Рішення № 17663232, 04.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.11 Справа № 3/5009/2742/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Галафарм”, м. Київ

до відповідача: Державного комунального підприємства ЦРА № 95, Запорізька область, смт. Чернігівка

про стягнення боргу в сумі 23 865,02 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Раєвській Я.В.

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 03.08.2011р.

ТОВ “Галафарм” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ДКП ЦРА № 95 про стягнення боргу в 23 865,02 грн. за договором поставки № 37-79 від 26.04.2010р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 23.05.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 536, 623, 546, 549, 550, 551 ЦК України, ст. 193, 216, 217, 224, 225, 230, 231, 232 ГК України, ст. 54, 55, 66, 67 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/2742/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 22.06.2011р. о 10 годин 00 хвилин.

Ухвалою голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 22.06.2011р. у звязку із хворобою судді Соловйова В.М. розгляд справи перенесено на 19.07.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду від 19.07.2011р. строк розгляду спору продовжено до 07.08.2011р. Цією ж ухвалою розгляд справи відкладений на 04.08.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 04.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 09.08.2011р.

Під час розгляду справи представник відповідача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

Позивач, повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання жодного разу не зявився.

17.06.2011р. та 02.08.2011р.до господарського суду Запорізької області надійшли клопотання відповідно № 220-06-11-Гс від 10.06.2011р. та від 27.07.2011р. № 277-07-11-Гс про розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника позивача.

Питання про визнання явки позивача у засідання господарського суду обовязковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

До того ж, сторонами матеріали свідчать про те, його неявка не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

У позовній заяві № 196-05-11-Гс від 10.05.2011р. позивач зокрема зазначив, що 26.04.2010р. між ТОВ “Галафарм” та ДКП ЦРА № 95 укладено договір поставки № 37-79, за яким, відповідно до видаткових накладних № Рнк-777731 від 07.09.2010р. на суму 2593,53 грн., № Рнк-783354 від17.09.2010р. на суму 4627,60 грн. та № Рнк-783388 від 17.09.2010р. на суму 2986,99 грн., було поставлено позивачем відповідачу лікарські засоби та засоби медичного призначення на загальну суму 10208,12 грн.

Станом на день подачі позову відповідач оплатив товар лише частково, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1, 9.6 Договору, ст. 230 ГК України, відповідачу нараховано пеню в сумі 768,68 грн., 1 500,00 грн. збитки в розмірі 15% від загальної вартості товару та 11596,34 грн. - 0,5% за користування чужими грошовими коштами.

У звязку з наведеним, позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з відповідача 23865,02 грн., а саме 10000,00 грн. основного боргу, 768,68 грн. пені, 1 500,00 грн. збитки в розмірі 15% від загальної вартості товару та 11596,34 грн. - 0,5% за користування чужими грошовими коштами. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач в судовому засіданні 04.08.2011р. надав заперечення на позовну заяву, в якому з позовними вимогами на суму основного боргу 10000,000 грн. погодився в повному обсязі.

Проти заявлених штрафних санкцій в загальній сумі 13 865, 02 грн. відповідач заперечує та зазначає, що закон визначає стягнення за користування грошима, а не товаром. Однак, позивач у справі будь-яких грошових коштів ДКП ЦРА № 95 не надавав, тому правові підстави для стягнення відсотків відсутні.

Також відповідач вважає, що своєчасно не розрахувався з підстав, які виникли мимоволі ДКП ЦРА № 95. Відповідно до п.6.1 Договору, жодна зі сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання зобовязань, обумовлене обставинами, що виникли мимоволі і бажання сторін і які не можна передбачити або уникнути.

11.11.2010р. в аптеці була вчинена крадіжка, під час якої було викрадено лікарські засоби, включаючи лікарські засоби, які були поставлені позивачем у справі.

Таким чином відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені штрафних санкцій на загальну суму 13865,02 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “Галафарм” (Постачальник) та ДКП ЦРА № 95 (Покупець) було укладено договір поставки № 37-79 від 26.04.2010р., за яким Постачальник зобовязаний здійснити Покупцеві поставку, Покупець зобовязаний прийняти у власність та оплатити відповідно до умов даного Договору лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп, у подальшому Товар, асортимент кількість та ціна яких зазначені у видаткових накладних (Специфікаціях) Постачальника, які є невідємними частинами даного (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору, якість кожної одиниці Товару повинна відповідати встановленим вимогам чинного законодавства (Аналітично-нормативній документації, Держфармакопеї України) та підтверджуватися і супроводжуватися засвідченою копією сертифікату якості виробника, іншими необхідними документами і висновками компетентних органів та установ.

