Рішення № 17534734, 07.06.2011, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-2201/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2011 року Соломянський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі - Бурій Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «РТЕК»про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

17.02.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 27.07.2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №7-18, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 130000 доларів США, що за курсом НБУ на момент укладання договору еквівалентно 656500,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних, з кінцевим терміном повернення 27.07.2027 року.

Кредит був наданий на придбання нерухомого майна квартири АДРЕСА_1

Відповідно до п. 3.3.2 вказаного договору ОСОБА_2 зобовязався щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами визначеними п. 2.5.1 цього ж договору, а також сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, кошти за відкриття позичкового рахунку та на вимогу банку сплачувати можливі штраф та пеню.

У порушення умов кредитного договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав.

Згідно п.п. 3.2.6 вказаного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів передбачених цим договором, якщо позичальник протягом чотирнадцяти календарних днів від дати отримання вимоги банка про надання додаткових засобів забезпечення виконання зобовязання, згідно з п. 3.2.6 цього договору, не надасть таких засобів (шляхом укладання відповідного договору) або запропоновані засоби не влаштують банк.

В звязку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, станом на 15.02.2010 року у ОСОБА_2 за кредитним договором №7-18 від 27.07.2007 року виникла заборгованість в сумі 1219676,09 грн., з яких: 121410 доларів США 49 центів, що еквівалентно 971951,67 грн. загальна заборгованість за кредитом; 24686 доларів США 97 центів, що еквівалентно 197631,53 грн. проценти за користування кредитом; 3147,87 грн. - заборгованість по сплаті щомісячної комісії; 46945,00 грн. - штраф за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та щомісячної комісії.

З метою забезпечення виконання зобовязань, взятих ОСОБА_2 перед банком за вищевказаним кредитним договором, 27.07.2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та ОСОБА_3 та/або ТОВ «РТЕК»було укладено договір поруки.

Відповідно до п.п. 2.1 договору поруки ОСОБА_3 та/або ТОВ «РТЕК»взяли на себе зобовязання відповідати за виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором в повному обємі, а саме: відповідати: за погашення, основної суми кредиту; за погашення суми процентів відповідно умовами кредитного договору; за інші виплати, належні позивачу та які випливають з кредитного договору (в тому числі пені, штрафи і інші збитки).

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що вони є безпідставними.

Так, відповідно до п.п. 1.3 кредитного договору №7-18 від 27.07.2007 року кредитні кошти ОСОБА_2 були надані терміном до 27.07.2027 року.

Отже, строк виконання зобовязання не настав, а тому підстав для задоволення позову щодо дострокового повернення суми кредиту немає.

Крім того, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні позивачем ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Позивачем не було надано доказів, які б підтверджували отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

На підставі вищевикладеного просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представники в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували посилаючись на те, що відповідно до п. 3.8 договору поруки, даний договір було укладено у трьох примірниках по кожному для кожного із сторін цього договору.

Тобто, якщо б ОСОБА_3 виступала по договору поруки як поручитель, вказаний договір було б укладено в чотирьох примірниках, а не в трьох.

ОСОБА_3 при укладанні договору поруки виступала виключно в інтересах ТОВ «РТЕК»та її волі на укладання цього договору від свого імені як фізичної особи не було.

Про укладання договору поруки, саме як трьохстороннього договору між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», ТОВ «РТЕК»та ОСОБА_2, свідчать підписи сторін на договорі поруки, відповідно до яких поручителем за вказаним договором вказано лише ТОВ «РТЕК»та відсутнє посилання на ОСОБА_3 як фізичну особу поручителя.

Наведене свідчить про те, що вказаний договір поруки було укладено безпосередньо з ТОВ «РТЕК», а не з ОСОБА_3 як фізичною особою.

Разом з тим, ОСОБА_3 з моменту укладання кредитного договору та договору поруки, не отримувала від позивача листів з претензіями щодо невиконання ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором.

Під час укладання договору поруки ОСОБА_3 діяла від імені та в інтересах ТОВ «РТЕК», як представник юридичної особи, на підставі довіреності виданої директором ТОВ «РТЕК»- ОСОБА_2

На підставі вищевикладеного просили в позові до ОСОБА_3 відмовити.

Відповідач ТОВ «РТЕК»в судове засідання свого представника не направив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини своєї неявки не повідомив.

Вислухавши думку представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобовязаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 27.07.2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №7-18, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 130000 доларів США, що за курсом НБУ на момент укладання договору еквівалентно 656500,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних, з кінцевим терміном повернення 27.07.2027 року.

Кредит був наданий н придбання нерухомого майна квартири АДРЕСА_1

Відповідно до п. 3.3.2 вказаного договору ОСОБА_2 зобовязався щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами визначеними п. 2.5.1 цього ж договору, а також сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, кошти за відкриття позичкового рахунку та на вимогу банку сплачувати можливі штраф та пеню.

