Постанова № 17621214, 02.08.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2011 р.Справа № 14/188-ПД-10

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Жекова В.І.

суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.

секретар судового засідання Марінова І.І.

Представники сторін у судове засідання не зявились

розглянувши апеляційну скаргу

Малого приватного підприємства „Таврія”

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 20.06.2011р.

у справі № 14/188-ПД-10

за позовом Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Транзит+”

до Малого приватного підприємства „Таврія”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства „АБ „Укргазбанк”

про спонукання виконати певні дії та стягнення коштів

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 20.07.2011р., яка надіслана сторонам 21.07.2011р., розгляд апеляційної скарги призначено на 02.08.2011р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини третьої ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною сьомою ст. 81 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

07.10.2008р. Приватне підприємство Науково-виробнича фірма „Транзит+” в особі ліквідатора ПП НВФ „Транзит+” Лялюка В.М. звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Малого приватного підприємства „Таврія”, з залученням до участі у справі в якості третьої особи Публічне акціонерне товариство АБ „Укргазбанк”, в якому просило зобовязати МПП „Таврія” повернути ПП НВФ „Транзит+” пшеницю в натурі у кількості 108,13 тонн загальною вартістю 112754, 72 грн., або грошові кошти що дорівнюють вартості борошна.

Позов мотивований тим, що 27.11.2008р. між ПП НВФ „Транзит+” та МПП „Таврія” було укладено договір відповідального зберігання № 27-11-08 від 27.11.2008р., предметом якого було прийняття Малим приватним підприємством „Таврія” від НВФ „Транзит+” пшениці у кількості 108,13 тонн загальною вартістю 112754, 72 грн.

Умови договору зберігання Малим приватним підприємством „Таврія” виконано не було, що і стало в подальшому підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом щодо спонукання Малого приватного підприємства „Таврія” вчинити певні дії-повернути Приватному підприємству Науково-виробничій фірмі „Транзит+” пшеницю в натурі у кількості 108,13 тонн загальною вартістю 112754,72 грн.

01.11.2010р. Приватне підприємство Науково-виробнича фірма „Транзит+” в особі ліквідатора ПП НВФ „Транзит+” Лялюка В.М. звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про збільшення позовних вимог до Малого приватного підприємства „Таврія”, в якій просило збільшити розмір позовних вимог; зобовязати МПП „Таврія” повернути ПП НВФ „Транзит+” яблучний сік натуральний 3л., вартістю 167754,72 грн. у кількості 21136,00 шт.

Позовна заява про збільшення позовних вимог мотивована тим, що відповідно до договору № 27-11-08 від 27.11.2008р. та актом приймання передачі на відповідальне зберігання від 28.11.2008р. визначено прийняття МПП „Таврією” окрім пшениці іншого майна-соку яблучного натурального 3л. у кількості 21136,00 шт., загальною вартістю 112754,72 грн.

Умови вищезазначеного договору виконані не були, що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідною позовною заявою про збільшення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.06.2011р. (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено частково; зобов'язано Мале приватне підприємство "Таврія" (Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, 22-А, ОКПО 14129039) повернути Приватному підприємству "Науково-виробнича фірма "Транзит +", (адреса арбітражного керуючого Горло Максима Вікторовича - АДРЕСА_1, ОКПО НОМЕР_1) пшеницю в натурі у кількості 108,13 тон, загальною вартістю 112754,72грн. та яблучний сік натуральний ємністю 3 літри у кількості 21136 штук, загальною вартістю 167754,72 грн.; стягнуто з Малого приватного підприємства "Таврія" (Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, 22-А, ОКПО 14129039) на користь Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Транзит +", (адреса арбітражного керуючого Горло Максима Вікторовича - АДРЕСА_1, ОКПО НОМЕР_1) 2805грн.08коп. витрат по сплаті Державного мита та 236грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Мале приватне підприємство „Таврія” звернулось до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 20.06.2011р. у справі № 14/188-ПД-10 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що господарський суд першої інстанції під час розгляду справи не дослідив всебічно ті доводи, на які посилалася МПП „Таврія”, натомість прийняв за достатні ті докази, які були надані позивачем.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що господарський суд прийняв як належні докази акти-прийому передачі та накладні, достовірність яких судом не перевірена.

