Рішення № 17662367, 03.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

03.08.2011Справа №5002-24/1587-2011 За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул.Шолуденка, 1)

До відповідача Приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (95022, м.Сімферополь, вул.Бородіна, 16)

За участю третіх осіб - 1. Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства України (03150, М.Київ, вул.Димитрова, 24)

2. Рада міністрів АР Крим (95005, М.Сімферополь, пр.Кірова, 13).

Про стягнення 1 306 762,45 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_1, представник за довіреністю № 7 від 04.01.2011р.

Третя особа 1 не зявився.

Третя особа 2 ОСОБА_2, представник за довіреністю.

Обставини справи: до господарського суду звернулась Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з позовом до Приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" про стягнення 1 306 762,45 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 23.09.2009р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ПП "Сервісна компанія "Комфорт" був укладений договір на постачання природного газу № 06/09-1162 ТЕ-19, згідно з яким позивач передав у власність відповідачу протягом жовтня-грудня 2009р., січня-вересня 2010р. природний газ на загальну суму 3847451,19 грн.

Відповідач розрахувався частково в розмірі 2791242,35 грн.

На момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 1083208,84 грн.

Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача 1 306 762,45 грн., у тому числі: 1083208,84 грн. сума боргу, 84679,71 грн. пеня, 95494,33 грн. інфляційні втрати, 43379,57 грн. 3% річних.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

07.06.2011р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи.

Судом вказане клопотання було задоволено та ухвалою від 07.06.2011 р. строк розгляду справи було продовжено до 30.06.2011 р.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що сума основного боргу не є наслідком винних дій відповідача, а є заборгованістю з різниці в тарифах, що виникла за незалежними від відповідача обставинами внаслідок підвищення на законодавчому рівні на 50% з 01.08.2010 р. цін на природний газ. Також відповідач вважає, що заявлені до нього вимоги щодо основного боргу повинні бути виконані не ним, а субсидіарними відповідачами, клопотання про залучення яких було ним заявлено.

На підставі вказаного просить у позові відмовити.

07.06.2011р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення субсідіарних відповідачів 1. Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства України; 2. Рада міністрів АР Крим.

Розглянувши клопотання у судовому засіданні 20.06.2011р., суд ухвалою від 20.06.2011 р. клопотання відповідача про залучення субсидіарних відповідачів залишив без задоволення.

До матеріалів справи представником відповідача були також залучені копії проектів договорів про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалась населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування».

На підставі викладеного, приймаючи до уваги доводи відповідача, які викладені у клопотанні від 30.05.2011р. № 1071 суд ухвалою від 20.06.2011 р. за своєю ініціативою для всебічного розгляду справи залучив до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства України та Раду міністрів АР Крим.

Відповідач клопотанням від 20.06.2011 р. просив суд зупинити провадження по справі до розгляду апеляційної скарги на рішення ГС АР Крим від 31.05.2011 р. по справі №5002-9/1438-2011 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" про стягнення 516518,10 грн. основного боргу, 39858,67 грн. пені, 47770,14 грн. інфляційних втрат та 17551,66 грн. 3% річних, відповідно до якого даний позов було задоволено.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за договором поставки природного газу №06/09 1162ТЕ 19 від 23.09.2009 р. за період постачання природного газу протягом жовтня грудня 2009 р., січня вересня 2010 р. у розмірі 1083208,84 грн.. пені у розмірі 84679,71 грн., інфляційних втрат у розмірі 95494,33 грн., 3% річних у розмірі 43379,57 грн., а предметом розгляд справи №5002-9/1438-2011 є стягнення заборгованості за договором поставки природного газу №06/09-1430ТЕ 40 від 23.09.2009 р. за період постачання природного газу протягом листопада грудня 2009 р., січня квітня 2010 р. Таким чином предметом розгляду даної справи та справи №5002-9/1438-2011 є різні правовідносини, які виникли за двома різними зобовязаннями.

Позивач у поясненнях по справі від 02.08.2011 р. повідомив про те, що Рада міністрів АР Крим не є учасником розрахунків відповідно до абз. 2 п. 4 Порядку перерахування у 2011 р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, а тому не може виступати солідарним відповідачем.

