Рішення № 17595433, 23.06.2011, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2030/2-688/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"23" червня 2011 р.м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Кіся Д.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Первушиної Г.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Клюс О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Первомайського міськрайонного суду Харківської області в м. Первомайському цивільну справу №2-688/11

за позовом ОСОБА_3

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

про захист прав споживачів, стягнення пені, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Первомайського міськрайонного суду Харківської області звернулася ОСОБА_3 з зазначеним позовом до ПАТ «СК «ВУСО».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між нею та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, а саме автомобілю «Hyundai Santa Fe», 2008 року випуску, держаний номер НОМЕР_1.

03.04.2010 року приблизно о 02 годині 00 хвилин на автошляху Шевченково-Балаклія-Первомайський-Кегичівка 45 км + 500 м Балаклійського району настав страховий випадок дорожньо-транспорта пригода, в якому її автомобіль отримав значні пошкодження. В момент ДТП автомобілем керував на законних підставах її батько ОСОБА_4

04.04.2010 року було святковим днем Великдень. 05.04.2010 року було вихідним днем. З 06.04.2010 року по 08.04.2010 року позивач перебувала у відрядженні у м. Київ, а тому не могла надати заяви на виплату страхового відшкодування встановленої Страховиком форми у триденний строк як того вимагають умови вищезазначеного договору добровільного страхування наземного транспорту.

09.04.2010 року позивачем було подано заяву до відповідача про виплату страхового відшкодування з усіма необхідними додатками, визначеними в п. 9.1.3. вищезазначеного договору страхування.

Проте, 30.08.2010 року позивач отримала листа від ПАТ «СК «ВУСО», в якому їй було повідомлено, що виплата страхового відшкодування не буде проведена з таких підстав: ОСОБА_3 порушено п. 7.2.5. Договору добровільного страхування наземного автотранспорту від 17.04.2008 року, тобто нею не доведено до відома осіб, які мають право керування застрахованим транспортним засобом, вимоги Договору та Правил, та не рекомендувала їм додержуватися правил поведінки, передбачених п.п. 7.2., 8.1. Договору; нею порушено п.9.1.1. вищезазначеного Договору, тобто вона протягом 3-х робочих днів з моменту настання страхового випадку не надала заяви на виплату страхового відшкодування встановленої Страховиком форми. Проте, позивач посилається на те, що в тому ж пункті Договору зазначено, що, якщо виконання вказаних вимог не можливе, вона повинна надати документальне підтвердження наявності поважних причин.

При цьому доводи, викладені в листі від 30.08.2010 року не відповідають дійсності, оскільки позивачем особисто було доведено до відома її батька ОСОБА_4, який мав право керування застрахованим автомобілем, вимоги вищезазначеного Договору та Правил, які він особисто читав.

Щодо запізнення на один день з приводу подачі заяви на виплату страхового відшкодування, встановленої Страховиком форми, то ці обставини обумовлюються тим, що позивач перебувала у відряджені у м. Київ, що підтверджується відповідними посвідченнями про відрядження та не могла фізично надати заяви на виплату страхового відшкодування. Про це було відомо співробітникам відповідача, оскільки нею для огляду надавалися оригінали посвідчення про відрядження.

Згідно рахунку-фактури №ХС 0007522 від 21.04.2010 року, виданого ДП «Автотрейдинг-Харків», який є сертифікованим дилером автомобілів марки «Hyundai» в Харківській області, що був невідкладно наданий відповідачу та згідно п. 5.2. вищезазначеного Договору страхування є підставою для виплати страхового відшкодування, вартість ремонтно-відновлювальний робіт складає 56485,71 грн.

Виходячи з положень п.п. 7.1.3.-7.1.4. вищезазначеного Договору страхування та моменту отримання відповідачем від страхувальника всіх необхідних документів, кінцевим строком виплати позивачці страхового відшкодування в сумі 56485,71 грн. є 18.05.2010 року.

Отже, на думку позивача, пеня, передбачена п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яку належить стягнути з відповідача складає 594794,07 грн.

Також ОСОБА_3 зазначає, що вищезазначеними діями відповідача їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 28242,00 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд постановити рішення, яким захистити її права, як споживача страхової послуги, та зобовязати відповідача належним чином виконати послугу та сплатити вартість ремонтно-відновлювальних робіт у сумі 56485,71 грн., пеню у сумі 594794,07 грн. та моральну шкоду у розмірі 28242,00 грн.

