Вирок № 17462803, 27.07.2011, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 1-157/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Октябрський районний суд м .Полтави

Дата документу 27.07.2011

27 липня 2011 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарі Дудка А.С.

за участю прокурора Віробяна Е.В.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, ніде не працює, судимого

16 травня 2007 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187, 69 КК України (далі - КК) на 4 роки позбавлення волі, звільненого 17 лютого 2010 року відповідно до постанови Самбірського міськрайонного суду Львівської області умовно-достроково на невідбутий строк десять місяців пять днів,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженки і мешканки АДРЕСА_2, українки, громадянки України, освіта середня, незаміжньої, ніде не працює, не судимої

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в :

14 квітня 2010 року, приблизно о 02 год., підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які перебували в стані алкогольного спяніння, за попередньою змовою групою осіб між собою, неподалік від будинку № 42, що по вулиці Жовтневій в м. Полтаві, діючи умисно з метою заволодіння чужим майном, вчинили напад із застосуванням насильства небезпечного для здоровя потерпілої ОСОБА_4 При цьому підсудна ОСОБА_5, побачивши потерпілу, яка йшла по протилежній стороні вулиці, підбігла до неї і безпричинно, схопивши за волосся на голові та утримуючи його в руці, почала звалювати її на землю. В цей же час до них підбіг підсудний ОСОБА_5 і вирвав у потерпілої з рук мобільний телефон Ericson Z 250»вартістю 371 грн. з картами оператора мобільного звязку «MTS»вартістю 10 грн., на рахунку якої були кошти в сумі 1 грн., та «Діджус»вартістю 25 грн., по якому вона перед цим розмовляла, після чого нанесли удари потерпілій по голові і тулубу руками та ногами, спричинивши при цьому згідно висновку судово-медичного експерта № 1649 від 16 серпня 2010 року тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою мяких тканин, саден шкіри голови, які кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя. В процесі нападу та заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень підсудний ОСОБА_5 заволодів також її мобільним телефоном А 70»вартістю 50 грн. з картою оператора мобільного звязку «Мобілич»вартістю 15 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 5 грн. Внаслідок нападу та заволодіння майном потерпілої їй було спричинено матеріального збитку на загальну суму 477 грн.

Допитані в ході судового слідства по справі підсудні вину у вчиненні інкримінованого їм злочину визнали частково. При цьому вони показали:

- ОСОБА_5: що тієї ночі він разом з ОСОБА_6 та своїм знайомим ОСОБА_7 поверталися додому, йдучи по вулиці Жовтневій. З протилежного боку їм назустріч йшла потерпіла. Побачивши її, ОСОБА_6 крикнула: «ОСОБА_6 стій!»- і побігла до неї. Зразу ж вони почали битись. Він підбіг до них і дав ляпаса підсудній, яку зразу ж після цього відтягнув від місця події ОСОБА_7, а він забрав два мобільних телефони, які були у потерпілої і з місця скоєння злочину зник. Наступного дня через брата підсудної ОСОБА_6 він збув мобільні телефони в м. Кременчуці через осіб, які займаються скупкою. Зазначив, що був під час скоєння злочину тверезим, ударів потерпілій не наносив і нападу з метою заволодіння її майном не вчинював, а вийшло це випадково. Вину визнає в заволодінні її майном, але не шляхом вчинення розбійного нападу. Визнав також заявлений потерпілою по справі цивільний позов;

- ОСОБА_6: зазначила, що тієї ночі в указаний час вона разом з ОСОБА_5 та його знайомим ОСОБА_7 йшли по вулиці Жовтневій в м. Полтаві. Назустріч їм йшла потерпіла. Сприйнявши її як свою знайому на імя ОСОБА_6, на яку вона була зла з особистих причин, вона побігла до неї, і не впізнавши спочатку, що це потерпіла, а не та, на кого вона подумала, схопила її за волосся, нанесла удар та звалила на землю. В цей час туди підбігли підсудний ОСОБА_5 та його знайомий ОСОБА_7 Коли ж потерпіла, яку вона продовжувала бити закричала, що вона не ОСОБА_6, і в цей час хтось із присутніх крикнув, що треба втікати, вони всі побігли. В парку ОСОБА_5 показав їй два мобільних телефони, які він забрав у потерпілої, про що вона до того не знала і наміру заволодівати якими не мала. Наступного дня в м. Кременчуці, куди приїхала разом з ОСОБА_5, вона попросила свого брата, щоб той здав мобільні телефони в скупку, що той і зробив. Категорично заперечила факт вчинення нею розбійного нападу на потерпілу з метою заволодіння її майном, вказавши, що просто помилилась в субєкті, сприйнявши потерпілу за іншу жінку. Заперечила також перебування її в стані алкогольного спяніння, оскільки не вважає себе такою, так як випила тільки пива до цього. Розцінює свої дії як вчинення хуліганства, в чому і визнає себе винною, та виходячи з цього просить її суворо не карати. Визнала також заявлений по справі потерпілою цивільний позов.

