Рішення № 17558132, 02.08.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2011 р. Справа № 5010/1229/2011-3/50

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М. , при секретарі судового засідання Андріїв Л. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Головне управління Державного казначейства в Івано-Франківській області, вул. Дністровська,14,м.Івано-Франківськ,76000

до відповідача: ПП ОСОБА_5 АДРЕСА_1,76000

про стягнення 11517,12 грн неустойки та 315 грн. комунальних платежів

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - спеціаліст юридичного відділу, (довіреність № 14-08/3437 від 18.07.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник, (довіреність № 908322 від 13.07.11 року)

від відповідача: ОСОБА_4 - представник, (довіреність № 908322 від 13.07.11 року)

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення 11 517,12 грн. неустойки за період з лютого по квітень 2011 року, 315,00 грн. комунальних платежів .

Ухвалою суду від 17.02.11р. порушено провадження по справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 05.07.11 р. Справа слухалась в судових засіданнях 05.07.11 р., 21.07.11 р., 02.08.11 р.

Заявляючи позов до суду, позивач посилається на те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.11 р. та рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 7.12.2010р. по справі № 13/89 приватного підприємця ОСОБА_5 зобов"язано звільнити приміщення площею 66,21 кв.м. розташоване за адресою:АДРЕСА_2. Згідно вказаного вище судового рішення підприємцем ОСОБА_5 29.04.11 р. повернуто Головному управлінню державного казначейства України в Івано-Франківській області частину підвальних приміщень, про що підписано акт приймання передачі від 29.04.11 р. Дана обставина дає право позивачу відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час просрочення.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву ( вх№ 6199/2011-свх від 21.07.11) , в якому просить суд:

- в позові відмовити в частині нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у відповідності до ч.2 ст. 785 ЦПК України.

- при розрахунку штрафних санкцій застосувати термін шість місяців для нарахування неустойки та подвійну облікову ставку Національного банку України, яка передбачена ст.3 Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань"

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги вимоги діючого законодавства - дійшов в спірному випадку наступних висновків:

1 жовтня 2004р. сторонами укладено договір оренди частини підвальних приміщень площею 66,21 кв.м., що розташовані в адмінкорпусі за адресою: АДРЕСА_2.

26.09.2008р. сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди державного майна, якою збільшено строк дії договору оренди на 2 роки з 30.09.2008р. по 30.09.2010р.

7.12.2010р. рішенням господарського суду Івано-Франківської області по справі № 13/89 зобов"язано відповідача, приватного підприємця ОСОБА_5, звільнити орендоване нею, по вказаному вище договору оренди, приміщення. Рішення суду вступило в законну силу.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області по справі № 5010/287/2011-3/11 від 24.03.11 р. стягнуто з відповідача кошти за користування приміщенням у розмірі 8613,08 грн неустойки, 1452,80 грн.-комунальних платежів та 259,30 грн. - відшкодування податку за землю, за період з жовтня 2010 - по лютий 2011 р. Рішення суду вступило в законну силу.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Стосовно посилання відповідача на те, що нарахування неустойки повинно здійснюватись у відсотках та у відповідності до ч.6 ст 231 Господарського кодексу України та ст.ст 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", суд вважає дані твердження необгрунтованим та такими що не відповідають дійсності, враховуючи наступне.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" регулюює правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Приписами ч. 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В даному випадку предметом спору являється відповідальність за своєчасне повернення приміщення з оренди, а не виконання грошових зобов"язань, як вказано в нормах права на які посилається відповідач.

Тому, беручи до уваги доводи позивача, неподання відповідачем доказів про повернення орендованого майна позивачу та сплату неустойки, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю / ч.6 ст.785 ЦК України/ за шість місяців з дня закінчення дії договору оренди, тобто з 30.09.10 р. /ч.6 ст.232 ГК України/ .

Відповідач на виконання рішення суду від 24.03.11 р. сплатив неустойку за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року. З огляду на вказане вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню з відповідача неустойка за період лютий - березень 2011 року.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комунальних платежів слід врахувати, що між сторонами крім договору оренди державного майна, термін дії якого закінчився 30.09.2010р. було укладено договір /26.11.2004р./ на вішкодування комунальних послуг Орендарем згідно наданих рахунків Орендодавцем. Пунктом 4.1 названого договору сторони визначили, що договір діє протягом дії договору оренди. Проте, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця - Договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах.

Таким чином, оскільки суду не подано доказів про відмову від договору в місячний термін після закінчення строку його дії - він вважається продовженим і на даний час сторони мають зобов"язання між собою на умовах, викладених в договорі. Зокрема, п.2.1 названого договору передбачено обов"язок відповідача сплачувати всі комунальні витрати: водопостачання, каналізацію, електроенергію, теплопостачання та інші експлуатаційні витрати відповідно до виставлених рахунків орендодавця.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України - зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

Позивач надав суду відповідні копії рахунків та вказав на неоплату їх відповідачем. При цьому відповідач знову ж таки не надав суду доказів, які би спростовували доводи позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 315, 00 грн оплати за комунальні платежі, а отже така вимога підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше. Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито"- позивач звільнений від сплати державного мита. З огляду на такі приписи норм права, фактичні суми задоволених позовних вимог - відповідачу належить сплатити 102,00 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 785 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з відповідача - підприємця ОСОБА_5 /АДРЕСА_1,76000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво серія НОМЕР_2 від 13.09.2004 року/ в користь позивача - головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області / 76000, м.Івано-Франківськ, вул.Дністровська,14, р/р 35226015000299, МФО 836014, код ЄДРПОУ 20567654 банк ГУДК в Івано-Франківській області/ 7503 грн. неустойки та 315 грн. комунальних платежів.

Стягнути з відповідача - підприємця ОСОБА_5 /АДРЕСА_1,76000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво серія НОМЕР_2 від 13.09.2004 року/ в дохід державного бюджету /Отримувач: УДК в м. Івано-ФранківськБанк отримувача: ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31113095700002, код ЄДРПОУ 20568100, код платежу 22090200;/ 102 грн. держмита.

Стягнути з відповідача - підприємця ОСОБА_5 /АДРЕСА_1,76000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво серія НОМЕР_2 від 13.09.2004 року/ - 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу / Отримувач - УДК у м. Івано-Франківську, код ЄДРПОУ отримувача - 20568100, р/р 31212264700002, банк - ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, код платежу 22050003 /.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Фрич М. М.

Повне рішення складено 05.08.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______