Відповідач надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких, посилаючись на те, що відповідачем було порушено строки подачі заяви на виплату страхового відшкодування, передбачені Договором страхування та не надано доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску зазначеного строку, а також те, що позивачем завищено розмір збитків, зазначав, що рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування є законним та відповідає умовам укладеного сторонами договору. У звязку з викладеним відповідач вважає безпідставними і вимоги щодо стягнення пені та відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідач зазначає, що положення п.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не може бути застосована до спірних правовідносин, а спеціальною є норма, яку містять ч.1 ст. 992 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», відповідно до якої за несвоєчасне здійснення страхової виплати Страховик несе майнову відповідальність шляхом сплати Страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. При цьому, згідно п. 12.1. Договору страхування сторони домовилися, що розмір зазначеної пені складає 0,1 % від суми своєчасно несплаченого страхового відшкодування за кожний календарний день прострочення виплати, а не 3%, як того вимагає позивач.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи позовної заяви, встановивши, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, факти та відповідні правовідносини, вважає, що позов задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 17.04.2008 року між ОСОБА_3 (Страхувальник) та ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО» (Страховик), правонаступником якого є відповідач по справі ПАТ «Страхова компанія «ВУСО», було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №016603-02-21-02 (далі за текстом Договір страхування), обєктом страхування якого є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать діючому законодавству України, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Hyundai Santa Fe», 2008 року випуску, держаний номер НОМЕР_1 (а.с.7-10, 71-72). Зазначений договір набрав чинності, що визнається сторонами по справі.

02.06.2009 року сторони по справі уклали додаткову угоду до вищезазначеного договору добровільного страхування наземного транспорту, яким частина пунктів Договору страхування викладено в новій редакції (а.с. 11-12, 73-74).

03.04.2010 року приблизно о 02 годині 00 хвилин, у період дії Договору страхування, на автошляху Шевченково-Балаклія-Первомайський-Кегичівка 45 км + 500 м Балаклійського району настав страховий випадок, передбачений п. 4.1.1.1. Договору страхування, а саме дорожньо-транспортна пригода, в якому застрахований автомобіль отримав значні пошкодження. В момент ДТП автомобілем керував на законних підставах батько позивача ОСОБА_4 Дані обставини визнаються сторонами по справі та підтверджуються копією довідки, виданої 10.04.2010 року ВДАІ по обслуговуванню Балаклійського району та АТІ ГУМВС України в Харківській області (а.с. 54)

04.04.2010 року було святковим днем Великдень (ст.. 73 КЗпП України). 05.04.2010 року було вихідним днем, оскільки, у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого (ст. 67 КЗпП України).

Заяву про виплату страхового відшкодування до ЗАТ «СК «ВУСО» було подано ОСОБА_3 09.04.2010 року (а.с. 18-19, 50-51).

01.06.2010 року на адресу ОСОБА_3 відповідачем було направлено листа, в якому повідомлялося про зупинення прийняття рішення про виплату страхового відшкодування по вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді на підставі п. 10.2 Договору страхування, який 01.07.2010 року було повернуто ЗАТ «СК «ВУСО» з відміткою поштового відділення на довідці ф. 20, як причину повернення «за зазначеною адресою не проживає».

30.08.2010 року позивач отримала листа від ПАТ «СК «ВУСО», в якому їй було повідомлено, що виплата страхового відшкодування не буде проведена з таких підстав: ОСОБА_3 порушено п. 7.2.5. Договору добровільного страхування наземного автотранспорту від 17.04.2008 року, тобто нею не доведено до відома осіб, які мають право керування застрахованим транспортним засобом, вимоги Договору та Правил, та не рекомендувала їм додержуватися правил поведінки, передбачених п.п. 7.2., 8.1. Договору; нею порушено п.9.1.1. вищезазначеного Договору, тобто вона протягом 3-х робочих днів з моменту настання страхового випадку не надала заяви на виплату страхового відшкодування встановленої Страховиком форми. Проте, позивач посилається на те, що в тому ж пункті Договору зазначено, що, якщо виконання вказаних вимог не можливе, вона повинна надати документальне підтвердження наявності поважних причин (а.с.13-76).

Зазначену відмову у виплаті страхового відшкодування позивач вважає незаконною та протиправною, оскільки неможливість подати впродовж трьох робочих днів заяву на виплату страхового відшкодування викликана тим, що у період з 06.04.2010 року по 08.04.2010 року позивач перебувала у відрядженні у м. Київ.