Встановлено, що банк виконав свої зобовязання за кредитним договором в повному обсязі та здійснив видачу кредитних коштів в сумі 130000 доларів США.

В свою чергу, ОСОБА_2 скористався кредитними коштами та свої зобовязання за договором №7-18 від 27.07.2007 року належним чином не виконав.

Згідно п.п. 3.2.6 вказаного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів передбачених цим договором, якщо позичальник протягом чотирнадцяти календарних днів від дати отримання вимоги банка про надання додаткових засобів забезпечення виконання зобовязання, згідно з п. 3.2.6 цього договору, не надасть таких засобів (шляхом укладання відповідного договору) або запропоновані засоби не влаштують банк.

В звязку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, станом на 15.02.2010 року у ОСОБА_2 за кредитним договором №7-18 від 27.07.2007 року виникла заборгованість в сумі 1219676,09 грн., з яких: 121410 доларів США 49 центів, що еквівалентно 971951,67 грн. загальна заборгованість за кредитом; 24686 доларів США 97 центів, що еквівалентно 197631,53 грн. проценти за користування кредитом; 3147,87 грн. - заборгованість по сплаті щомісячної комісії; 46945,00 грн. - штраф за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та щомісячної комісії.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечуючи проти вищевказаної заборгованості посилався на те, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні позивачем ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Позивачем не було надано доказів, які б підтверджували отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, на що слід зазначити наступне.

Так, статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці країни, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Крім того, законодавчі акти, зокрема ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак й не містять заборони на вираження грошового зобов'язання в іноземній валюті.

Ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»також встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок використання іноземної валюти визначаються Законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний банк України»і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що здійснюючи кредитування в іноземній валюті за кредитним договором №7-18 від 27.07.2007 року ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»керувався нормами Закону України «Про банки та банківську діяльність»від 7 грудня 2000 року N2121-III та іншими нормативно-правовими актами України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»від 07.12.2000 року N2121-III : банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»від 07.12.2000 року N2121-III на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Під терміном "кошти" відповідно до ст. 2 даного закону розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Частиною 1 ст. 49 цього ж Закону передбачено, що розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією.

Також, згідно п.1 ч. 2 ст. 47 цього Закону, банк має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про Національний Банк України»від 20.05.1999 року №679-ХІV до функцій Національного Банку України віднесено надання кредитів лише комерційним банкам. Що ж до видачі кредитів фізичним особам, підприємствам, установам і організаціям, то ця функція віднесена до компетенції комерційних банків.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Отже, наявність у банку генеральної ліцензії надає йому права на здійснення валютних операцій, за винятком тих, які згідно із п.4 ст. 5 Декрету мають проводитись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно зі ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України»встановлено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

П. 8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 року N200 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за №656/13923 передбачено, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

У відповідності до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року N275 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 року за №730/5921 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 за N 15-93.

Отже, п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», передбачено право ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) здійснювати валютні операції, в т.ч. надавати кредити у іноземній валюті фізичним особам, зокрема відповідачу ОСОБА_2 та відповідно вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті.

Встановлено, що Національним Банком України було видано ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»»25.05.2010 року банківську ліцензію №35 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Невід'ємною частиною цієї ліцензії є дозвіл №35-2 від 25.0.2010 року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та 4 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згідно з додатком до цього дозволу.

Таким чином, посилання позивача на необхідність отримання ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції, відповідно до п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є необґрунтованими.

Відповідно до п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребує така операція, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Встановлено, що на момент укладення кредитного договору №7-18 від 27.07.2007 року та надання (одержання) кредиту законодавством України не було встановлено меж щодо термінів та сум кредитів в іноземній валюті, перевищення яких зобов'язувало отримувати індивідуальні ліцензії на здійснення такої валютної операції.

Згідно зі ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Вищевикладене свідчить про відсутність підстав для отримання ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»індивідуальної ліцензії відповідно до п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.04 №483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.11.2004 року за №1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Відповідно до п.1.4 цього Положення, ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», уповноважений банк - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Таким чином, при укладенні та виконанні кредитного договору №7-18 від 27.07.2007 року не було порушено чинне законодавство, зокрема положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»та Цивільного Кодексу України, а твердження відповідача ОСОБА_2 щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України з підстав так чи інакше пов'язаних з тим, що валютою кредитування є долари США, є цілком безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

В судовому засіданні встановлено, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором №7-18 від 27.07.2007 року, між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 та/або ТОВ «РТЕК»було укладено договір поруки від 27.07.2007 року.

Так, позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором №7-18 від 27.07.2007 року в сумі 1219676,09 грн. з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та/або ТОВ «РТЕК»як солідарних боржників, на що слід зазначити наступне.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.12.2010 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»про визнання договору поруки недійсним в частині.

