Рішення № 17476166, 02.08.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.08.11р.Справа № 8/5005/9120/2011 За позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (смт. Кринички, Дніпропетровської області)

до Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Дніпропетровської обласної ради (м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором № 2 на виробництво та реалізацію питної води від 14.12.2009р. у загальному розмірі 869 366,52 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 168/5-1 від 09.03.11р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Дніпропетровської обласної ради (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 2 на виробництво та реалізацію питної води від 14.12.2009р. у загальному розмірі 869 366,52 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 802 757,24 грн. - основний борг, 38 564,19 грн. - пеня, 21 614,87 грн. - інфляційні втрати, 6 430,22 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 2 на виробництво та реалізацію питної води від 14.12.2009р. в частині повної та своєчасної оплати отриманої питної води.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 5160000677847, яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем.

Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином з огляду також на наступне.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2005р. між позивачем, як виробником, та відповідачем, як споживачем, було укладено договір № 2 на виробництво та реалізацію питної води(далі-Договір), відповідно до умов якого виробник зобов'язався виробити та реалізувати споживачеві питну воду відповідної якості, що відповідає ГОСТу 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством" до межі розподілу балансової належності мереж між виробником та споживачем, а споживач зобов'язався прийняти питну воду та своєчасно оплатити за встановленими цінами та кількістю у строки і на умовах, передбачених дійсним договором.

Відповідно до п. 10.2 Договору, договір набирає чинності з 01 січня 2010 року та діє до 31 грудня 2010 року. Якщо за місяць до закінчення дії договору жодна зі сторін не виявила наміру розірвати його дію, договір вважається пролонгованим на тих же умовах на такий же термін.

Відповідно до п. 10.2 вищезазначений договір був пролонгований на 2011рік.

За період з листопада 2010 року по травень 2011 року позивачем було подано відповідачу 1 213 654,6 м3 питної води на загальну суму 1 159 137,24 грн., що підтверджується розрахунками позивача та відповідними актами прийому передачі питної води, що знаходяться в матеріалах справи, із зазначенням її кількості та періоду постачання, а також рахунками-фактурами із зазначенням ціни на момент споживання.

Згідно п. п. 4.2., 5.1., 5.2. Договору, на момент укладення дійсного договору ціна на питну воду складає 0,95508 грн. за 1 м3 з урахуванням ПДВ. Розрахунок за послуги з централізованого питного водопостачання в розмірі вартості спожитого обсягу питної води щомісячно може здійснюватися споживачем самостійно, у вигляді попередньої оплати грошовими коштами на поточний рахунок виробника до 10 числа розрахункового (поточного) місяця. У разі, коли попередня оплата перевищуватиме фактичне споживання, різниця буде зарахована за вибором виробника в рахунок майбутніх платежів (при відсутності заборгованості минулих періодів), або в погашення заборгованості минулих періодів. Кінцевий розрахунок за фактично надані послуги з централізованого питного водопостачання повинен бути здійснений споживачем у повному розмірі до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виробника.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати наданих послуг, його заборгованість перед позивачем за спожиту питну воду у період з листопада 2010 року по травень 2011 року складає 802 757,24 грн.

Відповідно до п. 5.6. Договору, у разі несвоєчасної оплати послуг з централізованого питного водопостачання в терміни, вказані в даному договорі, споживач сплачує виробнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по Договору становить 38 564,19 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 21 614,87 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 6 430,22грн.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з виробництва та реалізації питної води у розмірі 802 757,24 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 802 757,24 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також і інфляційні втрати, три проценти річних від простроченої суми та пеня.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" також встановлено, що споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Крім того, згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги по договору № 2 на виробництво та реалізацію питної води від 14.12.2009р. у розмірі 802 757,24 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобовязання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобовязання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 21 614,87 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 6 430,22 грн.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах, а також враховуючи те, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобовязання перед позивачем, допустивши прострочення виконання грошових зобовязань, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 21 614,87 грн. та 6 430,22 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Крім того, відповідно до п. 5.6. Договору, у разі несвоєчасної оплати послуг з централізованого питного водопостачання в терміни, вказані в даному договорі, споживач сплачує виробнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 5.6. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 38 564,19 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 38 564,19 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 229 Господарського кодексу України, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Дніпропетровської обласної ради (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Котляревського, 4; код ЄДРПОУ 02128201) на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (52300, Дніпропетровська область, смт. Кринички, вул. Будівельників, буд. 5; код ЄДРПОУ 34621490) - 802 757 грн. 24 коп. основного боргу, 21 614 грн. 87 коп. втрат від інфляції, 6 430 грн. 22 коп. трьох відсотків річних, 38 564 грн. 19 коп. пені, 8 693 грн. 67 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін