Рішення № 17558886, 04.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.11 Справа № 26/128/2011

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Востокантрацит”, м.Первомайськ Луганської області

до Державного підприємства „Первомайськвугілля”, м.Первомайськ Луганської області

про стягнення 1812247 грн. 84 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача керівник Максаєв О.А., паспорт НОМЕР_1 виданий Свердловським МВ УМВС України в Луганській області 14.04.1999;

представник за довіреністю ОСОБА_1, довіреність б/н від 04.05.2011;

від відповідача начальник юридичного відділу Скляренко О.С., довіреність № 01/4-10/926 від 30.12.2010.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №302/02-12-09 від 22.12.2009 в сумі 1812247 грн. 84 коп.

Відповідач відзивом №01/4-7-524 повідомив, що між сторонами дійсно укладався договір поставки №30/02-12-0 від 22.12.2009 і позивач перерахував 1812247 грн. 84 коп. за цим договором. Але додав, що позивач має заборгованість перед відповідачем в сумі 587115 грн. 49 коп. також відповідач просив відкласти розгляд справи для проведення переговорів про укладення мирової угоди.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Востокантрацит”, м.Первомайськ Луганської області (позивач, замовник) та Державним підприємством „Первомайськвугілля”, м.Первомайськ Луганської області (постачальник, відповідач) 22.12.2009 було укладено договір поставки, за умовами якого постачальник зобовязався поставити, а замовник прийняти та оплатити шлам вугільний в кількості 35674,17 тон (далі-товар) згідно Специфікації, яка є невідємною частиною договору (п.1.1).

Строк поставки протягом 20 днів з моменту надходження передплати та заявки на відпуск товару (п.2.2 договору).

Згідно п.3.1 договору ціна товару фіксована 50,80 грн. за 1 тону. Ціна товару визначена на підставі експертної оцінки товару на момент продажу.

Відповідно до п.4.1 договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При цьому здійснюється 100% передплата вартості замовленої партії товару, а остаточний розрахунок протягом 7 банківських днів після відвантаження товару.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу згідно специфікації , яка є додатком до договору №302/02-12-09 від 22.12.2009 1812247 грн. 84 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.20-25).

Як зазначив позивач, відповідач належним чином не виконав свої зобовязання в частині поставки товару у передбачений договором строк, тобто до 20.05.2010, у звязку з чим він звернувся до відповідача з претензією (а.с.13-14), в якій просив повернути передплату в сумі 1812247 грн. 84 коп. відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України. До матеріалів справи позивач надав належні докази направлення вказаної претензії (а.с.15, 16).

Вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Умовами договору поставки №302/02-12-09 від 22.12.2009 сторони не передбачили права замовника вимагати повернення попередньої оплати у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання відповідачем зобовязання в частині поставки товару.

Згідно ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно статті 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Відповідно до ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобовязань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних обовязків з поставки товару шламу вугільного, за договором поставки №302/02-12-09 від 22.12.2009, позивач відповідно до приписів законодавства має право відмовитись від прийняття товару та вимагати повернення попередньої оплати.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензія позивача б/н та без дати, відправлена позивачем 15.06.2011 (а.с.15, 16), залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З дати, коли відповідач відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України повинний був виконати вимогу позивача, але не виконав її, за відповідачем утворюється заборгованість.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи викладені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу за договором №302/02-12-09 від 22.12.2009 в сумі 1812247 грн. 84 коп. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 04.08.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Востокантрацит”, м.Первомайськ Луганської області до Державного підприємства „Первомайськвугілля”, м.Первомайськ Луганської області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Первомайськвугілля”, вул.Куйбишева, б.18А, м.Первомайськ Луганської області, код 32320594 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Востокантрацит”, вул.Куйбишева, 18А. офіс 414, м.Первомайськ Луганської області, код 35301396 заборгованість за договором поставки №302/02-12-09 від 22.12.2009 в сумі 1812247 грн. 84 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 18122 грн. 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 08.08.2011.

Суддя С.С. Єжова