Рішення № 17408501, 07.07.2011, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 2-204/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2011 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий суддяСухоруков А.О.,

при секретаріСядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», третя особа ОСОБА_2, про визнання договорів про відступлення вимоги недійсними, стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», про визнання договорів на право відступлення вимог недійсними, стягнення грошових коштів.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 05 липня 2007 року між ЗАТ «Агробанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Восток», та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ЗАТ «Агробанк»відступило ОСОБА_1 право вимоги за іпотечним договором № 30-04/в/1 від 27 лютого 2004 року.

11 жовтня 2007 року до договору про відступлення права вимоги від 05 липня 2007 року було укладено додаткову угоду між ЗАТ «Агробанк»та ОСОБА_1

На виконання договору про відступлення права вимог від 05 липня 2007 року, 10 серпня 2007 року між ЗАТ «Агробанк»та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення прав вимог, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.

На виконання зазначених договорів ОСОБА_1 передав банку грошову суму у розмірі 473746,37 грн.

Вважає, що зазначені договори було укладено із порушенням норм чинного законодавства, зокрема договір від 05 липня 2007 року не було нотаріально посвідчено, а договір від 10 серпня 2007 року укладено без додержання процедурних вимог, зокрема іпотекодавця не було проінформовано про укладення договору про відступлення права вимог.

Крім того, 08 серпня 2007 року було здійснено реєстрацію ЗАТ «Хоум Кредіт Банк», який був правонаступником прав і обовязків ЗАТ «Агробанк».

Тобто правочин вчинений 10 серпня 2007 року є недійсним, оскільки вчинено юридичною особою, яка на той час не існувала.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійсними договір про відступлення права вимог від 05 липня 2007 року та договір про відступлення права вимог від 10 серпня 2007 року, стягнути із відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 473746,37 грн. (а.с.а.с. 4-9, 182-187).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, ОСОБА_2, в судове засідання на слухання по справі не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 05 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Агробанк»та ОСОБА_1 у простій письмовій формі було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ЗАТ «Агробанк»передав належне йому право вимоги по кредитному договору № 33-04/в від 27 лютого 2004 року, укладеного ним із ОСОБА_2, а ОСОБА_1 набув право вимоги по кредитному договору (а.с.а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.2 цього договору, ОСОБА_1 одержав право вимагати від ОСОБА_2 належного виконання зобовязання за кредитним договором, а у разі порушення виконання зобовязання, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 2.1 цього договору визначено, що ціна договору складає 473 746,37 грн.

11 жовтня 2007 року було укладено додаткову угоду до Договору про відступлення права вимоги від 05 липня 2007 року, в якій було визначено порядок врегулювання спорів (а.с. 12).

Між Закритим акціонерним товариством «Агробанк»(Цедент) та ОСОБА_1 (Цесіонарій) 10 серпня 2007 року було укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги, за яким Цедент передав, а Цесіонарій прийняв всі права вимоги за іпотечним договором № 33-04/в/1 від 27 лютого 2004 року, укладеним між Цедентом, який за умовами іпотечного договору є іпотекодержателем, та ОСОБА_2 (а.с. 13).

Відповідно до п. 1.2 цього договору, відступлення права розповсюджується у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право на суму основного зобовязання по кредиту на момент підписання цього договору, суму відшкодування за дострокове погашення кредиту, пені та штрафів у разі їх нарахування та відсотків за користування кредитом, строк платежу яких настане після отримання Цедентом грошових коштів за відступлення права вимоги; право звернення стягнення на предмет іпотеки і відповідності до Договору іпотеки; право вимоги на суму страхових виплат у разі їх нарахування у відповідності до договору страхування.

Вищезазначені договори про відступлення вимог були укладені на відступлення вимог по кредитному договору № 33-04/в від 27 лютого 2004 року між ЗАТ «Агробанк»та ОСОБА_2 (а.с.а.с. 15-16), та іпотечному договору № 33-04/в/1 від 27 лютого 2004 року між ЗАТ «Агробанк»та ОСОБА_2 (а.с.а.с. 17-20).

05 липня 2007 року позивач ОСОБА_1 перерахував на рахунок відповідача 473746,37 грн., що підтверджується квитанцією № 172673 від 05 липня 2007 року (а.с. 25).

05 грудня 2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було видано Виконавчий напис, за яким з ОСОБА_2 запропоновано стягнути 474687,35 грн. боргу за кредитним договором та 1700,00 грн. витрат по вчиненню виконавчого напису (а.с. 21).

Правонаступництво публічного акціонерного товариства «Банк Восток»після ЗАТ «Агробанк»підтверджується витягами із Статутів (а.с.а.с. 55-104, 178, 212).

За рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2011 року, було визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 05 липня 2007 року та додаткову до нього угоду від 11 жовтня 2007 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «Агробанк»та ОСОБА_1 за кредитним договором № 33-04/в від 27 лютого 2004 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЗАТ «Агробанк», визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 10 серпня 2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Агробанк»та ОСОБА_1, за іпотечним договором № 33-04/в/1 від 27 лютого 2004 року укладеним між ОСОБА_2, та ЗАТ «Агробанк», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (а.с.а.с. 197-199, 218).

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права, суд доходить наступного.

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В судовому засіданні встановлено, що в рамках розгляду іншої цивільної справи, що із прийняттям рішення була розглянута Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області, оспорюванні позивачем правочини були визнанні недійсними.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2010 року набрало законної сили 15 березня 2011 року з моменту проголошення ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Посилання представника відповідача на те, що виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2010 року було зупинено на підставі ухвали Вищого спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2011 року суд до уваги не приймає, оскільки дане рішення було зупинено тільки в частині виконання, а не скасовано, а тому на день розгляду справи є таким, що набрало законної сили.

У звязку з тим, що оспорюванні позивачем ОСОБА_1 правочини фактично було визнано недійсними, тобто на час розгляду справи цих правочинів юридично не існує, задовольняти позовні вимоги в цій частині немає підстав, у звязку з чим суд доходить висновку про необхідність в задоволенні позову позивача про визнання недійсним правочинів відмовити.

За змістом ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

При цьому, Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області в судовому рішенні не було застосовано правила двосторонньої реституції при визнанні недійсними правочинів.

У звязку з цим, суд доходить висновку, що оскільки оспорюванні позивачем правочини визнанні недійсними, відповідач, як правонаступник прав та обовязків Закритого акціонерного товариства «Агробанк», зобовязаний повернути позивачу те, що одержав в натурі при виконанні цих договорів, тобто грошові кошти у розмірі 475566,37 грн.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача грошових коштів у розмірів 475566,37 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім тієї обставини, що оспорювані правочини вже визнані недійсними іншим судом, підставами для відмови в позові в цій частині є наступне.

Так, згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки договір про відступлення права вимоги від 05 липня 2007 року та додаткову до нього угоду від 11 жовтня 2007 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «Агробанк»та ОСОБА_1 за кредитним договором № 33-04/в від 27 лютого 2004 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЗАТ «Агробанк», вчинено як і кредитний договір, у простій письмовій формі, вимоги закону щодо форми договору виконані. Стосовно доводів позивача про те, що він набув право вимоги за кредитним договором, включаючи право нарахування відсотків, яке є невластивим фізичній особі, це є домислами позивача, який насправді набув лише право вимоги певної суми коштів, і такі доводи не заслуговують на увагу.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обовязку первісному кредиторові є належним виконанням. ЗАТ «Агробанк»повідомляло 02.07.2007 р. та 05.07.2007 р. ОСОБА_2 про заміну кредитора (а.с. 24, а.с. 53, 54), остання крім того своїх зобовязань перед первісним кредитором банком, не виконала.

Щодо договору про відступлення права вимоги від 10 серпня 2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Агробанк»та ОСОБА_1, за іпотечним договором № 33-04/в/1 від 27 лютого 2004 року укладеним між ОСОБА_2, та ЗАТ «Агробанк», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в тому числі шляхом звернення стягнення на нерухоме майно земельну ділянку і недобудований будинок, то цей договір укладений в належній формі, оскільки нотаріально посвідчений.

Дійсно, 08.08.2007 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів позивача, згідно яких правонаступником ЗАТ «Агробанк»стало ЗАТ «Хоум Кредіт Банк». На думку суду, дана перереєстрація не свідчить про укладення договору неналежною стороною, оскільки не доведено, коли саме внесено зміни до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ України, що не є тотожним державній реєстрації змін до утановчих документів. Також слід погодитись із доводами представника банку, що певний час триває процедура заміни реквізитів юридичної особи на правонаступника, в тому числі виготовлення нової печатки, а станом на 10.08.2007 року (через два дні) існувала ще печатка ЗАТ «Агробанк», печатка ЗАТ «Хоум Кредіт Банк»виготовлена не була, і неможливо було укласти такий договір від імені останнього. Крім того, ЗАТ «Агробанк», ЗАТ «Хоум Кредіт Банк», ВАТ «Хоум Кредит Банк», ПАТ «Хоум Кредит Банк», ПАТ «Банк Восток»мали і має один і той же ідентифікаційний номер юридичної особи - 26237202, одну і ту ж юридичну адресу вул. Курсантська, 24 у м.Дніпропетровську, що також, крім установчих документів, свідчить про правонаступництво.

Керуючись ст.ст. 203, 209, 215, 216, 513, 514, 516 ЦК України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 130, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Восток»(і.к. 26237202, вул. Курсантська, 24 у м.Дніпропетровську) на користь ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1) 473746 грн. 37 коп., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1700 грн. і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, загалом 475566 (чотириста сімдесят пять тисяч пятсот шістдесят шість) грн. 37 коп.

У задоволенні решти позовних вимог про визнання договорів недійсними відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяА.О. Сухоруков