Рішення № 17558056, 03.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.11 Справа № 2/5009/3576/11-31/5009/3576/11

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Ломейко Н.І.

За участю представників: від позивача ОСОБА_1., довіреність № 06/27 від 04.01.11 р.; представник відповідача - не зявився;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 2/5009/3576/11-31/5009/3576/11

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «МТМ»Жовтневого району (скорочено Концерн «МТМ»);

до відповідача: Приватного підприємства «Риск», м. Запоріжжя (скорочено ПП «Риск»);

про стягнення суми

Ухвалою господарського суду від 04.07.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 2/5009/3576/11-31/5009/3576/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 03.08.2011 р.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

До господарського суду Запорізької області звернувся Концерн «МТМ»з позовною заявою до ПП «Риск»про стягнення 3003,46 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 962 від 01.02.2003 р., 22,71 грн. 3% річних, 64,5 грн. інфляційних втрат та 117,32 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог Концерн «МТМ»посилається на те, що на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 962 від 01.02.2003 р. відповідач отримав теплової енергії за період з листопада 2010 р. по квітень 2011 р. на загальну суму 3003,46 грн., за яку не розрахувався. Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 538, 549, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 276 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач у справі, відзиву на позовну заяву не надав, своїм правом на участь в судовому процесі не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалу про призначення справи до розгляду було надіслано на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві (69095. м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 149, корпус 2) та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.06.2011 р.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд-ВСТАНОВИВ:

01.02.2003 р. між Концерном «МТМ»в особі повіреного Комунального підприємства «Теплові мережі Жовтневого району»(Енергопостачальна організація, позивач у справі) та ПП «Риск»(Споживач, відповідач у справі), був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 962 (далі договір № 962) (а. с. 17-21).

Відповідно до умов договору № 962 позивач постачав теплову енергію відповідачу в нежитлове підвальне приміщення (офіс), яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Гоголя, 149, корп. 2 з опалювальною площею 71,65 кв. м. з тепловим навантаженням на опалення 0,003785 Гкал/год.

Згідно п. 1.1 договору № 962, енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3. договору № 962, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатковою угодою від 01.10.2004 р. до договору № 962 внесено зміни у преамбулу договору, за якими енергопостачальною організацією виступає Концерн «МТМ», а також доповнено п. 6.5 договору реквізитами, які повинні бути зазначені у всіх платіжних документах по оплаті за теплову енергію.

Споживач теплової енергії зобовязався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VI договору (п. 3.2.2 договору № 962).

В пункті 5.1 договору № 962 передбачено, що облік теплової енергії на опалення проводиться розрахунковим способом.

За умовами п. 10.1 договору № 962 зазначено, що цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.02.2003 р. до 31.01.2008 р. На момент подання позову договір від 01.02.2003 р. № 962 є діючим, оскільки пунктом 10.1 цього договору, встановлено, що Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

На момент подання позову до суду, заборгованість відповідачем в сумі 3003,46 грн. не сплачено, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення основного боргу в сумі 3003,46 грн., 117,32 грн. пені, 22,71 грн. 3 % річних та 64,5 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін є господарськими, які виникли на підставі договору енергопостачання.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач за період з листопада 2010 р. по квітень 2011 р. поставив відповідачеві теплової енергії на загальну суму 3003,46 грн., що підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії та рахунками, направленими на адресу відповідача.

Відповідно до п. 6.2 договору № 962, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно до п. 6.5 договору № 962, споживач зобовязаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Додатковою угодою № 3/06 від 01.01.2006 р. до договору № 962 внесено зміни до п. 6.3 договору щодо порядку проведення розрахунків між сторонами.

Згідно до п. 6.3 договору № 962 (в редакції додаткової угоди № 3/06 від 01.01.2006 р.), споживач до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від енергопостачальної організації за адресою: вул. Артема, буд. № 79-А, документи за розрахунковий період: рахунокфактуру; акт приймання передачі теплової енергії; акт звіряння розрахунків (за вимогою Споживача).

Отриманий акт прийманняпередачі Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу енергопостачальної організації на протязі пяти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отримання нарочним дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області - 5 днів, по Україні 7 днів).

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобовязаний надати енергопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з енергопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений строк пять днів. У разі неотримання акту прийманняпередачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується енергопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, енергопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень у пятиденний термін. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, енергопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь.

Акти приймання-передачі теплової енергії не підписані відповідачем. Але жодних обґрунтованих заперечень з цього приводу ні позивачеві, ні суду не надано, тому суд оцінює вказані акти як належні докази поставки теплової енергії в гарячій воді за спірний період.

Заборгованість в сумі 3003,46 грн. відповідачем не сплачено, що є порушенням умов договору, тому вона підлягає стягненню.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі, передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 22,71 грн. 3 % річних за загальний період з 21.12.2010 р. по 31.05.2011 р., а також 64,5 грн. інфляційних втрат за період з січня по квітень 2011 року.

Розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, виконаний позивачем, судом перевірено та визнано вірним.

Відповідно до п. 7.2.3 договору № 962 за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживачу нараховується пеня в розмірі 1 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100 % загальної суми боргу.

На підставі п. 7.2.3 договору на суму заборгованості позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 117,32 грн. за період з 21.12.2010 р. по 31.05.2011 р. При цьому окремо по платежу за кожен місць, строк нарахування пені не перевищує 6 місяців.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України (Предмет неустойки) встановлено: «Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства».

Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більш ніж подвійна облікова ставка Національного банку України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суму пені нараховано позивачем з дотриманням вказаних вимог законодавства. Розрахунок судом перевірено та визнано вірним.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню. Судові витрати покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Риск»(69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 149, корп. 2, рахунок № 26004257401 в АБ «Металург», МФО 313582, код ЄДР 30694036) на користь Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Жовтневого району (69091, м. Запоріжжя, б. Гвардійський, 137; 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79 а; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №26030301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДР 32121458) 3003,46 грн. (три тисячі три грн. 46 коп.) основного боргу, 117,32 грн. (сто сімнадцять грн. 32 коп.) пені, 22,71 грн. (двадцять дві грн. 71 коп.) - 3% річних, 64,5 грн. (шістдесят чотири грн. 50 коп.) втрат від інфляції, 102 грн. (сто дві грн.) державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяВ.М. Хуторной

Повний текст рішення складено 05.08.2011 р.