.2.1 Договору).

Згідно із актом прийому-передачі орендованого нежитлового приміщення від 16.11.2006р., на підставі Договору оренди № 2149/д від 16.11.2006р. Орендодавець передає, а Орендатор приймає в оренду нежитлове приміщення площею 6 кв. м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 74-А.

Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції договору про зміни № 2 від 20.06.2008р.), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 із змінами та доповненнями і на момент укладення Договору про зміни, відповідно до цільового призначення, визначеного в пункті 1.2, складає без ПДВ 1023,75 грн. за рік.

Розмір орендної плати за перший після перерахунку місяць оренди (за червень 2008 року) становить без ПДВ 89,07 грн., збільшений на індекс інфляції за червень місяць 2008 рік (Додаток № 1) (п. 3.2 Договору (в редакції договору про зміни № 2 від 20.06.2008р.)).

Згідно п. 3.5 Договору (в редакції договору про зміни № 2 від 20.06.2008р.), сплата орендних платежів до державного бюджету проводиться щомісячно до 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 5.2 Договору, Орендар зобовязується своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Орендар зобовязується до 09 числа місяця наступного за тим, що підлягає оплаті, подати Орендодавцю завірені копії платіжних документів, що підтверджують внесення орендної плати до державного бюджету (п. 5.3 Договору).

Відповідач свої зобовязання за договором виконав не в повному обсязі та не перерахував грошові кошти за договором оренди в сумі 220,98 грн.

Таким чином, відповідач є боржником перед позивачем за договором № 2149/д від 16.11.2006р. “Оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Українського державного науково-дослідного інституту спеціальних сталей, сплавів та феросплавів (УкрНДІспецсталь)” на загальну суму 220,98 грн., що підтверджується розрахунком позивача, станом на 12.07.2011р.

Відповідно до п.10.1 Договору (в редакції договору про зміни № 2 від 20.06.2008р.), договір оренди діє до 11.11.2009р.

Згідно п.10.5 Договору, договір оренди припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- банкрутства Орендаря;

- загибелі (знищення) орендованого майна;

- ліквідація субєкта господарювання (Орендаря);

- за згодою сторін або за рішенням господарського суду (суду).

Пунктом 10.6 Договору встановлено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, при наявності згоди Балансоутримувача та відповідного висновку органу уповноваженого управляти майном Балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

У разі припинення цього Договору Майно повертається Орендарем Орендодавцю або Балансоутримувачу (за вказівкою Орендодавця) аналогічно порядку, встановленому при передачі Майна Орендарю.

Майно вважається повернутим Орендодавцеві (Балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі. Обовязок по складанню Акта прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно (п.2.5 Договору).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.07.2009р. у справі № 20/153/09 позовні вимоги РВ ФДМУ по Запорізькій області до ПП “МКЗ” про стягнення орендної плати (за період з грудня 2008р. по березень 2009р.), пені та штрафу, розірвання договору оренди державного майна та про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно балансоутримувачу, задоволені в повному обсязі.

За невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (п. 9.1 Договору).

Згідно п.9.3 Договору, за відмову Орендаря на вимогу Орендодавця повернути орендоване майно Балансоутримувачу у разі припинення дії договору, Орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання акту прийому-передачі, який затверджує фактичне повернення орендованого майна.

В звязку з тим, що орендар не повернув вчасно орендоване державне майно, орендарю нарахована неустойка за період з 17.09.2009р. по 11.07.2011р. в сумі 2047,73 грн.

29.04.2011р. РВ ФДМУ по Запорізькій області направило на адресу відповідача претензію № 11-01-02737 з вимогою сплатити на користь державного бюджету заборгованість з орендної плати в сумі 220,98 грн. та неустойку в розмірі 1792,34 грн.

Претензія залишена без задоволення.