Відповідно до п. 2.4 Договору, загальна вартість даного Договору визначається сумарною вартістю товару, поставленого Постачальником Покупцеві, протягом усього терміну його дії, відповідно до всіх видаткових накладних Постачальника, Вартість упаковки, маркування, доставки включається в ціну Товару, яка є фіксованою і не може бути змінена в односторонньому порядку.

Умови здійснення Постачальником поставки Товару та обовязки Сторін щодо здійснення поставки Товару за даним Договором, викладені та діють відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс-2000, згідно до терміну СРТ (перевезення сплачено до місця доставки товару). (п. 2.7 Договору).

На виконання умов Договору, відповідно до замовлення відповідача, позивач поставив відповідачу товар на суму 10208,12 грн., про що сторонами підписані накладні: № Рнк-777731 від 07.09.2010р. на суму 2593,53 грн., № Рнк-783354 від 17.09.2010р. на суму 4627,60 грн. та № Рнк-783388 від 17.09.2010р. на суму 2986,99 грн. Відповідач приймав товар особисто, засвідчуючи накладні підписом та печаткою.

Згідно п. 4.1 Договору, оплата за поставлений Постачальником Товар може здійснюватися Покупцем у формі: повної або часткової передплати, повної або часткової оплати “по факту” постачання Товару Покупцеві, відстрочення платежу на різні терміни, що зазначається у кожній видатковій накладній Постачальника,

Покупець зобовязаний у повному обсязі оплатити кожну партію поставленого Товару в строк, що визначається у відповідній видатковій накладній Постачальника. В разі, якщо у видатковій накладній Постачальника термін оплати поставленої партії Товару не вказаний, Покупець зобовязаний повністю оплатити Товар в строк 30 (тридцять) календарних днів з моменту його прийняття.

Відповідно до п.4.3 Договору, форма оплати за поставлений товар банківський переказ. Датою оплати Товару вважається дата надходження коштів на банківський рахунок Постачальника.

Відповідач не в повному обсязі виконав своє зобовязання та сплатив частину боргу в розмірі 208,12 грн.

Отже свої зобовязання за договором поставки № 37-79 від 26.04.2010р. відповідач належним чином не виконав.

Тому, основний борг ДКП ЦРА № 95 перед позивачем складає 10000,00 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки № 37-79 від 26.04.2010р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку Покупець зобовязаний у повному обсязі оплатити кожну партію поставленого Товару в строк, що визначається у відповідній видатковій накладній Постачальника. В разі, якщо у видатковій накладній Постачальника термін оплати поставленої партії Товару не вказаний, Покупець зобовязаний повністю оплатити Товар в строк 30 (тридцять) календарних днів з моменту його прийняття. (п.4.1 Договору).

За накладною № Рнк - 777731 від 07.09.2010р. на суму 2593,53 грн. товар отриманий відповідачем 07.09.2010р. Строк оплати до 21.09.2010р.

За накладними № Рнк - 783354 від 17.09.2010р. на суму 4627,60 грн., № Рнк - 783388 від 17.09.2010р. на суму 2986,99 грн. товар отриманий відповідачем 17.09.2010р. Строк оплати до 01.10.2010р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором поставки № 37-79 від 26.04.2010р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ДКП ЦРА № 95 грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 768,68 грн. пені, 1 500,00 грн. збитки в розмірі 15% від загальної вартості товару та 11596,34 грн. - 0,5% за користування чужими грошовими коштами.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 5.1 Договору, за несвоєчасну або неповну оплату отриманого Товару, Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати поставленого Товару, до моменту остаточного розрахунку, В разі порушення Покупцем терміну повної оплати Товару більш ніж на 10 календарних днів, він зобовязаний виплатити Постачальнику, окрім пені, збитки в розмірі 15 % від загальної вартості Товару з простроченою оплатою, а також, окремо від неустойки, відшкодувати інші збитки та витрати Постачальника, повязані з притягненням Покупця до виконання його грошових зобовязань за даним Договором.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 768, 68 грн. та збитки в розмірі 15 % від загальної вартості несплаченого товару в сумі 1500,00 грн. (розрахунок в позовній заяві, а.с.7-8, та у розрахунку від 10.06.2011р.), оскільки це не суперечить п. 5.1 Договору та діючому законодавству.

Враховуючи встановлений факт невиконання ДКП ЦРА № 95 грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 768,68 грн. та збитки в розмірі 15 % від загальної вартості несплаченого товару в сумі 1500,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 0,5% за користування чужими грошовими коштами в розмірі 11596,34 грн.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 232 ГК України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Згідно до п. 9.6 договору поставки № 37-79 від 26.04.2010р., в разі прострочення Покупцем повної оплати Товару, отриманого від Постачальника, більше ніж на 15 календарних днів, Постачальник має право стягнути з Покупця 0,5% від загальної вартості партії Товару з простроченої повною оплатою на вищевказаний термін, за кожен день користування Покупцем грошовими коштами Постачальника.

Господарським судом встановлено, що при розрахунку позивач припустився арифметичної помилки при підрахунку періоду прострочення оплати товару, тому:

- за накладною № Рнк 777731 від 07.09.2010р. на суму 2 593, 53 грн.

період прострочення з 22.09.2010р. по 08.11.2010р. (48 днів), 0,5% за кожен день користування Покупцем грошовими коштами від суми 2 593, 53 грн. становить 622, 45 грн.;

після сплати відповідачем частини боргу за цією накладною в сумі 208, 12 грн. за період прострочення з 09.11.2010р. по 22.03.2011р. (тобто 6 місяців від дати початку сплати за цією накладною (22.09.2010р.)) (133 дня) 0,5% за кожен день користування Покупцем грошовими коштами від суми 2 385, 41 грн. становить 1 586, 30 грн.;

- за накладною № Рнк 783354 від 17.09.2010р. на суму 4 627, 60 грн.

за період прострочення з 02.10.2010р. по 30.03.2011р. 0,5% за кожен день користування Покупцем грошовими коштами від суми 4 627, 60 грн. становить 4164,84 грн.;

- за накладною № Рнк 783388 від 17.09.2010р. на суму 2 986, 99 грн.

за період прострочення з 02.10.2010р. по 30.03.2011р. 0,5% за кожен день користування Покупцем грошовими коштами від суми 2 986, 99 грн. становить 2688,29 грн.

Таким чином загальна сума процентів за користування чужими грошовими коштами становить 9061,88 грн.

За таких обставин, в частині стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2534,46 грн. слід відмовити.

Посилання відповідача на п.6.1 Договору, яким встановлено, що жодна зі сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання зобовязань, обумовлене обставинами, що виникли мимоволі і бажання сторін і які не можна передбачити або уникнути, та на факт крадіжки в аптеці відповідача, що сталася 11.11.2010р., не спростовують висновки суду.

По-перше, як пояснив представник відповідача, за фактом крадіжки порушено кримінальну справу, встановлено винних осіб, а ДКП ЦРА № 95 визнано цивільним позивачем по цій кримінальній справі.

До справи залучено копії постанов від 20.11.2010р., від 28.01.2011р. слідчого СВ Чернігівського РВ УМВС України в Запорізькій області про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки лікарських засобів та відносно Климента К.В. та Турчина А.І.

По-друге, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України крадіжка придбаного особою у іншої особи майна не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

По-третє, ст. 536 ЦК України передбачає сплату процентів лише тому, що кредитор не користується своїми грошима у звязку з порушенням грошових зобовязань боржником. Тобто, не користування кредитором належними йому грошовими коштами саме і є наслідком користування цими (чужими) грошовими коштами боржником.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також господарський суд враховує наступне.

Позовні вимоги позивачем заявлено у розмірі 23865,02 грн.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 розмір державного мита з позовів немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85, 00 грн.), розмір державного мита із позовних заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102, 00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500, 00 грн.).

Отже позивач повинен був сплатити 238,65 грн. державного мита.

В той же час, позивачем сплачено 239 грн. (платіжне доручення № 3071 від 11.05.2011р.).

Таким чином, надміру сплачене державне мито в сумі 0,35 грн. згідно платіжному дорученню № 3071 від 11.05.2011р. підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про державне мито”.

Керуючись ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства Центральна районна аптека № 95 (71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Радянська, 94, код ЄДРПОУ 01977412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Галафарм” (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 30886474) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 68 коп. пені, 1 500 (одну тисячу пятсот) грн. 00 коп. збитків в розмірі 15 % від загальної вартості товару, 9 061 (девять тисяч шістдесят одну) грн. 88 коп. 0,5 % за кожен день користування відповідачем грошовими коштами, 213 (двісті тринадцять) грн. 31 коп. витрат на державне мито та 210 (двісті десять) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 0,5 % за кожен день користування відповідачем грошовими коштами в сумі 2 534 (дві тисячі пятсот тридцять чотири) грн. 46 коп. в задоволенні позову відмовити.

4. Надміру сплачену суму витрат на державне мито в розмірі 0 (нуль) грн. 35 коп. згідно платіжному дорученню № 3071 від 11.05.2011р. повернути позивачу. Видати довідку.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 09.08.2011р.