Рішення № 17663526, 08.08.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2011 р. Справа № 5010/1363/2011-19/73

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Матейко І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного виробничо-комерційного підприємства "Квадро", с. Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область,78704

до відповідача: державної організації "Резиденція" Синьогора" вул. Зарічна,4, с. Гута, Богородчанський район, Івано-Франківська область,77745

про зобов"язання виконання обов"язку, стягнення неустойки та збитків

за участю представників сторін:

від позивача: директор -Скоматчук В.В., (паспорт серія НОМЕР_1 від 12.03.99 )

від позивача: представник - ОСОБА_1, (довіреність №01 від 23.09.10 ),

від відповідача: юрисконсульт - ОСОБА_2, (довіреність № 459 від 28.07.11 ),

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Квадро" звернулось в суд із позовом до державної організації "Резиденція" Синьогора" про зобов"язання виконання обов"язку, стягнення неустойки та збитків. Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем умов договору поставки лісової сировини.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтвердив в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов вх.№6396/2011-свх від 29.07.11 та подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить відібрати від позивача письмові пояснення та направити матеріали до слідчих органів.

Клопотання про зупинення провадження мотивоване припущенням наявності в діях посадових осіб позивача ознак злочину, передбаченого ст. 366 КК України.

Розглянувши подане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Приписами ст. 79 ГПК України, встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках , зокрема, надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Надіслання матеріалів справи до слідчих органів можливо відповідно до ст.90 ГПК України, якщо при вирішенні господарського спору суд виявить у діяльності працівників підприємств і організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Припущення відповідача стосовно внесення позивачем завідомо неправдивих відомостей до платіжного доручення № 171 від 14 жовтня 2010 року спростовується дослідженням господарським судом всіх доказів в сукупності, оскільки така господарська операція як поставка товарів фіксується у низці первинних бухгалтерських документів, а не тільки в платіжних дорученнях, а тому для встановлення факту чи мало місце порушення господарського зобов"язання, судом оцінено в сукупності договір поставки лісової продукції №31/06 від 08.06.10, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та податкові накладні.

Виходячи з викладеного, клопотання вх.№6655/2011-свх. від 08.08.11 про зупинення провадження у справі до задоволення не підлягає. Крім того , слід зазначити що до повноважень господарського суду не належить відібрання показів у сторони господарського процесу.

Розглянувши матеріали справи, подані сторонами та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

08.06.10 між сторонами даного спору укладено договір поставки лісової сировини №31/06, відповідно до якого відповідач зобов"язався поставити покупцю пиломатеріали хвойні обрізні, а позивач в свою чергу - прийняти сировину та оплатити її вартість на умовах даного договору (п.1.1.).

Відповідно до п.1.2. договору, ціни на сировину є договірними та вказані з врахуванням ПДВ.

Пунктом 1.4. договору, сторони узгодили, що у випадку зміни ціни на певний вид сировини сторони підписують протокол погодження ціни.

Згідно п.5.1. договору прогнозована ціна договору становить 320000,00 грн. з врахуванням ПДВ. Сума договору може коригуватися сторонами.

Розділом 6 договору визначено порядок розрахунків, відповідно до якого покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: - розрахунок через три банківських дні, після прийняття сировини, - якщо було проведено покупцем передоплату, то сировина має бути поставлена постачальником за домовленістю протягом трьох днів з дня зарахування коштів.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.663 ЦК України , продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання вказаних правових норм та умов договору, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти на загальну суму 87360,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 66 від 08 червня 2010 року, № 131 від 03 серпня 2010 року, №171 від 14 жовтня 2010 року та податковими накладними № 65 від 08.06.10, № 77 від 03.08.10 та № 102 від 14.10.10, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи (а.с.14-19).

В порушення договірних зобов"язань відповідач частково поставив лісову сировину позивачу, що підтверджується товарно-транспортними накладними серії ІФЛГ-1 №0154226 від 16.06.10 та серії ІФЛГ-1 №0154326 від 02.09.10, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.12-13).

З метою досудового врегулювання даного спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №28 від 13.04.11 з вимогою поставити товар, що підтверджується поштовою квитанцією (а.с.22). Проте, дана вимога станом на 04.07.11 залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення договору поставки лісової сировини №31/06 від 08.06.10 та беручи до уваги визнання відповідачем факту отримання коштів в сумі 29120,00 грн., відповідачем не виконано обов"язок по поставці 36,4 м.куб. лісової сировини.

Твердження відповідача про підписання договору не уповноваженою особою не може бути взято судом до уваги, оскільки відповідачем не подано доказів визнання даного договору недійсним у судовому порядку. Посилання відповідача на відсутність календарного плану поставок, спростовується п.6.1. договору, яким визначено строк виконання зобов"язання по поставці, а саме, сировина має бути поставлена постачальником за домовленістю протягом трьох днів з дня зарахування коштів. Стосовно заперечень відповідача щодо зміни ціни товару, то слід зазначити , що ним не подано суду доказів звернення до позивача із пропозицією про внесення змін до укладеного договору, як цього вимагає діюче цивільне законодавство та п.1.4. договору №31/06 від 08.06.10.

