Рішення № 17619783, 08.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2011 р.Справа № 26/122-04-3201 За заявою Державного підприємства „ІНВЕСТЖИТЛО” про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Одеської області від 22 червня 2004 р. по справі № 26/122-04-3201

За позовом : Державне підприємство „ІНІВЕСТЖИТЛО”

Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. - довіреність №01-32\19 від 31.12.2010р.

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: До господарського суду Одеської області надійшла заява Державного підприємства „ІНВЕСТЖИТЛО” про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Одеської області від 22 червня 2004 р. по справі № 26/122-04-3201. Ухвалою суду від 19.05.2011р. зазначену заяву повернуто заявнику без розгляду. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2011р. скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 19.05.2011р. по справі № 26/122-04-3201 про повернення заяви про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами. Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Одеської області від 22 червня 2004 р. по справі № 26/122-04-3201 направлено до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

Автоматизованою системою документообігу визначено суддю Рога Н.В. для розгляду заяви по суті. Ухвалою від 05.07.2011р. заяву Державного підприємства „ІНВЕСТЖИТЛО” про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Одеської області від 22 червня 2004 р. по справі № 26/122-04-3201 прийнято до розгляду суддею Рога Н.В., справі присвоєно №30-26\122-04-3201.

22 червня 2004 р. господарським судом Одеської області прийнято ухвалу по справі № 26\122-04-3201, якою на підставі ч.1 п.1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі. Підставою припинення провадження у справі стала відсутність у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України відповідача - Квартирно експлуатаційного відділу Південного оперативного командування Міністерства оборони України.

04 липня 2011р. до суду надійшла заява ДП „ІНВЕСТЖИТЛО” про перегляд зазначеної ухвали господарського Одеської області за нововиявленими обставинами.

Обґрунтовуючи дану заяву ДП „ІНВЕСТЖИТЛО” зазначає, що Наказом Міністра оборони України № 484 від 06.10.2008р. припинено юридичну особу Державне підприємство Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод”, реорганізувавши її шляхом приєднання до державного підприємства „ІНВЕСТЖИТЛО”, визначено ДП „ІНВЕСТЖИТЛО” правонаступником всіх майнових прав та обовязків Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод”. Після завершення реорганізації ДП „ІНВЕСТЖИТЛО” стало відомо про наявність заборгованості КЕВ м. Одеси внаслідок невиконання зобовязань щодо оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 22.06.2004р. було встановлено, що Квартирно експлуатаційний відділ Південного оперативного командування Міністерства оборони України не є юридичною особою, у звязку з чим ДП „ІНВЕСТЖИТЛО” було розпочато пошук належного відповідача. За результатом пошуку, згідно відповіді Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних сил України від 20.04.2011р. № 322\1\1415 встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (код ЄДРПОУ 08038284) є юридичною особою, про що Міністерством оборони України надавалась довідка з ЄДРПОУ від 10.01.2008р. за № 61\08 та Свідоцтво про реєстрацію військової частини (КЕВ м. Одеси) як субєкта господарської діяльності у Збройних силах № 350 від 03.11.2009р. Зазначений лист ДП „ІНВЕСТЖИТЛО” було отримано лише 06.05.2011р.

За таких обставин, заявник позивач у справі вважає, що КЕВ м. Одеси є належним відповідачем у справі № 26\122-04-3201, а тому повинен відповідати за своїми зобовязаннями.

Встановлення факту того, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (код ЄДРПОУ 08038284) є юридичною особою заявник вважає нововиявленою обставиною, яка існувала на час розгляду судом справи, але не могла бути відомою заявнику і суду.

Розглянувши заяву ДП „ІНВЕСТЖИТЛО” про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, зясувавши всі обставини та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд доходить до такого висновку:

Статтею 112 ГПК визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Перегляд судового рішення за ново- виявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

На підставі п. 1 ст. 112 ГПК України судове рішення може бути переглянуто за одночасної наявності двох умов: 1). істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і 2). виявлення цих обставин після прийняття рішення зі справи. Днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в п. 1 ст. 112 ГПК України, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.

Згідно до ст. 113 ГПК України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданною протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Строк подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у звязку з нововиявленими обставинами обчислюється з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи.

З поданої ДП „ІНВЕСТЖИТЛО” заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та доданих до неї документів вбачається наявність матеріально-правових фактів або інших фактів, які були наявні під час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, та мають істотне значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, у суду є всі підстави для перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 22 червня 2004р. за нововиявленими обставинами.

Суть спору: Позивач, Державне підприємство Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод”, правонаступником якого є ДП „ІНВЕСТЖИТЛО”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу Південного оперативного командування Міністерства оборони України про стягнення заборгованості у сумі 31777 грн. 14 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Судом встановлено, що належним відповідачем у справі є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (далі -КЕВ м. Одеси). Представник відповідача при перегляді ухвали за нововиявленими обставинами в судові засідання не зявлявся, відзив на позовну заяву до суду не надав.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

03 жовтня 2003р. між ДП Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод”, правонаступником якого є ДП „ІНВЕСТЖИТЛО” (Виконавець) та КЕВ м. Одеси (Замовник) був укладений Договір № 47, згідно якого Замовник доручає та оплачує у повному обсязі, а Виконавець забезпечує виготовлення з свого матеріалу: металеві решітки у кількості 23 шт. та двері металеві у кількості 2 ком. Вартість виготовлення замовлення складає 10 680 грн. (з ПДВ). Строк дії Договору з дати підписання та до повного завершення робіт і умов Договору.

Доповненням № 1 до Договору, яке було підписане 17.10.2003р., сторони домовилися що Замовник додатково доручає та оплачує у повному обсязі виготовлення решітки під встановлення кондиціонера, фарбування решіток чорною фарбою. Вартість виготовлення решітки 375 грн. (з ПДВ), вартість фарбування решіток чорною фарбою 938 грн. (з ПДВ), загальна вартість виконаних робіт за цим Доповненням складає 1313 грн. (з ПДВ).

Згідно накладної № 21 від 23.10.2003р. та довіреності ЯЖЧ № 041172 від 21.10.2003р. КЕВ м. Одеси було отримано металеві решітки у кількості 23 шт., двері металеві у кількості 2 ком. та решітку під кондиціонер у кількості 1 шт.

Крім того, за усною домовленістю, по заявці відповідача, йому було відпущено швелер № 14 50 п\м та уголок № 75 50 п\м, що підтверджується Довіреністю ЛАД № 930536 від 25.04.2002р., шпаклевку у кількості 2 тн., що підтверджується довіреністю МАЗ № 503018 від 21.04.2003р., вікно металеве у кількості 1 шт., що підтверджується довіреністю ЯЖЧ № 041217 від 19.11.2003р., віконні решітки у кількості 3 шт., що підтверджується довіреністю ЯЗЗ № 539712 від 23.12.2003р.

Сторонами було проведено звіряння взаєморозрахунків, та складено відповідні акти.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За таких обставин, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та охоронюваного законом інтересу та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 31 777 грн. 14 коп.

Розглянув матеріали справи, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог за таких підстав:

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у томі числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма. Разом з тим, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод”, правонаступником якого є ДП „ІНВЕСТЖИТЛО” (Виконавець) та КЕВ м. Одеси (Замовник) був укладений Договір № 47, згідно якого Замовник доручає та оплачує у повному обсязі, а Виконавець забезпечує виготовлення з свого матеріалу: металеві решітки у кількості 23 шт. та двері металеві у кількості 2 ком. Вартість виготовлення замовлення складає 10 680 грн. (з ПДВ). Строк дії Договору з дати підписання та до повного завершення робіт і умов Договору.

Доповненням № 1 до Договору, яке було підписане 17.10.2003р., сторони домовилися що Замовник додатково доручає та оплачує у повному обсязі виготовлення решітки під встановлення кондиціонера, фарбування решіток чорною фарбою. Вартість виготовлення решітки 375 грн. (з ПДВ), вартість фарбування решіток чорною фарбою 938 грн. (з ПДВ), загальна вартість виконаних робіт за цим Доповненням складає 1313 грн. (з ПДВ).

Згідно накладної № 21 від 23.10.2003р. та довіреності ЯЖЧ №041172 від 21.10.2003р. КЕВ м. Одеси було отримано металеві решітки у кількості 23 шт., двері металеві у кількості 2 ком. та решітку під кондиціонер у кількості 1 шт.

Крім того, за усною домовленістю ДП Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод”, правонаступником якого є ДП „ІНВЕСТЖИТЛО” поставило відповідачу товар, який був отриманий відповідачем.

Отже, у КЕВ м. Одеси виникло грошове зобовязання перед ДП Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод”, правонаступником якого є ДП „ІНВЕСТЖИТЛО” щодо оплати отриманого товару. Але, відповідач зазначене зобовязання не виконав належним чином. Доказів оплати заборгованості у сумі 31 777 грн. 14 коп. відповідач до суду не надав.

За таких обставин, позов ДП „ІНВЕСТЖИТЛО” є обґрунтованим, підтверджений матеріалами справи, тому підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 112-114 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Державного підприємства „ІНВЕСТЖИТЛО” про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Одеської області від 22 червня 2004 р. по справі № 26/122-04-3201 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 22 червня 2004 р. по справі № 26/122-04-3201 скасувати.

3. Позовну заяву Державного підприємства „ІНВЕСТЖИТЛО” задовольнити.

4. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеси (м. Одеса, вул. Єврейська, 13, код ЄДРПОУ 08038284) на користь Державного підприємства „ІНВЕСТЖИТЛО” (м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 33294267) заборгованість у сумі 31777 грн. 14 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 318 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.

Рішення набирає законної сили протягом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 09 серпня 2011р.

Суддя Рога Н. В.