Вирішуючи даний спір, що виник між сторонами суд необхідно відзначити таке.

За змістом статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника.

Порядок та мови виплати страхового відшкодування визначені п. 10, а перелік документів, що підтверджують акт настання страхового випадку п. 9 Договору страхування.

Зокрема п. 9.1.1. Договору страхування передбачає, що для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру спричинених збитків Страхувальник зобовязаний надати Страховику, окрім іншого, заяву на виплату страхового відшкодування, встановленої Страховиком форми. При цьому зазначена заява повинна бути подана протягом трьох робочих днів з моменту настання страхового випадку. У випадку, якщо виконання зазначених вимог було неможливим, Страхувальник зобовязаний надати документальне підтвердження наявності поважних причин.

Згідно п. 11.1.4 Договору страхування (з урахуванням додаткової угоди від 02.06.2009 року) страхувальник має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник подав Страховику заяву про виплату страхового відшкодування з порушенням строків, передбачених п. 9.1.1. Договору.

Зазначені положення Договору страхування відповідають ст. 26 Закону України «Про страхування», відповідно до змісту якої несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин є підставою для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

З огляду на викладені вище положення, укладеного між сторонами по справі договору, можна дійти висновку, що у спірних правовідносинах субєктивне право позивача на отримання страхового відшкодування обумовлене виконанням нею юридичного обовязку надати продовж трьох робочих днів з дня настання страхового випадку заяву на виплату страхового відшкодування, а у разі неможливості надання такої заяви у вказаний строк - надати документальне підтвердження наявності поважних причин, що викликали таку неможливість.

При цьому, як встановлено судом, зазначений обовязок позивачем виконано не було.

Так, позивач з порушенням строку встановленого п. 9.1.1. Договору страхування подав заяву на виплату страхового відшкодування, прострочивши зазначений строк на 1 (один) день. Проте, ця обставина (пропуск строку лише на один день) не впливає на вирішення спору, оскільки п. 9.1.1. та п. 11.1.4 Договору страхування мають безумовний характер.

Також ані до прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, ані навіть на момент звернення до суду з даним позовом ОСОБА_3 не було надано Страховику, на виконання вимог п. 9.1.1 Договору страхування, документального підтвердження наявності поважних причин пропуску відповідного строку, що визнається сторонами по справі та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з самої заяви на виплату страхового відшкодування від 09.04.2010 року, яка не містить в п. 21 (додатки) будь-яких посилань на документи, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку подачі зазначеної заяви (а.с. 19 (зворотній бік), а.с. 51 (зворотній бік)), письмових пояснень позивача (а.с 53), а також з копії звернення позивача до заступника голови правління ЗАТ «СК «ВУСО» Прохорова К.Н., до якої було додано копію посвідчення про відрядження на період з 06 травня 2010 року по 08 травня 2010 року, а не з 06 квітня 2010 року по 08 квітня 2010 року (а.с. 84-85).

Посилання позивача, а також ОСОБА_4 на те, що ними надавалися працівникам ЗАТ «СК «ВУСО» для огляду оригінали посвідчень про відрядження не приймаються до уваги суду, оскільки в порушення вимог ст. 60 ЦПК України стороною позивача не доведено даних обставин. Крім того, документальне підтвердження поважності причин пропуску строку подачі заяви про виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору повинне бути передане, а не надано для огляду.

Також, враховуючи, що сторона позивача не посилалася та не надала доказів на підтвердження того, що вона протягом дії договору, в тому числі, одразу після його укладання, зверталася до відповідача з проханням (вимогою) надати їй бланк заяви на виплату страхового відшкодування, а їй було відмовлено у цьому, безпідставним є і посилання представника позивача на наявність труднощів щодо подання заяви на виплату страхового відшкодування у звязку з тим, що вона має установлену Страховиком форму.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність твердження ОСОБА_3 про те, що відмова у виплаті їй ПАТ «СК «ВУСО» страхового відшкодування є незаконною та протиправною, оскільки зазначене рішення є обґрунтованим та відповідає умовам Страхового договору, укладеного між сторонами, у звязку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 11, 15, 208, 209, 214 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про захист прав споживачів, стягнення пені, відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі через Первомайський міськрайонний суд Харківської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:Д. П. Кісь Повний текст рішення виготовлений 29.06.2010 року.