Постанова № 17560887, 26.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2011 р. Справа № 5004/526/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Мельник О.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" на рішення господарського суду Волинської області від 18.05.11 р. у справі № 5004/526/11

за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє Волинське обласне управління ВАТ "Ощадбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс"

про стягнення 726643,61 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Марченко І.І.

відповідача - не з'явився

від органу прокуратури: Рункевич І.В.

В судовому засіданні 26.07.2011 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Луцька в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Державний ощадний банк") в особі Волинського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" звернувся до суду із позовом та просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" (далі - ТзОВ "Євро Сервіс") 726643,61 грн., в т. ч. 683770,71 грн. основного боргу згідно договору кредитної лінії № 1082 від 02.06.2009 року, 22144,47 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 20728,43 грн. пені.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.05.2011 року у справі № 5004/526/11 (суддя Кравчук А.М.) позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ "Євро Сервіс" на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Волинського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" 683770,71 грн. основного боргу, 22144,47 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 20728,43 грн. пені. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТзОВ "Євро Сервіс" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 18.05.2011 року у справі № 5004/482/11 скасувати, позовну заяву залишити без розгляду.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Волинської області не в повному обсязі були з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Зазначено, що позивачем не надано доказів того, що ТзОВ "Євро Сервіс" фактично отримало кредитні кошти за договором. Вказано, що місцевим судом було необґрунтовано відхилено заяву про залишення позову без розгляду з огляду на те, що прокурор не мав права на звернення до суду в інтересах комерційної структури, клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на існування спору про визнання договору кредитної лінії недійсним, заяву про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на неодноразове невиконання стороною позивача вимог суду про надання належного розрахунку ціни позову.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

02.06.2009 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Волинського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" та ТзОВ "Євро Сервіс" був укладений договір кредитної лінії № 1082 (далі –договір), за умовами якого банк зобов’язувався надати товариству кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії в розмірі 1000000,00 грн. окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 01.06.2010 року зі сплатою за користування кредитом 23 відсотків річних для поповнення обігових коштів, а відповідач –забезпечити повернення одержаного кредиту –здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредиту та сплату нарахованих відсотків. Пунктами 2.7.2, 2.7.3 кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом та до повного погашення заборгованості і підлягають сплаті не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту –одночасно з погашенням кредиту. За порушення терміну повернення кредиту та строків сплати процентів за кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня (п. 7.1.1 договору).

Додатковим договором № 2 від 31.05.2010 року сторони погодили ліміт кредитування в розмірі 843770,71 грн. та остаточний термін повернення –не пізніше 01.06.2011 року. Пунктом 2.3.7 в новій редакції визначено термін сплати процентів –не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту –одночасно з погашенням кредиту.

Відповідно до п.п. 3.3.1, 3.3.2 договору позивач має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які випадки невиконання відповідачем взятих на себе обов’язків та недотримання умов, передбачених договором, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь–якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у т. ч. якщо відповідач вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом, або будь–які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором. Після отримання відповідачем від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту відповідач зобов’язаний не пізніше 15 банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті за цим договором).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 02.06.2009 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Волинського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" та ТзОВ "Євро Сервіс" було укладено договори наступної іпотеки нерухомого майна та застави майна зі змінами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав взяті на себе за Кредитним договором зобов’язання та надав відповідачу кредит на суму 500000,00 грн. та 423780,60 грн., що підтверджується розпорядженнями керуючого відділенням Рожищенського ТВБВ Ощадбанку від 3 та 26 червня 2009 року для поповнення обігових коштів, платіжними дорученнями № 1 від 02.06.2009 року, № 2 від 26.06.2009 року.

Товариством в порушення умов договору сплатило 240009,89 грн. кредиту, відсотки за користування кредитом сплачував несвоєчасно, за період з 01.03.2011 року по 20.04.2011 року, по день розгляду справи не сплатило, отримані 21.10.2010 року повідомлення від 15.10.2010 року №233 та 05.11.2010 року вимогу від 01.11.2010 року № 271 про сплату боргу залишило без відповіді і задоволення. У зв’язку з несвоєчасною сплатою процентів банк мав право відповідно до п. 3.3.1 договору вимагати негайного повернення кредиту.

