Рішення № 17558958, 08.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.11 Справа № 8/97/2011

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про стягнення 34324 грн. 95 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Хухрянській І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 юрисконсульт, - довіреність № 4-д від 11.01.11; ОСОБА_3 юрисконсульт, - довіреність № 82-д від 27.12.10;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 29197,71 грн., інфляційних нарахувань у сумі 3478,68 грн., пені за період з 19.07.10 року по 29.06.11 року у сумі 566,48 грн. та 3% річних у сумі 1082,08 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №1195 на постачання теплової енергії, укладеного між сторонами 23.12.2004 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 21.07.11 року до 08.08.11 року у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 08.08.11 року позивачем заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на поданні відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;119; та ін.), у т.ч. письмовим повідомленням оператора поштового звязку про вручення 20.07.11 року особисто відповідачеві за адресою: АДРЕСА_1, - ухвали суду від 08.07.11 року про порушення провадження по справі та призначення її до слухання.

На цю ж адресу суд 25.07.11 року за вих. №596 спрямував ухвалу від 21.07.11 року про відкладення розгляду справи (а.с.119).

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст. 22, ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

23.12.04 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №1195 на постачання теплової енергії, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобовязання надавати споживачеві теплову енергію належної якості та у необхідних розрахункових або договірних обсягах (п.1.1) згідно обсягам, вказаним у Додатку №1 до договору (п.2.1), а споживач зобовязаний оплачувати рахунки за отриману теплову енергію у 10-денний термін з дня їх отримання (п.3.2.9).

Облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом (п.5.1); у разі відсутності приладу обліку теплової енергії оплата здійснюється відповідно до чинних тарифів та опалюваної площі з початку розрахункового місяця (п.5.4).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються виключно у грошовій формі у відповідності до затверджених тарифів на підставі виставлених постачальником рахунків, які спрямовуються споживачу поштою або вручаються під розписку (п.6.1); розрахунковим періодом є місяць (п.6.2), оплата повинна бути здійснена не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.п.6.3).

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобовязань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені збитки (п.7.1).

У випадку прострочення платежу за спожиту теплову енергію споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,5% від суми прострочення, яка підлягає сплаті, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення (п.7.2.3).

Договір набирає чинності з дня включення опалення та діє до 23.12.07 року (п.10.1), з можливістю пролонгування його дії за умов, визначених у п. 10.3 договору (а.с.6-7;8).

Позивач стверджує, що він у період з листопада 2008 року по квітень 2011 року надав споживачеві теплову енергію на загальну суму 29197,71 грн. (розрахунок, - а.с.9-10), що підтверджується наданими до справи:

рахунками за період з листопада 2008 року по квітень 2011 року (а.с.48;50;52;54;56;58;60; та ін.), - докази спрямування яких на адресу відповідача та їх отримання останнім надано до справи (а.с.49;51;53;55;57;59;61; та ін.);

актами включення/відключення опалення (а.с.44-47).

Позивач стверджує, що відповідач впродовж вищеназваного періоду часу не сплачував вартість спожитої теплової енергії, у звязку з чим виникла основна заборгованість у сумі 29197,71 грн.

З метою спонукання відповідача до погашення боргу 02.03.11 року за вих. №15/42-4/539 він спрямував на його адресу претензію на суму 24840,95 грн.) (а.с.31), яку відповідач отримав 10.03.11 року (а.с.33), але не вжив заходів до його погашення, у звязку з чим станом на день звернення з позовом до суду він становить 29197,71 грн.

Керуючись умовами договору та чинним законодавством, позивач на вказану суму нарахував:

інфляційні нарахування за період з січня 2009 року по травень 2011 року у сумі 3478,68 грн.,

пеню за період з 19.07.10 року по 29.06.11 року у сумі 566,48 грн.,

3% річних за період з 30.12.08 року по 29.06.11 року у сумі 1082,08 грн., - які просить стягнути з відповідача (а.с.9-14).

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГКУ) господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Одностороння відмова від зобовязання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.6.3 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного (грошового) зобовязання за договором №1195 від 23.12.04 року на суму 29197,71 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Позивач дотримався перелічених вимог закону та умов договору при визначенні суми пені, заявленої до стягнення (з урахуванням періодів виникнення у нього права на її нарахування).

В силу ст. 625 Цивільного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача узгоджуються з чинним законодавством та підтверджені належними та допустимими доказами.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України суд покладає судові витрати на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови закону та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України від 20.05.99 року №686-ХІУ "Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, - основний борг за спожиту теплову енергію у сумі 29197 (двадцять девять тисяч сто девяносто сім) грн. 71 коп., пеню у сумі 566 (пятсот шістдесят шість) грн. 48 коп., 3% річних у сумі 1082 (одна тисяча вісімдесят дві) грн. 08 коп., інфляційні нарахування у сумі 3478 (три тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 68 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 343 (триста сорок три) грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 08.08.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 09 серпня 2011 року.

Суддя А.П.Середа