Рішення № 17560039, 29.07.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2011 р. Справа № 5019/1080/11

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс"

до відповідача дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення в сумі 2 157 034 грн. 39 коп.

Суддя Крейбух О. Г.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 довіреність від 14.06.2011р.

від відповідача: представник ОСОБА_2., довіреність № 6/23-10 від 05.02.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 2157034,39 грн., в т.ч. 1750007,34 грн. основного боргу за поставлений товар згідно з договором поставки від 16.10.2008р. № 3/16/10, 202994,55 грн. пені, 3 % річних у сумі 38743,55 грн. та 165288,95 грн. інфляційних втрат.

15 червня 2011 року позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, яку судом не прийнято, поскільки до заяви не додано доказів її направлення відповідачу /а.с.169-170/.

29 червня 2011 року позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, яка була направлена ДП "Рівненський облавтодор" та відповідає вимогам ст.22 ГПК України, а тому приймається судом. Позивач просить стягнути з відповідача 2044810,00 грн., в т.ч. 1680007,34 грн. основного боргу, 160770,16 грн. пені, 3 % річних у сумі 38743,55 грн. та 165288,95 грн. інфляційних втрат /а.с.178-179/.

Представником позивача в судовому засіданні 29.07.2011р. позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримано.

Ухвалою від 12.07.2011р. у справі № 5019/1080/11 замінено неналежного відповідача - відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" філію "Доркомплект" дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" належним відповідачем - дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Відповідач у відзиві на позов та уповноважений представник в судових засіданнях повідомив про часткову сплату основного боргу на загальну суму 470000,00 грн. та визнав позовні вимоги про стягнення 1210007,34 грн. основного боргу. В позові про стягнення пені, збитків від інфляції та 3 % річних просить відмовити, поскільки позивачем в порушення п.3.2 Договору поставки не надано доказів виставлення рахунків на оплату, а тому у відповідача не виникло обов'язку по оплаті товару, відповідно, прострочення в оплаті не наступило.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2008 року між ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ДП "Рівненський облавтодор" філія "Доркомплект" (надалі покупець, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" (надалі постачальник, позивач) укладено договір поставки № 3/16/10 (далі Договір), згідно з яким постачальник передає у власність покупцю - мазут, дизельне пальне, бензин, бітум марок БНД-60/90, БНД-90/130 у кількості 1000т щороку протягом дії даного договору, а покупець приймає і оплачує їх повну вартість /а.с.8-11/.

Відповідно до п.1.2 Договору, кількість кожної партії товару зазначається у специфікаціях, що складаються постачальником та підтверджуються шляхом підписання на умовах даного договору. Кожна специфікація є невід'ємною частиною даного договору.

За змістом п.3.1 Договору ціна товару обумовлюється сторонами і зазначається у специфікаціях та додаткових угодах.

Згідно з п.3.2 Договору покупець має право на відстрочку по платежу за поставлений товар до 30 календарних днів за відповідно виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено специфікаціями.

Так, у період з 11.06.2009р. по 22.09.2010р. відповідно до умов Договору та специфікацій позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 4172007,34 грн., який відповідачем оплачено частково. Заборгованість відповідача за поставлений товар станом на 15.06.2011р. становила 1680007,34 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 15.06.2011р. /а.с.173/.

Відповідачем після порушення провадження у справі та подання позивачем 29.06.2011р. заяви про зменшення позовних вимог в рахунок погашення боргу сплачено 470000,00 грн., в т.ч. 350000,00 грн. по платіжному дорученню від 08.07.2011р. № 344 та 120000,00 грн. по платіжному дорученню від 12.07.2011р. № 346 /а.с.201-202/.

А тому провадження у справі в частині стягнення 470 000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України з покладенням судових витрат з цієї суми на відповідача, поскільки спір до суду в цій частині доведено з вини останнього.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар складає 1 210 007,34 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 29.07.2011р. /а.с.275/.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 1210007,347 грн. є такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 629 ЦК України.

Позивачем нараховано 160770,16 грн. пені, 3 % річних у сумі 38743,55 грн. та 165288,95 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили відповідальність покупця у випадку ненадходження повної оплати за товар протягом терміну, зазначеному у п.3.2 даного договору у вигляді сплати неустойки у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

За змістом п.3.2 Договору, покупець має право на відстрочку по платежу за поставлений товар до 30 календарних днів за відповідно виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено специфікаціями.

Наявними в матеріалах справи специфікаціями не передбачено інший порядок оплати поставленого товару, ніж передбачено п.3.2 Договору.

Позивачем не надано доказів виставлення відповідачу рахунків-фактур на оплату (зокрема, поштових квитанцій, супровідних листів, фіскальних чеків тощо).

Суд не приймає, подану деталізацію телефонних дзвінків в якості доказу виставлення рахунків-фактур, поскільки умовами Договору поставки не передбачено виставлення рахунків-фактур за допомогою факсимільного зв'язку і з деталізації дзвінків не вбачається факс якого змісту було направлено відповідачу.

При цьому суд погоджується, що рахунки-фактури № СФ-0000018 від 12.06.2009р. та № СФ-0000003 від 28.05.2010р.отримано відповідачем, поскільки у документах на оплату товару відповідач посилається на ці рахунки. Однак, дату отримання зазначених рахунків встановити неможливо.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до част.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем вимог про сплату наявної заборгованості за поставлений товар у письмовому вигляді відповідачу не пред'являв

За наведеного, у зв'язку з відсутністю доказів виставлення (отримання відповідачем) рахунків на оплату товару, відсутності вимог на оплату боргу, неможливо визначити строк виконання грошового зобов'язання відповідачем і, відповідно, час прострочення, за який нараховуються пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, а тому в позові про стягнення 160770,16 грн. пені, 3 % річних у сумі 38743,55 грн. та 165288,95 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Загальна сума задоволених позовних вимог з урахуванням вимог, по яким провадження припинено: 1 680 007,34 грн.

Відношення задоволених позовних вимог до заявлених: 82,16 %.

На підставі ст.49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме державне мито за подання позовної заяви у сумі 16800,07 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 193,90 грн.

Керуючись ст.49, п.1-1 ст.80, ст.ст.81-1, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул.Остафова, буд.7, м.Рівне, 33028, іден.код 31994540) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" (вул.Дмитрівська, 18/24, м.Київ, 01054, іден.код 35744348) основний борг у сумі 1 210 007 грн. 34 коп., державне мито за подання позовної заяви у сумі 16 800 грн. 07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 193 грн. 90 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження в частині стягнення 470 000,00 грн. основного боргу припинити.

В позові про стягнення165288,95 грн. інфляційних втрат, 38743,55 грн. 3 % річних та 160770,16 грн. пені - відмовити.

Суддя Крейбух О. Г.

повне рішення складено "05" серпня 2011 року

Помічник судді

Бедратий Ю.В.