Рішення № 17478116, 03.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.11 Справа№ 5015/3233/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Західенерго»в особі відокремленого підрозділу ПАТ «Західенерго Львівенергоспецремонт», м. Львів

до відповідача: Західно-українського закритого акціонерного товариства «Вторкольормет», м. Львів

про: стягнення 17187 грн. 37 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності 82-1491 від 29.04.2011 року;

відповідача: не зявився.

Ухвалою господарського суду від 14.06.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 10.06.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 17187 грн. 37 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 29.06.2011 року. З огляду на неявку представника відповідача та з метою надання сторонам можливості виконання вимог ухвал господарського суду, розгляд справи відкладався на 18.07.2011 року та 03.08.2011 року.

Представнику сторони, що брала участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Позивач позовні вимоги підтримав, вимоги ухвали господарського суду про порушення провадження у справі, виконав.

Відповідач в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, доказів повного чи часткового погашення боргу не подав, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору, накладної, претензії), копії яких долучено до матеріалів справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

03.08.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 05.08.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Публічне акціонерне товариство «Західенерго»звернулося до господарського суду з позовом в особі відокремленого підрозділу ПАТ «Західенерго Львівенергоспецремонт»»(надалі по тексту рішення позивач) до Західно - українського закритого акціонерного товариства «Вторкольормет (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 17187 грн. 37 коп. Позивач, в позовній заяві вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір № 910/11-10м від 22.11.2010 року, на підставі якого позивач (продавець згідно договору) зобовязався поставити відповідачу (покупцю згідно договору) товар (брухт і відходи чорних металів) в асортименті, на умовах, передбачених цим договором. Позивач вказує, що станом на момент розгляду справи борг відповідача перед ним за поставлену продукцію становить 16296 грн. 00 коп., річні в розмірі 733 грн. 32 коп. та інфляційні в розмірі 158 грн. 05 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 22 листопада 2010 року був укладений договір № 910/11-10м, відповідно до якого позивач (продавець згідно договору) зобовязався передати у власність відповідачу (покупцю згідно договору) товар (брухт і відходи чорних металів) в асортименті, кількості та по ціні за одиницю, згідно Специфікації до даного договору, а відповідач зобовязався прийняти і оплатити кожну партію товару.

Відповідно до п. 2.2 договору форма оплати 100% попередня оплата шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 16296 грн. 00 коп., що підтверджується закупівельним актом № 800033 від 11.02.2011 року та накладною № 3 від 11.02.2011 року. Зважаючи на те, що оплата за товар зі сторони відповідача не поступала, позивач звернувся до відповідача із претензією вимогою № 09-316 від 24.03.2011 року, яку відповідач отримав 28.03.2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Із врахуванням того, на момент подання позову вартість отриманого товару відповідачем не оплачена, позивач звернувся до суду про стягнення 16296 грн. 00 коп. боргу.

Отже, відповідач своїми діями щодо не проведення розрахунку за отриманий товар порушив як умови договору договору від 22.11.2010 року № 910/11-10м., так і застереження визначені Цивільним кодексом щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання.

Крім суми основної заборгованості позивачем нараховано 158 грн. 05 коп. річних та 733 грн. 32 коп. інфляційних втрат.

Таким чином заборгованість позивача перед відповідачем складає 17187 грн. 37 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами у позовній заяві та в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або інших цілях, по повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням , а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобовязання перед позивачем у розмірі 16196 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 16196 грн. 00 коп. основного боргу, 158 грн. 05 коп. річних та 733 грн. 32 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Західно-українського закритого акціонерного товариства «Вторкольормет», м. Львів, вул Я.Мудрого, 10-а (код ЄДРПОУ 00195952) на користь Публічного акціонерного товариства «Західенерго»в особі відокремленого підрозділу ПАТ «Західенерго Львівенергоспецремонт», м. Львів, вул Козельницька, 17 (код ЄДРПОУ 23269555) 16196 грн. 00 коп. основного боргу, 158 грн. 05 коп. річних та 733 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 171 грн. 87 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.