Рішення № 17408729, 29.07.2011, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 2-1447/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          "29" липня 2011 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді:                     Кушнірчука Р.О.,

при секретарі:                     Ковтун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Жаквін», ОСОБА_2 про солідарне стягнення суми за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2011 року позивач звернувся з позовом до Приватного підприємства «Жаквін», ОСОБА_2 про солідарне стягнення суми за договором позики. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що між ним та відповідачем - Приватним підприємством «Жаквін», були укладені договори процентної позики № 05/10-09 від 05 жовтня 2009 року, № 95/01-10 від 05 січня 2010 року на загальну суму 9810000 гривень, яка була отримана відповідачем. Строк повернення позики відповідно до умов договорів настав, однак на час звернення до суду з позовом, відповідач її так і не повернув. З метою виконання зобов’язань за цими договорами, між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за яким вона поручилася за належне виконання зобов’язань ПП «Жаквін»перед позивачем за будь –якими без виключення договорами позики. Взяті на себе зобов’язання ні позичальником ні поручителем не виконуються з посиланням на відсутність коштів для повернення позики, що стало причиною звернення позивач до суду з вказаним позовом, в якому він з урахуванням останніх уточнень просить суд стягнути солідарно з Приватного підприємства «Жаквін»та ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики № 05/10-09 від 05 жовтня 2009 року, № 95/01-10 від 05 січня 2010 року в сумі 9810000 гривень та сплачені ним судові витрати.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - ПП «Жаквін»позовні вимоги не визнав, надавши заперечення на позовну заяву, але сам факт отримання грошей від позивача в сумі 9810000 гривень не заперечує, однак на його думку, директор підприємства укладаючи такі угоди перевищив свої повноваження, надані йому Статутом підприємства (а.с. 150).

Відповідач –ОСОБА_2 надала заяву про розгляді справи без її участі, в якій зазначила про визнання позовних вимог (а.с.146).

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Судом було встановлено, що 05 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем ПП «Жаквін»було укладено договір процентної позики № 05/10-09 з додатковою угодою від 06.10.2009 року, відповідно до умов якого позивач надав ПП «Жаквін» процентну позику в сумі 9500000 гривень, яка відповідно до п. 4.1 повинна була бути повернута на протязі 100 днів, тобто до 15 січня 2010 року (а.с. 7, 148).

05 січня 2010 року між позивачем та відповідачем ПП «Жаквін»було укладено ще один договір процентної позики № 95/01-10, відповідно до умов якого позивач надав ПП «Жаквін»процентну позику в сумі 2310000 гривень, яка відповідно до п. 4.1 повинна була бути повернута на протязі 100 днів з моменту надання суми позики (а.с.8).

20 грудня 2010 року ПП «Жаквін»повідомило позивача про визнання суми боргу, але неможливість його погашення, оскільки у підприємства відсутні обігові кошти, про що свідчить лист ПП «Жаквін»(а.с.17).

В судовому засіданні представник відповідача ПП «Жаквін»пояснив, що дійсно станом на час розгляду справи існує заборгованість підприємства перед позивачем за договорами процентної позики № 05/10-09 від 05 жовтня 2009 року, № 95/01-10 від 05 січня 2010 року в сумі 9810000 гривень, однак на даний час не має можливості її сплатити через відсутність обігових коштів, а отримуючи їх у період фінансової кризи підприємство все ж таки розраховувало на своєчасне їх повернення.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається укладеним в письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах або телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв’язку та він підписаний сторонами.

За змістом ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій же кількості, такого ж роду і такої ж якості, які були передані йому позикодавцем) у строк і в порядку, встановлені договором.

За спірним договором позики позивач передав відповідачеві ПП «Жаквін»спірну суму, про що не заперечував сам відповідач в судовому засіданні, отже, вказаний правочин, у розумінні ст. 1046 ЦК України, було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися потрібним чином згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог –за звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно пред’являються.

Зважаючи на те, що відповідач ПП «Жаквін»неналежно виконує свої обов’язки за договорами процентної позики, оскільки строк її повернення вже настав, суд вважає правильним звернення до суду з позовом про примусове її стягнення.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом було встановлено, що зобов’язання відповідача ПП «Жаквін» було забезпечено порукою ОСОБА_2 за договором поруки від 02 березня 2010 року, за яким остання поручилася за належне виконання зобов’язань ПП «Жаквін»перед позивачем за будь –якими без виключення договорами позики (а.с. 9).

Отже, зважаючи на те, що дотепер відповідач ПП «Жаквін»не виконав в повному обсязі свої зобов’язання, позивач вправі одночасно (солідарно) звернути свої вимоги й до поручителя.

Твердження представника відповідача ПП «Жаквін»щодо нікчемності договорів процентної позики, оскільки існували обмеження повноважень директора при їх укладенні –є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно довідки зі статистики АА № 038713 виданої 20.05.2009 року (а.с.15), на момент укладення договір процентної позики директором ПП «Жаквін»був ОСОБА_3, яким договори з боку позичальника і були підписані та скріплені печаткою.

Пунктом 7.2 Статуту ПП «Жаквін»(а.с.10-13), до виключної компетенції вищого органу підприємства (зборів учасників) належать: надання згоди на вчинення правочинів та укладання договорів, що перевищують 50 % вартості майна підприємства».

З наявної в матеріалах справи довідки, балансова вартість основних засобів підприємства складає 691615,32 гривень (а.с.16).

Відповідно до експертного висновку, виконаного Приватним підприємством «Експертна фірма «АС-Експерт»від 15.07.2009 року, ринкова вартість майна ПП «Жаквін»на момент укладення договорів процентної позики складає 32806919 гривень (а.с.27-145).

У Статуті ПП «Жаквін» не зазначено, яка саме балансова або ринкова вартість майна повинна бути застосована при визначенні повноважень на підписання угод.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», ринкова вартість майна, це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем.

Наказом Мінпромполітики № 381 від 11.09.2003 року «Щодо забезпечення обліку основних засобів та інших необоротних активів», передбачено, що ринкова вартість об’єкта основних засобів, це вирогідна ціна, за яку об’єкт може бути проданий на конкурентному ринку на дату оцінки.

Отже приймаючи до уваги визначену в експертному висновку ПП «Експертна фірма «АС-Експерт»від 15.07.2009 року ринкову вартість майна ПП «Жаквін», яка на момент укладення договорів процентної позики складала 32806919 гривень, директор підприємства уклав договори в межах своїх повноважень.

За змістом ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідач не надав будь-яких доказів оспорювання ним в судах договорів процентної позики, вимог про їх визнання недійсними не ставив, а тому враховуючи зміст наведених вище норм права та приймаючи до уваги визнання представником відповідача в судовому засіданні факту існування самої суми заборгованості у розмірі 9810000 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в заявлений позивачем спосіб.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 526, 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4 – 8, 10, 11, 18, 57 –60, 169, 208, 209, 212 –215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Жаквін», ОСОБА_2 про солідарне стягнення суми за договором позики - задовольнити.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Жаквін», код ЄДРПОУ 31818838, місцезнаходження 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вулиця Щорса, будинок 54, ОСОБА_2, 49000, АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами процентної позики № 05/10-09 від 05 жовтня 2009 року, № 95/01-10 від 05 січня 2010 року в сумі 9810000 гривень, судовий збір у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: