Рішення № 17619082, 08.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.11 Справа № 9/109-8/102/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-Груп", м. Дніпропетровськ,

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Ровеньки Луганської області, -

про стягнення 12278 грн. 74 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Хухрянській І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник, - довіреність №55 від 10.06.11 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар у сумі 12278,74 грн., нарахованого ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №221/07, укладеного між сторонами 11.09.07 року.

Позов первісно був поданий за підсудністю до господарського суду Донецької області, який порушив провадження по справі №9/109, в ході розгляду якої було встановлено, що відповідач постійно зареєстрований за адресою: місто Ровеньки Луганської області, - у звязку з чим ухвалою названого суду від 07.06.11 року її матеріали спрямовано за територіальністю до господарського суду Луганської області.

Останній ухвалою від 12.07.11 року порушив провадження за вищевказаним позовом, при цьому справі надано №9/109-8/102/2011.

На підставі ст. 77 ГПК України її розгляд було відкладено з 25.07.11 року до 08.08.11 року у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 08.08.11 року позивач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засідання він позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча був належним чином поставлений до відома про дату, час та місце слухання справи, що підтверджується її матеріалами (а.с.1;52).

Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав: місто Ровеньки, вул. Радгоспна,27 Луганської області (а.с.5-6).

Але згідно довідці з ЄДР за №10320983 від 23.06.11 року юридичною адресою відповідача є АДРЕСА_1 (а.с.31), - що також підтверджується довідкою Луганського обласного адресного бюро №б/н від 18.07.11 року (а.с.45).

Станом на день розгляду цього спору оператор поштового звязку повернув до суду поштові відправлення, у яких суд спрямував на адресу відповідача ухвали про порушення провадження по справі та про відкладення її розгляду, при цьому:

21.07.11 року до суду повернуто поштові відправлення, спрямовані ним на обивдві вищевказані адреси відповідача, з доданням довідок, що адресат за вказаними адресами не проживає (а.с.38-43);

02.08.11 року до суду надійшли письмові повідомлення оператора поштового звязку про те, що ухвали суду про відкладення розгляду даної справи відповідач отримав особисто за обома вищезгаданими адресами.

З огляду на викладене суд керується приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України та підпунктом 3.6 пункту 3 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43,64 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

11.09.07 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір поставки №221/07, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця товар згідно із заявками, в асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних, а покупець зобовязується прийняти їх та оплатити на умовах, визначених цим договором (п.1.1).

Покупець сплачує за товар ціну, попередньо узгоджену сторонами та зазначену в накладних, що виписуються відповідно до письмової заявки покупця (п.5.1), при цьому ціни можуть змінюватися відповідно до умов, зазначених у п.5.2 договору.

Покупець сплачує за товар, за ціною, зазначеною у накладних (п.6.1), безготівково, впродовж 14 календарних днів з моменту отримання товару (п.6.2), у гривні (п.6.3).

У розділі 7 договору сторони передбачили порядок відповідальності за порушення зобовязань.

Договір набирає законної сили з моменту підписання та діє до 31.12.08 року (п.10.1), а у розрахункових відносинах до повного виконання грошових зобовязань, та може бути пролонгований за умов, визначених у його п.10.2 (а.с.10-11).

Позивач надав документальні докази того, що він на виконання умов договору поставив на користь відповідача товар на суму 12278,74 грн., що підтверджується наступними накладними, кожна з яких містить докази отримання відповідачем зазначеного в них товару :

№1сн4397 від 01.07.08 року на суму 502,42 грн.;

№рн11425 від 01.07.08 року на суму 2979,53 грн.;

№1н6669 від 24.07.08 року на суму 718,88 грн.;

№1н6765 від 01.07.08 року на суму 8077,91 грн. (а.с.11-14).

Позивач стверджує, що відповідач не сплатив вартість отриманого товару, у звязку з чим виник борг у сумі 12278,74 грн., - який він просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст.629 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити його вартість, однак не зробив цього.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладених між сторонами договорів (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач не ставить питання про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, - що є його правом.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Судові витрати, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України, суд покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16,509, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-Груп", ідентифікаційний код 33324489, яке знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе,37, - основний борг у сумі 12278 (дванадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 74 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 122 (сто двадцять дві) грн. 79 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 08.08.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ч.4 ст. 85 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 11 серпня 2011 року.

Суддя А.П.Середа