Аналізуючи показання підсудних, які вони дали під час досудового слідства і в суді, суд звертає увагу на їх нелогічність та непослідовність.

Так, звертаючись із зізнанням до Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області та даючи пояснення і власноруч, викладаючи їх зміст 26 червня 2010 року (том 1 а. с. 18, 19, том 2 а. с. 15), підсудний ОСОБА_5 вказував на те, що вони протягом вечора 13 квітня і ночі 14 квітня 2010 року разом з підсудною ОСОБА_6 вжили велику кількість спиртного. Коли ж повертались додому, то підсудна ОСОБА_6, помітивши потерпілу, яка йшла по іншій стороні вулиці, зразу ж напала на неї, схопила за волосся, повалила на землю і продовжила її бити ногами. Він також підбіг до них і приєднався до побиття потерпілої, в процесі якого ОСОБА_6 запропонувала йому забрати у неї мобільні телефони, що він і зробив.

Аналогічно про це підсудний стверджував і при допиті його як підозрюваного в цей же день та при предявленні йому обвинувачення 29 червня 2010 року (том 1 а. с. 17, 45), наголошуючи, що саме ОСОБА_6 була як ініціатором нападу на потерпілу, так і побиття останньої та заволодіння її майном і що він при цьому діяв узгоджено з нею, допомагаючи долати опір потерпілої шляхом нанесення їй ударів, а також заволодів її майном.

Підсудна ОСОБА_6 при допиті її як обвинуваченої 19, 22 жовтня та 14 грудня 2010 року (том 2 а. с. 79-80, 89, 104), власноруч викладаючи свої показання про обставини нападу на потерпілу та заволодіння її майном, давала показання аналогічні тим, які дав підсудний ОСОБА_5, зазначаючи, що не внаслідок помилки в субєкті, а просто помітивши потерпілу, вона напала на неї, схопила за волосся та поваливши на землю, почала її бити, до чого приєднався і останній. В процесі побиття потерпілої вони заволоділи її мобільним телефонами, один із яких відібрала саме вона. Такі ж показання вона давала в ході очної ставки з потерпілою (том 2 а. с. 90), а також при відтворенні обстановки і обставин події з її участю 14 грудня 2010 року (том 2 а. с. 83-87).

Судом встановлено, що показання підсудних в ході досудового слідства як докази по справі були отримані у визначеному законом порядку, а тому суд приймає їх до уваги як правдиві та такі, що відповідають дійсності, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі. Послідуючу відмову підсудних від причетності до скоєння розбійного нападу і зміну ними показань суд розцінює як спосіб захисту від предявленого обвинувачення, а тому до уваги не приймає.

Вважаючи вину підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочину доведеною, суд виходить з наступного.

