Постанова № 17662288, 02.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"02" серпня 2011 р. Справа № 5002-3/4461-2010

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача),

Коробенка Г.П.

розглянувши

касаційну скаргу ДПІ у місті Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову

та ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2011року

господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.01.2011 року

у справі

господарського суду№ 5002-3/4461-2010

Автономної Республіки Крим

за заявоюПП "Авант"

доРеспубліканського підприємства "Керченське міжрайпаливо"

за участюФонду майна Автономної Республіки Крим

пропорушення справи про банкрутство

розпорядник майнаПапуша О.В.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від ПП "Авант":Кишковський Л.В. (директор),

від ДПІ у місті Керчі Автономної Республіки Крим:не з'явились,

від Республіканського підприємства "Керченське міжрайпаливо": не з'явились,

від Фонду майна Автономної Республіки Крим:не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду АР Крим від 09.09.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство Республіканського підприємства "Керченське міжрайпаливо" (далі –боржника) за заявою ПП "Авант" (далі –ініціюючий кредитор) за загальною процедурою згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закону).

Ухвалою підготовчого засідання від 14.10.2010 року господарський суд АР Крим визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора та зо бов'язано його здійснити в офіційних друкованих органах оголошення про по рушення справи про банкрутство боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Папуша О.В.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Республіканського підприємства "Керченське міжрайпаливо" опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" № 197 від 22 жовтня 2010 року.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду АР Крим від 20.01 2011 року (суддя Соколова І.О.) визнано безспірними грошові вимоги кредиторів, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, вимоги Державної податкової інспекції в місті Керчі судом визнано на суму 45753,11 грн., як вимоги третьої черги та на суму 12369грн., як вимоги шостої черги, включено їх до реєстру вимог кредиторів. У визнанні решти грошових вимог відмовлено (том 2, а.с. 62-66).

Не погодившись з ухвалою суду, ДПІ в місті Керчі АР Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.01.2011 року залишено без змін (том 3, а.с. 91-100).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у місті Керчі Автономної Республіки Крим звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 13, 14, 15, 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника ініціюючого кредитора, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно частини 2 статті 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

Згідно частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 19.11.2010року (в межах тридцятиденного строку з моменту офіційної публікації про порушення справи про банкрутство) ДПІ в місті Керчі звернулася до суду з грошовими вимогами на суму 244340,55грн. (том 2, а.с. 14-15). Листом від 29.12.2010року розпорядник майна боржника Папуша А.В. повідомив скаржника про часткове визнання його грошових вимог на суму 45753, 11грн. у третю чергу та 12 369грн. у шосту чергу (том 2, а.с. 35).

Матеріалами справи підтверджується, що результат розгляду грошових вимог ДПІ в м. Керчі розпорядником майна спільно з боржником до суду у справі про банкрутство відповідно до частини 3 статті 14 Закону не оскаржувався, що означало погодження скаржника з таким розглядом на момент проведення попереднього засідання у справі.

Однак, судом першої інстанції при затвердженні реєстру вимог кредиторів було прийнято до уваги постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2006року у справі №2-23/4086-2006, якою залишено без змін рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 02.03.2006року про відмову у задоволенні позову Керченської міжрайонної ДПІ в Автономній республіці Крим про стягнення з боржника 115675,83грн. штрафних санкцій згідно Рішення податкового органу №582/26-20/01884797 від 21.09.2001року за порушення законодавства про застосування реєстратора розрахункових операцій (том 2, а.с. 53-55).

Зазначені обставини суди прийняли до уваги як преюдиційний факт на предмет встановлення існування грошових вимог скаржника на момент порушення провадження у справі про банкрутство на спірну суму штрафних санкцій по застосуванню реєстратора розрахункових операцій згідно Рішення податкового органу №582/26-20/01884797 від 21.09.2001року.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з дотриманням норм процесуального права при оцінці доказів обґрунтованості (дійсності) грошових вимог скаржника відповідно до статті 35 ГПК України та зазначає, що доводи скаржника про неналежну оцінку судами доказів у справі є такими, що спрямовані на переоцінку доказів у справі, а отже, не можуть прийматися до уваги, як такі, що спонукають касаційний суд до виходу за межі його компетенції, визначеної відповідно до статті 111-7 ГПК України.

Доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно вимагали від нього доведення "безспірності" грошових вимог згідно судового рішення про стягнення спірного боргу по санкціях за порушення законодавства про порядок застосування реєстраторів розрахунково-касових операцій спростовуються висновками апеляційного суду, який зазначив про недоведення скаржником обставин існування спірної заборгованості по штрафних санкціях, оскільки адміністративним судом прийнято рішення про відмову у стягненні таких санкцій в судовому порядку у справі №2-23/4086-2006 ще 02.03.2006року та набуття ним законної сили 25.05.2006року, а невнесення скаржником змін до особових рахунків платника податків згідно прийнятого судом рішення свідчить про невиконання в добровільному порядку органом ДПІ рішення суду та не може доводити чинність грошових зобов'язань про застосування штрафних санкцій.           

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.1115, 1117 ГПК України, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ДПІ у місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.          Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2011року та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.01.2011 року у справі № 5002-3/4461-2010 залишити без змін.

Головуючий                                                                       Н. Ткаченко

Судді                                                             Л. Катеринчук

Г. Коробенко