Крім того, апелянт наполягає на тому, що справа може бути вирішена виключно після зясування того, чи є ці документи автентичними, тобто такими, які були погодженими відповідачем та позивачем, а відтак, чи дійсно спірне майно було прийнято відповідачем на відповідальне зберігання.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27.11.2008р. між ПП НВФ „Транзит+”, іменуєме в подальшому „Сторона 1” в особі директора Башко С.М. діючій на підставі Уставу, з однієї сторони та МПП „Таврія”, іменуєме в подальшому „Сторона 2”, в особі директора Билана В.С., діючого на підставі Уставу, було укладено договір відповідального зберігання за № 27/11/08.

За умовами вищезазначеного договору відповідно до пункту 1 договору, Сторона 2 приймає на відповідальне зберігання на склад за адресою: Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, 22-а сік яблучний нат. восст. 3 л. у кількості 21136, 00 шт. На загальну суму 167592, 82 грн. з ПДВ та пшеницю у кількості 108,13 тонн на загальну суму 112754,72 грн. з ПДВ в подальшому - Товар до фактичного відвантаження товару.

Пунктом 2.1. договору визначено, що відповідно до підпункту 2.1.1. договору Сторона 1 зобовязана передати Стороні 2 товар в обговорені сторонами строки.

Згідно з пунктом 2.1.2. договору визначено, що після закінчення строку дії даного договору Сторона 1 зобовязана забрати товар з відповідального зберігання.

Відповідно до пункту 2.1.3. договору визначено, що сторона 1 має право в будь-який момент вимагати від Сторони 2 повернення товару з відповідального зберігання.

Пунктом 2.2. договору визначено, що Сторона 2 зобовязана відповідно до пункту 2.2.1. вчинити певні дії для забезпечення зберігання товару, переданого на відповідальне зберігання.

Положеннями пункту 2.2.2. договору визначено, що Сторона 2 зобовязана нести відповідальність за збереженість товару з моменту його передачі на відповідальне зберігання до моменту повернення товару стороні 1.

Згідно з пунктом 2.2.3. договору визначено, що Сторона 2 зобовязана повернути товар за першим проханням Стороні 1, або здійснити деякі дії з товаром, узгодженні сторонами.

Пунктом 2.2.4. договору визначено, що Сторона 2 має право відмовитися від виконання своїх зобовязань за даним договором у разі грубого порушення Стороною 1 своїх зобовязань. Про це Сторона 2 повинна письмово повідомити Сторону 1.

Положеннями пункту 3.1. договору визначено, що вартість відповідального зберігання товару складає 591, 30 грн. з ПДВ в год.

Відповідно до пункту 3.2. договору визначено, що розрахунки за відповідальне зберігання товару проводяться шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Сторони 1 на розрахунковий рахунок Сторони 2 на підставі виставлених розрахунків-фактур.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що кожна із сторін відшкодовує прямі збитки іншій стороні.

Згідно пункту 6.2. договору визначено, що у випадку несвоєчасної сплати Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню в мірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до його повного виконання, але не пізніше 31.12.2009р.

На виконання вищезазначеного договору між ПП „НВФ” Транзит+” та МПП „Таврія” був складений акт прийому-передачі на відповідальне зберігання, в тому, що згідно договору відповідального зберігання № 27/11/08 від 27.11.2008р. ПП „НВФ” Транзит+” в листопаді 2008р. передало на відповідальне зберігання, а МПП „Таврія” прийняло сік яблучний нат. восст. 3 л. у кількості 21136, 00 шт. на загальну суму 167592, 82 грн. з ПДВ та пшеницю у кількості 108, 13 тонн на загальну суму 112754, 72 грн. з ПДВ. Вказаний товар приймається на склад за адресою: Херсонська область, пгт. Нововоронцовка, вул. Степова, 22-а. Переданий по даному акту товар є власністю ПП „НВФ” „Транзит+”.