Відповідачем було надано пояснення від 02.08.2011р., відповідно до яких він повідомив про те, що 12.07.2011р. між, зокрема, позивачем і відповідачем по справі, було укладено договір про організацію взаєморозрахунків №484/503. Пунктами 2-7 вказаного договору було передбачено отримання відповідачем по справі грошових коштів у розмірі 1083208 грн. з державного бюджету, розподілених через розпорядників для перерахування їх на розрахунковий рахунок позивача по справі для погашення заборгованості за природний газ по договору від 23.09.2009 р. №06/09-1162 ТЕ 19. При цьому відповідач зауважує, що абзацем 2 пункту 11 вказаного договору було передбачено зобовязання сторін до проведення взаєморозрахунків не здійснювати дії по погашенню заборгованості, яку передбачається погасити за даним договором. 29.07.2011р. відповідачем по справі були отримані з державного бюджету грошові кошти у розмірі 1083208 грн., які були відразу перераховані на користь позивача по справі.

Дослідивши наданий договір від 12.07.2011р., суд встановив, що фактично відповідачем у поясненнях викладений зміст абз. 2 п. 10 договору. Тому пояснення відповідача приймаються з урахуванням вищевикладеного.

Відповідач клопотанням від 02.08.2011 р. знов наполягав на залученні третіх осіб по справі як субсидіарних відповідачів, посилаючись на те, що ухвалою від 20.06.2011р. суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання з підстав неможливості встановлення з наданого гарантійного листа-графіку, за який період та на підставі якого договору виникла вказана у ньому заборгованість.

02.08.2011р. у засіданні суду представником позивача було заявлене письмове клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку ст.69 ГПК України у межах передбачених чинним законодавством, на 15 днів.

02.08.2011р. у засіданні суду представником відповідача було заявлене письмове клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку ст.69 ГПК України у межах передбачених чинним законодавством, на 15 днів.

Судом вказані клопотання були задоволені та ухвалою від 02.08.2011р. строк розгляду справи було продовжено на 30 календарних днів.

Третя особа 2 02.08.2011р. надала письмові пояснення щодо предмету спору.

Також відповідач клопотанням від 02.08.2011р. залучив до матеріалів справи у якості доказів копію платіжного доручення № 3751 від 29.07.2011р., яким перераховано позивачеві 1083320.00 грн. у якості доказів сплати відповідачем заборгованості за спірним договором (т. 1, а.с. 143).

Дослідивши оригінал вказаного платіжного доручення, а також призначення платежу у ньому у судовому засіданні, суд дійшов висновку про те, що сума, яка перерахована, відповідає розміру заборгованості, тоді як у призначенні платежу вказаний інший договір, за яким сплачена заборгованість.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що кошти перераховувались через Державне казначейство, сплачена саме заборгованість за спірним договором, однак у призначенні платежу допущена описка. Позивач у судовому засіданні пояснив, що не може підтвердити, чи сплачена фактично заборгованість за спірним договором.

Оскільки суд самостійно не міг встановити за наявністю вказаних документів, чи сплачена фактично спірна заборгованість, судом було оголошено перерву до 03.08.2011р. для надання відповідачеві можливості представити докази перерахування позивачу саме заборгованості за спірним договором.

Після перерви судове засідання продовжено, представник позивача та третьої особи №1 явку представників в судове засідання не забезпечили.

Відповідач у додатковому відзиві на позов від 03.08.2011р. просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3% річних.

Також відповідач клопотаннями від 03.08.2011 р. просив суд зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, до суми 8467,97 грн., та долучив до матеріалів справи належним чином засвідчену копію листа Управління державного казначейства в м. Сімферополі як доказ сплати відповідачем заборгованості за договором.

Третя особа 2 надала письмові пояснення з приводу клопотання відповідача про залучення субсидіарних відповідачів.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення у якості субсидіарних відповідачів Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства України та Раду міністрів АР Крим, які є третіми особами по справі, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання з наступних підстав.

Як вбачається з договору на постачання природного газу № 06/09-1162 ТЕ-19 від 23.09.2009, він укладений між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ПП «Сервісна компанія «Комфорт», а треті особи по справі не є сторонами по вказаному договору.