Вимога отримана відповідачем 5.11.2010 року. Відповідно до п. 3.3.2 договору відповідач зобов’язаний був не пізніше 15 банківських днів з моменту вручення вимоги здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті за цим договором).

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з оцінкою, даною місцевим господарським судом фактичним обставинам справи та висновком, що заборгованість товариства становить 683770,71 грн. по сплаті кредиту та 22144,47 грн. по сплаті відсотків за користування кредитом. Доказів повної чи часткової оплати зазначеної суми заборгованості відповідачем не подано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Рівненським апеляційним господарським судом.

Колегія суддів, на підставі аналізу обставин справи та наявних в матеріалах справи документальних доказів, погоджується з застосуванням судом першої інстанції при вирішенні спору ст. 11 ЦК України щодо підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, ст. 509 ЦК України щодо поняття зобов’язання, а також ст. 526 ЦК України, ст. 173 ГК України, якими встановлено обов’язок належного виконання зобов’язання сторонами.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 20648,20 грн., то колегія суддів вважає вірним застосування місцевим судом до спірних правовідносин при розгляді вказаних вимог ст. 549 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", п. 7.1.1 договору, та обґрунтованим висновок про те, що стягненню підлягає пеня в сумі 20648,20 грн.

Щодо посилань скаржника на те, що позивачем не надано доказів того, що ТзОВ "Євро Сервіс" фактично отримало кредитні кошти за договором, то колегія суддів зазначає про належне підтвердження факту отримання кредиту в сумі 500000,00 грн. та 423780,60 грн., що підтверджується розпорядженнями керуючого відділенням Рожищенського ТВБВ Ощадбанку від 03.06.2009 року, 26.06.2009 року, платіжними дорученнями № 1 від 02.06.2009 року, № 2 від 26.06.2009 року, а також заявою товариства та проектом мирової угоди по справі, в якій ТзОВ "Євро Сервіс" визнано основний борг в сумі 683770,71 грн.

Щодо посилань скаржника на те, що місцевим судом було необґрунтовано відхилено заяву про залишення позову без розгляду з огляду на те, що прокурор не мав права на звернення до суду в інтересах комерційної структури, колегія суддів зазначає наступне. Підстави та порядок участі прокурора у господарському процесі регламентується положеннями ст.ст. 2, 29 ГПК України. Вказані положення кореспондуються із нормами п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно з ч. 1 ст. 361 цього ж Закону представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Прокурор, зазначаючи при зверненні із позовом про необхідність захисту інтересів держави та з метою запобігання порушення інтересів держави у даній справі, вказав ВАТ «Державний ощадний банк України" особою стосовно якої мають бути захищені відповідні інтереси держави, оскільки Держава Україна володіє часткою у статутному капіталі цього банку в розмірі 100 %, а засновником є держава в особі Кабінету Міністрів України. Отже, Прокурором в позовній заяві було зазначено і в чому полягає порушення та захист інтересів держави у даній справі, і особу –ВАТ «Державний ощадний банк України", і орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - Кабінет Міністрів України, і підстави, за яких Прокурор звернувся в інтересах саме цього банку, і яким чином інтереси держави пов'язані саме з цією особою.

Щодо посилань скаржника на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі та заяви про залишення позовної заяви без розгляду, то колегія суддів зазначає, що згідно ст.ст. 79, 81 ГПК України, задоволення відповідних клопотань (заяв) є правом, а не обов'язком, суду. Місцевий господарський суд розглянув вказані клопотання (заяву) та правомірно відмовив товариству у їх задоволені з огляду на відсутність безспірних та беззаперечних доказів на їх обґрунтування.

Враховуючи наведене, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду Волинської області від 18.05.2011 року у справі № 5004/526/11 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Волинської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

У зв'язку із відмовою в задоволені апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 18.05.2011 року у справі № 5004/526/11 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Коломис В.В.