Рішення № 17664803, 04.08.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

04 серпня 2011 року справа № 5020-1013/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіколорс»

(вул. М.Грушевського, 28/2, н/п №43, м. Київ, 01021;

вул. Анрі Барбюса, 11/2, кв.67, м. Київ, 03150)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»

(вул. М.Музики, 58/74, м. Севастополь, 99007;

вул. Соловйова, 10, офіс 2, м. Севастополь, 99029)

про стягнення заборгованості у розмірі 147824,23 грн. та зобовязання виконати дії,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 20.06.2011;

відповідача ОСОБА_2, довіреність б/н від 15.01.2009.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіколорс» (далі Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»(далі Відповідач) про стягнення 147824,23 грн., у тому числі: основний борг 130000,00 грн., пеня 8943,28 грн., інфляційні втрати 7 150,00 грн., 3% річних 1 730,95 грн., та зобов`язання виконати дії.

Позовні вимоги з посиланням на норми статей 525, 526, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України обґрунтовані невиконанням Відповідачем належним чином обовязку щодо оплати отриманого товару за договором поставки №75-10/08/п від 23.10.2008.

Представник Позивача в судовому засіданні 04.08.2011 позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник Відповідача у засіданні суду 04.08.2011 позовні вимоги визнав частково в розмірі основного боргу 130000,00 грн., 3% річних 1730,95 грн., інфляційних втрат 7 150,00 грн. та пені 8943,28 грн. з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №51 від 04.08.2011 /а.с.87/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю «Сіколорс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум»(Покупець) укладено договір постачання №75-10/08/п (далі Договір), відповідно пункту 1.1 якого предметом цього Договору є поставка Постачальником лакофарбних матеріалів в асортименті (далі - Товар) та обов'язок Покупця прийняти Товар і оплатити його.

Строк дії Договору встановлений з моменту підписання і до 31.12.2011 (пункт 1 Додаткової угоди №2 до Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору транспортування Товару здійснюється за домовленістю сторін, відповідно до графіка поставки протягом всієї дії цього Договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору приймання Товару по кількості і якості здійснюється Покупцем в наступному порядку: по кількості місць (упаковок), їх цілісності згідно з товаротранспортною накладною під час передачі Товару на складі Постачальника.

Відповідно до пункту 6.1 Договору у разі порушення Покупцем термінів оплати поставленого Товару на першу вимогу Постачальника повернути нереалізований Товар.

Згідно з пунктом 2.7, 2.8, 2.9 Додаткової угоди №2 до Договору, у разі наявності заборгованості по розрахунках за поставлений Товар, Покупець зобов'язаний повернути Постачальнику поставлений раніше, але неоплачений в порядку п.2.4 Договору, товар в рахунок погашення заборгованості за даним Договором.

У разі відсутності у Покупця товару в кількості, необхідної для погашення заборгованості, Покупець оплачує різницю вартості між переданим Постачальником товаром і поверненим Покупцем товаром.

У разі відмови Покупця, по закінченню 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання вимоги Постачальника про погашення заборгованості від повернення товару або на дату повернення у Покупця товар відсутній в повному обсязі, і проведення заліку однорідних вимог, Покупець зобовязується погасити заборгованість протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання вимоги Постачальника про погашення заборгованості.

На виконання умов вказаного Договору за період з 01.12.2008 по 07.07.2011 Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 348684,17 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями /а.с. 29-59/, які підписані представниками обох сторін без зауважень.

Відповідач виконав свої зобовязання лише частково, сплатив за Товар частину передбаченої суми, а саме, 149546,39 грн., у звязку з чим за ним утворилась заборгованість, яка станом на 07.07.2011 склала 199137,78 грн., що підтверджується актом звірення взаємних розрахунків за період з 01.12.2008 по 07.07.2011 /а.с. 105-107/.

Листом від 14.12.2010 Відповідачем підтверджено, що товар був реалізований на суму 130000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача направлений лист від 26.04.2011, з вимогою сплатити суму основного боргу у розмірі 130000,00 грн., та повернути не реалізований товар на суму 69837,78 грн. На лист відповідач не відреагував, але в судовому засіданні представник відповідача пояснила, що нереалізований товар у Відповідача відсутній, про що зазначила в відзиві на позовну заяву №51 від 04.08.2011 /а.с.87/.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Зобов'язання, що виникають на підставі Договору є господарськими зобов'язаннями, та предметом Договору є товар, який використовується у підприємницькій діяльності. Таким чином, до спірних відносин застосовується правила статті 265 ГК України та статті 712 ЦК України, і Договір є договором поставки.

Частина перша статті 712 ЦК України встановлює, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надані докази належного виконання зобовязань за Договором, заборгованість на день прийняття рішення не погашена.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості та зобовязання виконати дії підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено що, заборгованість, яка виникла за період з 01.12.2008 по 07.07.2011 у розмірі 130 000,00 грн., підтверджується матеріалами справи, є доведеною та обґрунтованою.

Вимоги Позивача щодо повернення нереалізованого Товару задоволенню не підлягають, у звязку з тим, що судом встановлена відсутність товару у Відповідача.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем зобовязань за Договором Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 8943,28 грн. за період з 30.12.2010 по 10.06.2011.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 7.4 Договору за порушення строків оплати, Покупець сплачує Підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунки пені /а.с.5/, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 8943,28 грн. також підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 31.12.2010 по 10.06.2011 3% річних 1730,95 грн. та інфляційні втрати 7150,00 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційного відшкодування /а.с.5-6/, суд дійшов висновку про те, що вони відповідають вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1730,95 грн. та інфляційних втрат в сумі 7150,00 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» (вул. М.Музики, 58/74, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 31005009, р/р 26002055024101 у ЗАТ Сведобанк м. Київ, МФО 300164) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сіколорс»(вул. М.Грушевського, 28/2, н/п №43, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 32827363, р/р №26007501305254 в АТ “ОТП Банк”, МФО 300528) заборгованість в сумі 147824,23 грн. (сто сорок сім тисяч вісімсот двадцять чотири грн. 23 коп.), у тому числі: 130000,00 грн. основний борг, 8943,28 грн. пеня, 7150,00 грн. інфляційні втрати, 1 730,95 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 478,24 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят вісім грн. 24 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 160,28 грн. (сто шістдесят грн. 28 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.М. Юріна

Рішення оформлено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 09.08.2011