Рішення № 17596237, 20.05.2011, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-538/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2011 року.

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Алфьорової Т.М.

за участю секретаря судових засідань Базарової А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору простого товариства ,

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору простого товариства, посилаючись на те, що 06.06.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортна колона №1»в особі директора Федоренко О.С. та нею було укладено договір купівлі-продажу №б/н предметом якого є: виробничий корпус (літ. А-2, площею 1492,9 кв. м.),будівля трансформаторної підстанції (літ. 3-1, площею 99,6 кв. м.),контрольно-пропускного пункту (літ. Б-1,площею 25,7 кв .м.),механічна майстерня (літ. Е-1, площею 505,9 кв. м.),склад запасних частин (літ. Г-2, площею 168,4 кв. м.), склад (літ. И-1, площею 32,0 кв. м.), будівля (літ Д-1) площею 429,8 кв. м.), механічна мийка (літ. Ж-1, площею 121,5 кв .м.), паливно-заправного пункту (літ. В-1, площею 39,5 кв. м.), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1., але пізніше в листопаді 2006 року ВАТ „Харківське автотранспортне підприємство»було подано позов про визнання недійсними договорів купівлі - продажу вказаного нерухомого майна ( від 11.04.2003р..05.10.2005 р., від 06.06.2006р.) та витребування зазначених нежитлових приміщень у неї, але рішенням Верховного Суду України від 16 квітня 2008 року ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство»в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Подалі, відповідачі укладали договори купівлі - продажу спірного майна між собою та з ТОВ «Будівельник ХХІ»ВАТ , а саме 18.12.2007р..та 12.05.2008 року , які подалі рішеннями судів від першої інстанції до Верховного Суду України були визнані недійсними. Незважаючи на ці обставини, на стадії виконавчого провадження, відповідачами був наданий договір простого товариства від 27.05.2008 року. Позивач вважає, що цей договір, не спрямований на реальне настання правових наслідків, був укладений з метою не інакше як на затягування процесу виконавчого провадження. Він не був зареєстрований в податкових органа, майно товариства також не було зареєстровано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі і дав пояснення про обставини викладені вище.

Представник ВАТ „ Харківське автотранспортне підприємство” в судове засідання не зявився, про день і час слухання справи сповіщався належним чином, як телефонограмою, так і судовою повісткою, направленою як простою так і рекомендованою кореспонденцією.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не в одне із судових засідань не зявлялися, про день і час слухання справи сповіщалися належним чином судовою повісткою, направленою як простою так і рекомендованою кореспонденцією, заперечень на позов ними не було надано.

Відповідно до ст. 74 ЦПК України, відповідачі вважаються сповіщені про судове засіданні

Крім цього, в одному із судових засідань був присутній представник ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство», який є членом простого товариства і стверджував, що це товариство працює і тому не знати про те ,що в провадженні суду знаходиться цей позов відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не могли не знати. По іншим справам, які розглядалися раніше, вказані відповідачі також ігнорували виклики до суду і тому постановлялися рішення без їх участі.

Вислухавши представника позивача та дослідивши матеріали по справі, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 06.06.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортна колона №1»в особі директора Федоренко О.С. та позивачкою ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу №б/н предметом якого є: виробничий корпус (літ. А-2, площею 1492,9 кв. м.),будівля трансформаторної підстанції (літ. 3-1, площею 99,6 кв. м.),контрольно-пропускного пункту (літ. Б-1,площею 25,7 кв .м.),механічна майстерня (літ. Е-1, площею 505,9 кв. м.),склад запасних частин (літ. Г-2, площею 168,4 кв. м.), склад (літ. И-1, площею 32,0 кв. м.), будівля (літ Д-1) площею 429,8 кв. м.), механічна мийка (літ. Ж-1, площею 121,5 кв. .м.), паливно-заправного пункту (літ. В-1, площею 39,5 кв. м.), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.Договір був нотаріально посвідчений.

Відповідач „Автотранспортна колона №1»пізніше цей договір, а також договори купівлі - продажу стосовно цього майна, які були укладені ще 11.04.2003 року та 05.10.2005 року намагався визнати недійсними, звернувшись до суду з позовом про визнання їх недійсними.

Рішенням Орджонікідзевського райсуду м. Харкова від 15.06.2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27.11.2007року, позов був задоволений, але рішенням Верховного Суду України від 16.04.2008 року в задоволенні позовних вимог ВАТ „Автотранспортна колона №1» було відмовлено.

