Постанова № 17672919, 04.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2011 р. Справа № 11/447

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.(доповідач)

суддівДанилової Т.Б.,

Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києва

на постанову від 24.05.2011 Київського апеляційного господарського суду

у справі №11/447 господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТІТАЛ"

до

за участю

проМіністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Заступника прокурора м. Києва

стягнення заборгованості

За участю представників сторін:

Від позивача- ОСОБА_1. (дов. від 05.05.11)

Від відповідача- ОСОБА_2. (дов. від 05.01.11)

Від Генеральної прокуратури України Попенко О.С.

Відповідно до Розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.07.11 справа розглядається колегією суддів у складі:Ходаківська І.П., Данилова Т.Б., Полянський А.Г.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2010 (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь позивача основний борг у розмірі 498134,00 грн., 3% річних в розмірі 12569,35 грн. та інфляційні втрати в розмірі 36363,78 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 у складі: Буравльова С.І., Андрієнко В.В., Вербицької О.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Заступник прокурора м. Києва у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема положень Бюджетного кодексу України, Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) 22.07.2009 був укладений договір № 21-6/26 на поставку продукції спеціального призначення пожежно-рятувальних автомобілів АРА-м (2705)-510, на шасі ГАЗ-2705, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити у власність замовнику пожежно-рятувальні автомобілі АРА-м (2705)-510, на шасі ГАЗ-2705, ТУ У 34.1-24571799-008:2007 власного виробництва у кількості 4 штуки, згідно Специфікації (Додаток 1), що є невідємною частиною Договору, а замовник зобовязується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна Договору становить 2992500,00 грн. в тому числі ПДВ 498750,00 грн. за цінами відповідно до специфікації з врахуванням транспортних витрат. Продукція повинна бути поставлена замовнику в термін до 18.12.2009 (п. 3.3 Договору).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що розрахунок за продукцію спеціального призначення здійснюється при наявності коштів на реєстраційному рахунку замовника протягом 10 банківських днів з моменту поставки частини продукції за поставлену частину або з моменту поставки продукції у повному обсязі на підставі акту приймання-передавання, накладної та рахунку-фактури постачальника.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобовязань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що приймання-передача продукції кожної поставки здійснюється у присутності представників сторін, за накладними та актами прийняття-передачі в місці постачання продукції, при наявності зазначених в пункті 3 Договору документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в межах виконання укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу продукцію у кількості 4-х спеціальних автомобілів на загальну суму 2992500,00 грн. за видатковою накладною №РН-031 від 30.09.2009 на суму 2992500,00 грн.

Факт отримання відповідачем продукції, зазначеної у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній видатковій накладній та довіреністю на отримання товару, а також актом № 110/1540/о-п приймання-передачі (внутрішнього переміщення) автомобілів АРА-м (2705)-510 на шасі ГАЗ-2705 від 30.09.2009.

Відповідність вироблених позивачем аварійно-рятувальних автомобілів АРА-м (2705)-510 підтверджена Сертифікатом відповідності серії ДЗ № 704880, виданим ДП "Укрметртестстандарт".

Зауважень щодо кількості, якості, комплектності поставленого товару відповідач позивачу не висував. Судами встановлено, що позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином.

Відповідач сплатив позивачу лише 2494366,00 грн. Заборгованість останнього становить 498134,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що передбачена п. 2.2 Договору умова про те, що розрахунок за продукцію здійснюється при наявності коштів на реєстраційному рахунку, не звільняє відповідача від обовязку здійснити оплату за поставлений та отриманий товар, у погоджений сторонами строк.

Крім того, відповідно до п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, установи мають право брати зобовязання щодо видатків або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів; обсяг бюджетних зобовязань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобовязаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобовязаннями в поточному році.

Таким чином, законодавством України передбачено, що зобовязання минулих періодів повинні здійснюватися в першу чергу, вони мають пріоритетне значення.

Бюджетне зобовязання щодо оплати поставки по Договору №21-6/26 від 22.07.2009 виникло у 2009 році, оскільки поставка у повному обсязі була здійснена 28.12.2009.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України відповідач в 24.07.2009 прийняв до сплати та зареєстрував у Державному казначействі України фінансове зобовязання у розмірі 2992500,00 грн. за Договором № 21-6/26, що підтверджується відмітками на реєстрі зобовязань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором №21-6/26 і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Державного казначейства України.

Враховуючи викладене, суди обґрунтовано зазначили, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобовязань щодо оплати поставленої та прийнятої продукції.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем порушені строки розрахунку за отриману продукцію.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного, суди обґрунтовано дійшли висновку про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 12569,35 грн. та інфляційних втрат в розмірі 36363,78 грн. (розрахунок яких перевірений апеляційною інстанцією).

Крім того, враховуючи те, що позивач не є субєктом господарювання, який фінансується за рахунок державних коштів, суди обґрунтовано відмовили останньому у задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу в порядку ч. 2 ст. 231 ГК України.

Колегія суддів вважає правомірним часткове задоволення судами позову, однак з урахуванням того, що п.2.2. договору передбачено, що розрахунок за продукцію спеціального призначення здійснюється при наявності коштів на реєстраційному рахунку замовника, вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення, зазначивши про зміну слів "з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження" на слова "з реєстраційного рахунку".

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Постанову від 24.05.2011 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 15.11.2010 господарського суду міста Києва у справі №11/447 змінити: виключити з резолютивної частини рішення слова "з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження" замінивши на слова "з реєстраційного рахунку".

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

В іншій частині постанову та рішення залишити в силі.

Головуючий суддя І.Ходаківська

Судді Т.Данилова

А.Полянський