В обгрунтування клопотання відповідач посилається на абз. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, яким передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також на ч.ч. 1,4 ст. ст.619 Цивільного кодексу України.

Також на думку відповідача нормами ст. 31 Закону України «Про житлово комунальні послуги» в якості субєкта, який повинен нести відповідальність за непередбачувані витрати відповідача, які виникли внаслідок прийняття нормативно правових актів про підвищення тарифів, і які повинні бути субсідіарними відповідача по даному спору вказані центральні органи виконавчої влади. Такими центральними органами виконавчої влади, які повинні виступати субсідіарними відповідача є Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства України та Рада міністрів АР Крим.

Пунктом 7 та 8 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень. У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету. Однак відповідно до ст. 1 Закону України «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим» Рада міністрів Автономної Республіки Крим є урядом Автономної Республіки Крим. Рада міністрів Автономної Республіки Крим є вищим органом у системі органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим і не входить до системи центральних органів виконавчою влади, затвердженої Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Крім того, суд звертає увагу, що у ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» взагалі йдеться мова про відшкодування збитків, тоді як предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості, пені, 3% річних та індексу інфляції. До того ж суд бере до уваги, що відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку с невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 503, учасниками розрахунків є відповідні територіальні органи Казначейства, місцеві фінансові органи, підприємства, що виробляють, постачають та транспортують теплову енергію для населення, незалежно від форми власності, НАК «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України» та її філії. У виконання вказаних нормативних актів і був укладений договір № 484/503 від 12.07.2011р. про організацію взаєморозрахунків. Як вбачається з цього договору, сторонами у ньому не є ані Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства України, ані Рада міністрів АР Крим. Таким чином Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства України та Рада міністрів Автономної Республіки Крим не є учасниками розрахунків и не є відповідальними виконавцями бюджетної програми. Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки в сплаті сум, що стягуються за даним позовом пені, 3% річних і індексу інфляції строком на 24 місяці зі сплатою рівними частинами, суд вказує наступне. Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення. Суд зазначає, що при цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суду відповідачем не було наведено жодної обставин, яка б ускладнювала виконання рішення або робила його неможливим, та її документального обгрунтування, в звязку з чим у задоволенні вказаного клопотання суд відмовляє.

Третя особа №2 заперечувала проти залучення її як субсидіарного відповідача по мотивам, викладеним у поясненнях по справі від 03.08.2011 р.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи №2, суд

ВСТАНОВИВ :

23.09.2009 р. між позивачем по справі ( Постачальник ) та відповідачем по справі (Покупець ) був укладений договір №06/09 - 1162 ТЕ-19 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання ( а. с. 21 27 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, встановленому у ст. 2 вказаного договору.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору газ, що постачається за даним договором. використовується покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та горячого водопостачання.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р. газ в обсязі до 2362 тис. куб. м. в тому числі: жовтень 366,0 тис. куб. м.; листопад 897 тис. куб. м.; грудень 1099 тис. куб. м.

Відповідно до п. 11.1 вказаного договору він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що 21.12.2009 р. між сторонами по справі була укладена додаткова угода №1 до вказаного договору поставки природного газу, відповідно до якої сторони дійшли згоди доповнити п. 2.1 вказаного договору п. п. 2.1.1 у наступній редакції: «постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010 р. по 30.04.2010 р. газ в обсязі до 3181 тис. куб. м., в тому числі: січень 1052 тис. куб. м.; лютий - 860 тис. куб. м.; березень 858 тис. куб. м.; квітень 411 тис. куб. м.» ( а. с. 28 ).

Також вказаною Додатковою угодою №1 було вирішено п. 11.1 вказаного договору викласти у наступній редакції: «цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. по 30.04.2010 р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення».

Також 09.04.2009 р. між сторонами по справі була укладена додаткова угода №2 до вказаного договору поставки природного газу, відповідно до якої сторони дійшли згоди доповнити п. 2.1 вказаного договору п. п. 2.1.2 у наступній редакції: «постачальник передає покупцю в період з 01.05.2010 р. по 30.09.2010 р. газ в обсязі до 750 тис. куб. м., в тому числі: травень 170 тис. куб. м.; червень - 160 тис. куб. м.; липень 140 тис. куб. м.; серпень 140 тис. куб. м.; вересень 140 тис. куб. м.» ( а. с. 29 ).

