Рішення № 17560216, 03.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2011 р.

Справа № 8/50/5022-855/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І. М. розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Тернопільської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: Козівської районної державної адміністрації, вул. Грушевського, 38, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600

про стягнення заборгованості на загальну суму 8 611 грн. 75 коп.

За участю представників сторін від:

Позивача: Кузьми Г.Р. –юрисконсульта відділу правового забезпечення, довіреність № 249 від 30.06.2011р.

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Тернопільської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Козівської районної державної адміністрації, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, надалі відповідач, про стягнення заборгованості за послуги електрозв'язку та послуги ADSL-підключення до мережі Інтернет в загальній сумі 8 611 грн. 75 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати за надані послуги електрозв'язку та ADSL-підключення до мережі Інтернет відповідно до умов Договору про надання послуг ADSL-підключення до мережі Інтернет № 104 від 14.11.2009 р. та Договору про надання послуг електрозв’язку № 56 від 14.02.2002 р. , укладених між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", в особі Цеху електрозв’язку № 13 Тернопільської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та Козівською районною державною адміністрацією, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви утворилась заборгованість на загальну суму 8 611, 75 грн., з яких 8 611, 75 грн. –сума основного боргу, 126, 58 грн. – інфляційні нарахування та 74, 80 грн. –пеня, нарахована за період з 21.02.2011 р. по 20.06.2011 р., яку позивач і просить стягнути в судовому засіданні. Окрім того, в засідання 04.07.2011 року позивач звернувся до суду з клопотанням № 39-09/527 від 01.07.2011 р., в якому зазначає, що позивачем, на виконання ухвали господарського суду Тернопільської області від 20.06.2011 р., долучено до матеріалів справи довідку про включення відповідача до ЄДРПОУ, вартість отримання якої згідно платіжного доручення № 7851 від 25.06.2011 р. становить 23, 80 грн. Відтак, в порядку ст. 44 ГПК України просить витрати в розмірі 23, 80 грн. покласти на відповідача, як такі, що пов’язані з розглядом справи.

В підтвердження викладеного надано: договір про надання послуг ADSL-підключення до мережі Інтернет № 104 від 14.11.2009 р.; договір про надання послуг електрозв’язку № 56 від 14.02.2002 р.; додаток № 1 до договору про надання послуг ADSL-підключення до мережі Інтернет № 104 від 14.11.2009 р.; додаток № 4 до договору про надання послуг електрозв’язку № 56 від 14.02.2002 р.; карточку обліку розрахунків за період з 01.04.2008 р. до 01.06.2011 р., платіжне доручення № 7851 від 25.06.2011 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 16:20 год. 04.07.2011р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:30 год. 03.08.2011р. у зв’язку із неявкою відповідача та неподання ним виребовуваних судом документів.

В судове засідання 03.08.2011 року повноважний представник позивача прибув, позовні вимоги, з врахуванням клопотання № 39-09/527 від 01.07.2011р., підтримав повністю, на виконання вимог ухвали суду від 04.07.2011 року надав витребовувані судом документи.

Окрім того, в порядку ст. ст. 22, 25 ГПК України, звернувся до суду з письмовим клопотанням б/н від 03.08.2011 року (отримано та зареєстровано канцелярією суду за вх. №14660н) про заміну позивача - ВАТ "Укртелеком" його правонаступником –ПАТ "Укртелеком" у зв’язку із зміною типу товариства (перейменування). В підтвердження надано належним чином засвідчену копію Статуту ПАТ "Укртелеком", затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ "Укртелеком" Протокол №8 від 14.06.2011 року та зареєстрованого держаним реєстратором 17.06.2011 року.

В силу ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Як вбачається із згаданого вище Статуту (п.п.1.1-1.2 р.1), Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»засноване згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року № 155 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств»Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком»у відкрите акціонерне товариство «Укртелеком», що згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»№ 8 від 14.06.2011р. перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком».

Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства «Українське державне підприємство електрозв'язку «Укртелеком», відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»та всього майна, прав та обов'язків дочірнього підприємства «Утел»відкритого акціонерного товариства «Укртелеком».