Після розгляду справи апеляційним судом 27.11.2007 р. ВАТ „Харківське автотранспортне підприємство»уклало договір купівлі - продажу спірного майно з ТОВ «Будівельник ХХІ»від 18 грудня 2007 року, а 12.05.2008 року ТОВ «Будівельник ХХІ», уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тобто в той час коли було постановлено рішення Верховного Суду України.

Коли позивачу ОСОБА_2 стало відома про ці угоди з її майном, вона звернулася до суду в червні 2008 року з позовними вимогами до ТОВ «Будівельник ХХІ», ТОВ «Харківське автотранспортне підприємство»,та інших відповідачів по справі про визнання недійсним договорів купівлі - продажу, про визнання права власності на нежитлові будівлі та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 травня 2009 року було визнано недійсними зазначені договори купівлі-продажу нерухомого майна, та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 майно і передано ОСОБА_2 спірне майно. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 жовтня 2009 року по справі №22-ц-4236/2009р. ОСОБА_2 в частині визнання договорів купівлі продажу скасовано, в решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду України від 26 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції та апеляційної суду Харківської області залишено без змін, а скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були відхлини.

17 листопада 2009 року державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Харківського міського управління юстиції Негруца Ю.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 15912132. Однак виконавче провадження зупинено у звязку з поданням 23.11.2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заяв про заміну вибулої сторони виконавчого провадження, в яких вони просять їх замінити на просте товариство у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2-170/09 виданого 11 листопада 2009 року.

Договір простого товариства від 27.05.2008 року був укладений між ВАТ „ Харківським автотранспортним підприємством” та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і згідно цього договору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передають спірне майно товариству.

Відповідно до ч.1 та 4 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною пятою ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 205 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першої третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні, незважаючи на те, що судами розглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на спірне майно у 2008 року, апеляційним судом 21.10.2009 року, а потім Верховним Судом України 26.10.2010 року, про які всім відповідачам було відомо, жодною зі сторін зазначених у Договорі простого товариства впродовж всього судового розгляду справи не заявили про даний Договір.

Відповідачі доказів того, що Договір простого товариства від 27 травня 2008 року виник раніше, а не на стадії виконавчого провадження, не надали.

Представник відповідача ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство», якій приймав раніше участь в судовому засіданні не надав суду будь яких доказів, які б підтвердили той факт, що створене просте товариство дійсно існує, працює, а не оформлено формально, а також представник не зміг дати пояснення по роботі цього товариства, а подалі він став ігнорувати виклики до суду.

Виходячи з вищенаведеного, є достатні підстави вважати, що даний Договір виник не 27 травня 2008 року, а саме на стадії виконавчого провадження, оскільки тоді вже було прийнято рішення Верховним Судом України, а отже, будь-яка передача нерухомого майна була незаконною.

Відповідно до п. 4.12 Наказу Державної Податкової адміністрації України від 19.02.1998 року №80, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 16.03.1998 року «На обліку в органах державної служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції та Договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб .

11.01.2010 р. Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова надала відповідь, що станом на 31.12.09 на обліку в ДПІ Договір простого товариства (договір про спільну діяльність) від 27 травня 2008 року укладеного між ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство»(код за ЄДРПОУ 01268727), ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перебуває.

Згідно зі ст. 182 ЦК України «Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і право чинів, щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом

Вкладом в зазначений Договір простого товариства є майно, яке знаходиться за адресою: Плиткова 2-Г, і яке досить не зареєстроване у встановленому законом порядку, тому є підстави вважати, що її насправді не проводили та право власності до простого товариства не переходило.

Крім цього, на момент укладення вказаного договору, спірне майно не належало відповідачам, про що їм було відомо, так як Рішення Верховного Суду України було постановлено 16.04.2008 р., а спірний договір укладений 27.05.2008 р.

Відповідно до договору іпотеки від 06.06.2006 року укладеного між позивачем та ПАТ „ ОТП Банк” нежитлові будівлі за вказаною адресою і по сьогоднішній час знаходяться під забороною відчуження. Тож договір простого товариства не міг бути укладений на умовах зазначених в договорі. Оскільки відповідачі не мали повноважень передавати зазначено майно для здійснення спільної діяльності.

Рішення Верховного Суду України від 16.04.2008 року яке підтвердило чинність договору купівлі - продажу та договору іпотеки від 06.06.2006р, передувало створенню договору простого товариства.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідачами не надані будь які докази, які б спростовували б доводи позивача.

На підставі вище викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, ст. ст. ст.ст. 10, 11, 60, 209 ,212, 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору простого товариства задовольнити

Визнати недійсним договір простого товариства від 27 травня 2009 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством „ Харківське автотранспортне підприємство” та ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя