Рішення № 17477854, 18.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.11 Справа № 5015/3452/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника відповідача Бундзили І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1”, с. Ставчани до Державного підприємства “Великолюбінський спиртовий завод”, смт. Великий Любінь про стягнення 88869 грн. 12 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1”, с. Ставчани звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства “Великолюбінський спиртовий завод”, смт. Великий Любінь про стягнення 88869 грн. 12 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 24.06.2011 р. призначив розгляд справи на 06.07.2011 р. В судовому засіданні 06.07.2011 р. оголошувалась перерва до 18.07.2011 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір перевезення. На виконання умов вказаного договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги з перевезення, що підтверджується актами про надання послуг. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати не виконав, станом на дату подання позову заборгованість становила 72621 грн. 60 коп. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати, відповідачу нараховано 7883 грн. 94 пені, 1543 грн. 03 коп. 3% річних, 6820 грн. 55 коп. інфляційних втрат. Таким чином, до стягнення підлягає 88869 грн. 12 коп.

В судових засіданнях представник відповідача підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 18.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

12 січня 2009 р. між ТзОВ “Транс-Сервіс-1” (позивачем) та ДП “Великолюбінський спиртовий завод” (відповідачем) було укладено договір транспортного перевезення №12/01/09-1.

За цим договором перевізник (позивач) зобов’язується надати замовнику (відповідачу) послуги з перевезення вантажу на умовах, визначених у додатках до даного договору, автомобільним транспортом, а замовник прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню.

Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач надав послуги з перевезення, що підтверджується актами про надання послуг. Послуги були надані в повному обсязі, зауважень до виконання у відповідача не було, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищевказаних документах та скріпленням їх печаткою.

Пунктом 3.2. договору транспортного перевезення №12/01/09-1 від 12.01.2009 р. передбачено, що оплата наданих перевізником за даним договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника в строк 3 календарних дні з моменту підписання акту виконаних робіт. Дата виконання робіт є дата підписання актів виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг з перевезення не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 72621 грн. 60 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних пра в та обов’язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 4.3. договору транспортного перевезення №12/01/09-1 від 12.01.2009 р., за порушення замовником термінів оплати послуг перевізника, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплачуваної суми за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 7883 грн. 94 коп., інфляційні втрати в розмірі 6820 грн. 55 коп. та 3% річних в розмірі 1543 грн. 03 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 72621 грн. 60 коп. основного боргу, 7883 грн. 94 коп. пені, 6820 грн. 55 коп. втрат від інфляції та 1543 грн. 03 коп. 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства “Великолюбінський спиртовий завод”, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 176, Городоцький район, Львівська область (ідентифікаційний код 00374700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1”, с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код ) 72621 грн. 60 коп. основного боргу, 7883 грн. 94 коп. пені, 6820 грн. 55 коп. втрат від інфляції, 1543 грн. 03 коп. 3% річних, 888 грн. 69 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.