Потерпіла ОСОБА_4 в суді підтвердила факт розбійного нападу на неї в зазначений день і час підсудними та заволодіння її майном за обставин, вказаних вище. При цьому вона зазначила, що тієї ночі поверталася додому. Назустріч з протилежного боку вулиці йшли підсудні. Побачивши її, підсудна ОСОБА_6 швидко перейшла до неї і запитавши чи немає в неї цигарок, зразу ж схопила за волосся на голові та почала тягнути, намагаючись повалити на тротуар. В цей час до них підбіг підсудний і зразу ж забрав у неї з руки мобільний телефон Ericson Z 250», по якому вона до цього розмовляла. ОСОБА_6, докладаючи зусиль і продовжуючи тягнути за волосся, звалила її на тротуар, де їй підсудні продовжили наносити удари ногами і руками по голові і тулубу, в процесі чого забравши у неї з кишені ще один мобільний телефон А 70», після чого з місця скоєння злочину зникли. Внаслідок побиття їй було заподіяно струс головного мозку, забої мяких тканин та садна шкіри голови із-за чого вона лікувалася стаціонарно та витратила на це кошти в сумі 489,48 грн., а також їй було завдано матеріального збитку на суму 477 грн., в звязку з чим вона заявила цивільний позов, який просить задовольнити. Вважає показання підсудних неправдивими, оскільки їх дії були спільними, про що свідчить їх раптовість та узгодженість. На суворому покаранні підсудних не наполягає.

Аналізуючи показання потерпілої, які вона давала в ході досудового слідства і в суді, суд приходить до висновку про їх логічну послідовність і узгодженість як між собою, так і з іншими доказами по справі, а тому приймає їх до уваги як правдиві та покладає в основу обвинувачення підсудних.

Визнаючи їх такими, суд враховує заяву потерпілої, з якою та зразу ж звернулася в органи внутрішніх справ з повідомленням про злочин (том 1 а. с. 3, том 2 а. с. 6), її пояснення (том 1 а. с. 4-5, том 2 а. с. 7-10), показання під час допиту потерпілою (том 1 а. с. 9, 50, том 2 а. с. 14, 30), при проведенні очної ставки (том 1 а. с. 78, 83, том 2 а. с. 57) та при відтворенні обстановки і обставин події злочину з її участю (том 1 а. с. 79-81, том 2 а. с. 58-60), в яких вона розповідала про обставини вчинення на неї розбійного нападу та дії підсудних, даючи показання аналогічні тим, які дала в ході судового розгляду справи.

При предявленні для впізнання, вона впізнала підсудну ОСОБА_6 як особу, яка разом з підсудним ОСОБА_5 вчинила на неї розбійний напад (том 1 а. с. 81-82), а також мобільний телефон Ericson Z 250», який у неї було викрадено під час розбійного нападу, протоколи про що були досліджені в ході судового розгляду справи (том 1 а. с. 72-73).

Зважаючи на те, що підсудні і потерпіла не були знайомими до моменту вчинення злочину, суд не вбачає обєктивних підстав для обмови останньою підсудних. Ці обставини разом з наведеними вище доказами і дають суду підстави розцінювати показання потерпілої як правдиві та такими приймати їх до уваги.

Свідок ОСОБА_7, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (том 1 а. с. 54-55), підтвердив факт нападу на потерпілу підсудною в указаний день і час, а також заволодіння її майном, але заперечив при цьому факт вчинення розбою, заявивши, що підсудна таким чином розбиралась з жінкою, яку напевно не впізнала.

Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 33, 35), підтвердили, перший, що придбав у скупку мобільний телефон Ericson Z 250»та в послідуючому його продав, а останній, що купив його у скупці.

Згідно протоколу огляду від 25 серпня 2010 року (том 1 а. с. 21) свідок ОСОБА_9 добровільно видав мобільний телефон Ericson Z 250», який був викрадений у потерпілої під час розбійного нападу на неї і який він придбав у скупку.

Відповідно до висновку експерта № 247 від 30 липня 2010 року (том 1 а. с. 59-63) залишкова вартість наданого на експертне дослідження мобільного телефону станом цін на час дослідження, з урахуванням визначених експертом можливої початкової вартості, можливого розміру втрати якості може складати 371 грн.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 1649 від 16 серпня 2010 року потерпілій ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою мяких тканин, саден шкіри голови, які кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя (том 1 а. с. 67-68)

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудних у вчиненні розбійного нападу на потерпілу та заволодіння при цьому її майном за обставин, викладених вище.

Суд критично оцінює показання підсудної ОСОБА_6 про те, що нею було вчинено хуліганство, оскільки це спростовується як характером дій підсудних під час нападу, так і поведінкою після цього. Зокрема, суд враховує, що в той час, коли підсудна ОСОБА_6 напала на потерпілу і застосовуючи насильство звалювала її на тротуар, підсудний ОСОБА_5 заволодів її мобільним телефоном, що вона бачила і до чого особисто схиляла останнього.

