Рішення № 17673374, 26.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.11 Справа № 3/5009/3885/11

Суддя Соловйов В.М.

за позовом: Прокурора Новомиколаївського району Запорізької області

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -

позивач: Новомиколаївська селищна рада Новомиколаївського району Запорізької області, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка

до відповідача: Приватного підприємства “Дельта”, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка

про стягнення боргу в сумі 52 049, 65 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Бойко Н.А.

Представники:

від прокуратури: Марков І.О., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах, посвідчення № 80 від 11.08.2010р.

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № б/н від 26.07.2011р.

від відповідача: Шапаренко В.В., керівник, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 144181 від 25.07.2011р.

Прокурор Новомиколаївського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП “Дельта” про стягнення боргу в сумі 52 049, 65 грн. за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2009р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 12.07.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 121 Конституції України, ст. 2, 29 ГПК України, ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ст.526, 530, 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.07.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/3885/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 26.07.2011р. о 16 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 26.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 01.08.2011р.

Під час розгляду справи представники сторін та прокурор вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, зазначені в позовній заяві № 68-20-01-11 від 07.07.2011р., та просять суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2009р. в розмірі 52049,65 грн. Також просять суд стягну з відповідача судові витрати.

Зокрема, в обґрунтування своїх вимог прокурор та позивач посилаються на наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2009р., згідно якому позивач на підставі рішення Новомиколаївської селищної ради № 06 від 25.12.2008р. “Продаж земельної ділянки Приватному підприємству “Дельта” передає за плату, а відповідач приймає у власність і оплачує земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: смт. Новомиколаївка, вул. Чапаєва, 2 г, загальною площею 0,8813 га., кадастровий номер 2323655100:01:023:0002, відповідно до плану земельної ділянки, що додається.

Згідно п. 2.1 Договору, земельна ділянка продається за 110339,00 грн. (без ПДВ), з яких 25 %, а саме 27584,75 грн. сплачено ПП “Дельта” до моменту укладення договору, а решту, що складає 82754,25 грн. відповідач зобовязаний сплачувати рівними частками до 31 грудня послідуючих двох років по 41377,13 грн. Обчислення розміру сплати за земельну ділянку з розстроченням здійснюється з урахуванням інфляції і переглядаються один раз на рік, відповідно до рішення Новомиколаївської селищної ради № 06 від 25.12.2008р.

Позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі та передав ПП “Дельта” земельну ділянку.

Виходячи з умов договору, ПП “Дельта” мало виконати грошове зобовязання перед позивачем в строк до 31.12.2009р. в сумі 47771,96 та в строк до 31.12.2010р. в сумі 45142,45 грн.

Однак відповідач не в повному обсязі виконав свої зобовязання за п. 2.1 Договору та сплатив лише 11.10.2010р. частину суми в розмірі 41832,27 грн., що підтверджується банківськими виписками за особовими рахунками.

Таким чином прокурор та позивач просять суд стягнути з ПП “Дельта” суму основної заборгованості в розмірі 51082,14 грн.

Також відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано штрафні санкції, а саме 3% річних від простроченої суми в розмірі 967,51 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.07.2011р. суму боргу в розмірі 52049,65 грн. визнав в повному обсязі та надав платіжне доручення № 193 від 25.07.2011р. про сплату 10000,00 грн. згідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2009р. Просить на цю суму зменшити стягувану за позовом суму.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін і думку прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням тридцять другої сесії пятого скликання Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області № 06 від 25.12.2008р. “Про продаж земельної ділянки ПП “Дельта”, затверджено звіт про експортну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,8813 га із земель житлової та громадської забудови в межах смт. Новомиколаївка по вул. Чапаєва, 2 г, на якій знаходяться будівлі, які належать ПП “Дельта” на праві власності. Оцінка земельної ділянки складає 110339,00 грн. (12,52 грн. за 1 кв.м.).

Відповідно до п.2 вказаного рішення, вирішено продати земельну ділянку із земель смт. Новомиколаївка в розмірі 0,8813 га по вул. Чапаєва, 2 г, смт. Новомиколаївка використання згідно коду УКЦВЗ 1.11.3 “роздрібна торгівля та комерційні послуги” для обслуговування господарських будівель, що знаходиться в користування (на умовах оренди), ПП “Дельта” за 110339,00 грн. (без урахування ПДВ) з розрахунку за 1 кв. м. земельної ділянки 12,52 грн.(без урахування ПДВ).