З урахуванням протилежних позицій сторін та з огляду на те що як позивач так і відповідач є платниками ПДВ, то при вирішенні даного спору господарський суд також врахував норми Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 №996-ХІ, який дає визначення первинним документам та норми Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 №996-ХІ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, факт проведення субєктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобовязань відповідно до умов договорів, укладених цим субєктом з іншими субєктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Стосовно тверджень відповідача про те, що рахунок за №72 відповідачем не виставлявся, то слід зазначити, що на підтвердження поступлення коштів на рахунок відповідачем була виписана податкова накладна № 102 від 14.10.10 на таку ж суму, яка і зазначена у платіжному дорученні. Будь-яких інших проплат позивачем відповідачу на таку суму за інший товар не було здійснено.

Відповідно до п. 1.3 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Підпунктом 7.2.3. п.7 ст.7 вказаного вище Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У спірному випадку підставою для видачі податкових накладних відповідачем було саме зарахування коштів від покупця (замовника).

Судом встановлено факт перерахування позивачем коштів за пиломатеріали обрізні в сумі 29120,00 грн. та поступлення їх на рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував.

За наведених обставин вимоги позивача в частині поставки 36,4 м.куб. лісопродукції обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 2038,40 грн. та 7338,24 грн. пені слід вказати наступне.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.3 договору поставки лісової сировини №31/06 від 08.06.10 сторони узгодили, що за порушення строків виконання зобов"язання стягується пеня в розмірі 0,1 відсоток вартості сировини, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі семи відсотків вказаної вартості.

На підставі вказаного пункту договору позивачем нараховано штраф в сумі 2038,40 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування штрафу та задоволено його за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним (а.с.22а).

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем за період з 18.10.10 по 30.06.11 нарахована відповідачу пеня в розмірі 7338,24 грн.

Суд зробив перерахунок нарахованої позивачем пені, оскільки позивачем при здійсненні даного розрахунку не враховано положення п.6 ст.232 ГК України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

За таких обставин, сума пені, яка підлягає стягненню згідно розрахунку суду, який додається, за період з 18.10.10 по 18.04.11 становить 2250,62 грн.

В решті пені слід відмовити.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 2975,00 грн. збитків, то суд заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що дана вимога підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

В обгрунтування даної вимоги позивачем зазначено, що ПВКП "Квадро" 12.04.11 надано автомашину та автокран для завантаження лісової сировини, однак відповідач відмовився виконати поставку у зв"язку із зміною цін на продукцію. Як доказ понесення збитків позивачем подано договір - заявку від 11.04.11, платіжне доручення №136 від 28 липня 2011року про сплату 2013,00 грн. транспортних затрат (а.с.24,51) та квитанцію до прибуткового касового ордера №70 від 12.04.11 про сплату автопослуг КРАЗ 250 №07293ІВ в сумі 962,00 грн., оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено що між збитками позивача та невиконанням відповідачем зобов"язання по поставці товару є причинно-наслідковий зв"язок. Отже в даному випадку, наявний склад цивільного правопорушення і як наслідок, у суду є підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків - стягнення з відповідача 2975,00 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст.22, 525, 526, 530,546, 549, 610, 611, 612, 614, 623, 625, 629, 663 Цивільного Кодексу України, ст.173, 216, 224, 230,231,232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.33, 49, 55, 75,79, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного виробничо-комерційного підприємства "Квадро" до державної організації "Резиденція" Синьогора" про зобов"язання виконання обов"язку, стягнення неустойки в сумі 9376,64 грн. та збитків в сумі 2975,00 грн. задовольнити частково.

Державній організації "Резиденція" Синьогора" вул. вул. Зарічна,4, с. Гута, Богородчанський район, Івано-Франківська область,77745 (код 20567950) поставити приватному виробничо-комерційному підприємству "Квадро", с. Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область,78704 (код 25595744) - 36,4 куб.м. пиломатеріалів хвойних обрізних загальною вартістю 29120,00 грн. згідно договору поставки лісової сировини №31/06 від 08.06.10.

Стягнути з державної організації "Резиденція" Синьогора" вул. вул. Зарічна,4, с. Гута, Богородчанський район, Івано-Франківська область,77745(код 20567950) на користь приватного виробничо-комерційного підприємства "Квадро", с. Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область,78704 (код 25595744) - 2250,62 (дві тисячі двісті п"ятдесят гривень шістдесят дві копійки) - пені , 2038,40 (дві тисячі тридцять вісім гривень сорок копійок) - штрафу та 2975,00(дві тисячі дев"ятсот сімдесят п"ять гривень ) - збитків, а також 363,84 (триста шістдесят три гривні вісімдесят чотри копійки) - судових витрат по сплаті державного мита та 207,04 (двісті сім гривень чотри копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Максимів Т. В.

Повне рішення складено 11.08.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Матейко І. В. 11.08.11