Рішення № 17477662, 01.08.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2011 р. Справа № 5010/1194/2011-19/57

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Матейко І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма лайф", вул. Данила Апостола,2, м. Львів,79040

до відповідача: комунального підприємства "Аптека №141", вул.Коновальця,26, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300

про стягнення заборгованості на суму 4546,81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: юрист ОСОБА_1, (довіреність №94/11 від 26.01.11)

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарма лайф" звернулось в суд із позовом до комунального підприємства "Аптека №141" про стягнення заборгованості на суму 4546,81грн. Позивач обгрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов"язань щодо оплати поставленого товару.

При поданні позовної заяви позивач подав клопотання, в якому просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки та майно комунального підприємства "Аптека №141".

Розглянувши дане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Як зазначено в п.1.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики забезпечення позову” від12.12.2006 № 01-8/2776, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів про забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що майно, в тому числі грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Позивачем, при поданні клопотання про забезпечення позову не подано докази в обґрунтування обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судові засіданні жодного разу не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, причин нез"явлення суду не повідомив, ухвали від 10.06.11 та від 11.07.11 направлені на адресу, зазначену в позовній заяві та Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №333790 від 02.06.11 повернулись на адресу суду з відміткою пошти "за зазначеною адресою не знаходиться".

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи 01.08.11 письмових заяв та клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, подані позивачем та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

29.12.09 між сторонами даного спору укладено договір поставки №509, відповідно до якого позивач зобов"язався передати покупцю лікарські засоби ( товар) окремими партіями в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у видаткових накладних, які є невід"ємною частиною договору, а відповідач в свою чергу - приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (п.1.1., 1.2. ).

Відповідно до п.2.2. договору, покупець зобов"язується оплатити кожну поставлену партію товару, у визначений відповідною видатковою накладною строк, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, або окремо погоджений сторонами.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання вказаних правових норм та умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4253,12 грн., що підтверджується видатковими накладними №РНк-05684 від 15 вересня 2010 року, №РНк-05700 від 15 вересня 2010 року, №РНк-06243 від 11 жовтня 2010 року, № РНк-06244 від 11 жовтня 2010 року та РНк-06336 від 13 жовтня 2010 року, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи (а.с.18-23).

В порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив в повному обсязі отриманий товар.

З метою досудового врегулювання даного спору позивач направляв на адресу відповідача вимогу №04/121 від 12.04.10 про сплату заборгованості, що підтверджується поштовою квитанцією (а.с.16). Проте, дана вимога станом на 09.06.11 залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення договору поставки №509 від 29.12.09 та беручи до уваги часткову оплату поставленого товару, заборгованість відповідача перед позивачем становить

3917,67 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобовязання щодо оплати поставленого товару, тому вимоги позивача про стягнення 3917,67 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору поставки №509 від 29.12.09 сторони узгодили, що у випадку затримки оплати товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту договору позивачем нараховано пеню в сумі 307,08 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені та задоволено її за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Нараховані позивачем інфляційні втрати в сумі 253,53 грн. та 68,53 грн.- 3% річних є обгрунтованими, їх розрахунок перевірено судом, тому дані вимоги підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи .

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530,546, 549, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.173, 216, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 49, 55, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма лайф" до комунального підприємства "Аптека №141" про стягнення заборгованості на суму 4546,81 грн. задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства "Аптека №141" вул.Коновальця,26, м. Калуш,Калуський район, Івано-Франківська область,77300 (код 22191294) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма лайф", вул. Данила Апостола,2, м. Львів,79040 (код 20810310) - 3917,67 (три тисячі дев"ятсот сімнадцять гривень шістдесят сім копійок)- основної заборгованості, 307,08 (триста сім гривень вісім копійок)- пені, 253,53 (двісті п"ятдесят три гривні п"ятдесят три копійки) - інфляційних нарахувань, 68,53 (шістдесят вісім гривень п"ятдесят три копійки) -3 % річних, а також 102,00 (сто дві гривні) - судових витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Максимів Т. В.

Повне рішення складено 05.08.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Матейко І. В. 05.08.11