Дане рішення набрало законної сили. (а. с. 188-190)

Вказаним судовим рішенням було встановлено, що згідно п.п. 1.5, 1.6 кредитного договору №7-18 від 27.07.2007 року, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, інших платежів передбачених цим договором, а також можливих штрафних санкцій позичальник/майновий поручитель укладає з банком іпотечний договір квартири №3, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 32, а також в якості забезпечення виконання позичальником своїх боргових зобовязань банк в день укладання цього договору укладає договір поруки з ТОВ «РТЕК».

З преамбули договору поруки від 27.07.2007 року вбачається, що останній укладений трьома сторонами: сторона 1: ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»; сторона 2: громадянка України ОСОБА_3 та/або ТОВ «РТЕК»в особі ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №3529 від 27.07.2007 року; сторона 3: громадянин України ОСОБА_2

Таким чином, сторони договору домовились про укладання саме трьохстороннього договору. Зазначене також підтверджується п. 3.8 договору поруки, відповідно до якого даний договір укладений у трьох примірниках по одному для кожної із сторін цього договору.

У разі укладання договору поруки поручителем ОСОБА_3 як фізичною особою, у відповідності до п. 2.3 договору поруки, остання зобовязана була б у день його укладання або на наступний за ним робочий день застрахувати своє життя на суму заборгованості по кредиту та передати його кредитодавцю з документами, що підтверджують сплату страхових платежів. Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні такий договір не укладався, вимог щодо його укладання кредитодавцем станом на день розгляду справи не предявлялось.

В судовому засідання ні представником ОСОБА_2, ні представником відповідача ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»не надано суду доказів та не наведено мотивів, які могли підтвердити волевиявлення ОСОБА_3 виступити стороною договору поруки, в якості фізичної особи, в тому числі банком не перевірялась платоспроможність та майновий стан ОСОБА_3 як фізичної особи так і останньою не подавались документи на підтвердження своєї платоспроможності виступити поручителем перед ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»з виконання ОСОБА_2 грошового зобовязання у розмірі 130000 доларів США.

Відповідно до п. 2.4 договору поруки кредитор зобовязується письмово повідомляти поручителя про невиконання боржником своїх зобовязань. Разом з тим, як пояснила в судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», з моменту укладання кредитного договору та договору поруки, банком будь-які претензії, листи, крім відповіді від 25.08.2009 року, на адресу ОСОБА_3 як поручителя не надсилались.

Також, слід зазначити, що про укладання договору поруки, саме як трьохстороннього договору між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ТОВ «РТЕК»та ОСОБА_2 свідчать підписи сторін на договорі поруки, відповідно до яких поручителем за вказаним договором вказано лише ТОВ «РТЕК»та відсутнє посилання на ОСОБА_3 як фізичну особу поручителя.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 ЦК України орган або посадова особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Представництвом же є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правовочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Ч. 2 ст. 244 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

При цьому ч. 3 цієї ж статті передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Таким чином, під час укладання договору поруки позивач, ОСОБА_3, діяла від імені та інтересах ТОВ «РТЕК», як представник юридичної особи, на підставі довіреності виданої директором ТОВ «РТЕК»- ОСОБА_2, повноваження якого підтвердженні установчими документами ТОВ «РТЕК», посвідченими приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 від 27.07.2007 року.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3

Згідно витягу з ЄДРПОУ, 06.08.2009 року Соломянською районною у м. Києві державною адміністрацією було проведено припинення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «РТЕК». (а. с. 175)

Ухвалою Соломянського районного суду м. Києва від 05.04.2011 року провадження у вказаній справі в частині позовних вимог до ТОВ «РТЕК»було закрито. (а. с. 191)

Згідно ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статуту ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником усіх прав ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору №7-18 від 27.07.2007 року, а тому саме з нього слід стягнути на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»заборгованість в сумі 1219676,09 грн., з яких: 121410 доларів США 49 центів, що еквівалентно 971951,67 грн. загальна заборгованість за кредитом; 24686 доларів США 97 центів, що еквівалентно 197631,53 грн. проценти за користування кредитом, а також у відповідача утворилась заборгованість по сплаті щомісячної комісії в сумі 3147,87 грн. та за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та щомісячної комісії штраф в сумі 46945,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суми сплаченого судового збору 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 554, 625, 651, 1050 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «РТЕК»про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», код ЄДРПОУ 19017842, місцезнаходження якого за адресою : м. Київ, вул. Зоологічна, 5 заборгованість за кредитним договором №7-18 від 27.07.2007 року в сумі 1219676,09 грн., з яких: 121410 доларів США 49 центів, що еквівалентно 971951,67 грн. загальна заборгованість за кредитом; 24686 доларів США 97 центів, що еквівалентно 197631,53 грн. проценти за користування кредитом, а також у відповідача утворилась заборгованість по сплаті щомісячної комісії в сумі 3147,87 грн. та за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та щомісячної комісії штраф в сумі 46945,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», код ЄДРПОУ 19017842, місцезнаходження якого за адресою : м. Київ, вул. Зоологічна, 5 витрати по оплаті судового збору в сумі 1700,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120,00 грн.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Соломянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя