Рішення № 17662370, 03.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

03.08.2011Справа №5002-24/1905-2011 За позовом Заступника прокурора м. Сімферополя (95011, м. Сімферополь, вул.Севастопольська, 6) в інтересах держави в особі: Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (95000, м.Сімферополь, вул.Толстого, 15)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Консоль ЛТД" (95000, м.Сімферополь, вул.Бородіна, 16)

Про стягнення 437 055,30 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Консоль ЛТД" (95000, м.Сімферополь, вул.Бородіна, 16)

До відповідача Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (95000, м.Сімферополь, вул.Толстого, 15)

Про визнання договору недійсним.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Прокурор - Коноваленко А.В., посвідчення № 10133.

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) - не з'явився.

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, представник за довіреністю № 239 від 07.04.11, посвідчення водія НОМЕР_1 від 16.04.1996р.

Обставини справи: до господарського суду звернувся заступник прокурора м. Сімферополя в інтересах держави в особі: Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" про стягнення 437 055,30 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 22.05.2008р. між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та ТОВ "Фірма Консоль ЛТД" був укладений договір про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста.

У відповідності до п.2.1.1 Договору відповідач зобовязується перерахувати кошти на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста у сумі 397323 грн., до місцевого бюджету м.Сімферополя до 15.07.2008р. 60000 грн.. до 01.12.2008р. 100000 грн., 237323 грн. прераховується рівними частками до 15.06.2009р.

Відповідач кошти вносить невчасно та не в повному обсязі.

Таким чином прокурор визначає суму позову у розмірі 437055, 30 грн., у тому числі: 397323 грн. сума заборгованості, 39732, 30 грн. штрафні санкції у розмірі 10 %.

Також прокурор просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.05.2011р. позов Заступника прокурора м. Сімферополя в інтересах держави в особі: Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

27.05.2011р. через канцелярію до Господарського суду АР Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Консоль ЛТД" надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста від 22.05.2008р. недійсним.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що договір про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста від 22.05.2008р., укладений між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та ТОВ "Фірма Консоль ЛТД", підписано від імені Сімферопольського міського голови заступником міського голови Полтавським П.Д. на підставі розпорядження міського голови № 221-р від 12.09.2006р. без довіреності міського голови, тобто з порушенням п.3 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі чого даний договір є недійсним правочином.

Також відповідач за первісним позовом вважає, що п.п.2.1.3. Розділу 2 «Платежи» договору підлягає визнанню недійсним як частина правочину у звязку із тим, що його зміст суперечить чинному законодавству.

Ухвалою від 30.05.2011р. суд прийняв зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Консоль ЛТД" до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання недійсним договору до сумісного розгляду з первісним позовом у межах справи № 5002-24/1905-2011 та призначив розгляд зустрічного позову на 31 травня 2011 року на 10 год. 15 хв.

Позивач за первісним позовом проти задоволення зустрічного позову заперечував по мотивам, викладеним у відзиві на зустрічну позовну заяву.

21.06.2011р. у засіданні суду представником відповідача було заявлене письмове клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку ст.69 ГПК України у межах передбачених чинним законодавством, до 25 липня 2011р.

Судом вказане клопотання було задоволено та ухвалою від 21.06.2011 р. строк розгляду справи було продовжено до 25.07.2011 р.

Прокурор первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Позивач явку свого представника не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

03.08.2011р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк у звязку із відпусткою представника.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю представника позивача.

До того ж суд зазначає, що ухвалою від 21.06.2011р. про відкладення розгляду справи суд не покладав на позивача обовязків надання жодних доказів чи документів.

03.08.2011р. у засіданні суду представником відповідача було заявлене письмове клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку ст.69 ГПК України у межах передбачених чинним законодавством, на 15 днів.

Судом вказане клопотання було задоволено та ухвалою від 03.08.2011 р. строк розгляду справи було продовжено на 15 календарних днів.

Розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників відповідача за первісним позовом та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ :

22 травня 2008 р. між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (виконком ) та ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» ( субєкт підприємницької діяльності ) був укладений договір б/н про участь у комплексному соціально економічному розвитку міста ( а. с. 9 10 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору його предметом є участь в комплексному соціально економічному розвитку міста, в розвитку обєктів інженерної і соціальної інфраструктури по земельній ділянці, що надана за рішенням 36 ої сесії 5 ого скликання від 27.03.2008 р. в короткострокову оренду строком на 5 років до 27.03.2013 р. площею 0,2600 га., що розташована за адресою: вул. Калініна ( район житлових будинків №3 27 29), для будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями і паркінгом.

Відповідно до п. 4.2 вказаного даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобовязань.

Оскільки первісний позов предявлений про стягнення заборгованості за вказаним договором, а зустрічний позов про визнання договору недійсним, суд вважає доцільним у першу чергу розглянути вимоги зустрічного позову.

Позивач за зустрічним позовом зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що договір про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста від 22.05.2008р., укладений між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та ТОВ "Фірма Консоль ЛТД", підписано від імені Сімферопольського міського голови заступником міського голови Полтавським П.Д. на підставі розпорядження міського голови № 221-р від 12.09.2006р. без довіреності міського голови, тобто з порушенням п.3 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому вказаний договір з боку Виконкому підписаний не уповноваженою особою, на підставі чого даний договір є недійсним правочином.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Дослідивши спірний договір, суд встановив, що з боку Виконкому Сімферопольської міської ради він був підписаний Першим Заступником Голови з питань діяльності виконавчих органів Ради Полтавським П. Д., який діяв на підставі розпорядження міського Голови №221 р від 12.09.2006 р.

Відповідно до п. 16 ч. 4 ст. 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільський, селищний, міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Відповідно до п. 20 ч. 4 ст. 42 вказаного Закону сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Аналогічне положення закріплено в ч. 8 ст. 59 вказаного Закону.

Судом встановлено, що 12.09.2009 р. Сімферопольським міським головою було видано розпорядження №221-р, відповідно до п. 1 якого вирішено розподілити функціональні обовязки між Сімферопольським міським головою, секретарем міського голови, першим заступником та заступниками міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючим справами виконавчого комітету міської ради відповідно до додатку 1. ( а. с. 51 ).

З виписки з Додатку 1 до розпорядження №221-р від 12.09.2006 р. вбачається, що перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Полтавський Петро Дмитрович має право, зокрема, підписувати договори, повязані з діяльністю виконавчого комітету міської ради. ( а. с. 52 54 ).

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним зазначеного розпорядження Сімферопольського міського голови №221-р від 12.09.2006 р.

Таким чином, суд вважає, що договір про участь в комплексному соціально економічному розвитку міста від 22.09.2008 р. був підписаний повноважною на це особою першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчим органів ради Полтавським Петром Дмитровичем, якому відповідні повноваження були надані розпорядженням №221-р від 12.09.2006 р.

Крім того, суд вважає, що висновок про наявність у заступника міського голови повноважень на підписання спірного договору можна зробити, застосувавши за аналогією статтю 56 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, яка визначає повноваження заступника голови районної у місті, районної ради, першого заступника, заступника голови обласної ради та проголошує, що такі повноваження здійснюються за відсутності голови ради на підставі його розпорядження, а також у разі неможливості виконання головою ради своїх обов'язків з інших причин.

Суд не може прийняти до уваги посилання Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Консоль ЛТД” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2002 р. у справі №2-8/1606-2002 та вважає хибними твердження позивача за зустрічним позовом про преюдиціальність цього судового рішення, оскільки предметом спору у вказаній справі було визнання недійсним договору від 31.08.2001 р., що не повязано зі спором у справі, що розглядається.

Також позивач за зустрічним позовом вважає, що п.п.2.1.3. Розділу 2 «Платежи» договору підлягає визнанню недійсним як частина правочину у звязку із тим, що його зміст суперечить чинному законодавству.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1.3 вищевказаного договору від 22.05.2008 р. відповідач за зустрічним позовом зобовязався виділити виконавчому комітету Сімферопольської міської ради корисну площу житла у розмірі 8% від забезпечення житлом загальноміської черги. Квартири передаються за окремим актом приймання передачі; набір і етажність квартир, що передаються виконкому, визначаються до вводу обєкту в експлуатацію.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно частини 1-2 статті 27 закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об'єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт. Надання вихідних даних фізичним та юридичним особам у повному обсязі забезпечується виконавчими органами відповідних міських рад або відповідними районними державними адміністраціями не пізніше ніж через два місяці після подання письмової заяви про надання цих даних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого частиною сьомою цієї статті.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що умови договору про участь у комплексному соціально економічному розвитку міста повинні відповідати вимогам щодо пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, встановлених Законом України «Про планування і забудову територій».

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій» вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України - Постанова КМУ від 24 січня 2007 р. N 40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів».

Із зазначеного суд робить висновок, що тільки грошові кошти, розмір яких встановлюються КМУ, можуть бути передані замовниками на користь місцевої ради у якості пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Проте умовами п. 2.1.3 вищевказаного договору передбачено, що позивач за зустрічним позовом зобовязаний виділити виконавчому комітету Сімферопольської міської ради корисну площу житла у розмірі 8% від забезпечення житлом загальноміської черги, що не може бути віднесено судом до поняття грошові кошти, як це передбачено Законом України «Про планування і забудову територій».

Відповідно до постанови Кабінет Міністрів України від 24.01.2007 N 40 "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів", граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування), не може перевищувати 20 % вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення) та 10 % вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення.