Таким чином, станом на 04.08.2011р. загальна заборгованість відповідача перед бюджетом складає 2268,71 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір № 2149/д від 16.11.2006р. “Оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Українського державного науково-дослідного інституту спеціальних сталей, сплавів та феросплавів (УкрНДІспецсталь)”.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1, 2 ст. 904 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобовязаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобовязаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку Орендар зобовязується до 09 числа місяця наступного за тим, що підлягає оплаті, подати Орендодавцю завірені копії платіжних документів, що підтверджують внесення орендної плати до державного бюджету (п. 5.3 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором № 2149/д від 16.11.2006р. “Оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Українського державного науково-дослідного інституту спеціальних сталей, сплавів та феросплавів (УкрНДІспецсталь)”, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи те, що ПП “МКЗ” не повністю виконало грошові зобовязання за договором № 2149/д від 16.11.2006р. “Оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Українського державного науково-дослідного інституту спеціальних сталей, сплавів та феросплавів (УкрНДІспецсталь)”, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 220,98 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розрахунок позивача в цій частині, що міститься у додатку до заяви від 20.07.2011р. про збільшення позовних вимог, перевірений судом.

Відповідно до ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та порядку, що встановлений договором або законом.

Взаємовідносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна регулюються нормами глави 58 ЦК України з урахуванням особливостей, зазначених у нормах параграфу 5 ГК України та Закону України від 10.04.1992р. № 2269-XII “Про оренду державного та комунального майна”, який є спеціальним законом для спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 2 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що договір оренди припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

банкрутства орендаря;

загибелі об'єкта оренди;

ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Вказані підстави припинення договору оренди містяться і в ч.2 ст. 291 ГК України та закріплені сторонами в п.10.5 договору № 2149/д від 16.11.2006р.

У п. 10.6 договору від 16.11.2006р. № 2149/д зазначається, що в разі відсутності заяви однієї із сторін, про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та опосередковано ч.4 ст. 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні вимоги міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, продовження користування майном після закінчення строку договору оренди повязується з відсутністю заперечень однієї із сторін. При цьому вказані норми закону містять граничний термін попередження про наявність заперечень з боку однієї із сторін продовжувати договір, який не виключає можливість завчасного попередження про заперечення продовжувати дію договору оренди.

Статтею 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з п.9.3 договору оренди від 16.11.2006р. № 2149/д, за відмову Орендаря на вимогу Орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, Орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Розмір орендної плати встановлений у пунктах 3.2, 3.3 розділу 3 договору оренди від 16.11.2006р. № 2149/д (в редакції договору про зміни № 2 від 20.06.2008р.).

На підставі вищезазначеної норми Закону та Договору позивачем обґрунтовано нарахована відповідачу неустойка в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час неправомірного використання державного майна за період з 17.09.2009р. (оскільки рішення господарського суду у справі № 20/153/09 вступило в законну силу 17.09.2009р.) по 11.07.2011р. (дата звернення позивача до господарського суду з цим позовом) в сумі 2 047, 73 грн.

Детальний розрахунок позивача в цій частині, що міститься у додатку до заяви від 20.07.2011р. про збільшення позовних вимог, перевірений судом.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “МКЗ” (69063, м. Запоріжжя, вул. Ілліча, 49, код ЄДРПОУ 34317384) на користь Державного бюджету України (одержувач Державний бюджет Жовтневого району, 22080300, код ЄДРПОУ 34677124, Банк одержувача: УДК в Запорізькій області, МФО 813015, р/р 31114094700003) заборгованість з орендної плати в сумі 220 (двісті двадцять) грн. 98 коп. та неустойку в розмірі 2 047 (дві тисячі сорок сім) грн. 73 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства “МКЗ” (69063, м. Запоріжжя, вул. Ілліча, 49, код ЄДРПОУ 34317384) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) 102 (сто дві) грн. 00 коп. держмита.

4. Стягнути з Приватного підприємства “МКЗ” (69063, м. Запоріжжя, вул. Ілліча, 49, код ЄДРПОУ 34317384) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31218264700007, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 09.08.2011р.