19.02.2009р. між Новомиколаївською селищною радою в особі селищного голови Польської В.М. (Продавець) та ПП “Дельта” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким Продавець на підставі рішення Новомиколаївської селищної ради № 06 від 25.12.2008р. “Про продаж земельної ділянки ПП “Дельта” передає за плату, а Покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: смт. Новомиколаївка, вул. Чапаєва, 2 г, загальною площею 0,8813 га, кадастровий номер 2323655100:01:023:0002, відповідно до плану земельної ділянки, що додається (п. 1.1 Договору).

Згідно із п. 1.2 Договору, земельна ділянка продається для обслуговування господарських будівель; цільове призначення земельної ділянки для роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна продажу земельної ділянки за цим Договором становить 110339,00 грн. (без ПДВ). З яких Покупець сплатив Продавцеві 27584,75 грн., що становить 25 %, до моменту укладання договору, а решту, що складає 82754,25 грн., Продавець зобовязується сплачувати рівними частками до 31 грудня послідуючих двох років по 41377,13 грн. Обчислення розміру сплати за земельну ділянку з розстроченням здійснюється з урахуванням інфляції і переглядаються один раз на рік, відповідно до рішення Новомиколаївської селищної ради № 06 від 25.12.2008р.

Згідно п.п.3.1.1 Договору, Покупець зобовязаний сплатити вартість земельної ділянки в терміни та в розмірі, що передбачені розділом 2 цього Договору.

ПП “Дельта” не в повному обсязі виконало своє зобовязання, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 51 082, 14 грн., яка відповідачем не заперечується і підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 30.05.2011р.

Після сплати відповідачем 25.07.2011р. суми 10 000,00 грн., борг складає 41 082, 14, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 26.07.2011р.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. N 1789-XII “Про прокуратору”, при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В даному випадку таким органом прокурором зазначено Новомиколаївську селищну раду Новомиколаївського району Запорізької області.

Згідно ч.2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу ч.1 ст.2 Закону України від 07.07.2010р. N v1636323-10 “Про судоустрій і статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів України”, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, прокурор (заступник), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2009р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку, відповідно до п. 2.1 Договору, ціна продажу земельної ділянки за цим Договором становить 110339,00 грн. (без ПДВ). З яких Покупець сплатив Продавцеві 27584,75 грн., що становить 25 %, до моменту укладання договору, а решту, що складає 82754,25 грн., Продавець зобовязується сплачувати рівними частками до 31 грудня послідуючих двох років по 41377,13 грн. Обчислення розміру сплати за земельну ділянку з розстроченням здійснюється з урахуванням інфляції і переглядаються один раз на рік, відповідно до рішення Новомиколаївської селищної ради № 06 від 25.12.2008р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2009р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ПП “Дельта” своїх зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2009р. в розмірі 41 082, 14 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки під час судового розгляду відповідач сплатив частину суми основного боргу у розмірі 10 000,00 грн., в частині стягнення цієї суми провадження у справі слід припинити.

Розяснити прокурору та позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Також позивач просить стягнути з відповідача 967, 51 грн. 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що сума 3% річних від прострочених відповідачем сум у розмірі 967, 51 грн. розрахована прокурором вірно (розрахунок на аркуші 3 позовної заяви).

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на два місяці задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Таким чином, пунктом 6 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено право, а не обовязок господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

Крім того, згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження обставин, про які йдеться у клопотанні відповідача, аргументованих доказів суду не надано.

Крім того, суд вважає, що відстрочка виконання рішення господарського суду не буде сприяти захисту інтересів обох сторін. Також відстрочка на 2 місяці не може позитивно вплинути на господарську діяльність відповідача.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, п.1.1 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Дельта” (70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Колгоспна, 25, код ЄДРПОУ 25490258) на користь Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області (70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Леніна, 34, код ЄДРПОУ 20509622) 41 082 (сорок одну тисячу вісімдесят дві) грн. 14 коп. заборгованості по договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.02.2009р. та 967 (девятсот шістдесят сім) грн. 51 коп. 3 % річних від простроченої суми.

3. В частині стягнення 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. провадження у справі припинити.

4. Стягнути з Приватного підприємства “Дельта” (70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Колгоспна, 25, код ЄДРПОУ 25490258) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: ГУДК у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку 095) 520 (пятсот двадцять) грн. 50 коп. державного мита.

5. Стягнути з Приватного підприємства “Дельта” (70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Колгоспна, 25, код ЄДРПОУ 25490258) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: ГУДК у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31218264700007, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 01.08.2011р.