Рішення № 17574228, 20.07.2011, Козівський районний суд Тернопільської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-280/11

"20" липня 2011 р. Козівський районний суд

Тернопільської області

в складі: головуючого судді: Вирста М.М.

при секретарі: Фещак Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська соціальна програма»про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого вказує про те, що 17 квітня 2008 року між ТОВ «Українська соціальна програма»та позивачем було укладено договір № 005387/А з додатками № 1 та № 2.

Предметом даного договору є надання відповідачем позивачеві послуг, спрямованих на придбання відповідачем для позивача транспортного засобу орієнтовною вартістю 134 000,00 грн. через «Українську соціальну програму, організовану відповідачем, базуючись на принципі взаємодопомоги клієнтів ТОВ «Українська соціальна програма».

До підписання договору, позивачем було сплачено відповідачу авансом комісійну плату в сумі 13 400,00 грн., яка становить 10% від визначеної в п. 1.2 договору загальної орієнтовної вартості товару. Крім того, відповідно до умов договору позивач, як клієнт ТОВ «Українська соціальна програма»повинен сплачувати чисті щомісячні платежі в розмірі 744,45 грн.

Далі позивач зазначив, що сумлінно та належним чином виконував умови договору, сплативши відповідачу чистих щомісячних платежів на загальну суму 71 503,90 грн., та комісійних платежів на суму 13400,00 грн. Таким чином, всього за договором № 005387/А від 17 квітня 2008 року позивач перерахував відповідачу кошти на загальну суму 84 903,90 грн.

Позивач вказує, що умови Договору № 005387/А від 17 квітня 2008 року є несправедливими по відношенню до позивача, оскільки всупереч принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду позивача. Зокрема умови згаданого договору встановлюють жорсткі обовязки позивача по сплаті комісійної плати та інших платежів, тоді як надання відповідних послуг обумовлене фактично лише власним розсудом відповідача. Фактично, отримання товару позивачем поставлено у пряму залежність від розподільчого акту заходу, на якому надається право на отримання товару. При цьому сам розподільчий акт організовується та проводиться відповідачем за власним розсудом, оскільки прозорого та зрозумілого механізму та умов його проведення договором не встановлено. Натомість, інформація щодо розподільчих актів, що проводяться відповідачем, визнана конфіденційною та позивачу не надається. Відповідач, керуючись додатком №2 до договору, формує фонд клієнтів УСП за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених клієнтами УСП, а потім один раз на місяць розподіляє фонд клієнтів УСП між клієнтами, але право на отримання товару отримують не всі клієнти УСП, а тільки ті клієнти, які авансом сплатили найбільшу кількість чистих щомісячних платежів до договору. Позивач зазначив, що такий розподіл фонду клієнтів УСП проходить по пірамідальній схемі, що суперечить п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, конструкція умов договору є такою, що позбавляє позивача права вимагати у судовому порядку виконання відповідачем своїх зобовязань оскільки у договорі відсутні конкретні строки та порядок виконання відповідачем своїх обовязків. Це також призводить й до неможливості притягнути відповідача до будь-якої відповідальності за невиконання договору. Разом з тим, відповідно до частини 1-3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Приймаючи до уваги, те що несправедливими є не тільки окремі умови договору № 005387/А від 17 квітня 2008 року, а й усі його положення у сукупності, цей договір має бути визнаний недійсним у цілому.

Крім того, позивач зазначив, що на підставі ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»в результаті укладення договору, що є несправедливим щодо нього з боку відповідача, йому з боку відповідача була спричинена моральна шкода та фінансові витрати (знецінення коштів), які полягають у наступному.

Зокрема, його грошові кошти були залишенні відповідачем на особистих рахунках останнього і з метою задоволення власних потреб та можливого отримання прибутку за відповідний період, використовувалися відповідачем в здійсненні фінансово - господарської діяльності. Позивач вказує, що в той час, він, при укладенні та виконанні зобовязань за спірним договором, починаючи з 17 квітня 2008 року по теперішній час з вини відповідача позбавлений можливості користуватися та вільно розпоряджатися своїми коштами. В результаті нечесної діяльності відповідача він позбавлений права вільно користуватись та розпоряджатись власними коштами, позбавлений можливості придбати автомобіль. Зазначені обставини викликають у нього душевні хвилювання, відчуття глибокого обурення та несправедливості від усвідомлення того, що обманним шляхом скористалися його довірою та заволоділи його власними коштами.

Пережиті душевні страждання, з моменту укладання спірного договору по даний час, завдали йому моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 3 000,00 грн. З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з відповідача суму коштів сплачених за договором в розмірі 84 903,90 грн. та завдану моральну шкоду в сумі 3 000,00 грн., та покласти на відповідача всі витрати повязані з розглядом даної справи.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, проте надіслав до суду письмову заяву, в якій підтримав позов з підстав викладених у позовній заяві та просив його задоволити у повному обсязі, справу просить розглядати без його участі, оскільки перебуває на постійній роботі в м. Київ.

Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився, про причини неявки в суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого повістка була одержана представником ТОВ «Українська соціальна програма»13 липня 2011 року.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, враховуючи письмові пояснення та заяву позивача ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договір є однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків.

В судовому засіданні встановлено, що 17 квітня 2008 року між ТОВ «Українська соціальна програма»та позивачем ОСОБА_1 було підписано договір № 005387/А з додатками № 1 та № 2 (а.с.5-8).

Предметом даного договору є надання відповідачем позивачеві послуг, спрямованих на придбання відповідачем для позивача транспортного засобу через «Українську соціальну програму, організовану відповідачем. Відповідно до умов договору в той же день позивачем було перераховано наступні суми коштів, зокрема за квитанцією № К1/Н/40 від 17 квітня 2008 року 13400,00 грн., та за квитанцією № К1/Н/41 від 17 квітня 2008 року 744,45 грн. (а.с.9-10).

Крім того, на виконання умов договору щодо сплати щомісячних чистих платежів, позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Українська Соціальна Програма»чистих щомісячних платежів на загальну суму 71 503,90 грн., згідно доданих квитанцій (а.с.10-47).

Таким чином, всього за договором № 005387/А від 17 квітня 2008 року позивач перерахував відповідачу кошти у сумі 84 903,90 грн.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Несправедливими є зокрема умови договору, які встановлюють жорсткий обовязок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладання договору.

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі коли визнання положення договору недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнано недійсним у цілому.

Згідно ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняється як такі, що вводять в оману утворення пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Як вбачається із статті 5 Додатку № 2 до договору № 005387/А від 17 квітня 2008 року товариство щомісячно самостійно організовує та проводить розподільчий акт, а право на отримання товару позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками УСП, тобто фактично один клієнт учасник УСП за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача ТОВ «Українська Соціальна Програма»оплачує товар іншому учаснику УСП, що забороняється ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до умов та змісту договору № 005387/А від 17 квітня 2008 року товариство гарантує оплату та передачу товару орієнтовною вартістю 134 000,00 грн. на протязі дії договору, при цьому встановлено термін його дії з «17»квітня 2008 року до «17»березня 2023 року, тобто договір діє протягом 15 років (а.с.5).

Згідно Додатку № 1 до договору № 005387/А від 17 квітня 2008 року позивач зобовязався відповідно до графіку сплатити 180 чистих щомісячних платежів в сумі 744,45 грн. (а.с.6). Відповідно до статті 3 Додатку № 2 до спірного договору чисті щомісячні платежі є платою за товар.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору № 005387/А від 17 квітня 2008 року фактично перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 84 903,90 грн. з яких 13 400,00 грн. є комісійною платою, а решта 71 503,90 грн. є чистими щомісячними платежами. Тобто позивач сумлінно виконуючи взяті на себе зобовязання сплачував відповідачу щомісячні платежі, проте, право на отримання товару не отримав.

Згідно договору № 005387/А від 17 квітня 2008 року Товариство зобовязується надавати клієнту інформацію щодо результатів розподільчих актів виключно клієнта УСП по даному договору; інформація щодо інших клієнтів УСП не надається і є конфіденційною. Наведені умови договору відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів»є обмеженням прав споживача та є несправедливими.

Відповідно до умов та змісту договору № 005387/А від 17 квітня 2008 року у ньому не визначено транспортний засіб для придбання якого УСП зобовязується надавати позивачу послуги (а.с.6).

Штрафні санкції щодо ТОВ «Українська соціальна програма»відповідно до договору № 005387/А від 17 квітня 2008 року у разі розірвання договору не передбачені.

В той же час, згідно п.2.2. статті 2 Додатку № 2 оспорюваного договору, якщо клієнт УСП виявить бажання розірвати договір і відмовитись від участі в програмі УСП, то при розірванні договору ТОВ «Українська соціальна програма»не відшкодовує клієнту УСП сплачену ним комісійну плату ні за яких умов (а.с.6).

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що спірний договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів»та підлягає визнанню недійсним в повному обсязі з моменту його укладення.

Згідно ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні в натурі усе, що вона одержала на виконання цього правочину, у звязку з чим, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача внески, що були сплачені позивачем ОСОБА_1 в сумі 84 903,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ «Українська соціальна програма»моральної шкоди, завданої йому в результаті позбавлення відповідачем користуватися і розпоряджатися своїми коштами, використання його коштів товариством в своїх потребах, що призвело до хвилювань, глибокого обурення і відчуття несправедливості в звязку з введенням його в оману, задоволенню не підлягають. Ні оспорюваним договором, ні Законом України «Про захист прав споживачів»відшкодування моральної шкоди за таких обставин не передбачено. Стаття 711 ЦК України та п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір в сумі 849,03 грн., на користь позивача - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 23, 203, 216 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська соціальна програма»про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів задоволити частково.

Визнати недійсним договір № 005387/А від 17 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська соціальна програма».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська соціальна програма»(м. Київ, пр-т. Оболонський № 26, р/р № 26009210118840 у КРФ ВАТ КБ «Хрещатик»в м. Києві, МФО 300830, Ід. Код 35199726) на користь ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Козівським РВ УМВСУ в Тернопільській області 07 березня 1998 року) суму сплачених внесків за договором № 005387/А від 17 квітня 2008 року, в розмірі 84903 /вісімдесят чотири тисячі девятсот три/ грн. 90 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська соціальна програма»(м. Київ, пр-т. Оболонський № 26, р/р № 26009210118840 у КРФ ВАТ КБ «Хрещатик»в м. Києві, МФО 300830, Ід. Код 35199726) на користь ОСОБА_1 судові витрати повязані з оплатою витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 /сто двадцять/ грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська соціальна програма»(м. Київ, пр-т. Оболонський № 26, р/р № 26009210118840 у КРФ ВАТ КБ «Хрещатик»в м. Києві, МФО 300830, Ід. Код 35199726) на користь держави судовий збір в сумі 849 /вісімсот сорок девять/ грн. 03 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Тернопільської області через Козівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому законом.

Суддя: підпис

З оригіналом: вірно

ГОЛОВА СУДУ: Б.В.БОДНАРУК