Рішення № 1759498, 13.06.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.06.08 р. Справа № 21/100пд

Позивач: Державне підприємство ”Донецька залізниця” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Димитроввантажтранс” м. Димитров

про врегулювання розбіжностей, які виникли під час укладення договору

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Ігнатова Н.О. - пров. юр., Алмамедов О.Р. - юр., Таран Г.В. - ст. інспектор

відповідача: Ніколенко В.В. - нач. юр. відділу, Коротков Є.О. - заст. дир. з виробництва

Під час укладення договору №1/125 про експлуатацію залізничної під’їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю “Димитроввантажтранс” при станції Красноармійськ Донецької залізниці між сторонами виникли розбіжності щодо редакції абз.1 ч.1 пункту 14 договору.

Наполягаючи на своїй редакції спірного пункту, а саме: “Власник під’їзної колії за договором відповідно до Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів і Правил користування вагонами і контейнерами сплачує залізниці плату за подачу і забирання вагонів”, залізниця посилається на те, що:

· залізнична під’їзна колія обслуговується локомотивами відповідача, а не залізниці і у цьому випадку згідно Правил обслуговування залізничних під’їзних колій договори про подачу і забирання вагонів з контрагентами відповідача залізницею не укладаються;

· за всі вагони, які подаються залізницею на передавальні колії за умовами договору №1/125, у тому числі і для контрагентів, зазначених у п.12 договору, власник колії має сплачувати залізниці плату за подачу і забирання вагонів.

Свої вимоги залізниця також обґрунтовує ст.73 Статуту залізниць України, п.п.2.1, 2.5, 2.8, 4.5 Правил обслуговування залізничних під’їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р.

Відповідач проти задоволення позовних вимог залізниці заперечує, наполягає на своїй редакції спірного пункту, а саме: “Власник під’їзної колії за договором відповідно до Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів і Правил користування вагонами і контейнерами сплачує залізниці плату за подачу і забирання вагонів у випадку, коли ТОВ “Димитроввантажтранс” є їх вантажовідправником або вантажоодержувачем” і посилається на те, що:

· згідно п.1.3 р.2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України “Тарифне керівництво № 1” “збори за подачу й забирання вагонів справляються окремо з кожного вантажовласника, з яким укладено договір або тимчасову угоду про подачу й забирання вагонів, незалежно від того, окремо кожному з них чи одночасно декільком здійснюється подача й забирання”;

· відповідно до ст.6 Статуту залізниць України вантажовласниками є вантажовідправники та вантажоодержувачі;

· власники під’їзних колій не є а ні відправниками, а ні одержувачами, окрім випадків, коли за залізничними накладними вантажі ними відправляються або одержуються;

· за послуги залізниці передбачена попередня оплата, у той час як чинним законодавством України, що регулює відносини між власники під’їзних колій та їх контрагентом попередня оплата не передбачена;

· на умовах, запропонованих залізницею, товариство вимушене буде кредитувати своїх контрагентів.

Розгляд справи закінчено 09.06.2008р.

Для підготовки та оголошення повного тексту рішення у судовому засіданні оголошувалася перерва до 11-30год. 13.06.2008р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

У першій половині квітня 2008р. позивач надіслав відповідачу проект договору №1/125 про експлуатацію залізничної під’їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю “Димитроввантажтранс” при станції Красноармійськ Донецької залізниці, у якому абз.1 ч.1 пункту 14 був викладений у наступній редакції: “Власник під’їзної колії за договором відповідно до Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів і Правил користування вагонами і контейнерами сплачує залізниці плату за подачу і забирання вагонів”.

Договір відповідачем був підписаний з протоколом розбіжностей від 30.04.08р., у якому він наполягав, зокрема, на викладенні абз.1 ч.1 пункту 14 у наступній редакції: “Власник під’їзної колії за договором відповідно до Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів і Правил користування вагонами і контейнерами сплачує залізниці плату за подачу і забирання вагонів у випадку, коли ТОВ “Димитроввантажтранс” є їх вантажовідправником або вантажоодержувачем”.

У процесі узгодження розбіжностей сторони не досягли згоди щодо абз.1 ч.1 пункту 14 договору (протокол від 26.05.08р.), у зв’язку з чим спір був переданий позивачем на розгляд господарського суду.

Зважаючи на те, що:

Ст.73 Статуту залізниць України визначено, що “порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія. У разі обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивом залізниці між залізницею і контрагентом укладається договір на подачу і забирання вагонів. Усі розрахунки за обслуговування здійснюються безпосередньо між ними”.

П.1.3 р.2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України “Тарифне керівництво № 1” встановлено, що “збори за подачу й забирання вагонів справляються окремо з кожного вантажовласника, з яким укладено договір або тимчасову угоду про подачу й забирання вагонів, незалежно від того, окремо кожному з них чи одночасно декільком здійснюється подача й забирання”.

Залізнична під’їзна колія Товариства з обмеженою відповідальністю “Димитроввантажтранс” при станції Красноармійськ обслуговується локомотивами товариства, а не залізниці і у цьому випадку згідно Статуту залізниць України і Правил обслуговування залізничних під’їзних колій договори про подачу і забирання вагонів з контрагентами відповідача залізницею не укладаються.

Пунктом 2.5 Правил обслуговування залізничних під’їзних колій передбачено: “У разі обслуговування під'їзних колій локомотивом власника колії вагони подаються локомотивом залізниці на встановлені договором передавальні колії, на яких провадиться приймання і здавання вагонів. Подальше перевезення вагонів, розставлення їх на місцях навантаження і вивантаження і повернення на передавальні колії забезпечуються локомотивами власника під'їзної колії або його контрагентів”.

Пунктом 12 спірного договору, по редакції якого розбіжностей між сторонами не було, передбачений обов’язок залізниці подавати вагони контрагентам відповідача.

Згідно п.2.5 Правил обслуговування залізничних під’їзних колій за подачу вагонів локомотивом залізниці до пунктів навантаження та вивантаження на під'їзній колії або на передавальну колію, якщо вона знаходиться на території підприємства, і забирання вагонів з цих колій стягується плата за ставками, встановленими тарифом.

Господарський суд прийшов до висновку, що за всі вагони, які подаються залізницею на передавальні колії за умовами договору про експлуатацію залізничної під’їзної колії, у тому числі і для контрагентів, зазначених у договорі, власник колії має сплачувати залізниці плату за подачу і забирання вагонів і вважає за необхідне спірний пункт проекту договору №1/125 про експлуатацію залізничної під’їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю “Димитроввантажтранс” при станції Красноармійськ Донецької залізниці прийняти в редакції залізниці.

Посилання відповідача на п.1.3 р.2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України є безпідставним, оскільки ним не передбачено, що збори за подачу й забирання вагонів справляються тільки з власників вантажу. За цією нормою збори за подачу й забирання вагонів справляються з вантажовласника, з яким укладено договір або тимчасову угоду про подачу й забирання вагонів і у разі не укладення такого договору з вантажовласником підстав для сплати ним залізниці послуг з подачі і забирання вагонів не має.

Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на відповідача.

Зайво сплачена позивачем при поданні позовної заяви сума державного мита підлягає поверненню з Державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.73 Статуту залізниць України, п.п.2.1, 2.5, 2.8, 4.5 Правил обслуговування залізничних під’їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., п.1.3 р.2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України “Тарифне керівництво № 1” і керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст.ст. 43, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позов Донецької залізниці задовольнити.

Абз.1 ч.1 пункту 14 договору №1/125 про експлуатацію залізничної під’їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю “Димитроввантажтранс” при станції Красноармійськ Донецької залізниці прийняти у редакції залізниці.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Димитроввантажтранс” (85323, Донецька область, м. Димитров, вул. Ватутіна, 51, п/р 26006301600824 у ПІБ України м. Димитрова, МФО 334806, код ЄДРПОУ 00179192) на користь Державного підприємства „Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 260000000019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДПОУ 01074957) 85,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті послуг iнформацiйно-технiчного забезпечення судового процесу.

Повернути позивачу з Державного бюджету України 17,00 грн. зайво сплаченого державного мита. Видати довідку.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя

Надруковано примірників:

1 – до справи;

1 – позивачу;

1 – відповідачу.

Виконала:

Тел.381-91-18