Постанова № 17665271, 08.08.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2011 р.Справа № 18/185/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Т.А Величко,

суддів: Л. І. Бойко, Таран С. В.

при секретарі Павлюк О. М.

за участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача Репченко Д. В.;

від 3-ої особи не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2

на рішення господарського суду Миколаївської області від 05.07.2011 р.

по справі № 18/185/10

за позовом ФОП ОСОБА_2

до ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції

3-тя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ „Стайл-Т”

про визнання недійсним договору іпотеки та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції, 3-тя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ „Стайл-Т” про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки від 24.12.2007р., виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, реєстратором якого є ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, запису про обтяження майна № 6297872, контрольна сума Д7а57Д06Д8, зареєстрованого 24.12.2007р. стосовно майна, яке було предметом договору іпотеки від 24.12.2007р.; виключення з Державного реєстру іпотеки реєстраційного запису за № 6305198, контрольна сума 282586655Б7, зареєстрованого 25.12.2007р. стосовно майна, яке було предметом договору іпотеки від 24.12.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір іпотеки забезпечує виконання тільки Генерального кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007р., і не є забезпеченням по жодному іншому кредитному договору, окрім Генерального. Безпосереднього за Генеральним кредитним договором 010/01-02/07-16 від 21.22.2007р. кредитування не передбачалося і не відбувалося. Договір іпотеки від 24.12.2007р. визначає не конкретний розмір зобовязання, а лише максимально можливу межу по зобовязанням повернути кредитні кошти. Іпотечний договір від 24.12.2007р. суперечить ст. 573 ЦК України, ч. 4ст. 3, ч. 2 ст. 7 Закону України „Про іпотеку”, а відтак укладений з порушенням вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.

У відзиві на позовну заяву ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” доводи позивача вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зміст основного зобовязання, забезпеченого іпотекою, визначено в Генеральному кредитному договорі та кредитних договорах, укладених в межах Генерального кредитного договору, і які є невідємними частинами Генерального кредитного договору.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.07.2011р. (суддя Давченко Т. М.) в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для визнання недійсним договору іпотеки.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ФОП ОСОБА_2 просить скасувати рішення господарського суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що господарський суд неповно зясував дійсні обставини справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутнього в засіданні представника відповідача, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи і це встановлено господарським судом, 21.12.2007р. між ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”, ТОВ „Стайл-Т” та ФОП ОСОБА_2 був укладений Генеральний кредитний договір № 010/01-02/07-106, згідно з яким банк зобовязався надати ТОВ „Стайл-Т” та ФОП ОСОБА_2 банківські продукти (кредити, кредитні лінії, овердрафти, гарантії) в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі та у договорах, укладених в рамках цього договору, що є його невідємними частками. Загальний розмір активних операцій (ліміт кредитування) позичальників по всім договорам, укладеним в рамках Генерального договору, не повинен перевищувати розміру, еквівалентного 19200000 грн. Термін дії договору до 19.12.2011р.

21.12.2007р. між Банком та ТОВ „Стайл-Т” в рамках Генерального кредитного договору укладено кредитний договір № 010/01-02/07-107, на умовах якого Банк відкрив останньому невідновлювальну кредитну лінію та надав грошові кошти в сумі 15000000 грн. строком до 18.12.2011р. зі сплатою 14, 75 % річних, які в подальшому збільшено додатковим договором до 18 % річних.

21.12.2007р. між Банком та ТОВ „Стайл-Т” в рамках Генерального кредитного договору укладено кредитний договір № 010/01-02/07-108, відповідно до якого банк відкрив останньому невідновлювальну кредитну лінію та надав грошові кошти в сумі 3000000 грн. строком до 18.12.2011р. зі сплатою 14, 75 % річних, які в подальшому збільшені додатковим договором до 18% річних.

21.12.2007р. між Банком та ТОВ „Стайл-Т” в рамках Генерального кредитного договору укладено кредитний договір № 010/01-02/07-109, на умовах якого Банк відкрив останньому невідновлювальну кредитну лінію та надав грошові кошти в сумі 1200000 грн. строком до 18.12.2011р. із сплатою 14, 75 % річних, які в подальшому були збільшені додатковим договором до 18% річних.

В якості забезпечення виконання зобовязань за Генеральним кредитним договором та укладених в його рамках кредитних договорів між Банком (іпотекодержатель), ФОП ОСОБА_2 (іпотекодавець) і ТОВ „Стайл-Т” (позичальник) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований 24.12.2007р. в реєстрі за № 103.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 375 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 ЗУ „Про іпотеку” іпотека це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Договором іпотеки (ч. 1, 2 п. 1.1) визначено, що він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з Генерального кредитного договору № 010/01-2/07-106 від 21.12.2007р., укладеного між іпотекодержателем, іпотекодавцем і позичальником - ТОВ „Стайл-Т”, майновим поручителем якого є ОСОБА_2, а також додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в подальшому; за умовами якого ФОП ОСОБА_2 та ТОВ „Стайл-Т” зобовязується перед іпотекодержателем повернути кредит у розмірі 19200000 грн., сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірах і строки, передбачені Генеральним кредитним договором, а також додатковими угодами до нього тощо. У разі невиконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором, а також додаткових угод до нього, іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.

Оспорюваний договір іпотеки містить всі істотні умови, передбачені Законом України „Про іпотеку”, укладений з дотриманням положень цього Закону і ст. 203, 573 ЦК України, а тому господарський суд правильно відмовив в задоволенні вимог про визнання його недійсним.

Твердження скаржника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і вимогам закону не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в звязку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду не вбачається.

Питання виконання зобовязань сторонами за Генеральним кредитним договором і кредитними договорами не є предметом даної справи і не може впливати на чинність оспорюваного договору іпотеки без надання підтвердження стосовно нечинності кредитних договорів.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

колегія суддів постановила:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 05.07.2011р. у справі №18/185/10 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

судді : Л.І. Бойко

С.В. Таран

Повний текст складено та підписано 09.08.2011р.