Також вказаною Додатковою угодою №2 було вирішено п. 11.1 вказаного договору викласти у наступній редакції: «цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення».

Відповідно до п. 4.4. вказаного договору поставки природного газу №1162 ТЕ-19 від 23.09.2009 р. приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місці поставки, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання - передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Не пізніше 5 ого числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобовязується надати постачальнику для підпису два примірники акту приймання передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копією технічних актів приймання передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 593,448 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

-Податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами 122 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 727,32 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 872,78 грн.

Судом встановлено, що 30.04.2010 р. між сторонами по справі була укладена Додаткова угода №3 до вищевказаного договору поставки газу, відповідно до якої сторони дійшли згоди з 01.05.2010 р. викласти п. 5.1 вказаного договору у наступній редакції: «ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 565,997 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

-Податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами 150 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 727,32 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 872,78 грн.» ( а. с. 30 ).

Також 06.08.2010 р. між сторонами по справі була укладена Додаткова №4 до вищевказаного договору поставки газу, відповідно до якої сторони дійшли згоди з 01.08.2010 р. викласти п. 5.1 вказаного договору у наступній редакції: «ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 840,196 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

-Податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами 234 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 1309,20 грн.» ( а. с. 31 ).

Відповідно до п. 5.3 вказаного договору поставки природного газу ціна на газ, тарифи на його транспортування, розподіл та постачання можуть змінюватися у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифу на його транспортування, розподіл та постачання сторонами в обовязковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими тарифами та цінами.

Відповідно до п. 5. 4 вказаного договору його загальна сума складається з сум вартості місячних поставок газу.

Судом встановлено, що у виконання вимог вказаного договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 3847451,19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання передачі природного газу від 31.10.2009 р. на суму 113 548,33 грн. ( за жовтень 2009 р. ), від 30.11.2009 р. на суму 426188,28 грн. ( за листопад 2009 р. ); від 30.11.2009 р. на суму 10677,64 грн. ( за листопад 2009 р. ); від 31.12.2009 р. на суму 14 509,16 грн. ( за грудень 2009 р. ); від 31.12.2009 р. на суму 557 476,81 грн. ( за грудень 2009 р. ); від 31.01.2010 р. на суму 17 206,07 грн. ( за січень 2010 р. ); від 31.01.2010 р. на суму 677 322,29 грн. ( за січень 2010 р. ); від 28.02.2010 р. на суму 15875,94 грн. ( за лютий 2010 р. ); від 28.02.2010 р. на суму 614335,20 грн. ( за лютий 2010 р. ); від 31.03.2010 р. на суму 16387,39 грн. ( за березень 2010 р. ); від 31.03.2010 р. на суму 625732,02 грн. ( за березень 2010 р. ); від 30.04.2010 р. на суму 349,98 грн. ( за квітень 2010 р. ); від 30.04.2010 р. на суму 229 646,93 грн. ( за квітень 2010 р. ); від 31.05.2010 р. на суму 132586,37 грн. ( за травень 2010 р. ); від 30.06.2010 р. на суму 103 051,36 грн. ( за червень 2010 р. ); від 31.07.2010 р. на суму 69752,89 грн. ( за липень 2010 р. ); від 31.08.2010 р. на суму 105408,94 грн. ( за серпень 2010 р. ); від 30.09.2010 р. на суму 144395,59 грн. ( за вересень 2010 р. ) ( а. с. 32 - 49 ).

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору поставки природного газу №06/09 1162 ТЕ-19 від 23.09.2009 р. сторони домовилися про те, що оплата за газ проводиться грошовими коштами у такому порядку:

-Перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 ого числа поточного місяця;

-Подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 ( 31 ) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 ого числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак відповідач взяті на себе зобовязання виконав неналежним чином, сплативши за придбаний газ лише 2791242,35 грн.

Вказане привело до виникнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 1083208,84 грн.

Відповідач у відзиві на позов вказує на те, що сумою заборгованості, яку просить стягнути позивач, є заборгованість, яка виникла з різниці у тарифах, та створилась по незалежним від відповідача причинам, а саме через збільшення на законодавчому рівні на 50% з 01.08.2010р. ціни на природний газ, ростом рівня мінімальної заробітної плати та тривалою у часі процедури узгодження тарифів на житлово-комунальні послуги.

З даного приводу суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином у відповідності до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також необхідно зазначити, що відповідно до п. 3 ч. 1 статті 3 ЦК України закріплений один з найважливіших принципів цивільного законодавства, а саме: принцип свободи договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Принцип свободи договору має універсальне значення для всіх учасників цивільних відносин. Підтвердження цього принципу законодавством означає відмову від примушення до укладення договорів на основі обов'язкових для сторін актів. Принцип свободи договору також закріплений рядом інших статей ЦК України, зокрема ст. 6, 205, 627. Він полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента й визначенні умов договору, у виявленні волі на вступ у договірні відносини, у виборі форми договору, як про це вказано в ст.205 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, укладаючи даний договір, а в подальшому підписуючи акти приймання-передачі природного газу до даного договору на постачання природного газу відповідач по справі чітко розумів всю юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за даним правочином.

Щодо посилання Відповідача на положення ст. 614 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом є необгрунтованим і спростовується наступним.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Однак вказане відповідачем, у відповідності до ст. 33 ГПК України, належним чином доведено не було.

Окрім того, відповідачем не було надано конкретних доказів того, що неможливість розрахунків за газ виникла саме за обставин, які не залежать від відповідача, а лише посилання на “об'єктивні причини” та норми чинного законодавства України, що зумовили невиконання даного зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже вказувалося порядок розрахунків відповідача за поставлений газ чітко визначений у п. 6.1 вказаного договору поставки природного газу №06/09 1162 ТЕ-19 від 23.09.2009 р., де вказано, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 ого числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Також судом встановлено те, що 12.07.2011 р. між Територіальним органом казначейства в АР Крим ( сторона №1 ), Міністерством фінансів АР Крим ( сторона №2 ), приватним підприємством «Сервісна компанія «Комфорт» ( сторона №3 ), ДК «Газ України» ( сторона №4 ) і національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» ( сторона остання ) було укладено договір №484/503 про організацію взаєморозрахунків ( а. с. 151 ).

Відповідно до п. 1 вказаного договору предметом цього договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 р.» та Постанови КМУ від 11.05.2011 р. №503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалися та постачалася населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування».

Згідно з цим договором кошти в сумі 1083208 грн. на підставі рішення Міністерства фінансів АР Крим перераховується Казначейством відповідній стороні. Після отримання коштів відповідачем він перераховує на рахунок сторони №4 ( дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ) кошти в сумі 1083208 грн., в тому числі ПДВ 180534,67 грн., для погашення заборгованості за природний газ згідно до договору від 23.09.2009 р. № 06/09 1162 ТЕ-19 за 2010 р.

У виконання вказаного грошові кошти у розмірі в сумі 1083208 грн. було отримано відповідачем та перераховано на рахунок позивача в рахунок погашення основного боргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №3751 від 29.07.2011 р. ( а. с. 153 ), банківською випискою ( а. с. 154 ), а також листом Управління державного казначейства в м. Сімферополь ГУ ДКУ України в АР Крим вих. №05.3 12/3226.

Відповідач у поясненнях по справі від 02.08.2011 р. посилається на те, що абзацем 2 п. 10 вказаного договору №484/503 про організацію взаєморозрахунків від 12.07.2011 р. було передбачено зобовязання сторін до проведення взаєморозрахунків не вчиняти дії щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього договору.

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

З положень ч. 1 ст 55 Конституції України вбачається те, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. І, вирішуючи спір, суд встановлює, чи не порушено право та охоронюваний законом інтерес особи, що звернулася до суду з позовом.

Таким чином, звернення до суду з позовом та розгляд судом вказаного позову не можна вважати дією, що направлена на погашення заборгованості. Само погашення заборгованості відбувається зовсім на іншої стадії стадії виконання рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Тільки в тому разі, якщо особа, яка отримала виконавчий документ після набрання судовим рішенням законної сили, надасть його до виконання, можна говорити про те, що нею вчиняються дії щодо погашення заборгованості.

Крім того, суд бере до уваги, що заборгованість за спірним договором на даний час вже погашена, а суми пені, 3% річних та індексу інфляції не були предметом договору №484/503 про організацію взаєморозрахунків від 12.07.2011 р.

При таких обставинах, суд не приймає вищевказані доводи відповідача до уваги.

Відповідно до п. 1 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Враховуючи той факт, що відповідачем заборгованість за отриманий природний газ у розмірі 1083 208,00 грн. грн. була сплачена після звернення до суду позивача з вказаним позовом, суд вважає за необхідне провадження по справі у даній частині припинити на підставі п. 1 1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки відповідачем не було надано доказів сплати заборгованості за отриманий природний газ у розмірі 0,84 грн., то позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 84 679,71 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд з ним погодився та вважає, що розмір пені за період з 08.10.2010 р. по 08.04.2011 р. складає 84679,71 грн.

Відповідач клопотанням від 03.08.2011 р. просив суд зменшити розмір неустойки до 8467,97 грн.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

На підставі зазначених норм суд бере до уваги, що порушення зобов'язання відповідачем не завдало збитків позивачу. Треба вказати на те, що відповідач до винесення рішення практично повністю сплатив суму боргу за отриманий природний газ.

При таких обставинах, суд дійшов висновку зменшити суму пені на 50%, тобто до 42 339,86 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 95 494,33 грн. і 3% річних у розмірі 43 379,57 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд з ним погодився та вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з січня 2010 р. по лютий 2011 р. у розмірі 95 494,33 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд з ним погодився та вважає, що стягненню підлягає 3% річних за період з 11.01.2010 р. по 08.04.2011 р. у розмірі 43379,57 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зауважує, що державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносно стягнення заборгованості у розмірі 1083 208,00 грн. суд покладає на відповідача, оскільки заборгованість у даній частині була погашена після звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Також суд зауважує на тому, що відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 1306762,45 грн., а тому повинен був сплатити державне мито у розмірі 13068,00 грн.

До матеріалів справи позивачем було надано 2 платіжних доручення №2352 від 07.04.2011 р. і №2350 від 07.04.2011 р. щодо сплати інформаційно - технічного забезпечення судового процесу у загальній сумі 472 грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 18.04.2011 р. на позивача було покладено зобовязання представити в оригіналі доказ сплати державного мита у вказаного розмірі, однак позивач вказану вимогу суду не виконав.

При таких обставинах суд дійшов висновку стягнути з позивача на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 13068,00 грн.

Також Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. N 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 » внесені зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів". Відповідно до зазначеної постанови, з 13.08.2009 р. розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ визначений за ставкою 236,00 грн.

Однак позивач вказані витрати сплатив у розмірі 472 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2352 від 07.04.2011 р. і №2350 від 07.04.2011 р. ( т. 1, а. с. 9 -10 ).

При таких обставинах сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. зайве сплачена позивачем платіжним дорученням №2350 від 07.04.2011 р. підлягає поверненню з Державного бюджету м. Сімферополя на користь позивача.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 08.08.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 08.08.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Провадження по справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1083208 грн. припинити.

3.Стягнути з приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ЄДРПОУ 30270840 ) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ( р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827 ) заборгованість за основним боргом у розмірі 0,84 грн.

4.Стягнути з приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ЄДРПОУ 30270840 ) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ( р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827 ) пеню у розмірі 42 339,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 95494,33 грн., 3% річних у розмірі 43 379,57 грн., державне мито у розмірі 13068,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

5.Стягнути з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ( р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827 ) на користь державного бюджету м. Сімферополя ( р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) державне мито в розмірі 13068,00 грн.

4. Повернути з Державного бюджету м. Сімферополь на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ( р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827 ) витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., надмірно сплачене на підставі платіжнього доручення №2350 від 07.04.2011 р.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.