З наявної в матеріалах справи постанови Господарського суду Харківської області від 10.08.2009р. у справі № Б-39/157-09 вбачається, що Приватне підприємство науково-виробнича фірма “Транзит +” було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Лялюка Василя Михайловича (ліцензія серії НОМЕР_2 від 30.08.2007 року), а ухвалою від 13.12.2010 р. - Горло Максима Вікторовича (ліцензія серії НОМЕР_3 від 26.02.09 р., адреса - АДРЕСА_1). На виконання вищезазначеної Постанови Господарського суду Харківської області у рамках ліквідаційної процедури, ліквідатором застосовуються заходи про повернення дебіторської заборгованості з метою задоволення вимог кредиторів, у тому числі і Публічного акціонерного товариства АБ Укргазбанк (третя особа у справі), внесеного до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту від 18.01.2010р. щодо виїзду на місце перебування майна-пшениці в натурі у кількості 108,13 тонн загальною вартістю 112754,72 грн., що передано МПП „Таврія” за договором відповідального зберігання № 27-11-08 від 27.11.2008р. вбачається, що 18.01.2010р., з метою повернення пшениці в натурі, у кількості 108,13 тонн загальною вартістю 112754,72 грн. у звязку з невиконанням умов договору відповідального зберігання № 27-11-08 від 27.11.2008р (надалі Товар) ліквідатором Приватного підприємства Науково-виробничої фірми „Транзит+” Лялюком В.М., колишнім директором ПП НВФ „Транзит+” ОСОБА_5 та, головою ліквідаційної комісії Коссовською О.М. було здійснено виїзд на місце зберігання майна, визначеного у договорі №27-11-08 від 27.11.2008р.

Перевіркою встановлено, що повернення товару є неможливим, оскільки склад, на якому за договором №27-11-08 від 27.11.2008р. перебуває товар є зачиненим, звязок з керівництвом є неможливим. (а.с.19).

З наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі з відповідального зберігання від 20.03.2009р. вбачається, що даний акт складений між ПП „НВФ „Транзит+” о том, що згідно договору відповідального зберігання №27-11-08 від 27.11.2008р. МПП „Таврія” 20.03.2009р. передало (повернуло) з відповідального зберігання, а ПП „НВФ „Транзит+” прийняло сік яблучний натуральний у кількості 21136 шт. банок йомкістю 3 л. на загальну суму 167592,82 грн. з ПДВ та пшеницю у кількості 108.13 тонн на загальну суму 112754, 72 грн. з ПДВ. Переданий по данному акту товар є власністю ПП „НВФ „Транзит+”.

Відповідно до ухвали Господарського суду Херсонської області від 01.11.2010р. у справі № 14/188-ПД-10 була призначена судово-почеркознавча експертиза.

02.06.2011р. на адресу Господарського суду Херсонської області надійшов висновок експерта за № 335.

Відповідно до висновку експерта № 335 від 10.03.2011 року, вбачається, що підписи від імені Башко Сергія Михайловича навпроти прізвища “С.М.Башко” у видаткових накладних № МПП-002731 від 20 березня 2009 року та № МПП-002729 від 20 березня 2009 року та в акті прийому-видачі з відповідального зберігання від 20 березня 2009 року виконані не Башко Сергієм Михайловичем, а іншою особою. Відповісти на питання: “В який період часу виконано підпис на видаткових накладних №№ МПП-002731 від 20.03.2009 та МПП-002729 від 20.03.2009 та в акті прийому-передачі з відповідального зберігання від 20.03.2009 не є можливим зв'язку з відсутністю методики. (а.с.121-125).

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із доводами наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, а відтак не погоджується із доводами наведеними в апеляційній скарзі виходячи з вищенаведеного та наступного.

Так відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 948 Цивільного Кодексу України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до приписів ст. 949 Цивільного Кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно з частиною 2 статті 949 ЦК України, річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Частиною 3 статті 949 ЦК України встановлено, що тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

Отже, наведене свідчить, що твердження апелянта щодо того, що господарський суд першої інстанції під час розгляду справи не дослідив всебічно ті доводи, на які посилалася МПП „Таврія” колегією суддів Одеського апеляційного Господарського суду не приймаються з огляду на те, що в обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом не надано жодного доказу в обгрунтування власної правової позиції.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував наявні в рішенні суду обставини, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст. 38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст. ст.99, 101-105 ГПК України, колегія суддів,

Постановила:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 20.06.2011р. зі справи №14/188-ПД-10-залишити без змін, а апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Таврія” без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:Жеков В. І.

Судді:Картере В.І.

Пироговський В. Т.

Повний текст постанови підписано 04.08.2011р.