Беручи до уваги вищенаведене, суд задовольняє клопотання позивача та здійснює заміну позивача - Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Тернопільської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком".

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень –відповідних ухвал суду.

Разом з тим, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача в судових засіданнях, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

14 лютого 2002 року між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком”, в особі Цеху електрозв’язку №13, як Підприємством зв’язку, та Козівською районною державною адміністрацією, як Споживачем, укладено Договір про надання послуг електорозв’язку № 56, п. 2.1 р. 2 якого визначено, що Підприємство зв'язку зобов’язане забезпечувати безперебійне та якісне надання послуг зв’язку.

У відповідності до п.п. 3.2.8 п. 3.2 р. 3 вказаного договору, відповідач зобов’язався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, надані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

П. 4.1 р. 4 даної угоди визначено, що послуги, які надаються Підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.5. р. 4 Договору №56).

П.п. 7.1, 7.2 р.7 Договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє п’ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то він вважається дійсним на той же термін.

Враховуючи, що правовідносини сторін по Договору №56 продовжують тривати і на даний час, суд вважає за доцільне зазначити, що термін дії договору сторонами пролонговано та він є чинним.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Окрім того, 14 листопада 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", в особі начальника Цеху №13 Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", як Укртелекомом, та Козівською районною державною адміністрацією, як Споживачем, укладено договір про надання послуги ADSL-підключення до мережі Інтернет за №104 (далі –Договір №104), у відповідності до умов якого Укртелеком надає Споживачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL (Асиметрична цифрова абонентська лінія), динамічної або постійної ІР-адреси (розділ 1 Договору №104).

В силу вимог п. п. 3.2.1 п. 3.2 р. 3 Договору №104, Споживач зобов’язався своєчасно вносити плату за користування послугою, відповідно до розділу 5 Договору.

П.п. 8.1-8.2 Договору №104 сторони встановили, що останній набирає чинності з дня укладення Споживачем і діє протягом 1 року з дня укладення. Якщо одна зі сторін не заявить письмово про припинення дії Договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, то договір вважається продовженим на кожний наступний рік на цих самих умовах.

Враховуючи, що правовідносини сторін по Договору №104 продовжують тривати і на даний час, суд вважає за доцільне зазначити, що термін дії договору сторонами пролонговано та він є чинним.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. ст. 901, 903 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

П.1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. п. 3.2.8 п. 3.2 р. 3 договору № 56 від 14.02.2002р., п. п. 3.2.1 п. 3.2 р. 3 Договору №104, відповідач зобов’язався вчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону, а також –своєчасно вносити плату за користування послугою

Згідно п.п. 4.2, 4.6 р. 4 договору № 56, споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою –авансовою системою оплати. Споживач повинен своєчасно оплачувати послуги. Споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Згідно п. 5.1. Договору №104 розрахунок вартості послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів Укртелекому і залежить від обраного Споживачем тарифного плану.

Укртелеком виставляє єдиний рахунок на оплату телекомунікаційних послуг. Нарахування вартості послуги входить окремим рядком до єдиного рахунку за телекомунікаційні послуги. Споживач проводить оплату за надану послугу до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків Укртелекому, виставлених до 10 числа поточного місяця, що наступає за звітним (п.п.5.2- 5.3. Договору №104).

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договорів, відповідач не виконував своїх зобов’язань в повному обсязі та не проводив розрахунків за отримані послуги у строки та порядку, що визначені розділом 4 Договору №56 та розділом 5 Договору №104, внаслідок чого станом на 31.05.2011р. (включно) заборгованість відповідача складає 8 381грн. 40 коп.

Вказане, серед іншого, підтверджується даними карточки обліку розрахунків за надані послуги електрозв’язку та доступу до мережі Інтернет; розрахунком суми боргу за надані послуги та не спростовано відповідачем у справі належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплатити отримані ними телекомунікаційні послуги.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що зі сторони позивача зобов’язання за Договором №56 від 14.02.2002 року та Договором №104 від 14.11.2009 року виконувались в повному обсязі та своєчасно були надані передбачені в додатках до Договору послуги електрозв’язку та послугиADSL - підключення до мережі Інтернет, однак відповідачем, всупереч згаданих приписів закону, положень договорів неналежно виконано обов’язки по оплаті за отримані послуги зв’язку.

