Постанова № 1753744, 06.05.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" травня 2008 р.

Справа № 17/70

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянувши матеріали адміністративної справи № 17/70

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Долинська агропромислова фірма ім. Сичова М.І.", м. Долинська Кіровоградської області

до відповідача: Кіровоградського обласного центру зайнятості, м.Кіровоград

про скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача - Гандрабуров С.А. , довіреність № б/н від 20.08.07 ;

від відповідача - Дігтяренко Т.М. , довіреність № 17-756 від 26.02.08 ;

час прийняття вступної та резолютивної частини постанови: 14 год.

Суть спору: заявлено позов про скасування рішення №1120-22/20651739 від 04.10.2007 року про застосування до ВАТ «Долинська агропромислова фірма імені Сичова М.І.» економічних санкцій начальником інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості на суму 43021 грн. 65 коп.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення №1120-22/20651739 від 04.10.2007 року про застосування до ВАТ «Долинська агропромислова фірма імені Сичова М.І.» економічних санкцій начальником інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості на суму 43021 грн. 65 коп.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач приводить докази про перебування підприємства відповідача в стадії ліквідації за рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2007 року по справі № 10/283 яким визнано відповідача банкрутом.

В своїх запереченнях на позовні вимоги відповідач повністю спростовує обґрунтування позовних вимог та просить суд врахувати приписи ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» згідно до яких ліквідатор з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. А згідно до ст.49-2 КЗпП України працівників про наступне вивільнення персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Крім того, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Неправомірні дії керівника відповідача збільшили поточну заборгованість боржника на 43021 грн. 65 коп. та вирішено питання про їх стягнення згідно до рішення господарського суду у справі №16/440.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають до задоволення, а в позові необхідно повністю відмовити враховуючи наступне.

Згідно до акту перевірки №239 від 04.10.2007 року на підприємстві позивача виявлено порушення порядку вивільнення 6 працівників протягом 2007 року з порушенням вимог пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» щодо повідомлення письмово державної служби зайнятості звітом про заплановане вивільнення працівників (форма №4-ПН(план). За результатами вказаної перевірки Рішенням про застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення №1120-22/20651739 від 04.10.2007 року начальником інспекції до позивача застосовано економічні санкції в розмірі 43021 грн. 65 коп.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2007 року по справі №16/440 за адміністративним позовом Долинського районного центру зайнятості, м. Долинська Кіровоградської області до відкритого акціонерного товариства "Долинська агропромислова фірма ім. Сичова М.І." про стягнення 43 021,65 грн. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Долинська агрофірма ім. Сичова М.І." на користь Долинського районного центру зайнятості штраф в сумі 43 021,65 грн.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Долинський районний центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду, уповноважений представляти інтереси Фонду в судових та інших органах.

Згідно статті 18 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - Закон) державна служба зайнятості створена для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюються законодавством України.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

На час прийняття вказаної постанови Рішення про застосування економічних санкцій не було оскаржено або скасовано, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про його скасування лише 28.02.2008 року (а.с.4).

Господарський суд вважає, що визначальним для вирішення спору є саме допущені позивачем порушення законодавства, оскільки згідно абзацу першого п. 5 ч. 2 ст. 20 Закону при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників.

Відповідно до абзацу другого п. 5 ч. 2 ст. 20 Закону у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Господарський суд прийшов до переконання, що позивачем невірно трактуються приписи ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стосовно припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; оскільки застсовані Рішенням №1120-22/20651739 від 04.10.2007 року економічні санкції за порушення законодавства про зайнятість населення не пов'язані з будь-якою заборгованістю, а застосовані за правопорушення, допущене після порушення провадження у справі №10/283 20.11.2006 року. Крім того, згідно до ухвали від 04.07.2007 року по справі №10/283 визнано грошові вимоги Долинського районного центру зайнятості в розмірі 2760 грн. 29 коп. та затверджено грошові вимоги в якості другої черги.

Зобов'язання по сплаті економічних санкцій за спірним рішенням виникло 04.10.2007 року та вказані вимоги є поточними та не пов'язані із заборгованістю , а мають іншу правову природу ніж ті про які йдеться у приписах ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи правовий статус відповідача, господарський суд прийшов до переконання про необхідність розглянути спір по суті в порядку Кодексу адміністративного судочинства України враховуючи наступне. Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначившись з питанням щодо правовідносинами між учасниками спору про віднесення їх до таких, які підлягають до розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, провівши розгляд адміністративної справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд враховує особливість вказаного Кодексу стосовно презумціїї винності суб'єкта владних повноважень та приписи ст. 71 КАС України про обов'язок доказування кожною стороною обставин на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, приходить до переконання, що відповідачем надано безспірні докази про наявність правопорушення з боку позивача, наданими відповідачем доказами доведено сам факт скоєного позивачем правопорушення, тобто порушення будь- чийого права.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові повністю відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 07 травня 2008 року

Суддя

Ю. І. Хилько