З умов договору не можливо встановити чи не перевищує такий внесок позивача у вигляді житлової площі у грошовому виразу, граничний розмір коштів, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача за зустрічним позовом у поясненнях, на те, що нормативи для укладення договорів про участь у комплексному соціально економічному розвитку міста встановлені рішенням 11 ої сесії Сімферопольської міської ради 24 ого скликання від 15.07.2003 р. № 177, яким передбачено, що субєкти підприємницької діяльності при будівництві, розміщенні, реконструкції обєктів одноразово передають крім того корисну площу житла у розмірі 8 % із урахуванням фактичного зносу житлового фонду з майданчика будівництва обєкту.

Як було встановлено судом, передбачення умовами договору внесення позивачем у якості пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів житлової площі житла, що вводиться у розмірі 8 % замість грошових коштів суперечить нормам Закону України «Про планування і забудову територій».

Як зазначалось, відповідно до ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

За такими обставинами суд не приймає до уваги посилання відповідача на рішення 11 ої сесії Сімферопольської міської ради 24 ого скликання від 15.07.2003 р. № 177.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ст. 207 Господарського кодексу України).

Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд у справі № 2-24/6184-2009.

Оскільки судом було встановлено, що п. 2.1.3 договору про участь у комплексному соціально економічному розвитку міста від 22.05.2008 р. суперечить вимогам законодавства, зокрема Закону України «Про планування і забудову територій», зазначений пункт має бути визнаний недійсним.

При таких обставинах позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню частково, в іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що відповідач за первісним позовом не виконує взяті на себе обовязки, передбачені п. 2.1.1 договору б/н про участь у комплексному соціально економічному розвитку міста, в звязку з чим прокурор в інтересах держави в особі позивача за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість у розмірі 437055, 30 грн., у тому числі: 397323 грн. сума заборгованості, 39732, 30 грн. штрафні санкції у розмірі 10 %.

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1.1 вищевказаного договору від 22.05.2008 р. відповідач за первісним позовом зобовязався перерахувати кошти на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури міста в сумі 397323 грн. до місцевого бюджету м. Сімферополь на відповідні рахунки. Кошти перераховуються наступним чином: до 15.07.2008 р. 60000 грн., до 01.12.2008 р. 100000 грн.; залишок коштів у розмірі 237323 грн. перерахувати щомісячно рівними долями до 15.06.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Консоль ЛТД” не надало суду належних та допустимих доказів виконання ним свого договірного обовязку по перерахуванню в обумовлені строки (до 15.06.2009 р.) коштів на розвиток соціальної та інженерної інфраструктури міста в загальній сумі 397 323,00 грн., у звязку з чим вказаний розмір заборгованості підлягає примусовому стягненню.

Також прокурор просить стягнути з відповідача за первісним позовом штрафні санкції у розмірі 10% від суми платежу, а саме 39732,30 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.3 вищевказаного договору від 22.05.2008 р. у разі несвоєчасного внесення платежу відповідно до п. 2.1.1 даного договору відповідач за первісним позовом сплачує штраф у розмірі 10% від суми платежу.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) свого обовязку по своєчасному внесенню платежів, суд вважає обґрунтованими і вимоги Заступника прокурора м. Сімферополя в частині стягнення штрафу в розмірі 39732,30 грн., що дорівнює 10% простроченої суми внеску на розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста.

З урахуванням всього вищевказаного позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Консоль ЛТД” в доход державного бюджету України відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що рішення у повному обсязі буде складено 08.08.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 08.08.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Консоль ЛТД" (95000, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ЄДРПОУ 20676633 ) на користь виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, р/р 31514931700002 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, отримувач Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, ЄДРПОУ 34740405, код платежу 50110000 ) заборгованість в сумі 397 323 грн. та штрафні санкції в розмірі 39732,30 грн.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Консоль ЛТД" (95000, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ЄДРПОУ 20676633 ) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002; Одержувач Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу 22090200 ; ЄДРПОУ 34740405; Банк ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) 4370,55 грн. державного мита.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Консоль ЛТД" (95000, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ЄДРПОУ 20676633 ) на користь Державний бюджет м.Сімферополь ( р/р № 31214264700002; отримувач: Державний бюджету м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь; МФО 824026) 236,00 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

5.Зустрічний позов задовольнити частково.

6.Визнати недійсним п. 2.1.3 договору б/н про участь у комплексному соціально економічному розвитку міста від 22.05.2008 р., укладеного між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Консоль ЛТД".

7.Стягнути з виконавчого комітету Сімферопольської міської ради ( 95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, ЄДРПОУ 34740405 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Консоль ЛТД" (95000, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ЄДРПОУ 20676633 ) державне мито у розмірі 42,50 грн. і витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

8. В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.