Крім того, під час побиття потерпілої, коли вона вже лежала на землі, у неї з кишені був витягнутий мобільний телефон, а не підібраний на тротуарі, як це стверджує підсудний ОСОБА_5 і це заволодіння мало місце під час застосування насильства, коли підсудні знаходились поруч і не бачити дій одне одного не могли. Оскільки ці дії тривали незначний проміжок часу, були узгодженими, як на момент нападу, так і при зникненні з місця скоєння злочину по команді одного з нападників, раптовими, розпорядження викраденим здійснювалось спільно, в чому активну участь брала і ОСОБА_6, суд вважає, що вони діяли спільно і напад на потерпілу та застосування щодо неї насильства небезпечного для життя та здоровя вчинили саме з метою заволодіння її майном, а не з хуліганських спонукань.

Твердження підсудної ОСОБА_6 про те, що напад на потерпілу нею здійснено помилково, а тому дії, які по відношенню до потерпілої вона разом з підсудним ОСОБА_5 вчинила, слід розцінювати не як розбій, а як хуліганство, суд вважає надуманими, оскільки незважаючи на те, по відношенню до кого вони були вчиненими, їх характер свідчить про намір заволодіти майном з застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя і здоровя особи, на яку було вчинено напад.

Судом встановлено, що потерпілій тілесні ушкодження спричинені внаслідок нападу на неї та нанесення їй ударів при заволодінні її майном, а тому такі дії суд розцінює як розбій.

Отже, на підставі наведеного суд приходить до висновку про доведеність вини підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочину.

Суд вважає, що дії підсудних слід кваліфікувати як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоровя особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 2 ст. 187 КК України.

Обставин, які помякшують покарання підсудних, суд не знаходить.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудних, суд вважає вчинення ними злочину в стані алкогольного спяніння, факт чого в суді знайшов своє підтвердження як показаннями підсудних, які вони дали в ході досудового слідства, так і іншими доказами по справі.

При призначенні покарання суд враховує характер і тяжкість вчиненого підсудними злочину, конкретні обставини справи, характеристику особи кожного із них, відсутність обставин, що помякшують і наявність тих, які обтяжують покарання, і приходить до висновку про необхідність призначення кожному із підсудних покарання у виді позбавлення волі, яке в повній мірі відповідатиме його меті, а саме виправленню засуджених, їх вихованню та соціальній реабілітації.

Суд вважає, що покарання підсудному ОСОБА_5 повинне бути призначено за сукупністю вироків за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання він вчинив новий злочин.

Цивільний позов потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди і прокурора про стягнення витрат за лікування потерпілої підлягають задоволенню.

Судові витрати за проведення товарознавчої експертизи по справі становлять 202,82 грн. і підлягають стягненню з підсудних у рівних частках (том 1 а. с. 59-63, том 2 а. с. 43-47).

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_5 і ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і засудити кожного із них на сім років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини належного кожному із них майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання засудженому ОСОБА_5 визначити за сукупністю вироків у виді семи років шести місяців позбавлення волі, частково приєднавши до призначеного покарання невідбуте покарання за попереднім вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2007 року.

Строк відбування покарання рахувати: засудженому ОСОБА_5 з 26 червня 2010 року, а засудженій ОСОБА_6 з 19 жовтня 2010 року, зарахувавши кожному із них в строк відбування покарання час їх перебування під вартою в звязку з обранням щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо кожного засуджених у вигляді взяття під варту залишити без змін.

Стягнути з засуджених у рівних частках судові витрати в сумі 202,82 грн., тобто по 101,41 грн. з кожного, перерахувавши їх одержувачу: НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області на рахунок 31252272210055, Код: 25574067, Банк одержувача: ГУДК України в Полтавській області МФО: 831019.

Задовольнити заявлений потерпілою цивільний позов і стягнути з засуджених солідарно на її користь 489,48 грн.

Задовольнити позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 209,53 грн., стягнувши цю суму солідарно з засуджених на користь фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Речові докази по справі, які передані на зберігання потерпілій, - повернути їй же.

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя Октябрського

районного судуА. Г. Савченко