Постанова № 17665208, 09.08.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2011                                                                                           № 12/5026/704/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           Шапрана В.В.

          Кошіля В.В.

при секретарі:           

за участю представників:

позивача: не з’явився,

відповідача: Зінченко О.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕП Транско” на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2011 (суддя Грачов В.М.)

за позовом          Одеської залізниці

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕП Транско”

про                    стягнення 23530, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Одеська залізниця звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕП Транско” про стягнення 23530,00 грн. штрафу за договором перевезення вантажу залізничним транспортом, у зв’язку з неправильним зазначенням в накладній маси вантажу, відповідно до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, та відшкодування судових витрат.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.05.2011 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ „ТЕП Транско” на користь Одеської залізниці – 23530 грн. штрафу та 471,30 грн. судових витрат.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду від 31.05.2011 скасувати повністю та припинити провадження у справі.

Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 09.08.2011.

В судове засідання 09.08.2011 з’явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.

Крім того, про належне повідомлення представника позивача у справі про розгляд апеляційної скарги свідчить, також, повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається про своєчасне отримання представником ухвали суду.

Колегія судів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами та без участі представника позивача, оскільки неявка вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили скасувати рішення суду від 31.05.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до накладної № 41475565 від 30.09.2010, позивач – Одеська залізниця прийняв для перевезення залізничним транспортом від станції „Щаслива” до станції „Чорноморська” вантаж (ячмінь насипом); маса вантажу, визначена відправником, складає 116950 кг, масу вантажу визначено на вагонних вагах (150 т); провізна плата становить 9412 грн.; відправником значиться відповідач – ТОВ „ТЕП Транско”, одержувачем – ТОВ „Трансінвестсервіс”. Вантаж відправлено у двох вагонах, вагон № 95543856 – маса вантажу 58350 кг, провізна плата 4706 грн.; вагон № 95539524 – маса вантажу 58600 кг, провізна плата 4706 грн.

Статтею 181 Господарського кодексу України (ГК України) встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містяться і в ст.ст.205, 207 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), в яких зазначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виходячи зі змісту наведених статей, слід зробити висновок, що між сторонами укладено та прийнято до виконання договір про перевезення вантажу залізничним транспортом.

Положеннями п. 3 ст. 909 ЦК України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів регламентуються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. №457.

Згідно зі ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

На підставі п.1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

При перевезенні на станції „Знам’янка” вагон № 95539524 відчеплено по комерційному браку, складено акт загальної форми № 988 від 01.10.2010, виписана досилочна дорожня відомість № 42662929 від 01.10.2010.

Акти загальної форми №№ 988, 25967, 25971 від 01.10.2010 свідчать, що на станції „Знам’янка”, вагон № 95539524, що рухався у складі поїзда з вантажем (ячмінь) за накладною № 41475565 від 30.09.2010, у зв’язку з виявленою при контрольному зважуванні на тензометричних вагах різницею у вазі, відчеплено по комерційному браку для переважування на статичних вагах, кріплення відправника на люках справні, люки плотно закриті, втрати вантажу немає.

01.10.2010 року за досилочною накладною № 42662929 вагон № 95539524 відправлено до станції призначення. У п. 5 накладної (зворотний бік) залізницею зроблено відмітку про наявність комерційного акта АА № 056328/848 від 01.10.2010 року про те, що вага вантажу менша від зазначеної в документі на 3200 кг.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції у винесеному рішенні за предмет дослідження взяв копію наданого позивачем комерційного акта АА № 056328/848/318 від 01.10.2010, в розділі Є якого зазначено, що під час видачі вантажу різниці проти акта не виявлено.

Однак, як було встановлено колегією суддів у п. 5 накладної № 42662929 від 01.10.2010 залізницею зроблено відмітку про наявність комерційного акта АА № 056328/848 від 01.10.2010, а не № 056328/848/318.

Відповідачем до апеляційної скарги було надано копію комерційного акта АА № 056328/848 від 01.10.2010, в розділі Є якого відсутні будь-які відмітки. Крім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи претензії від 25.02.2011 №ню-9/27, направленої на адресу відповідача, позивач посилається саме на комерційний акт АА № 056328/848 від 01.10.2010, а не наданий ним до суду першої інстанції комерційний акт АА №056328/848/318 від 01.10.2010.

В ч. 3 Роз'яснень Президії Вищого Господарського Суду України № 04-5/225 від 29.09.2008 зазначено, що стаття 34 ГПК передбачає обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника (у даному разі відповідача по справі - ТОВ „ТЕП Транско”) та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. Відповідно до статті 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Отже, комерційний акт є тільки одним з доказів, який господарський суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами зі справи. Зокрема, комерційний акт може оцінюватися як такий, що не має сили доказу, якщо він не відповідає фактичним обставинам: наприклад, комерційний акт констатує, що недостачу вантажу встановлено на попутній станції, однак, на зворотному боці накладної відсутня відмітка про складений на попутній станції комерційний акт та не перевірено стан вантажу на станції призначення, як це передбачено Правилами складання актів. Усі графи бланка комерційного акта мають бути заповнені.

У відповідності до п.12 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі „Е” комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: „Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено”. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Пункт 13 Правил складання актів передбачає Експертизу вантажів, яка проводиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів. Про проведену експертизу зазначається у розділі „Е” комерційного акта.

Відповідно до п. 29 Правил видачі вантажів (ст. 52, 53 Статуту)”, у разі недостачі, псування, пошкодження вантажу, якщо ці обставини зазначені в комерційному акті, складеному до видачі вантажу (в тому числі й під час перевезення), станція призначення може видати його одержувачу тільки після визначення розміру фактичної недостачі.

Згідно зі статтею 53 Статуту, пунктом 30 Правил видачі вантажів, п. 3.13. Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знижено його вартість, залізниця за власною ініціативою чи на вимогу одержувача запрошує експертів. Експертиза провадиться в присутності начальника станції, його заступника або іншого уповноваженого начальником станції працівника. Одночасно з викликом експерта станція повідомляє про це одержувача, який має право взяти участь в експертизі вантажу.

Статтями 52, 53 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами. Якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.

В п. 9 Правил складання актів зазначено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.

Відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, тим самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

На станції відправлення „Щаслива” Одеської залізниці визначення ваги відбувалося на 150 тонних механічних вагах, а на станції „Знам'янка” Одеської залізниці зважування вагону № 95539524 відбулося, згідно Комерційно акта АА №056328/848 від 01.10.2010, на тензометричних 150 тонних вагонних вагах і різниця в вазі проти залізничної накладної в бік зменшення на 3 200 кг.

В акті загальної форми №25967 від 01.10.2010 позивач зазначає, що зважування відбувалося на статичних вагах і різниця в вазі становила 7 200 кг.

Згідно Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу України № 279 від 05.04.2004 року, тензометричні (електронні) ваги - ваги, на яких маса визначається за допомогою передачі сили навантаження від вантажу, перетвореної в електричний сигнал тензометричними датчиками до вагопроцесора в цифровому вигляді, а механічні «важільні) ваги - ваги, на яких маса визначається за допомогою передачі сили навантаження від вантажу через систему важелів до вказівного приладу - і відповідно до п. 22 Правил перевезення вантажів, маса вантажу мала бути перевірена Одеською залізницею таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення „Щаслива”, тобто контрольне зважування вагону № 95539524 повинно було проведено на механічних вагах на станції призначення „Чорноморська” Одеської залізниці.

Отже, різниця у вазі між Актом загальної форми № 25967 від 01.10.2010 та Комерційним актом АА № 056328/848 від 01.10.2010 вже становить: 4000,00 кг. (7200,00 кг. - 3200,00 кг. = 4000,00 кг.), а основного контрольного зважування на ст. „Чорноморська” Одеської залізниці проведено не було.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що позивачем неналежним чином оформлено комерційний акт АА № 056328/848 від 01.10.2010 з порушенням існуючих Правил складання актів, а належні докази про відсутність багажу в матеріалах справи відсутні.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладено обов’язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення Господарського Черкаської області від 31.05.2011 необхідно скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Одеської залізниці про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕП Транско” 23530,00 грн. штрафу за договором перевезення вантажу залізничним транспортом, відмовити.

Керуючись статтями ст. 49, 101, п.2 ст. 103, ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕП Транско” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2011 у справі №12/5026/704/2011 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Одеської залізниці (65023, місто Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕП Транско” (19601, Черкаська обл., Черкаський район, село Геронимівка, код 32455517) 117,65 грн. (сто сімнадцять гривень 65 коп.) державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

Судді                                                                                          Шапран В.В.

                                                                                          Кошіль В.В.