В судове засідання відповідач не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

За даних обставин, суд визнає обґрунтованими, правомірними та задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з Козівської районної державної адміністрації 8 381грн. 40 коп. основного боргу за надані протягом листопада місяця 2010 року - травня місяця 2011 року послуги електрозв’язку згідно договору № 56 від 14.02.2002р. та договору про надання послуги ADSL-підключення до мережі Інтернет за №104 від 14.11.2009р.

Окрім того, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано 3% річних за період з 21.02.2011р. по 20.06.2011р. в сумі 28,97 грн. та інфляційні втрати за період з 21.02.2011р. по 31.05.2011р. в сумі 126,58грн.

Судом проведено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 74грн. 97 коп. інфляційних нарахувань та 28,95 грн. –3% річних.

Позов в частині стягнення 51,61грн. інфляційних нарахувань та 0,02 коп. –3% річних задоволенню не підлягає, оскільки в даній частині заявлений безпідставно (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання (в тому числі у вигляді неустойки (пені)) вчиняється в письмовій формі.

П. 2 ст. 36 Закону України “Про телекомунікації”, передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня.

У відповідності до п.п. 5.8. р. 5 Договору №56, у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Слід відзначити, що умовами Договору № 104 від 14.11.2009р. не передбачено відповідальності споживача у вигляді неустойки (пені) у разі затримки плати за надані оператором послуги.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу за період з 21.02.2011р. по 20.06.2011р. згідно договору № 56 від 14.02.2002р. нараховано 63,83 грн. пені та за період з 21.02.2011р. по 20.06.2011р. згідно договору № 104 від 14.11.2009р. нараховано 10,97 грн. пені.

Враховуючи наведене, суд визнає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 63 грн. 83 коп., нарахованої в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати за період з 21.02.2011 р. по 20.06.2011 р. за прострочення оплати за надані послуги зв’язку, такими, що відповідають положенням ст. 232 Господарського Кодексу України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та Закону України “Про телекомунікації” (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Позовні вимоги в частині стягнення 10,97 грн. пені заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 101грн. 26 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234грн. 28 коп. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, предметом судового розгляду є клопотання позивача про відшкодування з відповідача, в порядку ст. ст. 44, 49 ГПК України витрат в сумі 23,80грн. сплачених позивачем за виготовлення довідки щодо знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку позивача, сплачені товариством кошти належать до інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, які згідно ст. 44 ГПК України є частиною судових витрат, а тому є всі підстави для стягнення даної суми з відповідача.

В силу вимог ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (на яке, серед іншого посилається позивач) зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

У зв'язку з наведеним суд вважає, що заявлена до стягнення позивачем сума по оплаті за довідку про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців України не відноситься до інших витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, оскільки зазначена довідка є доказом у справі згідно ст.ст. 32, 33 ГПК України, витребувана з метою оцінки правомірності пред’явлення позову до неліквідованої юридичної особи, у зв’язку з чим вимоги про стягнення з відповідача в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України 23,80 грн., як судових витрат, понесених позивачем по розгляду даної справи, судом відхиляються за необґрунтованістю.

Окрім того, слід відзначити, що обставина місцезнаходження відповідача підлягала з'ясуванню заявником на момент пред’явлення позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 25, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 –85, 115 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В и р і ш и в:

1. Здійснити заміну позивача у справі - Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", бульв. Т. Шевченка, 18, м. Київ, в особі Тернопільської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", бульв. Т. Шевченка, 18, м. Київ, в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Козівської районної державної адміністрації, вул. Грушевського, 38, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 04058367) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" вул.. В. Чорновола,1, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 01188052):

–8 381 грн. 40 коп. –основного боргу,

- 28 грн. 95 коп. –3% річних;

- 63 грн. 83 коп. пені;

- 74грн. 97 коп. –інфляційних втрат;

- 335 грн. 54 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

4. В задоволенні решта частини позову - відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –"05" серпня 2011р.), через місцевий господарський суд.

Суддя І.М. Гирила